Розділ 1 — Світ Ігдрасії

Примітка автора: Ось і моя нова серія, і починається вона з сетингу VRMMORPG.

Початкова арка буде трохи похмурою, але головна героїня поступово ставатиме сильнішою. Стань дівчиною-кроликом, якою тобі судилося бути, головна героїне!

Їй 11 років, але в деяких речах вона досить добре знає життя, тому поводиться не зовсім відповідно до свого віку.

Що ж, доки вона не здійснить свою помсту, спостерігаймо разом за подорожжю «Білої Дівчини».

— Ігдрасія вітає вас!

Віртуальна реальність (VR) починалася з технології, що передавала лише зображення та звук. Саме такою її спершу знала громадськість. Згодом VR навчилася відтворювати всі відчуття, а системи повного занурення стали нормою. Технологія швидко стала незамінною в багатьох галузях.

Через кілька років з’явилася Система Аватарів — технологія дистанційного керування тілами-аватарами, створеними з електроніки, особливих білків та ферментів. Завдяки віртуальній реальності люди могли виконувати небезпечну роботу або подорожувати світом, не виходячи з дому.

І, звісно ж, це був золотий вік VR-ігор. Світи мрій і фантазій втілювалися на серверах, обмежені лише людською уявою. Люди, затамувавши подих, чекали наступного винаходу, наступного технологічного стрибка.

Саме тоді один конгломерат із певної розвиненої країни вийшов на ринок VRMMO й почав набирати бета-тестерів для своєї MMORPG з усього світу.

Гру створила корпорація, відома розробками в медичній та оборонній галузях, за фінансової підтримки уряду. Вона миттєво здобула світову популярність. Три мільйони людей подали заявки, змагаючись за десять тисяч місць, відведених для бета-тестування. Нововідкритий світ був настільки грандіозним і захопливим, що люди почали гадати, чи не є це насправді подорожжю між вимірами.

Кандидатів відбирали за віком, статтю, характером, роботою, освітою, станом здоров’я, кримінальним минулим та іншими факторами. А на щасливі десять тисяч чекало те, про що вони так давно мріяли: світ Ігдрасії. Земля, у центрі якої височіло величезне Світове Дерево, а дев’яносто дев’ять його Паростків підтримували континенти, сукупний розмір яких дорівнював Землі.

З’явився плюшевий пес у смокінгу. Тестерці був потрібен провідник світом Ігдрасії, тому ШІ створив його. Дівчинка ніяк не відреагувала. Провідник теж мовчав, доки не дібрав відповідні слова з мільйонів відповідей, закладених у його програму.

— Ох-ох. Панночко, який же ви милий кролик, чи не так?

Вона нічого не сказала.

Коли створили Систему Аватарів, головною проблемою стала невідповідність між тілесним сприйняттям людини-оператора та її аватаром.

Простіше кажучи, розлад виникав, коли стать, статура, будова кісток, висота розташування очей, довжина кінцівок та інші важливі характеристики аватара відрізнялися від людських. Водночас незначні відмінності в рисах обличчя чи кольорі волосся проблем не спричиняли. Навіть якщо аватар суттєво відрізнявся від користувача, за нетривалого користування симптомів не виникало. Проблеми починалися саме за постійного й тривалого використання аватара, і в деяких випадках користувач починав відчувати симптоми психічного відторгнення.

Після появи симптомів було достатньо кілька днів відпочити й не користуватися VR, щоб уникнути будь-яких тривалих наслідків. Але якщо користувач залишався в системі ще кілька днів, його психіка починала втрачати стабільність, а деякі люди повідомляли про нудоту й тривожність.

Спершу проблему спробували розв’язати через зниження чутливості аватара, однак це рішення скасували після хвилі скарг від користувачів, які вже звикли до реалізму. Зрештою VR-індустрія та медична асоціація вирішили, що найпростішим рішенням буде попереджати людей:

«Використовуйте аватар, максимально схожий на вас».

Після цього виробники VR-пристроїв почали оснащувати свою продукцію сканерами всього тіла, а більшість VR-сервісів наполегливо рекомендували користувачам копіювати власну зовнішність для створення аватарів.

Звісно, ігрова індустрія не була винятком. Гравцям дозволяли певну свободу в налаштуванні віку, але в більшості випадків їхні аватари були майже точними копіями справжніх тіл.

Тому аватар нашої тестерки в кімнаті ШІ-провідника, де проходили початкове налаштування гри, точно відтворював її справжнє відскановане тіло. Якби за цим процесом спостерігала справжня людина, вона б негайно втрутилася, почувши, як ШІ назвав тестерку «милим кроликом».

За попередніми даними ШІ, перед ним стояла одинадцятирічна дівчинка, яка емігрувала з Японії. У неї був альбінізм — вроджена відсутність пігментації.

Її зріст був значно нижчим за середній для її віку. На ній була проста біла сукня, схожа на лікарняний одяг. Руки й ноги, що виглядали з-під сукні, були ледь товщими за гілочки. Якщо придивитися уважніше, на її білій шкірі можна було помітити плями, схожі на синці.

Так, її можна було назвати милою. І так, трохи розпатлане біле волосся та червоні очі, що постійно дивилися спідлоба, справді робили її схожою на кролика. Але якби її побачила справжня людина зі справжніми емоціями, вона б не сказала, що дівчинка «мила».

Вона б сказала, що дівчинка викликає жаль.

Альбіноска мовчала, ніяк не показуючи, що почула ШІ. Коли відведений програмою час минув, плюшевий пес змінив позу й почав наступне пояснення.

— Що ж, панночко. Дозвольте мені розповісти вам про світ Ігдрасії!

У центрі Ігдрасії стояло гігантське Світове Дерево, що здіймалося до небес, а від нього походили дев’яносто дев’ять Паростків, які благословляли землі.

Вони привабили расу Людей, і навколо Паростків, серед незліченних сіл, селищ, міст і мегаполісів, утворилися тридцять три великі та шістдесят шість малих держав. Населення великих країн становило від кількох мільйонів до десятків мільйонів жителів, а малих — від кількох сотень тисяч до кількох мільйонів.

Цивілізація Людей нагадувала суміш реального Середньовіччя та раннього Нового часу — якщо не брати до уваги існування Магічних Пристроїв. Подібно до електричних побутових приладів, вони використовували Ману для виконання тих самих функцій і були достатньо дешевими, щоб їх могла дозволити собі навіть більшість простолюдинів. У великих містах люди могли жити якщо й не по-королівськи, то принаймні досить комфортно.

Навіть карети, потяги та кораблі використовували магічні двигуни. Хоча цей світ за розмірами був порівнянний із Землею, пересуватися й подорожувати ним було відносно легко.

Ігдрасія була наповнена силою магії, або, якщо точніше, Маною. Більшість битв велася за допомогою холодної зброї, магії або, значно рідше, однозарядних мушкетів, що працювали на магічній силі.

Усі гравці були Людьми, проте ця раса була не єдиною. Існували також Ельфи, Гноми, Звіролюди, Драконолюди та багато інших рас Напівлюдей. Вони жили в поселеннях і колоніях глибоко в лісах і горах, далеко від людських держав.

Також існували гобліноїди й раси Монстрів — Гобліни, Орки, Огри та інші, які протистояли всьому Людству.

Щоб підвищити ставки, у грі існувало покарання за смерть: зниження магічної сили, зменшення характеристик на 10% і випадання предметів з інвентарю. Якщо гравець не мав чинної точки відродження, він воскресав у випадковому місці поблизу місця своєї попередньої смерті. Якщо гравець помирав ще раз, не встигнувши відновити характеристики, його персонажа видаляли.

Біль симулювався, але лише на 10%. Навіть якщо гравці знижували налаштування болю до мінімуму, вони все одно відчували удар, коли по них влучали.

Злочини каралися відповідно до законів держави, на території якої їх було скоєно, і одним із можливих покарань було ув’язнення. Гравці могли битися між собою. Однак убивство, на відміну від добровільної дуелі, каралося законом: якщо правоохоронці затримували винного і його засуджували до достатньо тривалого ув’язнення, обліковий запис видаляли.

Грати злочинцем дозволялося, але якщо вас оголошували в розшук, ваша діяльність ставала вкрай обмеженою.

Швидкість плину часу в грі практично не відрізнялася від реальної. З огляду на розмір самого світу, кожна область гри мала власний часовий пояс.

— Ви все зрозуміли? Що ж, панночко, перейдемо до наступного питання. Зазвичай саме тут бета-тестери починають створювати своїх персонажів, але оскільки ви належите до таємних альфа-тестерів, вам потрібно обрати расу. Відповідно до вашого контракту, після завершення періоду тестування ви будете зобов’язані зберігати конфіденційність, а всі ваші витрати на проживання протягом наступних десяти років будуть повністю оплачені, — завершив свою промову ШІ-провідник.

Біла дівчинка ледь помітно кивнула.

Таємні альфа-тестери.

Сто сиріт, таємно зібраних для використання як піддослідних.

Офіційною метою цього експерименту було «збирання даних для реалізації PvP між гравцями-людьми та гравцями-монстрами».

За офіційною версією, експеримент мав дослідити психіку користувача в цілковито нелюдському тілі, а також психічний і фізичний стрес від постійного довготривалого перебування у VR, поки справжнє тіло користувача перебувало в стані холодного сну.

Але існувала й інша, таємна причина цього експерименту.

Військове застосування.

Альфа-тестерам надали нелюдські аватари з чутливістю, встановленою на максимально можливому для технології рівні, й змусили залишатися в мережі протягом пів року.

— Ви можете обрати одну з таких рас: «Гобліноїди» — до цього типу належать, наприклад, Гобліни та Кобольди. Крім того, ви можете обрати «Звіриний тип», «Драконячий тип», «Рослинний тип», але я б рекомендував…

— …демон…

Біла дівчинка заговорила вперше.

— Перепрошую?

Протокол мовлення ШІ запустив нову гілку діалогу.

— Розумію. Отже, ви бажаєте обрати расу Демонів? Я не рекомендую використовувати аватар із тілом духовного типу, але якщо це ваш вибір… Що ж, тоді, будь ласка, пройдіть до тих дверей. Дорогою ми також почнемо встановлення пакета загальної мови цього світу, тому, будь ласка, зберігайте спокій.

Дівчинка злегка кивнула й рушила вперед, а ШІ виконав свою останню запрограмовану дію.

— Тоді дозвольте побажати вам чудового життя в Ігдрасії! Ох, я ледь не забув останню річ! Будь ласка, скажіть мені своє ім’я! — гукнув він услід досі безіменній дівчинці, але вона продовжувала йти.

— …не потрібне, — пробурмотіла вона.

Її останні кроки вивели на дорогу зі світла, що вела у світ нової VRMMORPG — Ігдрасії.

Примітка автора: Наступна глава стане початком життя Білої Дівчини, яка виживатиме як монстр. Переважно вона буде написана від першої особи.

У цій главі вона говорила небагато, але будьте певні — подумки вона сказала дуже багато :D.

До наступного оновлення.