Розділ 16 — Івент Берсерків

Не встигла я й помітити, як у мене з’явилася ще одна дивна навичка.

[Шеді] [Раса: Білий Гаст] [Нижчий Демон (Високий ранг)]

・ Нижчий демон, створений із пилу та газів. Розумна духовна форма життя.

[Магічні очки: 216/392] 39↑

[Загальна бойова сила: 255/431] 43↑

[Унікальна навичка: Повторний кидок] [Расова навичка: Страх]

[Проста Ідентифікація] [Людиноподібна форма (Учнівська)] [Умілий пакувальник]

«Умілий пакувальник»…?

Про всяк випадок я позбирала срібні й мідні монети, які знайшла в лігві бандитів.

І подумати тільки, що через це я отримала навичку…

Зачекайте.

У мене було приблизно тридцять монет.

Це ж доволі багато металу.

Але якщо подивитися на себе збоку, їх ніде не видно.

Де я взагалі зберігала свої гроші?

Тобто я знала, що вони в мене є.

Якщо я розсіювала тіло в менш щільний газ, то могла побачити монети, розкидані тут і там усередині мене.

Але щойно я знову підвищувала щільність — вони зникали…

Як цікаво!

У будь-якому разі я оглянула склад і забрала все, що здавалося корисним.

Запасну мантію та плащ.

Магічний кинджал ватажка бандитів.

Кілька дорогих на вигляд каблучок і намист.

Пляшечки з чимось схожим на ліки.

Трохи в’яленого м’яса для Блобсі.

І ще кілька речей.

*Пруж!*

Га?

Хочеш прямо зараз?

Але ти ж щойно з’їла більше десяти трупів!

Вона якось засмучено стиснулася й почала прибирати кров із підлоги.

Я здалася й дала їй шматочок в’яленого м’яса.

Після кількох експериментів з’ясувалося, що я могла зберігати всередині себе все, що за розмірами й об’ємом помістилося б в одну валізу.

Тобто кинджал поміщався.

А спис — уже ні.

До того ж надто важкі речі робили мене повільнішою.

Тому з важкого я залишила лише монети та зілля.

Гаразд.

Використовуватимемо це місце як базу для полювання на монстрів і бандитів.

Ходімо.

*Пруж!*

Я вирушила разом із Блобсі, навіть не підозрюючи про катастрофу, яка вже насувалася.

На нас.

На всіх таємних альфа-тестерів.

***

— Он він! За триста метрів попереду!

— Гаразд! Цей Берсерк наш!

— Так!

— Чудово!

— Уперед!

У північній частині Центрального континенту розташовувалося Князівство Транде.

Країна, заснована навколо тридцять другого знайденого Паростка Світового Дерева.

Паросток благословив ці землі.

Попри північну широту, клімат тут залишався відносно м’яким.

Але варто було ступити в гори — і зелень миттєво змінювалася білизною.

Снігове поле безперервно простягалося аж до самих вершин.

Величне видовище.

Серед снігів стояв сріблястий троль.

Його хутро зливалося з білими горами.

Він саме їв сірого ведмедя.

На перший погляд цей підвид нагадував єті.

Зростом понад три метри.

Завширшки приблизно два.

Руки завтовшки зі стовбури дерев.

Троль подивився на ведмедя, якого їв, і раптом завмер.

А потім так само раптово почав розривати тушу на шматки.

Він заходився гамселити по сусідній скелі, не звертаючи уваги на те, як трощив власні руки, й ревів від болю.

Таке божевілля налякало бета-гравців.

Усе виглядало настільки реалістично, що на мить вони навіть забули, що перебувають у грі.

Їхні обличчя зблідли.

Хтось судомно вдихнув.

На південь від Князівства Транде лежала велика держава — Королівство Трестан, яке ця група гравців обрала своєю базою.

Вони були третього рангу.

Іншими словами, їхні бойові навички досягли третього рівня.

Місцеві авантюристи «Світу Ігдрасії» використовували таку саму систему рангів.

На VR-форумі гри була досить популярна тема, де дві групи гравців другого рангу з Транде повідомили, що зазнали поразки від цього Берсерка.

Тому ця група після кількох нічних поїздок потягом прибула сюди, щоб кинути виклик тролю.

— Загальна бойова сила — 499. Не дивно. Для другого рангу це справді жорсткий противник.

— Гей, усі сюди! Накладаю захисні посилення!

— Гаразд, починаємо. Не забудьте витягнути боса стрілами.

— Отруту можна?

— Хтось сказав «отрута»? Ось, спробуй цей нейротоксин, який я зробила. Він діятиме дуже довго.

— Йоб твою, жінко. Це жорстоко.

Отруєна стріла влучила в ціль.

Нестерпний біль змусив троля впасти в лють.

У бою один на один він майже напевно переміг би.

Тому п’ятеро гравців діяли злагоджено.

Магія стримувала монстра.

Леза розтинали плоть.

Майже через тридцять хвилин ватажок групи — мечник із великим дворучним мечем — відтяв тролю голову.

— Так, бля!

— Чорт, регенерація плюс така сила. Оце справжній бос.

— І все одно нам не рівня! А яка нагорода?

— Га? Труп щойно зник?

— Може, тому що це івентовий монстр? Гей, він щось залишив. Жовтий самоцвіт?

— Це й є нагорода? Та не може бути.

— О, дивіться. Системне повідомлення.

— Ого-ого?! Річний абонемент на повітряний корабель!

Річний абонемент коштував стільки ж, скільки десять великих золотих монет.

Він дозволяв безплатно користуватися повітряними кораблями, на яких можна було дістатися будь-якої країни Ігдрасії всього за пів дня.

Кожен учасник групи отримав по одному.

Щойно ця інформація з’явилася на форумі, почалася гонитва.

Полювання на двадцять Берсерків, що залишилися розкиданими по всьому світу.

***

— Таємний альфа-тестер №17. Підтверджено психічний крах із подальшим припиненням нейронної активності. Відповідно до процедури запитую відправлення групи утилізації.

— Ого. №17 був доволі стабільним, як не крути. А тепер і його не стало.

— Це не стане проблемою, пане? №17 був досить особливим. Через цей івент ми втрачаємо багато піддослідних без можливості відновлення.

Браян перебував у чудовому настрої в центрі спостереження сьомого дослідницького комплексу.

Його секретарка висловила занепокоєння.

Він лише байдуже знизав плечима.

— Аналіз їхніх здібностей і геному вже завершено. До того ж уряд тисне на наше керівництво й вимагає швидших результатів. До шестимісячного терміну ще далеко, але наші тестери виявилися такими старанними, що основні дані ми вже зібрали. Цей івент потрібен лише для того, щоб закінчити раніше.

Сто таємних альфа-тестерів не були випадково обраними сиротами.

Існування ESP — дивних і загадкових надприродних здібностей — було підтверджено по всьому світу.

Вважалося, що всі ці тестери мали подібні сили.

У більш ніж половини здібності були незначними.

Нечітке передбачення майбутнього.

Фізичні можливості трохи вищі за норму.

Та щось подібне.

Але перші двадцять три обрані були значно сильнішими.

А кілька з них — набагато сильнішими.

Здібності деяких із цих дітей уже допомогли створити революційні технології для людства.

Багато з них мали військове застосування.

Починалася нова епоха.

Аналіз здібностей і генетики вже завершили.

Експеримент продовжували лише для того, щоб перевірити, чи можна покращити особливі здібності або відкрити нові способи їх використання, якщо піддати сиріт надзвичайному стресу.

А ще…

Щоб позбутися тестерів, адже вони більше не були потрібні.

Через івент кількість смертей і психічних крахів стрімко зростала, хоча від початку експерименту минув лише місяць.

Тридцять два піддослідні вже померли через припинення нейронної активності.

Ще сорок вісім примусово вийшли із системи після психічного краху.

Залишилося лише двадцять альфа-тестерів.

— І, як я й думав, №01 та №08 досі тримаються. От же вперті… А, точно. Хіба там не було ще когось досить стабільного?

— Так, пане. №13. Враховуючи, що всі інші тестери з аватарами духовного типу пережили психічний крах ще на першій стадії, її психіка демонструє надзвичайну витривалість.

— Ага, ця. «Дитя Демона». Щоправда, здібність у неї не дуже приємна.

Дівчинка-альбіноска, яка приносила нещастя всім навколо.

Власні батьки називали її «демоном».

Знущалися з неї.

Нехтували нею.

— Шкода, що її сила виявилася не справжньою маніпуляцією ймовірністю, як ми сподівалися. Згідно зі звітом третього дослідницького комплексу: «Здібність може лише трохи зміщувати результат. Технічно її застосування працює, але результати настільки нестабільні, що практичного використання немає. Крім того, для постійного контролю над нею буквально потрібен розум демона», — сказала секретарка.

Браян засміявся.

— Отже, навіть наш маленький демон безнадійний. Значить, це просто неможливо. Ну, нехай альфа-тестери продовжують збирати Ману до самого кінця.

***

Зачекай-зачекай-зачекай!

Що, в біса, тут відбувається?!

— Он вона! Біла!

— Не дайте їй утекти! Ця точно буде наша!

Лише через кілька днів після того, як я захопила лігво бандитів, нізвідки з’явилися бета-тестери й напали на мою базу.

За силою вони були приблизно такими самими, як ті, що переслідували мене раніше.

Тому мені вдалося їх відбити.

Наступного дня прийшла інша група.

Зрештою, щойно я нарешті отримала власну базу, мені довелося її покинути.

Я планувала сховатися в глибині лісу й перечекати, доки все вщухне.

Але кожна група знаходила мене без жодних проблем.

Кілька разів я намагалася ховатися за допомогою [Людиноподібної форми].

Але самотня дитина, яка блукає лісом, виглядала надто підозріло.

До того ж для швидкого пересування мені доводилося повертатися до газоподібної форми.

А це лише допомагало їм швидше мене помітити й почати переслідування.

І я навіть не могла їх задушити, бо вони були гравця…

Ай!

— Що з цією штукою? Отрута не спрацювала!

— Моя черга! [Блискавка]!

Боляче, чорт забирай!

А якщо ти влучиш у Блобсі?!

Вона в моїй кишені!

[Молодий чоловік, схожий на магічного мечника] [Раса: Людина ♂] [Авантюрист]

[Магічні очки (MP): 45/82] [Очки здоров’я (HP): 88/90]

[Загальна бойова сила: 150]

[Молодий чоловік, схожий на лучника] [Раса: Людина ♂] [Авантюрист]

[Магічні очки (MP): 52/60] [Очки здоров’я (HP): 110/110]

[Загальна бойова сила: 187]

Непробачно.

Схоже, вони віддавали перевагу дистанційним атакам.

Тому я прослизнула між деревами й сховала плащ у кроні одного з них.

Магічний мечник без особливої обережності кинувся за мною.

Я напала на нього зверху.

— А-а-а?! Якого хуя?!

— Заспокойся! Використовуй магію!

Запізно.

Моя бойова сила була приблизно втричі вищою за їхню, тому поглинання працювало швидко.

— Чорт! У мене HP і MP падають!

— З-зачекай! Стій там, не рухайся!

Вони боялися.

Боялися мене.

Лучник напружився.

Він дістав із сумки дорогу на вигляд сріблясту стрілу й прицілився.

Але просто перед пострілом раптом на щось відволікся.

[Повторний кидок]

— А-а-агх…

— Що?!

Стріла пробила коліно магічного мечника…

Навіть без допомоги моєї навички.

А.

Зрозуміло.

Блобсі стояла на дереві й розмахувала плащем.

Мені навіть стало трохи шкода магічного мечника.

Тому я вирішила залишити його наостанок.

А тим часом розібралася з лучником, поки той ще був приголомшений.

Бій завершився без особливого пафосу.

Я полегшено зітхнула.

Може, самого факту того, що вони перебували під дією [Страху], вже було достатньо, щоб зменшувати їхній шанс на успіх?

[Шеді] [Раса: Білий Гаст] [Нижчий Демон (Високий ранг)]

・ Нижчий демон, створений із пилу та газів. Розумна духовна форма життя.

[Магічні очки: 355/477] 85↑

[Загальна бойова сила: 255/499] 68↑

[Унікальна навичка: Повторний кидок] [Расова навичка: Страх]

[Проста Ідентифікація] [Людиноподібна форма (Звичайна)] [Умілий пакувальник]

За приблизно шість днів я перемогла шістьох бета-гравців.

І знову трохи посилилася.

Мені здавалося, що після подолання позначки в 500 магії я зможу еволюціонувати.

Дивно лише те, що бойова сила зростала не так добре, як магія.

До того ж через те, що я цілодобово використовувала Людиноподібну форму для маскування, навичка знову покращилася.

Якщо продовжувати аналогію з куховарством, то на рівні «Звичайна» я була кухаркою в єдиній забігайлівці якогось сільського містечка.

Знаєте таке місце.

У меню купа страв.

А на смак усі приблизно однакові.

Непогано.

Але й хвалитися нічим.

З огляду на швидкість розвитку навички мені стало цікаво, скільки ще рівнів у неї залишилося.

Зовні я майже не змінилася.

Хіба поверхня тіла стала трохи більше схожою на шкіру ляльки.

А саме тіло — щільнішим.

Ой.

Я забула.

Треба рухатися.

Якщо стоятимемо на місці, на нас можуть знову напасти.

Ходімо, Блобсі.

*Пруж!*

Я могла рухатися приблизно зі швидкістю людини, що біжить.

Тому якщо постійно кружлятиму дикими землями, бета-гравцям буде не так просто мене наздогнати.

Але…

Як вони взагалі так швидко мене знаходять?

Візник, якого я залишила живим, міг мене побачити.

Але він точно не міг знати, куди саме я пішла.

Є якесь заклинання для визначення мого місцезнаходження?

Яка морока…

Якщо це заклинання, можливо, варто просто вийти за межі його дальності.

Схоже, цей шлях знову вів до того гірського хребта.

Я продовжила рух до гір.

Через деякий час відчула магічні сигнали, схожі на сигнали рогатих вовків.

Ми навіть бачили одне одного.

Але вони не нападали.

Зрештою, тепер я була сильнішою.

Мені здалося, що вовків стало менше, ніж раніше.

Про всяк випадок я розширила область виявлення й рушила далі.

І тоді знайшла кілька сигналів, найімовірніше бета-тестерів.

А поруч із ними — один величезний сигнал.

Вони перебували глибоко в горах.

За звичайних обставин я б одразу звідти пішла.

Але якщо цей великий сигнал належав іншому таємному альфа-тестеру…

Можливо, ми могли б співпрацювати.

Тримаючись за цю слабку надію, я здалеку підглянула за ними.

І побачила того самого божевільного двоголового рогатого вовка.

[Двоголовий рогатий вовк]

[Магічні очки: 315/340] [Очки здоров’я: 372/415]

[Загальна бойова сила: 499]