Розділ 2 — Перша битва

Я полегшено зітхнула. Нарешті мені вдалося потрапити в гру. Уся ця історія з «експериментом», звісно, здавалася підозрілою, але умови життя тут усе одно мали бути кращими, ніж у моєму колишньому сиротинці.

Світлова аура, що огортала мене, зникла. Моє тіло, яке раніше було людським, перетворилося на обраний мною аватар Демона.

Яскраво, надто яскраво!

Від нового зору на всі 360 градусів розболілася голова. Я бачила кожною частиною тіла, а не лише очима. Мені це пояснювали, але відчути таке на собі — зовсім інша річ…

Що ближчою симуляція ставала до реальності, то сильнішим було відчуття невідповідності. Як виявилося, ще кілька років тому такого синдрому навіть не існувало. І це не дивно, адже тоді VR ще не могла відтворювати запахи, а для імітації дотику системи використовували лише вібрацію.

Корпорація хотіла реалізувати «PvP між гравцями-людьми та гравцями-монстрами». Але якщо навіть зорова інформація давалася так важко, то, думаю, до цього ще дуже далеко.

Ну… гадаю, саме тому їм і потрібні тестери…

До речі, вони казали, що таємним альфа-тестерам чутливість до болю та інших відчуттів виставлять на максимум, але я сподівалася, що вони використають мої фізичні дані, щоб точніше налаштувати дрібні деталі.

Питання лише в тому, чи зроблять вони це до завершення збору даних…

Напевно, особливо сподіватися не варто.

Отже, пів року.

Пів року ось так, без жодного відпочинку…

Гадаю, саме тому ШІ й сказав, що ця раса не рекомендована. І все ж, коли він запитав мене, ким я хочу стати, це був єдиний варіант, що спав мені на думку.

Мій зір викривлявся й крутився, наче я дивилася крізь калейдоскоп, занурений у вир.

Не маючи навіть можливості заплющити очі, я вирішила просто не рухатися… приблизно годину.

Зрештою це відчуття послабшало до рівня, який я вже могла витримати.

Можливо, мій мозок нарешті навчився обробляти всю цю зорову інформацію.

Ургх…

Мене нудило.

Голова все ще паморочилася, а мене нудило, але я не могла здатися.

Таємним альфа-тестерам не дозволили б здатися.

Утім, відпочинок того вартий.

Я нарешті могла нормально озирнутися.

І навіть я — дівчина, яка зазвичай тримала свої емоції під суворим контролем, — була вражена побаченим.

Я чула, що сучасні VR-ігри вже неможливо відрізнити від реальності, але це було значно більше, ніж я очікувала.

Легкий вітерець.

Шелест листя.

Тіні й плями сонячного світла, що танцювали на землі.

Вітер приносив запах трави, землі та води.

Я відчувала все це.

Це був ліс.

Навколо мене були дерева, дерева й ще більше дерев.

Жодних ознак цивілізації.

Тут нічого не було…

Ні, зачекайте.

Зараз я була «монстром».

Мені здавалося, що нічого хорошого не станеться, якщо я наближуся до людського поселення.

Якщо цей світ справді був таким реалістичним, як мені пояснювали, люди й монстри були ворогами.

Але зараз у мене були важливіші проблеми.

Щойно я нарешті усвідомила, що мене оточує, я також зрозуміла, чим стала сама.

…білим слизом?

Не пружним і еластичним слизом, що підстрибує, а липкою, текучою масою з густої рідини.

Я виглядала так, ніби хтось замішав надто рідке тісто або ооблек, а потім просто вивалив усе це на землю.

Як це взагалі працює?

Я можу рухатися?

Я взагалі не розуміла механіки пересування цього тіла.

Через кілька митей я помітила поруч на землі маленький кристал розміром приблизно з монету.

Що це таке…?

Я уявила, як простягаю руку, і шматок слизу вилетів із мого тіла й обгорнув кристал.

А-а-а…

Точно.

Не потрібно думати про те, як рухатися.

Треба просто рухатися.

Водночас це зовсім не відчувалося так, ніби я рухала рукою. Швидше так, наче щось вистрілювало з мого плеча.

Це було страшенно незручно.

Гаразд, повернімося до кристала.

Що це таке?

Така ідеально кругла сфера навряд чи могла утворитися природним шляхом…

Ах, точно.

Віртуальна реальність.

Отже, це мав бути якийсь ігровий предмет…

[Кристал Ідентифікації] — 98/99

・ Ця кришталева куля дозволяє визначати власну силу та ідентифікувати інші ігрові предмети.

・ Це бонусний предмет для нових гравців. Схожий предмет можна придбати у великих містах, але ним можна скористатися лише 10 разів.

・ Подивившись крізь кристал, можна дізнатися загальну силу цілі.

※Можливо, ви зможете навчитися використовувати Ідентифікацію без кристала. Постарайтеся!

…предмет для ідентифікації?

Я лише подумала, чим може бути ця штука, і повідомлення саме з’явилося в моїй свідомості.

А що означало це число?

З цікавості я використала кристал на дереві неподалік…

[Дерево] 97/99

[Магічні очки: 5]

Ага, зрозуміло.

Дерево не було ігровим предметом, тому я не отримала про нього жодної детальної інформації.

А ось кристал був предметом, тому про нього інформації було багато.

Принаймні такою була моя поточна теорія.

Магічні очки…

Це щось на кшталт MP?

Навіть дерева їх мають?

Згідно з надзвичайно докладним мовним та інформаційним пакетом гри, завантаженим безпосередньо в мою свідомість, «світ був наповнений Маною».

Мабуть, саме це й малося на увазі.

Зачекайте…

Число зменшилося.

Отже, «97/99» після інформаційного вікна — це кількість використань Кристала Ідентифікації, що залишилися?

Було написано, що схожу річ можна купити в містах, але монстрам же не можна заходити до міст, так?

«Можливо, ви зможете навчитися використовувати Ідентифікацію без кристала…»

Дуже сподіваюся, що навчуся цього до того, як закінчаться використання.

У будь-якому разі мені потрібно було скористатися ним ще один раз.

На собі.

[БЕЗ ІМЕНІ] [Дитинча Демона] 96/99

・ Безіменне дитинча Демона. Духовна форма життя. Надзвичайно крихка.

[Магічні очки: 20/20]

[Загальна бойова сила: 21/21]

[Унікальна навичка: Повторний кидок]

…тож, гадаю, я була доволі слабкою?

В описі прямо говорилося «надзвичайно крихка», та й магічних очок у мене було лише в чотири рази більше, ніж у дерева.

Визнаю, я ніколи раніше не грала в ігри, але, судячи з інформації, запханої мені в голову, тут хіба не мали показуватися й інші характеристики?

Сила, швидкість і все таке?

Так…

Якщо я правильно пам’ятаю, суть цієї гри полягає в тому, щоб перемагати ворогів і ставати сильнішою, так?

Хто мій ворог?

Чи будуть вони достатньо слабкими, щоб я могла їх перемогти?

Взагалі, як мені битися?

Стривайте, важливіше питання: я взагалі можу рухатися?

Я уявила, як рухаюся вперед…

Спрацювало, але уе-е-ех…

Яка ж нудота…

Але мене зацікавила ця Унікальна Навичка.

Звучало навіть круто.

Я почала думати про подробиці навички, і переді мною відразу з’явився текст.

[Унікальна навичка: Повторний кидок] 95/99

・ Витрачає магічну силу. Якщо активувати після невдалої перевірки навички, результат буде визначено повторно.

・ Що серйозніша невдача, то більше магічної сили буде потрібно.

・ Бонусна навичка. Використовувати цю навичку можуть лише таємні тестери.

Я можу цим користуватися…

Так?

Було написано, що це бонусна навичка, але я майже не сумнівалася: насправді вони просто хочуть перевірити, чи впливає її використання на психіку користувача.

Та й сама навичка не була для мене чимось несподіваним.

Я знала, чому вона в мене є.

Я почала рухатися.

Щоразу, коли я намагалася кудись піти, це відчувалося так, наче мене із зав’язаними очима штовхали зі скелі.

Через деякий час я помітила, що навколо вже стало темно.

…минуло пів дня, а я, напевно, не подолала навіть трьох метрів.

Мене постійно нудило: мозок ніяк не міг звикнути до цього цілковито нелюдського тіла.

Із моїм справжнім тілом, яке зараз перебувало в стані холодного сну, усе було гаразд.

Усе це було лише в моїй голові…

Тож мені залишалося тільки терпіти.

Цікаво, чи проходили інші таємні альфа-тестери через те саме?

Мені не випало нагоди нормально з ними поговорити, та й не думаю, що колись випаде.

Нас було сто, і всіх розкидали по цьому величезному світу.

Ймовірність зустріти одне одного була мізерною.

Значно більшою проблемою була можливість зустріти когось із десяти тисяч бета-тестерів.

Зараз я не могла говорити, тому, якщо зустріну когось із них, мене, найімовірніше, просто вб’ють на місці.

Я навіть утекти не могла.

Якщо померти кілька разів поспіль, персонажа видалять.

Я впевнена, корпорація не дозволить мені почати заново, якщо це станеться.

А ще я втрачу винагороду — оплату витрат на проживання протягом десяти років.

Можливо, вони зрозуміють, що я гравець, якщо я покажу їм Кристал Ідентифікації…?

У будь-якому разі мені варто знайти якесь безпечне місце, перш ніж стемніє…

Я щось почула.

На певній відстані від мене було щось червоне…

Схоже на гусінь.

Воно підняло голову, наче змія, що намагалася налякати супротивника, і пронизливо заверещало.

Це просто комаха?

Або, можливо…

Монстр?

Воно виглядало напрочуд сильним, мабуть, через шрами, які я помітила на його спині.

Чорт!

Червона гусінь плюнула чимось у мене.

Фу!

Я спробувала ухилитися — саме «спробувала».

Від самого руху мене вже хотілося знудити.

А потім накотили пекучий жар і біль — настільки сильний, наскільки це тіло взагалі було здатне розпізнавати біль.

Але біль був не найгіршим.

Ні.

Найгіршим було моторошне відчуття того, як моє тіло поступово роз’їдається.

Це так мене налякало, що я випадково використала Кристал Ідентифікації.

[БЕЗ ІМЕНІ] 94/99

[Магічні очки: 18/20]

[Загальна бойова сила: 20/21]

Моя магічна сила зменшилася!

І бойова сила теж!

Невже тіла духовних форм життя складаються із самої магії?!

І моя бойова сила залежить від кількості магії?

Я намагалася втекти, поки в голові панував цілковитий хаос, а гусінь погналася за мною.

Святий чорт, які ж ми обидві повільні!

Я розтікалася.

Вона повзла.

Та вона все одно була швидшою за мене, нехай і зовсім трохи.

Подивімося, наскільки вона сильна…

[Червона гусінь] 93/99

[Магічні очки: 22/25] [Очки здоров’я: 30/30]

[Загальна бойова сила: 27]

Чорт, вона сильніша за мене!

Як і було сказано в описі предмета, Ідентифікація справді показувала лише загальну силу.

Вона заверещала.

І знову щось схоже на кислотний снаряд хлюпнуло на мене.

Гаряче, гаряче, гаряче!

[БЕЗ ІМЕНІ] 92/99

[Магічні очки: 16/20]

[Загальна бойова сила: 19/21]

[Червона гусінь] 91/99

[Магічні очки: 18/25] [Очки здоров’я: 30/30]

[Загальна бойова сила: 27]

Моя сила знову впала, а сила гусені — ні!

Мабуть, саме цим духовні форми життя відрізняються від звичайних монстрів.

І я надто часто користуюся кристалом!

У нього обмежена кількість використань, чорт забирай!

Чорт, вона наздогнала мене!

Вона мене кусає!

Боляче, боляче!

Таке відчуття, ніби з мене виривають шматок самого мого існування!

Точно!

Моя унікальна навичка!

[Повторний кидок]

Гусінь знову спробувала мене вкусити, але тієї миті, коли її ікла вже мали встромитися в мене, вони схопили лише повітря.

Га…?

Я уникнула цієї атаки, але…

І це все?

[БЕЗ ІМЕНІ] 90/99

[Магічні очки: 6/20]

[Загальна бойова сила: 12/21]

Чорт, чорт, чорт!

Я втратила купу магії!

Ця навичка коштувала надто дорого!

О боже, вона мене їсть, ай-ай-ай…

Я померла.

Щойно мої магічні очки скінчилися, моє духовне тіло зникло.

Через деякий час я відродилася десь у лісі.

Моя перша битва завершилася поразкою.

Але…

[БЕЗ ІМЕНІ] 89/99

[Магічні очки: 1/10] 10↓

[Загальна бойова сила: 5/11] 10↓

…хіба покарання за смерть не мало знижувати характеристики лише на 10%?