Розділ 6 — Перша еволюція

Я обрала Гаста.

Безтілесного, мінливого демона з пилу та газів. Він не мав надто відрізнятися від тіла з мокрого тіста, яким я користувалася досі.

Імпи та Гремліни, з їхніми руками й ногами, безперечно, були б значно кращими для моєї психіки.

Я була в цьому впевнена.

Але ні.

Я не хотіла, щоб увесь мій попередній досвід виявився марним.

…ну.

Насправді мені просто захотілося сказати щось круте.

Моє життя однаково буде паршивим незалежно від вибору, тому я не надто довго над цим думала.

У відповідь на моє бажання моє білосніжне слизове тіло почало розпада…

Гей.

Ні.

Зачекайте.

Чорт.

Це погано.

Я відчувала, як мене перебудовують у щось інше, і, схоже, моєму мозку це дуже не сподобалося.

Перед очима все стало білим.

Мені здалося, ніби мене жбурнули в шалений вир, де я крутилася й викручувалася в абсолютно незбагненних напрямках.

Нудота й запаморочення безжально взяли мене в облогу.

Голова розколювалася від болю.

Нескінченна кількість мурах роїлася…

Ні, ні!

Це несправжнє!

Зараз у мене взагалі немає фізичного тіла.

Усе це лише ілюзія, створена моїм власним мозком!

Я це знала, але…

Довбаний тупий мозок!

Давай…

Не засина…

й…

…

……

………

Ох.

Моя еволюція тривала цілу добу.

Я серйозно думала, що моя неіснуюча голова вибухне.

Ну, якщо точніше, сама Еволюція, напевно, зайняла лише кілька хвилин.

Але після її завершення я не могла рухатися цілу добу.

Лише приблизно годину тому мені нарешті вдалося знову почати мислити по-людськи.

До цього весь мій світ складався з головного болю, спалахів кольорів перед очима й такої сильної нудоти, що я не могла зрушити навіть на міліметр.

Та й зараз я все ще не могла нормально рухатися.

Сприйняття нового тіла зовсім розладналося.

[БЕЗ ІМЕНІ] [Раса: Гаст] [Нижчий Демон (Низький ранг)] 33/99

・ Нижчий демон, створений із пилу та газів. Крихка духовна форма життя.

[Магічні очки: 90/90] 35↑

[Загальна бойова сила: 100/100] 40↑

[Унікальна навичка: Повторний кидок]

Гаст.

Нижчий демон із пилу та газів.

Бачите оцю частину — «пилу та газів»?

Ось у цьому й була проблема.

Мої відчуття поширювалися на кожну окрему частинку, з якої складалося моє тіло.

Це означало, що щоразу, коли дув вітер, здавалося, ніби на зрушених ним частинах тіла цілі армії мурах влаштовували вечірку.

Який же це біль…

Досі я з усіх сил намагалася просто ігнорувати все це, але, якщо подумати, можливо, це було не найкращим рішенням.

Якщо я намагатимуся звикнути до цього тіла, просто ігноруючи проблему, то фактично відмовлюся від самої переваги використання аватара монстра.

Натомість потрібно перетворити проблему на перевагу.

Змусити мою надчутливість працювати на мене, а не проти мене.

Саме в цьому й полягала сила монстрів.

І саме це відрізняло їх від людей.

…водночас з’явилося дивне відчуття: після всього, що моя психіка витерпіла в цьому аватарі монстра, я потроху втрачала власні людські слабкості…

А хіба зрештою не саме слабкість робить людей такими прекрасними?

Гаразд.

Досить внутрішніх монологів.

Я стала набагато сильнішою, тому варто якомога швидше спробувати почати рухатися.

До речі.

У моєму статусі тепер було написано [Нижчий Демон (Низький ранг)].

Два «низьких» поспіль.

То наскільки ж слабкою була та тістова кулька до еволюції?

Мені пощастило, що поки я лежала нерухомо, повз не проповзла жодна гусінь чи змія.

Щоправда, приходила білка, але втекла тієї ж миті, коли зрозуміла, що я тут.

Першим пріоритетом було навчитися користуватися своїми відчуттями.

Уперше я по-справжньому відкрила очі й подивилася, що відбувається з моїм тілом.

І відразу ж на мене обрушився потік інформації.

…голова болить.

Забагато непотрібної інформації.

Мені зовсім не потрібно було знати, скількох травинок чи піщинок я торкаюся або скільки пилу несе вітер.

Хм.

Я лише зараз усвідомила, наскільки сильно люди покладаються на зір і слух, попри те, що мають п’ять органів чуття.

У будь-якому разі.

Мені потрібно навчитися вибірково обробляти лише важливу інформацію.

Сподіваюся, якщо достатньо потренуватися, моя підсвідомість зможе виконувати цю роботу замість мене.

Якщо ні…

Ну, тоді я, напевно, збожеволію.

Тож байдикувати тут точно не можна.

А це означало, що мені доведеться натренувати мозок так, щоб така кількість інформації стала для нього новою нормою.

Ох…

Зовсім не хочу думати про повернення до реальності після всього цього.

Знову звикати до нестачі інформації буде справжнім пеклом.

Гаразд, робитимемо все поступово.

Таке тренування однаково неможливо завершити за день чи два.

А поки спробую рухатися.

Гадаю, цим тілом потрібно керувати приблизно так само, як і попереднім, тістоподібним.

Зрештою, саме через це я й обрала Гаста.

Інакше я б так сильно вдарила себе по лобі…

…о?

О-о-о!

Я щойно зависла в повітрі!

Зрозуміло, зрозуміло.

Отже, Гасти можуть ширяти.

Хоча це, якщо подумати, зовсім не дивно.

Вони ж складаються з газів.

З одного боку, це відкривало переді мною безліч нових можливостей.

З іншого…

Знову ця нудота, від якої шлунок перевертається…

Бле-е-е.

Мій зір уже деякий час не припиняв крутитися.

Найімовірніше, через те, що повітряні потоки постійно рухали моє тіло, і це продовжувалося щоразу, коли я свідомо його не контролювала.

Тому я зосередилася й силою змусила тіло залишатися нерухомим.

Нарешті я змогла роздивитися себе.

Я виглядала як…

Куля надзвичайно густого диму діаметром приблизно метр?

Не те щоб це сильно відрізнялося від моїх очікувань, але…

Чому я знову біла?

Гра відтворювала мій альбінізм у найдивніші можливі способи.

Будь ласка, припиніть уже.

А, точно.

Знаєте, що відбувається, коли налити воду на сухий лід?

Ось це.

Я попливла вперед.

О.

Працює.

Щоразу, коли я рухалася, здавалося, ніби стрибаю на банджі, і це було страшно, але керувати тілом я могла приблизно так само, як тоді, коли ще була слизом.

Щоправда, надто високо піднятися я не могла.

Якась сила тягнула мене вниз, і що далі я віддалялася від землі, то сильнішою вона ставала.

Піднятися вище рівня вікон другого поверху було вже досить складно.

Отже, це була межа висоти, на яку я могла піднятися.

По горизонталі я могла рухатися приблизно зі швидкістю людини, що йде пішки, а якщо постаратися — десь зі швидкістю спортивної ходьби.

Звісно, значно швидше за мою тістову версію.

Можна було б подумати, що я зараз закричу:

«У-у-у-у! Я літаю!»

Але ні.

Моє сприйняття було надто чутливим для такого.

Щоразу, коли мене торкався вітер, здавалося, ніби по шкірі повзають комахи.

Нічого веселого в цьому не було.

…серйозно.

Я взагалі колись до цього звикну?

Поки що я вирішила обробляти рівно стільки інформації, щоб мої відчуття були лише трохи кращими, ніж у звичайної людини.

Особливо це стосувалося нюху й виявлення присутності.

У цих двох випадках я намагалася якомога краще усвідомлювати те, що відбувалося навколо поза моєю свідомою увагою.

О.

Знайшла червону гусінь.

Виглядала маленькою, тож, мабуть, самець.

Я безшумно підвела своє газоподібне тіло ближче й приготувалася атакувати…

Я ж можу нападати так само, як і раніше, правда?

Я виштовхнула частину свого тіла вперед.

Удару не було.

Повітряне щупальце просто огорнуло гусінь і за кілька секунд висмоктало її насухо.

…йой.

Я не могла повірити, що це була та сама гусінь, з якою раніше в мене виникало стільки проблем.

Я перемогла її миттєво.

І доволі моторошним способом.

[БЕЗ ІМЕНІ] [Раса: Гаст] [Нижчий Демон (Низький ранг)] 30/99

・ Нижчий демон, створений із пилу та газів. Крихка духовна форма життя.

[Магічні очки: 91/91] 1↑

[Загальна бойова сила: 101/101] 1↑

[Унікальна навичка: Повторний кидок]

Схоже, цією атакою я ще й висмоктала її життєву силу.

Ну, це, звісно, добре, але отримала я зовсім небагато.

Можливо, через еволюцію.

Якщо поки не брати до уваги темно-червоних, звичайні червоні раніше давали мені приблизно по 7 очок.

Отже, ось як.

Можливо, я вже переросла цю місцевість.

Я й так планувала покинути ліс, щойно стану достатньо сильною.

…але якщо дорогою зустріну ще когось, усе одно полюватиму.

Очки важливі.

Навіть якщо це лише одне.

За наступний день подорожі я вполювала ще десять червоних.

Я вже значно краще звикла керувати своїм тілом.

А ось фільтрувати інформацію досі було складно.

Цей ліс був величезним.

За весь час я не бачила нічого, крім дерев.

Я ж не йду ще глибше в ліс, правда?

Хоча не можна сказати, що випадково натрапити на людське поселення для мене теж не стало б проблемою.

О.

Я щось відчула.

Присутність значно сильнішу за більшість інших.

Що це?

Де?

Я деякий час залишалася насторожі, але нічого не побачила, тому вирішила повільно підпливти вперед.

Ось воно.

За великим деревом.

Можливо, мені лише здалося, але я подумала, що наші погляди зустрілися.

Настільки, наскільки в мене взагалі могли бути очі.

Це була чорна гусінь завдовжки приблизно шістдесят сантиметрів — удвічі більша за червону.

Воу!

Вона щойно без жодного попередження заверещала й плюнула вогнем!

Ще й із такої відстані!

[Чорна гусінь] 29/99

[Магічні очки: 39/45] [Очки здоров’я: 60/60]

[Загальна бойова сила: 75]

Значно сильніша за червоних.

Це наступний етап еволюції темно-червоної?

І чому взагалі гусінь?

Ставайте вже метеликами!

Зачекайте!

Ти якого біса плюєшся вогнем посеред лісу?!

Чорт забирай.

Проти такого сильного монстра я не могла дозволити собі сидіти в обороні.

Атака на повну!

Я облетіла велике дерево, щоб ударити ззаду.

Вона один раз плюнула в мене полум’ям, але я не зупинилася.

Частина мого тіла витягнулася й огорнула комаху.

До речі, щоб ухилитися від полум’я, я використала [Повторний кидок].

Він провалився.

Як завжди.

Як я й думала, такого об’єму мого тіла було недостатньо, щоб завдати суттєвої шкоди.

Тому я пішла ва-банк і кинулася просто на чорну гусінь, накривши її всім тілом.

Вона шалено пручалася й намагалася мене вкусити.

…хм?

Майже не боляче.

Відчувалося не сильніше за укус комара.

Точно!

Моє газоподібне тіло Гаста!

Вогонь діяв, але, можливо, проти фізичних атак я була майже невразливою!

Я почала висмоктувати з неї якомога більше життя, перш ніж комаха знову встигне вивергнути полум’я.

Зрештою, це була лише гусінь.

Нічого, крім укусів, вона так і не спробувала.

Нарешті вона жалібно заверещала й випустила останній подих.

Отже, я перемогла, тому що була розумнішою за гусінь.

Неймовірне досягнення.

[БЕЗ ІМЕНІ] [Раса: Гаст] [Нижчий Демон (Низький ранг)] 28/99

・ Нижчий демон, створений із пилу та газів. Крихка духовна форма життя.

[Магічні очки: 94/108] 17↑

[Загальна бойова сила: 103/119] 18↑

[Унікальна навичка: Повторний кидок]

Оце вже багато очок.

Від червоних дорогою сюди я отримала загалом 10 очок.

Отже, одна чорна гусінь дала мені 7.

Цих комах можна було використати.

А найкраще те, що, крім полум’я, вони взагалі не мали чим мені зашкодити.

Отже, чорних гусениць було відносно безпечно вбивати, а очок вони давали чимало.

Тобто я могла б оселитися тут на деякий час…

…принаймні так я думала, доки не з’ясувала, що чорних гусениць було в рази менше, ніж червоних.

Якщо подумати, це мало бути очевидно.

Монстри мали більше магії та життєвої сили, ніж звичайні тварини.

Щоб ефективно ставати сильнішими, монстрам доводилося битися одне з одним.

Отже, що вище місце вони займали в цій піраміді, то менше їх мало існувати.

…ну й нехай.

Доведеться терпляче шукати.

Я вже трохи краще керувала своїм тілом, тому настав час перевірити, на якій відстані я здатна відчувати присутність.

Я піднялася майже до максимально можливої висоти, попри всі сигнали тривоги, які кричали мені:

Спускайся.

Негайно.

Негайно!

Потім я розтягнула своє тіло якомога ширше, дозволяючи відчуттю присутності виконувати свою роботу.

Зазвичай я відчувала все на території завбільшки з баскетбольний майданчик.

Цього разу я розширила сприйняття й перевіряла лише наявність магії та приблизний розмір відчутих істот.

Усі подробиці я ігнорувала.

Що більше непотрібної інформації я сприймала, то сильніше це навантажувало мозок, робило мене нервовою й знижувало точність.

Гаразд…

Зосередься…

Тепер охоплюю територію приблизно з бейсбольне поле…

Так…

Досі нічого…

Може, ще трохи далі…

Хм?

Я щось відчуваю…

О чорт.

Це погано.

Моя свідомість…

Я силою зібрала своє тіло й розум докупи саме тієї миті, коли вони вже почали розсіюватися й випаровуватися.

Ще трохи!

Про що взагалі думали розробники?!

Вони навіть не встановили для аватарів жодних обмежень чи систем безпеки!

Я майже впевнена, що якби вчасно не зупинилася, то просто перетворилася б там на овоч!

…до смерті налякалася.

Відтепер треба бути обережнішою.

Водночас, якби я не змусила себе зайти так далеко, то не знайшла б ту дивну присутність.

Вона була дуже далеко від мене.

Магії в ній було лише приблизно вдвічі менше, ніж у мене, але чомусь вона відчувалася надзвичайно сильною.

І дивною.

Вона одну за одною вбивала істот, які, як я підозрювала, були чорними гусеницями.

Може, це людина?

Якщо вона вбиває монстрів, тоді, можливо…

Бета-тестер?