Розділ 7 — Обома близнючками одразу...?
Розділ 7 — Обома близнючками одразу...?
Розділ 7 – Обома близнючками одразу...?
Через двадцять хвилин після їхнього першого в житті поцілунку вони втрьох прийшли до ресторану під назвою «Канон», який називався «Рестораном західного стилю».
Цей заклад існував близько трьох років, і Сакуто час від часу відвідував його разом зі своєю тіткою Міцумі.
Власник ресторану колись працював у кіноіндустрії, тому стильне освітлення та аксесуари, що прикрашали інтер'єр, здавалися предметами, які використовувалися в деяких фільмах.
Звісно, справа не лише в чарівному декорі.
Їжа та десерти дуже смачні і мають хорошу репутацію, тому тут не бракує постійних клієнтів.
Незважаючи на те, що сьогодні був будній день, заклад був майже заповнений.
У куточку цього приємного ресторану Сакуто був зовсім блідий.
Хікарі, одна з близнючок і старша сестра, виглядала досить веселою і була вся в усмішках.
З іншого боку, молодша сестра, Чікаґе, була дуже засмучена. Щоразу, коли їхні погляди зустрічалися, вона люто блискала очима, тож Сакуто з усіх сил намагався не дивитися в її бік.
«Що ж, тоді дозволь мені представитися ще раз. Я Хікарі Усамі. Гаразд, Чіі-чян, твоя черга.»
«Я Чікаґе Усамі... Пр-иє-м-но познайомитися!»
Сакуто простогнав: «Ух».
«Я Сакуто Такаяшікі... Справді, я не знаю, що сказати... Пробачте за непорозуміння з вами обома...»
Коли Сакуто глибоко вклонився, Хікарі підбадьорливо попросила його підняти голову.
«Я з самого початку знала, що Такаяшікі все неправильно зрозумів».
«Що? Тоді чому ти мені не сказала?"
«Це був експеримент, щоб побачити, чи зрозумієш ти? Як ті штуки на Ютубі.»
«А... Витівка з близнюками...»
Хікарі розсміялася, як дитина, чию витівку викрили. Але, на жаль, на цей момент все вийшло за рамки простого розіграшу.
«Як тобі смак поцілунку з Хіі-чян?»
«Припини!»
Коли Сакуто відчайдушно затулила вуха, ніби намагаючись втекти від реальності, Чікаґе роздратовано зітхнула.
«Хіі-чян, ти теж! Як ти могла прикинутися мною!"
«На-хаха, а я все думала, коли ж він помітить... Вибач».
Хікарі розсміялася, але, побачивши розлючене обличчя Чікаґе, швидко зрозуміла, що тут не до сміху.
Насправді, це зовсім не смішно, і найменше це смішить Сакуто.
«Гах... Отже, ця витівка означає, що тобі насправді не подобається Такаяшікі, так?»
«Ні, він мені подобається.»
» «Що?!» »
Сакуто і Чікаґе здивувалися.
«Так? Тому що він мені подобався з самого початку. Може, це було кохання з першого погляду?»
«Це просто хвилинна плутанина! Хіі-чян, прокинься!?»
«Е-е-е...? Але, знаєте, після того, як я багато чого торкнулася і підтвердила, я зрозуміла: «А, мені справді подобається цей хлопець». ...Тож я вже збиралася розповісти жарт, але раптом він обійняв мене і поцілував... Ехе-хе...»
Хікарі радісно згадувала, мрійливо тримаючись за щоки.
Натомість Чікаґе щоразу, коли чула слова «дотик», «обійми» та «поцілунок», різко переводила погляд на Сакуто.
Її очі були широко розплющені з виразом «Хех, невже? Погляд «Хех».
«Страшно». Сакуто знову застогнав. Потім він почав упорядковувати факти в своєму розумі.
Першою зізналася молодша сестра, Чікаґе. Тією, кого він вирішив поцілувати, була старша сестра, Хікарі.
Він пройшов через сповідь і поцілунок, але не з тією самою людиною.
(Зрозуміло, я нічого не розумію...)
Він сам винен у тому, що не усвідомлював цього, але ситуація була надто серйозною, щоб відкинути її як витівку чи жарт.
Він поцікавився, чи є на YouTube відео про те, як поводитися в таких ситуаціях.
«А що буде далі... що ти хочеш робити, Такаяшікі? Якщо ти поцілував мене, то це означає, що ти будеш зі мною зустрічатися?»
Не втримавшись, Чікаґе втрутилася.
«Зачекай хвилинку. Я була першою, хто зізнався! Я маю право зустрічатися з ним!»
«Що ти маєш на увазі під «правом»?»
"Але... спершу Такаяшікі зізнався Хіі-чян, бо переплутав її зі мною, так? Зізнання, обійми, поцілунок - все це призначалося мені!»
«Але в ігровій залі він сказав, що я мила... і що я йому подобаюся, так?»
Раптом очі Чікаґе розширилися, коли вона втупилася в Сакуто.
«Страшно, страшно.
«А, ні, це не так... Це правда, що я сказав, що твоя посмішка мила, але коли я сказав, що ти мені подобаєшся, я мав на увазі, що мені подобаються люди, які серйозно ставляться до всього, що вони роблять...»
Поки Сакуто пояснювала це, Хікарі усміхалася і усміхалася.
Здавалося, що вона навмисне вирвала його слова з контексту для своєї зручності.
«Але ж я вже зробила багато чого з ним... Тепер це щось на кшталт доконаного факту?
«Ти ж ще не віддала своє тіло?!»
Хікарі спантеличено запитала: «Що?
«Так? Я ж казала «дотик» раніше...?»
«Що? Не може бути! То ти хочеш сказати, що ти вже з ним...! Авава...!?»
«Жартую, ми ще нічого такого не робили. Ще ні.»
«Гей, Хіі-чян! Що ти змушуєш мене говорити?!»
«Це ж Чіі-чян дозволила своїй уяві розгулятися з хтивими думками, так?»
Хікарі засміялася з неї, коли Чікаґе почервоніла і почала злитися, Сакуто внутрішньо застогнала: «Боже мій...
Що я взагалі слухаю? Ні, що мені робити в цій ситуації?
Простим пошуком в Інтернеті тут не обійдешся... Його думки дедалі більше плуталися.
«Отже, Такаяшікі, з ким ти хочеш зустрічатися? Якщо зі мною... хе-хе-хе...»
Хікарі пустотливо подивилася на нього, стиснувши груди.
«Я-я буду працювати в п'ять разів старанніше, ніж зазвичай...!»
«Працюватимеш у п'ять разів старанніше...? Що ти маєш на увазі?»
«Це означає... що Такаяшікі може робити все, що захоче!»
вигукнула Чікаґе, і її обличчя стало яскраво-червоним.
Сакуто нервово оглянув ресторан. Люди різного віку, як чоловіки, так і жінки, дивилися на нього різними поглядами.
Очі заздрості, очі ненависті, очі, які, здавалося, говорили: «Цей виродок!».
...Суміш негативних аур створювала важку, гнітючу атмосферу.
«Ви обидві... припиніть, ви створюєте проблеми для ресторану...»
«Тоді вирішуйт»
«Так, будь ласка, вирішуй!»
Це і є проблема.
Спершу він мусить дещо повідомити.
«Можливо, це буде трохи дивно, але...»
Близнюки в унісон нахилили голови, спантеличені.
«Я закохався у вас обох».
І на цьому Сакуто зізнався обом близнючкам одразу. ***
«Я закохався у вас обох».
І на цьому Сакуто зізнався обом близнючкам одразу.
Звісно, вони обидва були...
» «Ееее──────!?» »
Вони були здивовані.
Він очікував такої реакції, але це була правда і доконаний факт, тож нічого не вдієш.
Намагаючись зберегти самовладання, Сакуто вирішив передати свої почуття кожній близнючці окремо.
«По-перше, про Чікаґе... Я чув, що подобаюся тобі ще з молодших класів, але насправді, з тих пір я якось усвідомлюю твою присутність у моєму житті».
«Е!? Це, це так ...?!»
Сакуто сором'язливо кивнув.
«Ми вчилися в одній школі, і я захоплювалася тобою, бо ти була серйозною і працьовитою. Я завжди хотів потоваришувати з тобою. У мене було щось на кшталт захоплення, і я поважаю тебе. Крім того, я вважаю, що ти красива і мила...»
«Зачекай, Такаяшікі, зупинись, моє серце зараз...»
«А після розмови з тобою я подумав, що ти цікава людина, і мені захотілося познайомитися з тобою ближче. Тому я дуже зрадів, коли ти мені зізналася».
«Зрадів!? Подумати тільки, що ти так про мене думав...»
Чікаґе так почервоніла, що, здавалося, з її голови ось-ось піде пара, і глибоко вклонилася.
«Щодо Хікарі...»
«О, достатньо з Хікарі.»
«А, гаразд. Тоді Хікарі, з тобою не просто весело, але в цьому є якась глибина... Я думаю, що ти та, хто може зрозуміти мої почуття.
Хоча минуло небагато часу, все, що стосується тебе, справило на мене сильне враження».
Хікарі кивала і посміхалася, слухаючи його.
«Я маю на увазі, що після розмови з Хікарі мене потягнуло до тебе. Ти даєш мені енергію, і ти змінила мене. Ти здаєшся безтурботною, але насправді серйозна, і я думаю, що ти, напевно, багато про що думаєш. Ось чому я хочу дізнатися про тебе більше».
«Еге-ге-ге, я щаслива... Я рада, що закохалася в Такаяшікі, і поцілунок теж був чудовим...»
Сакуто знову звертається до них обох.
«Отже, факт залишається фактом: я закохвася у вас обох. Але найголовніше те, що я закохався в вас обох не тому, що ви близнюки чи пара. Мені подобаються Чікаґе та Хікарі, кожна з них така, яка вона є».
Близнючки мовчки дивляться одна на одну, потім знову на Сакуто.
«Але тоді... нам треба вирішити, що робити з майбутнім, так?»
«Так, нічого не поробиш, я закохався в вас обох...»
Сакуто серйозно кивнув. Тоді очі близнючок, що очікували, були прикуті до Сакуто.
На даний момент, здається, для Сакуто є лише один шлях...
«Тож я вирішив... Я не буду зустрічатися з жодною з вас! Вибачте!»
» «Ееее----!?» »
Близнючки шоковані, коли Сакуто схиляє голову.
«Чому? Я щось не так сказав?»
«Чому все закінчилося саме так!? Ти ж казав, що кохаєш нас!?»
«Саме так! Ти неправильно продовжив фразу «Тож я вирішив»! Ти мав би вибрати хоча б одну з нас!»
«Але, розумієте...»
Сакуто почухав потилицю, виглядаючи стурбованим.
«Це висновок, до якого я прийшов після того, як подумав про вас обох...»
«Що ти маєш на увазі?»
«Ну, я міг би вибрати одну з вас. Але тоді, як щодо іншої?»
«Ні в якому разі.» «Неможливо.»
Близнюки люто подивилися одна на одну.
«Бачите? Ось що я маю на увазі...»
» «Ах...» »
«Одна справа, якби це була незнайомка, але ви ж близнюки, сім'я. Жити разом після цього буде важко, чи не так?»
Сестри зрозуміли думки Сакуто і ніяково опустили очі.
«Тож я подумав, що якщо ми не будемо закоханими, то, можливо, хоча б зможемо бути друзями».
Він думав про це спокійно, і це був компроміс, щоб зберегти стосунки на цьому рівні.
Звісно, залишилися б якісь затяжні почуття, але Сакуто вважав, що з часом вони врешті-решт вирішаться.
«Але ж я вже зізналася...»
«А ми навіть поцілувалися...»
«Зачекай, зачекай... Що? Тепер, коли я про це подумала, я ще не цілувалася?!"
«А... я ще й не зізнавалася...?»
Атмосфера почала ставати зловісною. Точніше, розмова поверталася на круги своя. Відчуваючи неприємний настрій, Сакуто трохи відступив.
«Поцілунок повинен був бути моїм першим! Я йому зізналася! І він мені подобається ще з молодших класів!»
«Але ж я старша сестра, так?»
«Це не має значення! Різниця лише в п'ятнадцять хвилин!»
«А ще, коли він міцно обійняв мене на станції... Фуфу, я не можу не посміхатися, коли згадую це...»
«Муґяа──────!»
Коли сестри почали те, що здавалося схожим на бійку, Сакуто роздратовано схопився за голову. Одночасно він дійшов висновку, що не може обрати одну з них.
«А ну дай мені свої губи!»
«Що ти збираєшся робити?»
«Якщо я поцілую Хіі-чян, це буде непрямий поцілунок з Такаяшікі, так?»
«Так не буває! Що це за непрямий поцілунок!? Зачекай, зупинись! Не видумуй!!!"
Сакуто на мить подумав, що краще було б запитати людей, яка стояла перед ним, безпосередньо, але це явно суперечило моралі.
Це була жахлива думка. Ні, ця ситуація вже була найгіршою.
Сакуто знову взяв голову в руки, але потім...
«Зрозуміло! Як щодо цього, Такаяшікі...»
У цей момент Хікарі спала на думку дивна ідея, і вона повернулася до Сакуто.
Можливо, це був лише привід уникнути поцілунку з Чікаґе, але він вирішив вислухати її...
«Чому б тобі не зробити обох близнючок своїми дівчатами?» 
***
«Чому б тобі не зробити обох близнючок своїми дівчатами?»
Це, безумовно, варіант, але він не є здійсненним.
Від цієї пропозиції і Сакуто, і Чікаґе були приголомшені, але Хікарі ввічливо вклонилася.
«Тож, дякую, що врешті-решт обрав нас обох. Будь ласка, подбайте про нас з Чіі-чян відтепер?»
«Зачекай, Хікарі... Ще зарано приймати остаточне рішення...»
Сакуто виставив праву долоню вперед у зупиняючому жесті.
«Тепер, коли ми стали його дівчатами, ми повинні називати Сакуто «Любий»?»
«А, гм... Чому ти вибрала «Любий»? Ні, я маю на увазі, хіба Чікаґе не буде проти?
Коли Сакуто шукав згоди, Чікаґе застогнала, ніби стримуючи себе.
«Я теж... відчуваю... ну, може, якби це була будь-яка інша дівчина, ні, але оскільки це Хіі-чян, оскільки це Хіі-чян... але це більше «ні», ніж «так»...»
«Звісно, це більше «ні», ніж «так»! Ти не можеш йти на компроміс тільки тому, що вона твоя сестра! Не вагайся! Ти не така дівчина!»
«Якщо любий так каже...»
«Ти сказала «любий»!?»
Це був повний хаос. Чікаґе, здавалося, була готова вступити у стосунки з трьома людьми.
Навпаки, ніхто з них не хотів відступати.
«Що робити в цій ситуації?» - задавався він питанням.
«Що важливіше, чи справді Чікаґе погоджувалася на це?» Сподіваюся, її не зламала абсурдність ситуації.
«Зачекай, зупинись, я не встигаю... Можеш дати мені хвилинку, щоб розібратися з цим?»
Думки Сакуто крутилися, але в протилежному напрямку, ніж зазвичай.
Я не розумію... ні, звичайно, це не має сенсу. Не за будь-якими стандартами здорового глузду.
«Я-я думаю, що пропозиція Хікарі дуже приваблива... Але я думаю, що це проблематично з точки зору здорового глузду... Ти так не думаєш, Чікаґе?»
«Називай мене люба.»
«Я не буду тебе так називати... поки що. З тобою все гаразд, Чікаґе?»
Хвилюючись, що вона могла бути приголомшена абсурдністю ситуації, Сакуто обережно спостерігала за Чікаґе, яка, здавалося, повернула собі самоконтроль.
«Але... якщо Такаяшікі матиме двох дівчат, а ми обидві ділитимемо одного хлопця, чи не буде це... проблематично з точки зору здорового глузду?»
«Саме так! Гарне зауваження, Чікаґе!»
Сакуто стиснув кулак на знак згоди.
«Але я маю на увазі: «Який сенс привносити здоровий глузд у цю абсурдну ситуацію?», ти так не думаєш?»
«Ні-ні! Це не так! Що ти кажеш, Хікарі? Не заплутуй Чікаґе!»
«Ее~?»
«Не кажи мені «Ее~?»! Якщо скласти дві нісенітниці разом, все одно вийде нісенітниця!»
«Хм? Тоді, може, спробуємо помножити? Або... звести в квадрат?»
«Як ти це зробиш!? Навчи мене цьому!»
Незважаючи ні на що, цю лінію не можна перетинати.
«Хіба Чіі-чян хвилює, що думають інші? Невже ти можеш відмовитися від Сакуто через це?»
«Звичайно, я можу... Я не можу! Я не хочу!»
Хікарі яскраво усміхається.
«Тоді давай вирішимо демократично, більшістю голосів?»
«Що ти сказала?»
«Хто за те, щоб ми зустрічалися втрьох, підніміть руку».
Хікарі піднімає руку, за нею повільно Чікаґе. Двоє проти одного - вирішено.
«Ні-ні-ні-ні, я не можу так просто здатися».
Якщо перемагає нерозумне, розум відступає.
Повинна бути хоча б одна людина, яка продовжує протистояти.
«Це... Це ж тиранія більшості!»
«Це демократія»
«З думкою меншості треба рахуватися! В даному випадку, це я!»
«Я просто хочу, щоб ми досягли чіткої згоди і створили світле, щасливе майбутнє».
«А як же моя воля!?»
Хікарі провела мізинцем по губах, і на її обличчі з'явився мрійливий вираз.
«Поцілунок Сакуто був чудовим... Я хочу повторити його знову...»
«Тц!?»
«Чіі-чян теж хоче, так?»
«Т-так... Я-я хочу... і ще я хочу, щоб мене міцно обійняли...»
«------!?»
У цей момент рішучість Сакуто повністю похитнулася.
Він навіть подумав про себе, що він дійсно слабкий.
«Ні, але все ж, якщо подумати з точки зору здорового глузду...»
«Нічого страшного, якщо ніхто не дізнається, так?»
«Ні, справа не тільки в цьому... Це теж може стати проблемою, але з моєї точки зору, справа в тому, що я зустрічаюся з вами обома одночасно. Чи не буде погано, якщо зявиться якась різниця...?"
«Різницч? Все просто.»
Хікарі впевнено підняла вказівний палець.
«Все, що потрібно зробити Сакуто, це любити нас обох однаково.»
«Я що, бог?! Тільки Бог може любити людей однаково!»
«Хм... Це і є так звана божественна відповідь?»
«Зовсім ні! Це гірше, ніж бути нещирим!»
Сакуто ламав собі голову, але Хікарі поспішала з відповіддю, рухаючись удвічі швидше за нього.
Він відчайдушно хотів зупинити цей потік розмови.
Ходіння туди-сюди продовжувалося, але нарешті Хікарі зробила стурбований вираз обличчя.
«Хм... Я думаю, що це гарна ідея...»
«Ну, правда, як каже Такаяшікі, це нещиро...»
І з цими словами Чікаґе, здавалося, також повернулася до своєї звичайної поведінки.
Почуваючи себе краще, Сакуто трохи розслабився.
«Якщо ми щирі одне з одним, хіба це не нормально? Звичайно, якщо ми всі щирі, я не бачу проблеми».
«Проблема не в нас, а в ситуації. Люди навколо нас подумають, що це дивно, чи не так?»
«...Інаґава?»
«Ні, я не це мав на увазі. Але Джунджі був би наляканий, чи не так...»
«Хм... Отже, Чіі-чян, тебе турбують не наші стосунки, а те, що подумають інші люди?»
«Е-е... ну, так, щось типу того.»
(Перекладач: Я не розумію цієї відсилки.)
Почувши це, у Хікарі, здавалося, з'явилася інша ідея.
Враховуючи хід розмови, вона не здається багатообіцяючою, але він вирішив вислухати її до кінця────
«Гей, Чіі-чян. Гіпотетично, якби ми зустрічалися з Сакуто і хтось запитав, чи є у тебе хлопець, що б ти відповіла?»
«Е? Я б сказав... що є, напевно. Не хочу брехати...»
Потім вона обернулася до Сакуто.
«Гей, Сакуто. Гіпотетично, якби ти зустрічався з нами і хтось запитав, чи є у тебе дівчина, що б ти відповів?»
«Ну, я б сказала, що є, але...»
«Ти думаєш, хтось запитає, скільки у тебе дівчат?»
-Сакуто був вражений цією думкою.
«Ні, не спитають... Зазвичай люди не питають про кількість дівчат...»
«Зрозуміло. Значить, справа ось у чому. Більшість людей, як сказала Чіі-чян, припускають, що це стосунки один на один, тому вони не будуть питати про кількість. Навіть якби ми йшли втрьох, люди не подумали б, що ми зустрічаємося. Вони, мабуть, просто подумають, що ти близький друг близнючок, так?"
***
«Гаразд. Отже, справа ось у чому. Більшість людей, як сказала Чіі-чян, припускають, що це стосунки один на один, тож вони не питатимуть про номер телефону. Навіть якби ми йшли втрьох, люди не подумали б, що ми зустрічаємося. Вони, мабуть, просто подумають, що ти близький друг близнючок, так?"
Сакуто кивнула, розуміючи, але...
«То ти маєш на увазі, що про це ніхто не дізнається? А якщо хтось запитає, з якою дівчиною я зустрічаюся, що мені відповісти?»
«Річ у тім, що нічого не кажи. Іншими словами, тримай це в таємниці.»
«Що? Ні, але це...»
Дивуючись, що до нього не доходить, Сакуто спробував ще раз пояснити, що таке здоровий глузд і щирість.
Однак Хікарі, дивлячись на здивовані обличчя Сакуто та Чікаґе, заговорила.
«Існує два види брехні, взагалі кажучи, брехня і невисловлена брехня».
«Чим вони відрізняються?
«Брехня - це дія, яка може завдати комусь болю. Буває добра брехня, але вона все одно зачіпає інших, сторонніх людей. Наприклад, якщо ти перебуваєш у стосунках, але кажеш іншим, що ти неодружений, це брехня, і вона може призвести до гніву чи смутку, якщо про це дізнаються пізніше, так?»
Сакуто та Чікаґе швидко дійшли згоди щодо цього питання.
«Хіі-чян, а як щодо іншого виду брехні, невисловленої брехні?»
«Простіше кажучи, це як секрет. Вона внутрішня, а не зовнішня... щось, що ти носиш у собі. Це означає, що вона не впливає на інших, я гадаю?»
Сакуто втрутився.
«Але хіба зберігання секретів не зашкодить комусь?»
«Це залежить від контексту. Неважливо, добре це чи погано, ми просто троє людей у стосунках. Хіба це саме по собі погано?»
«Погано... Ні, не погано, я думаю...»
Аргумент Хікарі мав більш ніж достатню переконливу силу. Зберігання в таємниці поганої речі, безумовно, може спричинити неприємності для інших.
Однак, якщо тримати в таємниці щось хороше, або щось нейтральне, то це нікому не зашкодить.
Більше того, немає нічого поганого в тому, що чоловік і жінка перебувають у стосунках. Кількість стосунків може викликати моральні питання, такі як "зрада" чи "невірність".
Однак, в кінцевому рахунку, це ті, хто вважає це проблемою. Якщо сторони, які беруть участь у стосунках, згодні і задоволені, інші не повинні втручатися.
Таємниця зберігається в групі, і якщо хтось і відчуває провину за її збереження, то лише перед самим собою, і це не здається чимось таким, за що варто відчувати провину.
Аргумент Сакуто і Чікаґе про нещирість вже спростовано, і немає потреби публічно оголошувати про їхні стосунки.
Якщо вас запитають, ви можете відповісти «Це секрет» або «Я не хочу говорити». Важливими є стосунки між учасниками.
Навіть якщо вони зустрічаються втрьох, важливо, щоб вони не були нечесними один з одним.
Іншими словами, йдеться про підтримку збалансованих стосунків.
Концепція рівності є найскладнішою частиною, але достатньо зробити все можливе, щоб щиро дивитися один одному в очі.
Тому, з точки зору Сакуто, це можна вважати «обманом», але не «зрадою».
Зрештою, сам термін «зрада» не є проблемою, якщо між цими двома є згода і розуміння.
Ось чому...
«Зрозуміло... це залежить від мене...»
Сакуто криво посміхнулася.
«Саме так. Справа в тому, чи зможе Сакуто однаково любити і мене, і Чіі-чян. Решта залежить від того, чи згодні Сакуто і Чіі-чян, і тоді цю дискусію можна буде залагодити.»
Чікаґе, відчуваючи, що її аргументи були спростовані, зробила покірний вираз обличчя.
«Чікаґе... Ти в певному сенсі дивовижна, але твоя старша сестра - це щось особливе, так?»
«Хіі-чян - геній... Хм? Що ти маєш на увазі під «щось особливе»?
«А, ні, нічого... Але ти не проти, Чікаґе? Я можу стати найгіршим хлопцем...»
Чікаґе твердо кивнула.
«Якщо ти зараз найгірший, то відтепер ти можеш стати тільки кращим. Я не думаю, що ти найгірший. Якби я могла зустрічатися з Такаяшікі, я б почувалася найкраще!»
(Перекладач: 最低 , може означати як «найгірший», так і «найнижчий»).
Почувши від неї такі рішучі слова, він дещо зніяковів.
Тоді він звернувся до Хікарі
«V!»
Вона радісно зробила знак миру.
І тоді сестри-близнючки знову запитали Сакуто
«Отже, Такаяшікі...»
«Чи будеш ти любити мене і Чіі-чян, близнючок, разом?»
Сакуто глибоко вдихнув.
«Я не впевнений, що зможу це зробити, але... давайте спробуємо».
І так, за згодою і розумінням між ними трьома
«Те, що ми втрьох зустрічаємося, залишиться в таємниці».
Так було встановлено це правило.
***
Коли вони вийшли з канонічного ресторану західного стилю, надворі вже зовсім стемніло.
Вони втрьох йшли до станції, Сакуто був посередині.
«Я така голодна...»
Поки Хікарі розтирала живіт, Чікаґе хіхікала.
«Мама сьогодні приготує нам вечерю.
«Так, я постараюся дістатися додому... я так щголодніла...»
Сакуто посміхнувся, дивлячись на Хікарі, а потім відчув, як хтось смикнув його за іншу руку.
«Такаяшікі...»
«Що таке?»
«Будь ласка, називай мене Чікаґе.»
«А, тоді називай мене Сакуто...»
«Тоді, Сакуто... Сакуто...»
Чікаґе раптом почервоніла і забавно хіхікнула.
«Я ніколи не думала, що ми будемо зустрічатися втрьох... Це відрізняється від того, що я собі уявляла, але я також з нетерпінням чекаю цього.»
«Я теж здивований... А, так...»
Сакуто дістав з кишені стрічку Чікаґе.
«Ось, ти впустила її. Я знайшов її перед ігровими автоматами.
«О... слава Богу! Це дуже важлива стрічка для мене! Дякую!»
Чікаґе взяла стрічку і ніжно притулила її до щоки.
І тут перед ними раптом з'явилася Хікарі. З посмішкою вона обійняла їх обох спереду.
«Я люблю і Сакуто, і Чіі-чян!»
«Що на тебе раптом найшло?»
«Що сталося, Хіі-чян?»
«Просто так, може, обіймемося на радощах?»
Хікарі невинно обійняла їх.
Важко було повірити, що вона була тією самою людиною, яка кілька хвилин тому логічно пояснювала ідею зустрічатися в трьох.
«А, так...»
Хікарі прошепотіла щось на вухо Сакуто та Чікаґе.
«Ні, це трохи незручно...»
«Нам справді треба це говорити?»
«Ехе-хе-хе, як декларацію про рішучість?»
Збентежені, Сакуто та Чікаґе подивилися одне на одного, але змирилися з тим, що не можуть протистояти Хікарі.
«Ми клянемося небесами...!»
«Ми, хоч і народилися в різні дні... Чекай? Ми з Хіі-чян народилися в один день...»
«Не зупиняйтеся!»
«А, так... е-е... значить, разом, втрьох, на віки вічні...!»
«Хочемо бути щасливо закоханим...! ...щось таке?»
Те, що вони змушені були зробити на узбіччі дороги, було ніяково приголомшливим, але, можливо, це була їхня «Клятва персикового саду».
(Перекладач: Романтика Трьох Королівств. Лю Бей, Гуань Юй і Чжан Фей присягнулися зберігати вірність одне одному до самої смерті у персиковому саду).
Вони втрьох подивилися на нічне небо.
Сподіваючись, що їхні слова здійсняться - що вони зможуть бути разом назавжди, вони загадали бажання тисячам зірок, що зазирали крізь щілини між будинками.