Розділ 1 — Чікаґе Усамі - зразкова учениця…?
Розділ 1 — Чікаґе Усамі - зразкова учениця…?
Розділ 1 - Чікаґе Усамі - зразкова учениця…?
Це було 25 травня, середа перед початком сезону дощів.
Щойно закінчився четвертий урок і почалася обідня перерва, на стіні в коридорі мали вивісити результати проміжних тестів.
Ці рейтинги були давньою традицією в старшій школі Академії Арісуяма.
З приблизно 240 учнів у кожному класі імена та загальні бали (за винятком практичних предметів) 50 найкращих вивішували після кожного звичайного тесту та тесту досягнень.
Це була своєрідна подія, навколо якої зібралося вже близько тридцяти учнів.
У цей момент Сакуто стояв серед натовпу учнів, які з нетерпінням чекали, і виглядав дуже сонним.
Мовне мистецтво після фізкультури - це вже занадто, а в цьому натовпі він відчував, що задихнеться.
Він хотів би, щоб вони поквапилися і не здіймали стільки галасу.
Позіхаючи і чекаючи, Тачібана Фуюко, яка стояла перед рейтинговим списком, роззирнулася довкола.
«Ніякого фотографування! Також заборонено завантажувати це в Інстаграм чи щось подібне!»
Тачібана не була класним керівником Сакуто, але вона була вчителькою, відповідальною за профорієнтацію учнів на математичному факультеті.
Вона була красивою, але суворою вчителькою, відомою своєю відданістю роботі.
Серед деяких учнів існувало таємне бажання, щоб на них наступили її високі підбори(?) - хоча це суто бажання деяких учнів з особливими смаками, так би мовити.
«Гаразд, відкриваємо рейтинговий список!»
Нарешті, рейтинговий список було відкрито.
П'ятдесяте місце, сорок дев'яте місце, сорок восьме місце... і так до першого.
І тут до кінця коридору докотився гомін.
Немов покликані цим шумом, учні почали виходити з класів, утворивши величезний натовп.
Тачібана та інші вчителі повторили своє попереднє попередження, але воно було заглушене шумом натовпу.
Посеред метушні Сакуто зітхнула з полегшенням, закінчивши переглядати рейтинговий список.
(Восьме місце... що ж, принаймні в межах першої десятки. Поки що восьмого місця достатньо).
Тепер, коли він знає результати, немає потреби затримуватися.
Він швидко попрямував до кафетерію, коли...
«Такаяшікі, можна тебе на хвилинку?»
покликав знайомий дівочий голос.
Оскільки він знав її, Сакуто без подиву обернувся.
Але він відчув, як мороз пробіг по спині.
──── Чікаґе Усамі. У цій академії Арісуяма вона була чимось на кшталт знаменитості.
Вони походили з різних середніх шкіл, але знали одне одного, бо відвідували одну й ту саму школу на третьому році навчання в молодших класах.
Сакуто завжди вважала її вродливою дівчиною, а після вступу до старшої школи вона стала ще більш витонченою, особливо виділяючись серед першорічок.
Вона була, мабуть, найкрасивішою дівчиною у своєму класі.
Крім того, що вона була першою в класі, вона також була найкращою за рейтингом абітурієнткою.
Він щойно підтвердив, що вона знову посіла перше місце в цьому проміжному тесті.
Краса і розум────
Сакуто не міг не зацікавитися нею, яка досягла успіху і в тому, і в іншому.
Хоч і шкода, що вони опинилися в різних класах, але він також хотів подружитися, оскільки вони обоє навчаються на платній основі.
[Легат: Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат) - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства]
Чомусь Чікаґе Усамі дивилася на нього гострими очима.
«Я зробив щось не так? Здається, я не зробив нічого такого, що могло б її розсердити», - подумав Сакуто.
Вона повільно наближалася, виглядаючи розлюченою. Гнів красивої дівчини може бути досить страхітливим.
Наразі Сакуто злегка посміхнувся і трохи підняв праву руку.
«Привіт, Усамі.»
«Привіт... не «привіткай» мені тут!»
«Гаразд... чого ти така надута?»
«Надута? Я не дуюся...!»
Вона звучала сердито, коли заперечувала, що вона дується.
«Отже, якщо ти не дуєшся... тоді, що не так?»
«Що не так, так це моя репліка! Що це за результат у рейтингу!?»
сказала Усамі, поклавши руки на стегна з незадоволеним обличчям.
Можливо, вона незадоволена тим, що він посів восьме місце в класі.
«Що ти маєш на увазі? Я восьмий а ти - перша, так? Вітаю.»
Сакуто говорив спокійно, не приховуючи посмішки, але Усамі знову надулася від гніву.
«Не вітай мене!»
«Так? Хіба не добре бути першою?»
«Не про мене розмова!»
Усамі подивилася на Сакуто зі звуженими від розчарування очима.
Сакуто витріщилася на неї, гадаючи, що вона хотіла сказати і чому вона так розсердилася.
Після хвилини мовчання Усамі коротко зітхнула.
«...чому?»
Її гнів, здавалося, згас, залишивши в голосі нотки розчарування.
«...? Що ти маєш на увазі?»
Усамі напружила вираз обличчя, зробивши його більш рішучим.
«...Чому ти не сприйняв це серйозно?»
Захоплений зненацька, Сакуто був спантеличений.
«...не сприйняв серйозно, кажеш?»
«Твої справжні здібності.»
«Про що ти говориш?
"Якби ти хотів, ти міг би стати першим, але чому ти цього не зробив? Ти робив це навмисно? Ти навмисно стримувався?»
Тон Усамі був звинувачувальним, коли вона ставила свої запитання.
«Я не дуже розумію, що ти маєш на увазі під стримуванням...»
сказав Сакуто, засунувши руки в кишені і криво посміхнувшись.
Усамі не стала продовжувати розмову і просто мовчки дивилася в очі Сакуто.
Тепер настала черга Сакуто відвести погляд.
«Ні, я справді намагався, але було так багато запитань... Зрештою, у мене просто не вистачило часу».
«...Не вистачило часу?»
«Так, це було схоже на бойове хрещення в Академії Арісуяма. Вона явно відрізняється від середньої школи.»
Сакуто знизав плечима, але Усамі подивився на нього скептичним поглядом.
Він подумав, чи не настав момент, щоб поговорити з нею більш відверто.
«О, так!»
«...? Що таке?»
«Комплексний обід карааґе.»
«Що? Обід карааґе...?»
Вираз обличчя Усамі раптом розслабився, наче вся її напруга зникла.
«Сьогоднішній обід у шкільній їдальні - це щоденна спеціальна страва. Він дуже смачний.»
«А яке це має відношення до...?»
«Хочеш піти зі мною? Я пригощаю?»
Сакуто сказав це з посмішкою.
Тоді обличчя Усамі миттєво стало яскраво-червоним. Вона занервувала і почала гладити пальцями волосся збоку, перев'язане стрічкою.
«У мене з собою ланч-бокс... гм, я хотіла б пообідати з Такаяшікі, але... розумієш...»
Сакуто відчув, що щось не так з її раптовою зміною поведінки.
«Чому вона поводиться так сором'язливо? Хіба вона не сердилася хвилину тому?
«Ти не хочеш їсти в кафетерії?»
«Справа не в цьому, я думаю, що спільний обід у кафетерії - це те, що роблять парочки...»
Сакуто не думав про таку перспективу.
Він поклав руку на підборіддя.
«Зрозуміло... значить, я повинен бути парою з Усамі, щоб запросити її до кафетерію...»
пробурмотів він сам до себе, і Усамі чомусь почала панікувати.
«Що?! Це означає, що ти маєш на увазі це!?"
«...Це?»
«То ти хочеш сказати, що ти... Такаяшікі, ти хочеш бути зі мною парою!?»
Сакуто ледь не впав.
«А, ні, це інше... Я просто мав на увазі, що це важка умова або щось на кшталт високої перешкоди. Типу, якщо ми не пара, то про запрошення до кафетерію не може бути й мови?»
Після того, як він спокійно відповів, вона ще більше почервоніла і розсердилася.
«Ось що значить для чоловіка і жінки обідати разом!»
«Я-я розумію, то ось як це...»
Сакуто було важко повністю зрозуміти її. Але він міг дещо вловити, що вона намагалася сказати.
Якщо чоловік і жінка обідають разом, незалежно від того, які у них стосунки, вони можуть здатися оточуючим парою.
(Хоча їй не варто про це хвилюватися...)
Сакуто спочатку так і думала, але потім передумав.
Дійсно, коли вони будуть удвох у кафетерії, це буде виділятися, і є ризик, що їх сприйматимуть як пару, особливо з Чікаґе Усамі.
Він не хотів розпускати ніяких дивних чуток, а як людина, що живе за приказкою «цвях, що стирчить, треба забивати», Сакуто ще бвльше не бажав цього.
Можливо, йому не варто було її запрошувати.
«Усамі, ти ж не хочеш, щоб тебе неправильно зрозуміли оточуючі?»
«Щось на кшталт того... але в романтичній манзі часто трапляється так, що пара утворюється після того, як її не розуміють оточуючі...»
«Тоді вибач, що запросив тебе несподівано.»
«Але, але, але! Я маю на увазі, що я не обов'язково проти цього... Пробач?»
«Зрозумів. Тоді я запрошу тебе ще раз, якщо випаде нагода».
Сказавши це, Сакуто повернувся спиною до Усамі.
Він, мабуть, був занадто поспішним.
Не тільки з Усамі, але до таких питань, мабуть, слід підходити крок за кроком, як слід.
Замість того, щоб несподівано запрошувати її на вечерю, йому варто було б спершу завести невимушену розмову.
Сакуто почав йти з такими думками
«Зачекай хвилинку!»
Злякавшись крику Усамі, Сакуто обернувся і вигукнув.
«Ах!»
З якоїсь причини Усамі втратила рівновагу і ось-ось мала впасти вперед.
Він поспішно підхопив її на руки, і її ліве вухо та щока м'яко вдарилися об його груди.
Озирнувшись за спиною Усамі, він побачив спини студентів, що юрмилися навколо рейтингового списку.
Хтось, мабуть, випадково наштовхнувся на неї.
Але в цей момент Сакуто швидко зорієнтувався в ситуації.
Несподівано його ліва рука опинилася на її талії, а права - на голові, обіймаючи її спереду.
Він відчув тепло тіла Усамі на своїх грудях.
Гладке, шовковисте волосся під його пальцями несло солодкий, виразно дівочий аромат, що змушував його серце битися швидше.
Зрозумівши, що Усамі може стояти самостійно, Сакуто одразу ж відступив назад.
«Що ж, наступного разу будь обережніша».
«Так... я буду обережна...»
Залишивши почервонілу Усамі стояти, Сакуто швидко пішов геть.
***
(Усамі, ха...)
Колупаючи паніровку з карааге у шкільній їдальні, Сакуто згадував те, що сталося напередодні.
Хоч це й було випадковістю, але в підсумку він обійняв її.
Чи було їй неприємно?
Коли її так обіймав хлопець, який не був її хлопцем чи навіть близьким другом?
«Це, мабуть, через Усамі, так?»
Раптом Сакуто злякався дівочого голосу, що пролунав у нього за спиною.
«До нашої школи вступила дівчина, яка посіла перше місце на минулорічному національному стандартизованому тесті для третьокласників молодших класів, так?»
«Ну, вона була найкращою абітурієнткою, і вона також отримала перше місце в цьому семестрі... Певно, це Усамі?»
Розмова не стосувалася інциденту, який щойно стався.
Сакуто тихо зітхнула і прислухалася до розмови за спиною.
«В середньому 97 балів, хіба це не божевілля? І вона екстерн?»
«Я чула, що вона прийшла зі звичайної державної середньої школи».
«Справді?!»
За столом позаду нього сиділо чотири дівчини.
З їхньої розмови випливало, що вони були першокурсницями внутрішніх курсів────
Академія Арісуяма - це інтегрована школа від дитячого садка до старшої школи, де більшість учнів просуваються по ескалаторній системі.
Таких учнів називають внутрішніми студентами, а інших - зовнішніми або екстернами, як Усамі та Сакуто, які вступили до академії ще в старших класах після складання вступних іспитів.
Приблизно вісімдесят відсотків студентів - внутрішні, а зовнішні складають близько двадцяти відсотків.
Між внутрішніми та зовнішніми студентами існує невидимий бар'єр.
Навіть оглядаючи просторий кафетерій, можна було помітити групи, які здавалися внутрішніми студентами, і групи, які здавалися зовнішніми студентами, кожна з яких сиділа окремо.
Зовнішні-студенти мають свою гордість, а внутрішні-студенти своє власне почуття гідності.
Ці суперечливі почуття створюють тонкий бар'єр всередині школи.
У такій ситуації присутність Чікаґе Усамі була особливо помітною.
Учениця-екстерн з найвищим рейтингом - перша у класі.
Це означає, що зовнішні учні, які раптово з'явилися, як Усамі, насправді були більш здібними, ніж внутрішні учні, яких до цього моменту суворо тренували у своїх академічних здібностях.
Той факт, що серед приблизно двохсот сорока першорічок перше місце посідає екстерн, не є особливо сприятливим.
Більше того, з її прекрасною зовнішністю не дивно, що чутки про неї починають ходити лише від того, що вона розмовляє зі студентом-чоловіком у коридорі.
Навіть зараз внутрішні студенти пліткують про Усамі.
Як і очікувалося, не схоже, що вони вражені - скоріше навпаки.
«Вона геній? Мабуть, добре мати такий гарний мозок...»
«Хіба IQ не успадковується переважно від батьків? Я думаю, що близько п'ятдесяти відсотків - це генетичне, так?»
«До того ж, вона дуже мила і має чудовий стиль...»
«Хіба несправедливо бути одночасно розумною і симпатичною?»
Сакуто думав, що вони трохи не вгадали.
Незалежно від її природної зовнішності, інтелект Усамі є результатом її власних зусиль.
Сакуто, який відвідував ту саму школу, що й Усамі, знав це.
У третьому класі молодшої школи вона завжди відчайдушно вчилася у репетиторській школі.
Вона ставилася до уроків серйозніше, ніж будь-хто інший, охочіше ставила запитання вчителям і була цілковито віддана навчанню.
Він дивувався, чому вона була такою одержимою у навчанні.
Хоча інші дивилися на неї трохи зверхньо, Усамі завжди старанно працювала.
Її зусилля окупилися, вона отримала найвищий бал на вступних іспитах і продовжує займати перше місце у своєму класі.
Вона справді втілює приказку: «Наполегливість приносить свої плоди».
Ось чому Сакуто мав гарне враження про Усамі.
Він хотів подружитися з нею і вчитися у неї.
Чи то через її зухвалість, чи то через силу - йому було цікаво, звідки у неї такий менталітет.
Але після нещодавнього інциденту все ускладнилося.
Якби її характер був жахливим, він, можливо, легко здався б, але вона приваблива, має виразні реакції і може бути чарівно милою.
Вона чудова людина без видимих недоліків. Ось чому він хотів познайомитися з нею ближче.
Раптом її слова, сказані раніше, відлунали в голові Сакуто
«Чому ти не сприйняв це серйозно?»
Її слова були прямими.
Звучало так, ніби вона висловлювала розчарування комусь, кого вважала суперником, бажаючи, щоб він старався з усіх сил.
А він, навпаки, замислився над тим, чи зможе він подружитися з нею, якщо докладе всіх зусиль.
Така наївна думка спала йому на думку.
Але була причина, чому він не міг викластися на повну.
Цвях, який стирчить, забивають.
Той, хто був забитий і зламаний, знає, як це відчувається.
«Але щодо тієї дівчини... здається, у неї є прихована сторона, так?»
«Так, я знаю!»
«Взагалі-то, про неї ходять цікаві чутки».
Почувши шепіт і сміх, Сакуто тихо зітхнула.
(Зрештою, скрізь однаково...)
Потягуючи холодний чай ходжіча, Сакуто вирішила не звертати уваги і пройти повз.
(Але чому Усамі підійшла до мене?)
Вони лише відвідували одну й ту саму школу і обоє були екстернами.
«Чи було це почуття суперництва?
Розмірковуючи про це, Сакуто надкусив карааге.
Пікантний запах і соковитий смак м'яса розлився в роті. І тут...
«Вибачте...!»
Він мало не вдавився своїм карааге.
Обернувшись убік, він побачив Усамі, що стояла там з яскраво-червоним обличчям.
Сакуто поспіхом запив карааге своїм чаєм.
«...Усамі!?»
«Я забула тобі дещо сказати!»
Схвильовано озираючись, дівчата, що пліткували за його спиною, замовкли.
Мабуть, вони були здивовані такою несподіваною ситуацією.
«Забула мені сказати...?»
«Це було продовження розмови про мої справжні здібності?», - подумав він.
Сакуто трохи випростався.
«За минуле, велике дякую!»
«Га...? За що...?
«Ну, раніше, коли я майже впала, ти підхопив мене...»
«О-о! Це!? Нічого страшного! Не хвилюйся про це!»
Сакуто швидко перебила Усамі.
Якщо з її вуст пролунають слова на кшталт «зловив мене», це може породити багато чуток.
Яка небезпечна людина.
«...Ти прийшла сюди, щоб просто подякувати за це?»
«Так! Тоді я піду.
З цими словами Усамі поспішно вийшла з кафетерію.
Коли Сакуто дивився їй услід, він знову почув шепіт голосів позаду себе.
Відчуваючи себе майже бадьорим від того, що його не хвилюють чутки, він навмисне промовив вголос,
«Усамі справді добра людина. Вона серйозна і працьовита, я хочу в неї вчитися...»
Якимось чином він відчув упевненість, знаючи її справжній характер.
Водночас у ньому зародилася надія, що в майбутньому він зможе з нею подружитися.