Розділ 2 — Інша сторона Чікаґе Усамі...?
Розділ 2 — Інша сторона Чікаґе Усамі...?
Розділ 2
Інша сторона Чікаґе Усамі...?
Ситуація раптово змінилася через два дні після того, як Сакуто розмовляла з Усамі вдень у п'ятницю, 27 травня.
Відтоді Сакуто кілька разів бачив Усамі здалеку, але не мав можливості поговорити з нею.
Хоча він хотів знайти спільну мову, він не хотів підходити до неї незграбно і створювати враження, що у нього є прихований мотив.
Він замислився, чи не приснилася йому ця подія.
Йдучи до станції і розмірковуючи про це, він вийшов на велику вулицю, обсаджену деревами.
Сакураномачі в місті Юкі, де розташована Академія Арісуяма, - це міський район з офісними будівлями та комерційними об'єктами.
Він зручний, пропонує безліч розваг, і зазвичай тут можна знайти все, що завгодно.
Однак ранкові та вечірні години пік надзвичайно дратують.
Більшість членів клубу «Go-Home - Піти долому»[1], як і Сакуто, виконують свої завдання після школи перед тим, як іти додому, бо хочуть уникнути цієї пори дня.
[1] - Клуби Go-Home або піти додому це учні в японських школах які не вступили в жодний клуб і одразу після уроків можуть йти додому на відмінно від учнів в клубах чким після уроків потрібно йти в клуб для проведення клубної діяльності, що може затримувати їх у школі до 18:00 а то й до 20:00 залежно від клубу.}
У такий метушливий час Сакуто поспішає додому.
Він повертається до коміксів та ігор, які чекають на нього вдома, і саме тому він завжди виглядає сонним.
Відколи він вступив до старшої школи, він тримає в таємниці від матері, яка живе окремо, те, що він все частіше засиджується допізна.
(Якщо подумати, Міцумі сказала, що сьогодні буде пізно...)
Наразі Сакуто зупинився в будинку сестри своєї матері, його тітки Міцумі Кіседзакі.
Він певною мірою допомагає по господарству, але Міцумі каже йому: «Учень повинен поводитися як учень".
Іншими словами, вона вважає, що робота учня - це просто вчитися і розважатися, і відмовляється від його допомоги по господарству, коли вона вдома.
З іншого боку, Міцумі завжди зайнята своєю роботою.
Навіть будучи високооплачуваним адвокатом, вона працює довгі години. Здається, вона майже відмовилася від шлюбу, називаючи його далекою мрією.
Зважаючи на ці обставини, як людина, що зупинилася в її домі, він відчув, що цілком природно допомогти їй.
Було б незручно нічого не робити.
Він не дуже добре вміє готувати, але сьогодні вирішив приготувати вечерю.
«Що мені приготувати сьогодні? Які інгредієнти є в холодильнику...
Занурений у ці думки, він дійшов до станції.
-Тоді.
Його погляд привернула дівчина, що заходила в зал ігрових автоматів перед станцією.
(Це Усамі...? Ні, але...)
Раптове відчуття тривоги змусило його зупинитися на місці.
Дві дівчини, що йшли назустріч Сакуто, помітили його звірячі рухи очей і швидко відійшли вбік, проходячи повз нього з переляканим виглядом.
(Щойно... напевно, це була Усамі, так?)
Він намагався відновити в пам'яті.
Дівчина, яку він знав як Чікаґе Усамі, завжди носила шкільну форму, перев'язану стрічкою, і трималася гідно, без жодного кричущого вигляду.
Однак Чікаґе Усамі, яку він щойно побачив, була одягнена недбало, її зав'язане волосся розпущене, і хоча здалеку він не міг розгледіти, чи була вона нафарбована, на шиї у неї були навушники.
Крім того, вона заходила в зал ігрових автоматів, куди за шкільними правилами заборонено заходити після уроків.
Сакуто подумав, що, можливо, він помилився.
Важко уявити, що Усамі, така серйозна і працьовита, могла порушити шкільні правила, щоб піти в зал ігрових автоматів.
Важко повірити, що в неї є така сторона.
Але він також сумнівався, чи перепутав би її з кимось.
Тим більше, що форма була точно з академії Арісуяма.
«Але, щодо тієї дівчини... здається, вона може мати приховану сторону, так?»
«Взагалі-то, про неї ходять цікаві чутки.
Слова, сказані групою з чотирьох дівчат у шкільній їдальні, промайнули в його голові.
Чи є в Усамі інша сторона, чи ні, це не його справа, але якщо це справді була вона щойно...
(Чи варто мені перевірити...?)
Цікавість підштовхнула Сакуто вперед.
***
Шкільні правила Академії Арісуяма забороняють відвідувати розважальні заклади, такі як караоке або ігрові центри, коли учні йдуть зі школи додому.
Однак поза межами школи це виходить за рамки освітнього розсуду.
І закону про це також не існує.
Тим не менш, ніхто не порушує шкільні правила.
Це пов'язано з тим, що учні, які вступають до школи, як правило, серйозні за характером, і вони знають, що якщо їх знайде вчитель-патрульний, то це призведе до неприємностей.
Тому вони просто дотримуються правил, щоб уникнути неприємних ситуацій.
Такою була загальна домовленість між учнями, які відвідували Академію Арісуяма.
Порушивши цю негласну домовленість, Сакуто зайшов до зали ігрових автоматів.
Вона вже була переповнена старшокласниками з інших шкіл.
Високий відсоток дівчат, ймовірно, пояснювався тим, що від першого поверху до підвалу стояли автомати «Пурікура»[2].
[2] - Пурікура (від японського プリクラ, скорочення від “Print Club”) — це японські автомати для створення фотостікерів. Вони є популярним розваговим атракціоном, особливо серед молоді, і дозволяють зробити веселі та креативні фото, які можна миттєво роздрукувати у вигляді наклейок.}
Проте серед них дівчат не було жодної ознаки форми Академії Арісуяма.
Йому стало цікаво, чи не пішла вона до підземного поверху.
Поки він неспокійно озирався, до нього підійшли дві старшокласниці з яскравими зачісками.
Одна з них, висока дівчина з хвилястим довгим волоссям, перемежованим димчасто-сірими відблисками, підійшла до нього ближче.
Від неї пахло мускусом.
«Ого, це рідкість».
Вона подивилася на обличчя Сакуто, ніби оцінюючи його.
Здавалося, вона не насміхалася; скоріше, її вираз свідчив про щиру зацікавленість.
«Вибач-вибач, просто я рідко бачу тут людей з Академії Арісуяма.»
«Зрозуміло.»
Він відповів кривою посмішкою, а потім коротко глянув на іншу дівчину.
Дівчина з вовчою зачіскою, яка була з димчастою срібно волосою дівчиною, мала яскраво-рожеві внутрішні шари волосся.
Хоча вона була нижчою на зріст, вона була милою дівчиною з виразними рисами обличчя.
«Ми з нею на другому році навчання, а ти хто?»
«...Я учень першого року навчання».
«А чого це раптом так формально? Можна ж спілкуватися невимушено!»
Привітно промовила срібловолоса дівчина.
«...Гаразд, я так і зроблю».
«Може, сфотографуємось разом для інстаграму? Це ж наша перша зустріч... А, але спершу твоє ім'я...»
«Ні, я б не хотів. У моїй школі дуже суворо ставляться до таких речей.»
Він обриває її з кривою посмішкою, перш ніж вона встигає запитати його ім'я.
Було б дуже неприємно, якби це виплило назовні.
Він хотів уникнути чуток про те, що його бачили в ігровому залі в шкільній формі, особливо з дівчатами з іншої школи.
Тоді срібловолоса дівчина стиснула губи.
«Тоді давай хоча б обміняємося контактами в Інстаграмі?»
«Вибач, я не користуюся Інстаграмом».
«Справді? А як щодо Line?»
«Е-е... перед тим, можна тебе запитати? Я шукаю декого... Ви не бачили дівчину, яка також носить форму Академії Арісуяма?»
Дівчина з рожевим внутрішнім волоссям підняла руку, кажучи: «Так-так~»
«Та дівчина? Я можу її знати! Я не бачила її сьогодні, але я бачу її іноді. Та, що в навушниках, так?»
«А, так...»
Він не був упевнений, чи це була Усамі, але дівчина з академії Арісуяма в навушниках, очевидно, час від часу приходила сюди.
«Ви не знаєте, де вона може бути?»
«Мабуть, на другому поверсі? Вона зазвичай туди ходить».
Отримавши цю інформацію, срібловолоса дівчина заговорила з меншим інтересом.
«Вона, випадково, не твоя дівчина?»
«Ні, не моя.»
«Хм... Але ти виглядаєш досить відчайдушним?»
«Ні, я так не думаю...»
Сакуто криво посміхнулася і відвернулася від них.
«У будь-якому випадку, дякую. Піду перевірю другий поверх...»
«Зачекай... а як же обмін контактами LINE!?[3]»
«Вибач, може іншим разом!»
З цими словами Сакуто швидко попрямувала на другий поверх.
[3] - LINE – щось типу Телеграму у нас
***
Другий поверх був заставлений аркадними іграми: головоломками, файтингами та маджонгом.
На відміну від першого поверху, кількість хлопців значно збільшилася.
Йому стало цікаво, чи Усамі справді тут.
Озирнувшись, він побачив натовп, що зібрався навколо ряду автоматів у центрі.
«Чорт забирай... Я знову програв!»
Чоловік, схожий на студента коледжу, у в'язаній шапці, різко підвівся зі стільця.
Автомат, на якому грав чоловік у в'язаній шапці, називався «Кінець самурая 3» (скорочено Енсам 3).
Він вважав, що це досить крутий ігровий автомат.
Серія Ensam - це файтинг, дія якого розгортається в Японії в останні дні правління Шьоґуната Токуґава.
Персонажі переважно належать до Шінсенґумі, в тому числі такі історичні постаті, як Сакамото Рьома, Окада Ідзо та інші менш відомі фехтувальники.
Можливо, через вплив кіберспорту його популярність останнім часом знову зросла.
Можна грати онлайн на домашніх консолях, що дозволяє гравцям змагатися з іншими гравцями по всьому світу в будь-який час.
Проте фанати хардкорних аркад все ще віддають перевагу битвам на ігрових автоматах.
Сакуто, який свого часу був глибоко захоплений Ensam 3, може зрозуміти настрої цих людей.
Насправді, якщо у нього є час і він не одягнений в уніформу, він навіть хотів би позмагатися в матчі.
«Жалюгідно так програвати».
«Та замовкни! Чому б тобі тоді не спробувати зіграти!»
роздратовано відповів хлопець у в'язаній шапці.
Довговолосий хлопець, імовірно, його друг, насмішкувато закотив рукава і сів, вставляючи монету.
«Гаразд. Тепер моя черга...»
«Здається, я не влучив у ціль», - зітхнув Сакуто.
Коли він уже збирався розвертатися, в цю мить...
«Чувак, цей Джей Кей використовує Кото, це дивовижно...»
Кото - жіночий персонаж на ім'я Накадзава Кото в серії ігор Ensam.
Відома під прізвиськом «Кото», вона відома своєю швидкістю та хитромудрими рухами.
Вона була справжньою жінкою-мечницею, яка билася під виглядом чоловіка в групі ронінів, відомих як Шінсенґумі.
(Джей Кей, що використовує Кото... не кажіть мені...)
Він обійшов навколо з протилежного боку від того, де був довговолосий хлопець, і побачив глядачів, що утворили півколо, зосереджених на одній точці.
Він швидко зазирнув у щілину.
І справді, там була вона, дівчина, яку він шукав, вправно маніпулюючи контролером.
« !! Усамі...!?»
Як тільки Сакуто побачив її профіль, слова вилетіли у нього з рота.
Однак вона навіть не глянула на Сакуто.
Вона була повністю поглинута грою, її руки беззвучно рухалися, очі були втуплені в екран, не кліпаючи, а потім її губи злегка ворухнулися.
«...? Вибач, але я в середині матчу...»
«Вибач, ні, просто...»
«Якщо хочеш грати, обійди з іншого боку. Якщо не хочеш, то не розмовляй зі мною.»
Йому здавалося, що йому наказали не турбувати її.
Перехожі навколо також дивилися на нього, тому Сакуто замовчав.
Проте в його голові почало виникати багато запитань про неї.
Цей повсякденний одяг, те, як вона тримала контролер, і те, що вона була постійним відвідувачем ігрової зали - навіть її манера розмовляти відрізнялася від звичної.
Йому хотілося багато про що запитати, але здавалося, що гра не закінчиться найближчим часом.
(Зрозуміло... якщо я хочу поговорити, мені доведеться грати проти неї).
Сакуто видихнула.
«...Гаразд. Ми зможемо трохи поговорити, якщо я виграю матч?»
«Це що, якась нова фраща для пікапу?»
«Ні, я просто хочу дещо запитати...»
Потім на екрані з'явився ефект спалаху.
Героїня Усамі, Накадзава Кото, робила свій останній хід.
«Хм... гаразд, звучить цікаво. Але тільки якщо ти зможеш перемогти мене, гаразд?»
Її обличчя було частково приховане волоссям збоку, але здавалося, що вона посміхається.
***
Довговолосий хлопець переді мною швидко програв, і нарешті настала черга Сакуто.
Сівши перед автоматом, він вставив монету і перейшов до екрану вибору символів.
Судячи зі схеми, він мав би обрати Перрі, з яким Накадзава Кото не впоралася б, або ж Окіта Соджі, який має такі ж хитрі прийоми.
Однак він свідомо обрав Кондо Ісамі, повільного персонажа силового типу.
«Тц... цей хлопець, якийсь новачок... Ти все неправильно зрозумів. Навіщо обирати силовий тип?»
глузливий голос пролунав ззаду.
В Енсамі слабкістю швидкісного типу є збалансований тип з хорошим поєднанням швидкості та сили.
Це означає, що Кондо Ісамі має значну перевагу над Накадзавою Кото з Усамі.
Але він проігнорував це і зосередився на грі перед собою.
Поєдинок розпочався.
Спочатку Кондо Ісамі був збитий з пантелику хитрими рухами Накадзави Кото.
Йому вдавалося тримати надійну оборону, але, як всі і очікували, Кото взяв гору.
Вирішальний момент стався за мить.
Кондо Ісамі, загнаний у кут на краю екрану, стояв на сторожі.
На якусь мить Накадзава Кото присів навпочіпки.
Кондо спробував присісти, щоб зрівнятися з нею, але запізнився на кілька кадрів - це все, що було потрібно.
(Ого... Це відчуття... Усамі справді хороша...)
Сакуто змирилася і відпустила контролер.
Як тільки цей удар приземлиться, буде вже занадто пізно.
Наказава Кото провела удар ногою, за яким послідувала серія прийомів.
Нарешті, її супер-спеціальний рух «Друга форма: Розквіт сотні квітів» був активований, піднявши Кондо Ісамі в повітря з блискучою демонстрацією.
Це булає ідеальна, як за підручником, послідовне комбо.
Не було жодної помилки при введенні, і вона забрала шістдесят відсотків здоров'я.
Але коли Кондо Ісамі почав падати на землю...
(- Гаразд, поїхали.)
Очі Сакуто розширилися, і його руки швидко повернулися до контролера.
Він почав швидко вводити команди, і Кондо Ісамі, який повинен був впасти і лягти, раптом підскочив і швидко підвівся.
«Що?! «Коник Кондо»...!?»
вигукнув хтось, а на той час Кондо Ісамі вже опинився позаду Накадзави Кото.
Сильний удар призвів до серії пов'язаних рухів, в результаті яких Кото підкинуло в повітря біля краю екрану.
Потім, перш ніж Кото впала на землю, Кондо знову завдав сильного удару. Кото підкинуло в повітря, і вона отримала пошкодження.
Міцна снасть Кондо - Кото в повітрі - снасть в повітрі - Кото в повітрі - здавалося, цьому циклу не буде кінця.
З-за спини Сакуто піднявся шум.
«Коник Кондо перетворився на “Пастку”!?»
«Серйозно...!? Вперше бачу це в реальному бою!»
«Цей хлопець не любитель...!?»
Насправді Сакуто вже встановив сцену.
Він прикидався притиснутим до стіни, уникаючи повного виснаження свого датчика здоров'я.
Іншими словами, він навмисно використав попередню комбінацію, щоб заманити супротивника і створити прогалину, щоб застати його зненацька.
Потім, є те, що експерти називають «Коник Кондо».
Також відомий як відновлення, щоб уникнути нокдауну, Кондо Ісамі унікальний тим, що він може виконати його навіть після того, як його вдарили супер-спеціальним прийомом.
Однак цей рух іноді вважають несправедливим або багом, і його вже виправили у версії для домашньої консолі.
Це унікальна техніка, притаманна лише автономним аркадним автоматам.
Крім того, Кондо Ісамі має цю техніку настінної пастки, широко відому як 【Пастка для снастей】.
Потрапивши в неї, це кінець.
Якщо тільки не сталася помилка в роботі, індикатор здоров'я не перестане зменшуватися, поки не досягне нуля.
(...Вибач, але у мене теж є причини, чому мені потрібна перемога...)
На екрані з'явився напис «Один бал!».
Перше очко здобув Кондо Ісамі, підконтрольний Сакуто.
Коли Сакуто виграв і друге очко, аудиторія за його спиною вибухнула вітальними вигуками.
***
"Я програла. А ти сильний, так? Я не думала, що Кондо мене переможе."
«Дякую...»
Усамі підійшла до Сакуто, який залишився сидіти.
Незважаючи на поразку, вона весело посміхнулася і простягнула праву руку.
І коли Сакуто вже збиралася її взяти...
«Агов? Хочеш пограти разом?»
Раптом на нього нахлинули спогади з початкової школи, і він мимоволі відсмикнув руку.
«...? А що таке? Не любиш рукостискання?»
«А... ні, нічого...»
Сакуто злегка посміхнувся спантеличеній Усамі.
Усамі почервоніла, прибираючи простягнуту руку. Потім вона злегка відвернулася, поправляючи чубчик і скоса поглядаючи на Сакуто.
«Так чи інакше... про що ти хотів мене запитати?»
Він був настільки зосереджений на грі, що зовсім забув про це.
Він не знав, з чого почати. Але спершу він мав дещо підтвердити.
«Ти виглядаєш інакше, ніж у школі... Це «справжня» Усамі?»
Усамі знову виглядала спантеличеною.
"Хм? О, я зрозуміла! Гм... ну... справа не в тому, «справжня» я чи ні! »
«...справжня чи ні? Що це за манера говорити...?»
Коли Сакуто скептично подивилася на неї, Усамі почала панікувати.
«А, ні, я неправильно висловилася? У будь-якому випадку... шановний пане, ви маєте якесь відношення до цієї «мене»?»
«Ти що, жартуєш?»
«Ні, я не це мала на увазі?»
«О, гаразд. Ти жартуєш, так?»
«Кхе-кхе...! Вау, це важко налаштувати... кхе! Як я зазвичай говорю... А, точно... кхе-кхе!»
Усамі щось пробурмотіла, прочищаючи горло.
Її кашель змусив Сакуто почати турбуватися про кондиціонер в ігровому залі.
«Погана якість повітря тут може впливати на її мозок або на її мову», - подумав він.
«...То про що ти хотів мене запитати?»
Вона нарешті повернулася до своєї нормальної манери говорити.
«Перш за все... чому саме зал ігрових автоматів? Ти, здається, вже звикла сюди ходити..."
«Хм... щось на кшталт теорії і практики, можливо?»
«Що?»
«Теорія і практика... як засіб зняття стресу.»
«А, так це просто для зняття стресу...»
Сакуто була вражена.
«А ці навушники? Я їх раніше не бачив..."
«А, це KAN-01V, початкова модель серії KANON. Звісно, вони з шумопоглинанням, але вони також розроблені так, щоб не завдавати шкоди вухам...»
«Вибач, я неправильно поставив питання... Не про модель чи функції, а про те, чи ти зазвичай носиш їх з собою?»
«Ну... іноді? Може... досить часто?»
«...Чому знак питання? Ти ж про себе, так?»
Сакуто була ошелешена її відповідями, але Усамі, здавалося, насолоджувалася розмовою, посміхаючись.
Проте, щось було не так.
Не тільки її манера говорити...
«У тебе мила посмішка...»
«О, про це... Зачекай!? Що ти щойно сказав!?»
«Неважливо...»
Він вигукнув це, бо подумав, що вона посміхається більше, ніж зазвичай.
І це було мило. Він навіть зловив себе на бажанні, щоб вона посміхалася частіше.
«Я не проти лестощів, але коли мені говорять про це так прямо, це дійсно бентежить».
«Вибач, забудь, що я сказала... То ти серйозно ставишся до цього зняття стресу, так?»
"Якось так... ну, я тебе відштовхнула?
«Ні, мені подобаються люди, які серйозно ставляться до того, що вони роблять.»
«Ага... ха-ха... подобаються?»
Не звертаючи уваги на Усамі, яка почервоніла, Сакуто поклав руку на підборіддя, обдумуючи своє наступне запитання.
«Отже, моє наступне питання...»
Раптом її обличчя наблизилося до щоки Сакуто.
«Гей, що ти...»
«Шшш... озирнись, але роби це тихо...»
Вона тихо прошепотіла Сакуті на вухо.
Сакуто відчув її дихання і тепло на своїй шкірі, відчув поштовх, але спокійно обернувся.
Там стояла знайома фігура в брючному костюмі, сувора на вигляд красуня.
Вона неспокійно озиралася навколо.
«Тц!» - вигукнув вона. Це ж шкільний психолог, Тачібана-сенсей!"
«Ха-ха... це дуже погано. Схоже, на цьому наше побачення закінчується...»
Поки Усамі говорила пошепки, Сакуто обернулася.
Її обличчя було все ще там, дуже близько до нього.
Її волосся торкалося щоки Сакуто, лоскочучи його своїм запахом.
Це був той самий запах, що й тоді, коли він обіймав її два дні тому, але чомусь він відчувався дещо інакше.
Потім Усамі взяла праву руку Сакуто.
Вона піднесла її до обличчя, ніжно притискаючи до свого волосся.
Волосся лоскотало тильну сторону долоні, від чого Сакуто почервонів, одночасно відчуваючи лоскот і збентеження.
«- Так. Ти дуже милий...»
«Що ти робиш?
«Роблю позначку. Хотіла залишити на тобі свій запах.»
З цими словами Усамі потерлася щокою об праву руку Сакуто.
Кінчики його пальців торкнулися її маленького вушка.
«Хе-хе, хіба моя мочка вуха не м'яка?»
«Ну...»
Усамі навмисне змусила його доторкнутися до неї.
Коли він злегка вщипнув її, вона справді виявилася м'якою.
«Тепер ти запам'ятаєш це відчуття, так? ...ти зможеш торкатися його в будь-який час, гаразд?»
«Але що це, власне...?»
«Хе-хе, це амулет, щоб наступного разу ти не переплутав мене з кимось іншим... Тоді обійми мене на прощання!»
«Зачекай!?»
Вона на мить міцно обійняла його, а потім швидко відступила назад.
Яскраво посміхаючись, вона злегка помахала рукою на прощання.
Сакуто заціпеніло дивився, як Усамі повільно попрямувала до запасних сходів на другому поверсі.
Він був трохи розгублений, але його серце калатало, а тіло було гарячим, наче у вогні.
Тоді Сакуто подумав.
Це відчуття може бути просто...
«Ти, ти ж студент Академії Арісуяма, так? Твоє ім'я та клас!?»
«А! Тачібана-сенсей...!»
-від страху бути спійманим.
І його спіймали.
Балачки Близнючок ① Хто подобається кожній з нас...?
27 травня, на сімейній кухні Усамі.
Одягнена у повсякденний одяг і фартух, Чікаґе помішувала на плиті каструлю з місо-супом, важко зітхаючи.
(Хотіла б я, щоб ми могли краще ладнати...)
Вона згадала день, коли в коридорі вивісили рейтинг.
«Сьогоднішній обід у шкільній їдальні - особлива страва дня. Він дуже смачний.
«Яке це має відношення до...?
«Хочеш піти зі мною? Я тебе пригощу?
Чікаґе був сповнений жалю.
(Чому я не могла просто чесно сказати, що хочу піти...)
Її рухи прискорилися.
(Може, Такаяшікі хотів зі мною подружитися? Якби я просто чесно пішла з ним до кафетерію... Але я можу завдати йому клопоту, якщо люди подумають, що ми пара...)
Чікаґе знала, що про неї думають інші, принаймні на рівні чуток.
Вона знала, що виділяється тим, що є найкращою у своєму класі, але це було щось, з чим вона могла впоратися внутрішньо.
Це не було достатньо великою проблемою, щоб хвилюватися, і вона могла просто ігнорувати це.
Однак, зовсім інша історія, коли в це втручаються в життя тих, хто її оточує.
Думка про те, що Сакуто може мати проблеми з нею, заважала їй поглиблювати їхні стосунки.
З іншого боку, Чікаґе була розчарована в собі через те, що не змогла бути чесною.
Проте, якщо їх неправильно зрозуміють як пару інші...
Якби Сакуто не був особливо проти, то це була б інша справа.
(Якби ми справді стали парою, то не було б жодних проблем, правда ж...!?)
Такі дикі фантазії почали вирувати в її голові. А потім...
«Зрозуміло... тож я маю стати парою з Усамі, щоб запросити її до кафетерію...»
Ці слова прозвучали в її голові, змушуючи її очікувати, що він може відчувати те ж саме. І нарешті...
«Мало не впала. Усамі, з тобою все гаразд?
Її обійняли.
Навіть якщо це була випадковість, ця спонтанна дія була надто божественною (神対応) для Чікаґе.
Це був перший раз, коли її обіймав не батько, а інший чоловік.
Почувши стукіт серця Сакуто, вона була дуже схвильована.
Навіть після того, як Сакуто пішов, наслідки були настільки сильними, що вона деякий час стояла як укопана.
(У той час я відчувала себе схвильованою...)
Вона заплющила очі, щасливо звиваючись тілом.
Потім...
«Що ти робиш так довго?»
Голос пролунав з-за кухонної стійки.
«А!? Хіі-чян!? Відколи ти там?!»
«Щойно. Я вдома, Чіі-чян.»
З-за стійки посміхалося обличчя, ідентичне обличчю Чікаґе - сестри-близнючки Хікарі, яка народилася за п'ятнадцять хвилин до неї.
«З поверненням... Але де ти була?»
«Хм... Просто блукала тут.»
«Зрозуміло...»
Чікаґе помітила, що Хікарі була у формі, і стрималася, щоб не зітхнути.
Хікарі була схильна прогулювати школу приблизно з четвертого класу початкової школи.
Це продовжилося і в старшій школі, де вона часто виходила з дому у формі, але рідко потрапляла до школи.
Здавалося, Хікарі жила безтурботним життям, але її щось турбувало.
Знаючи про це, Чікаґе не хотіла надто її звинувачувати.
Але їхня ситуація відрізнялася від середньої школи. Тепер вони обоє були старшокласницями.
«Якщо ти й далі прогулюватимеш, то залишишся на другий рік, розумієш?»
«Нічого страшного, я ретельно підраховувала свої пропуски».
«Я б не назвав це “ретельно”... То куди ж ти ходила?»
«Еге ж, просто в бібліотеку, щоб змінити обстановку.»
«Ти ходила в зал ігрових автоматів, так?»
Чікаґе відповіла без жодних вагань, і Хікарі зробила здивоване обличчя.
«Як?!»
«Тому що ми близнюки... Більше того, це твоя звичайна поведінка. Останнім часом ти, здається, захопилася іграми, тож я здогадалася».
Хікарі сплеснула в долоні з посмішкою, ніби вражена.
«Як і очікувалося від близнюка. Ти завжди бачиш мене наскрізь.
«Це не зовсім комплімент Хіі-чян... Справді...»
Чікаґе роздратовано вимкнула плиту.
Як сестра, що народилася на п'ятнадцять хвилин пізніше, Чікаґе завжди застерігала Хікарі не пропускати школу.
Вона хотіла, щоб вона принаймні отримала атестат про повну загальну середню освіту, що б не сталося в майбутньому.
Це було теперішнім бажанням Чікаґе для її сестри, яка народилася на п'ятнадцять хвилин раніше.
Зазвичай про це мали б турбуватися батьки.
Однак їхні батьки вважали, що Хікарі має робити те, що хоче.
Чи то розуміння, чи то поблажливість, але Чікаґе вже не сподівалася, що батьки її переконають.
Так чи інакше, іноді вона захоплювалася своєю сестрою за це.
Їй було цікаво, чи може Хікарі, на відміну від неї, колись несподівано досягти чогось великого.
Накриваючи на стіл, Чікаґе спостерігала за Хікарі, яка відпочивала у вітальні.
Хікарі лежала на спині на тримісному дивані, обіймаючи велику м'яку іграшку з щасливим виразом обличчя.
«Хіі-чян? Сталося щось добре?"
«Хм... Я не знаю, чи це добре, але це те, що змушує моє серце битися швидше... Хауу~...»
Хікарі щось згадала, замахала ногами, а потім подивилася на Чікаґе з почервонілим обличчям.
"Гей, Чіі-чян. У тебе є друзі-хлопці, з якими ти близька?»
«Е-е...?»
На думку спала одна людина, але це був не близький друг-чоловік, а скоріше хтось, з ким вона хотіла б зблизитися.
«Ні, не дуже... Хоча нещодавно я з деким розмовляла...»
«Як його звати?»
«Такаяшікі. Сакуто Такаяшікі...»
Почувши його ім'я, Хікарі чомусь почала радісно гладити себе по лівій щоці.