Розділ 118 — Розділ 118. Повернення сина

Цілком природно, що до імператорського палацу не може зайти будь-хто. Щобільше, відтоді як імператор зліг від недуги, охорона стала надзвичайно суворою. Це було пов'язано з острахом можливого зовнішнього зараження. Стверджуючи, що навіть найменший мікроб може стати смертельним, придворний лікар практично повністю запечатав палац.

Імператриця та імператорські дружини також не приймали гостей, окрім як на офіційних заходах. Хіба що Гітон, який тимчасово перебрав на себе державні справи, мав змогу викликати своїх наближених до зали засідань або до власного палацу.

Через це навіть дипломатична місія королівства Сола не змогла зупинитися в імператорському палаці. Лише Енох, король Сола, на наступний день після прибуття до Імперії зміг зустрітися з імператрицею, пройшовши всі офіційні процедури.

— Будь обережним, Еноху. Благаю, бережи себе.

Це було в саду палацу імператриці. Вона давала настанову своєму братові-близнюку та правителю її рідної країни, королю Еноху.

— Я ж казала тобі... що не хотіла б твого приїзду до Імперії, — зітхнувши, додала вона.

Енох у відповідь лише важко зітхнув:

— Ваша Величносте Імператрице, як і завжди... у вас абсолютно немає політичного хисту.

І імператриця, і Енох мали темно-каштанове волосся та глибокі темно-зелені очі. Інакше кажучи, кронпринц був сином, який в усьому вдався в імператора.

Енох теж чудово знав про чутки, що ширилися Імперією. Про те, що учасники того фатального останнього пікніка, під час якого зник кронпринц, один за одним стають жертвами нападів невідомого зловмисника. І хоча особу цього нападника досі не встановили, всі постраждалі вперто стверджували, що це був саме кронпринц.

Саме тому імператриця вже надсилала Енохові листа із запитанням: «Чи не краще тобі цього разу не приїздити?». Звісно, Енох проігнорував це послання й прибув до Імперії, як і планувалось.

— Ми щороку відвідуємо Імперію на День заснування. І раптом не приїхати через якогось таємничого нападника? Чому ви не розумієте, що саме це й виглядатиме дивно в очах інших?

— Але ж... ти навіть не зупинився в палаці, тож це в будь-якому разі небезпечно...

Енох різко обірвав слова імператриці:

— Я король. Не недооцінюйте моїх гвардійців. Чи ви, бува, не маєте мене за ніщо?

— О ні, що ти! Як я могла б... Вибач, якщо образила тебе.

Імператриця понуро опустила голову.

— Хай там як, добре підготуйте це до дня мого від'їзду, — грубо кинув Енох, протягуючи їй сувій пергаменту. — Не забувайте, Ваша Величносте, ви — людина Сола. Ваша присутність тут, в Імперії, потрібна лише заради блага Сола.

— ...Я знаю.

Імператриця з гіркотою на обличчі взяла сувій. Там був детальний список усього, що Енох хотів отримати від неї.

— По-перше, обов'язково забезпечте постачання бавовни. Власники бавовняних плантацій зараз влаштували змову...

Енох продовжував розлого пояснювати кожен пункт. Імператриця терпляче слухала його, проте згодом почала раз по раз зиркати на годинник.

Зрештою, коли призначений час уже трохи минув, вона обережно промовила:

— Пробач, Еноху, але тобі вже час іти.

— Що?

— Скоро має прийти гість, з яким у мене призначена зустріч.

— Гість? — з підозрою перепитав Енох. — Який ще гість? Адже палац зараз зачинений для сторонніх.

— О... але це гість, який має право на аудієнцію, — відповіла імператриця, погладжуючи чашку чаю. — Принцеса Кіана Елі Прелай має завітати разом зі своїм коханим. Його Величність Імператор свого часу особисто дарував принцесі право на аудієнцію з членами імператорської родини. І згідно з правилами, якщо імператор не може приймати відвідувачів, це маю зробити я.

— Гм.

Енох незадоволено скривився, але навіть не ворухнувся, щоб устати з місця.

— Попри все, вона залишається всього лиш принцесою.

Це означало, що завдяки своєму вищому статусу він не збирався йти першим.

— Отож, повернімося до розмови про бавовну...

Саме тоді, оскільки час зустрічі вже настав, удалині з'явилася Кіана в супроводі покоївки, а поруч із нею йшов чоловік, який, вочевидь, і був її коханим.

Одна з покоївок імператриці, схоже, попросила їх зачекати, тому пара на хвильку зупинилася в саду.

— Гм.

Побачивши збентежене обличчя імператриці, Енох нарешті поставив чашку.

— Ваша Величносте, у цьому завжди була ваша проблема. Подумаєш, зустріч із якоюсь там принцесою, а ви вже так хвилюєтеся... Саме тому батько й передав престол мені, а не вам.

Він усміхнувся й підвівся:

— А цей чай доволі непоганий. Підготуйте мені кілька коробок із собою.

— ...Добре. Бережи себе.

Енох виказав імператриці належну шану, після чого попрямував до виходу, проходячи повз Кіану та її коханого.

Кинувши побіжний погляд на супутника Кіани, він помітив, що той був високим, струнким красенем із гострими рисами обличчя. Його обличчя було з тих, які важко чітко згадати, варто лише відвести погляд, але він точно був вродливим.

«Що за зухвалець, що аж дратує?»

Енох, якого завжди дратував вигляд красивих чоловіків, став ще більш незадоволеним.

Покоївка, яка супроводжувала їх, м'яко промовила:

— Оскільки вони дуже довго не бачилися як кревні родичі, їхня розмова дещо затягнулася. Вам довелося довго чекати, чи не так? Прошу вибачення.

— О, все гаразд, — спокійно відповіла Кіана. — Ми тут були зайняті розмовою про якогось перехожого жебрака, тож нудьгувати не довелося.

Кроки Еноха миттєво зупинились. Він люто зиркнув на Кіану.

— Вітаю короля Еноха з королівства Сола.

Кіана виказала шану вкрай недбало. Вона була вродливою, наче лялька, проте мала похмурий вираз обличчя. Попри маленький зріст і тендітну статуру, в ній відчувалася дивовижна твердість характеру.

— То ви і є та сама принцеса Прелай. Радий знайомству.

Це було вкрай неприємно, але якби він зараз почав з'ясовувати стосунки, то лише підтвердив би, що слова про «жебрака» стосувалися саме його.

— Що ж, бажаю гарно провести час із Її Величністю Імператрицею. Ой, треба ж...

Проте Енох не хотів іти просто так, тому вдав, ніби спіткнувся, і навмисно штовхнув Кіану в плече.

— Ай!

Тендітне тіло Кіани сильно похитнулося. Чорноволосий красень, який ішов поруч, миттєво підхопив її, не давши впасти.

Він люто подивився на Еноха. Відчувши жагу до вбивства, що крилася в цьому погляді, Енох інстинктивно вибачився:

— О, пробачте. Засидівся на одному місці, тож ноги затерпли й підкосилися.

Після цього він поспіхом залишив сад.

Примітка: Енох і до того був в числі учасників пікніка, які змовились проти кронпринца, а зараз ще й завдав болю його коханій… впевнена, кронпринц так просто цього не залишить)

***

«Який же мерзотник».

Я стрималася лише тому... що він король. Мені було що сказати, але це могло б спровокувати дипломатичний скандал. Проте роздратування нікуди не зникло.

Поки ми чекали в саді, я, хоч і не збиралася підслуховувати, мимоволі почула розмову Еноха та імператриці. Було чітко видно, що попри те, що вона його рідна сестра, вона водночас є імператрицею великої Імперії, а він поводився з нею абсолютно зухвало. До того ж, наче якийсь жебрак, вимагав то те, то се...

«Хіба не через це свого часу Її Величність ледь не позбулася свого титулу?»

Один із товарів, які він вимагав минулого разу, потайки внесли до списку військових матеріалів, через що він підпав під дію закону, який просунув герцог Пербус. Якби я тоді особисто все не перевірила й не попередила палац імператриці, вона б точно потрапила в пастку.

Я не плекала до імператриці особливих теплих почуттів, але мені не хотілося бачити, як нею маніпулюють власні родичі. Побачивши імператрицю, яка вислуховувала докори про свою нікчемність, я мимоволі згадала себе в дитинстві.

— Проходьте, принцесо. І ви, маркізе, ласкаво просимо, — м'яко промовила імператриця, коли Енох нарешті пішов, і запросила нас сідати. — Дякую, що минулого разу нагадали мені про закон щодо військових матеріалів. Це могло закінчитися катастрофою.

Ми з імператрицею бачилися чи не вперше. Можливо, ми й перетиналися на якихось офіційних прийомах у дитинстві, але ніколи не цікавилися одна одною. Проте варто було їй побачити мене, як вона виявила неабияку прихильність.

Мабуть, вона вважала, що я врятувала її під час минулих зборів аристократії.

— Я якраз міркувала над тим, як віддячити вам, тому була неймовірно рада дізнатися, що панна вирішила скористатися своїм правом на аудієнцію.

— Що ви, Ваша Величносте. Я лише перевірила документи, оскільки ті військові матеріали мали проходити через наші землі Прелай. Звісно, якби я цього не зробила, Її Величність опинилася б у вкрай скрутному становищі.

Я з пошаною подивилася на імператрицю.

Ерла Сола Тейліз. Жінка, яка після зникнення сина не робила нічого, окрім як перебувала в добровільному усамітненні.

Зрештою, вона й за присутності сина не відзначалася активністю. Вона просто тихо спостерігала за своїм блискучим сином збоку. Саме через таку м'яку та поступливу вдачу, як подейкували в кулуарах, імператор свого часу й обрав її собі за дружину.

Перед тим як прийти до імператриці, я мала коротку розмову з Джуліусом.

«Припустімо, що ті учасники пікніка змовилися й зіштовхнули кронпринца зі скелі».

«Угу».

«Якби я був тим зниклим кронпринцом... я б не зміг довіряти навіть рідній матері-імператриці».

«Чому?»

«Люди про це не знають, але після того інциденту принц Гітон збільшив фінансову допомогу королівству Сола. Тоді як кронпринц свого часу безжально урізав будь-які виплати».

Про це я навіть не здогадувалася. І тепер, спостерігаючи за реакцією імператриці на слова Еноха...

«Та вона ж перебуває в абсолютній психологічній залежності від нього, хіба ні?»

Я могла лиш подумки похитати головою. Звісно, колись і я була такою, але ж то було в далекому дитинстві!

Проте саме через те, що я чудово розуміла її почуття, мені ставало ще важче на душі.