Розділ 130 — Розділ 130

Напад на Еноха став для Гітона чималим потрясінням. Хоч королівство й занепадало, Енох усе ж залишався правителем цілої держави. І те, що ворогам удалося пробити таку охорону й атакувати його, не вкладалося в голові.

— Але ж у нас досі залишається чорна магія, хіба ні?

Долорес заспокійливо погладила Гітона по плечу. Вона ніжно втішала сина, ніби кажучи, що все буде добре:

— Навіть якщо Едмонд повернеться, ми можемо просто використати її ще раз. Тільки цього разу згодуємо йому повну порцію.

— Але де нам просто зараз взяти стільки золота, якого так бракує…

Чорне магічне коло, накреслене на сувої, реагувало виключно на золото. А золото в Імперії було головною валютою. Зрештою, це означало, що їм негайно потрібні були гроші.

Проте тепер поруч не було роду герцога Пербуса, який раніше справно постачав політичні кошти; з поверненням Ройта до лав гвардії стало вкрай важко отримувати брудні гроші від злочинних синдикатів, а клуби взагалі закрилися. Звісно, з інших джерел фінанси ще надходили, але цього було катастрофічно замало.

— Оскільки все склалося саме так, у нас залишається лише один вихід, — рішуче промовила Долорес з хижим блиском в очах. — Піднімай податки. Ніщо не приносить такого колосального й швидкого прибутку, як здирництво з простого люду.

— Але для цього потрібен вагомий привід…

— Привід ми завжди можемо створити.

Обличчя Гітона наче закам'яніло. Існував лише один мотив, здатний виправдати таке раптове й масштабне підвищення податків.

Війна.

— Давай оголосимо, що Енох таємно викрадав і зливав державні військові таємниці. Тим паче, що він зараз усе одно не здатний розмовляти.

Долорес хижо вишкірилася й додала:

— Скажи, що ми плануємо повномасштабну війну проти королівства Сола.

Гітон повільно кивнув.

Військові збори під приводом підготовки до війни ідеально підходили для того, щоб раптово обдерти населення. До того ж ніхто в Імперії навіть на мить не сумнівався в перемозі над Солом. Адже після того, як Енох узяв владу в свої руки, ця країна й так тріщала по швах. Звісно, становище імператриці через це стане вкрай хитким, але Гітона такі дрібниці хвилювали найменше.

— Чудово, мамо.

Гітон всміхнувся й заплескав у долоні:

— Я негайно накажу виписати шляхті ордери на збір податків.

— Безперечно, під час засідання ради аристократи піднімуть ґвалт, репетуючи, що це за раптові побори. Але ми спершу заберемо гроші, а вже під час зборів переконаємо їх, пообіцявши щедрі виплати та трофеї після нашої перемоги.

Насправді ні Гітон, ні Долорес не збиралися розпочинати реальну війну. Вони просто загребуть гроші під приводом воєнного стану, а самі бойові дії нескінченно відкладатимуть, використовуючи імператрицю як виправдання. І весь шквал народного гніву та проклять усе одно припаде на її голову.

— Цікаво, чи з'явиться на ці збори Кіана Прелай, — невдоволено пробурмотіла Долорес, поцокавши язиком. — Я вже не можу бачити, як це дівчисько руйнує всі наші плани.

— Мамо, ти якось особливо сильно недолюблюєш цю принцесу, — з усмішкою зауважив Гітон, знизавши плечима. — Я чув, що зараз увесь рід Прелай у повному складі вирушив на свої північні землі. Тому, навіть якщо вона й захоче нам завадити, у неї нічого не вийде. Відстань туди занадто велика.

— Ось як. І чого це вони раптом туди поперлися? — байдуже промовила Долорес, підперши підборіддя рукою. — Хай там як, подейкують, що на Півночі зараз лютує найгірша за всі часи негода й аномальний мороз… Було б просто чудово, якби вони всі там і згинули, так само як свого часу Гайд Прелай.

Гайд Прелай. Найідеальніший чоловік із усіх, кого вона коли-небудь бачила, справжній еталон.

Він був витонченим, акуратним, завжди керувався здоровим глуздом — лагідний та бездоганний спадкоємець роду Прелай. А ще він був першим, хоч і абсолютно нерозділеним коханням самої Долорес.

«Мамо, ти якось особливо сильно недолюблюєш цю принцесу».

І це було цілком природно. Адже Кіана була точнісінькою копією Енес у молодості. Долорес усім серцем ненавиділа Енес, яка, будучи звичайною сиротою, примудрилася завоювати палке кохання Гайда й розкішно жити в маєтку Прелай.

Хоч Долорес і звалася імператорською дружиною, між нею та імператором ніколи не було справжнього кохання, а її син навіть не вважався законним спадкоємцем. Вона просто не могла винести того, що Енес була значно щасливішою за неї. Можливо, саме через ці заздрощі та образу свого часу й закрутилося все це безумство.

Сімнадцять років тому Рокі, молодший брат Гайда, прийшов до Долорес, тримаючи в руках три сувої з формулами чорної магії.

«Я хочу подарувати призовного духа моїй Мелісі. Я чув, що у неї є двоюрідна сестра-однолітка. Думаю, ми можемо просто відібрати призовного звіра в тієї дівчинки».

Рокі запропонував використати два інші сувої, щоб звести Гітона на імператорський престол. Зрештою, він сам прийшов до єдиної людини, яка на той момент гостро потребувала серця Отсона. Тоді Долорес висунула ще одну жорстку умову:

«Я хочу назавжди позбутися Енес, тому ти маєш мені допомогти. О, а що як ми інсценуємо подружню зраду? У такому разі твоя донька точно опиниться поза будь-якими підозрами».

Рокі подивився на Долорес поглядом, повним справжнього жаху від її люті, проте не став заперечувати проти цього плану:

«Адже тоді абсолютно всі будуть переконані, що донька Енес не належить до роду Прелай. Якщо ти справді піклуєшся про майбутнє своєї дитини, ти зобов'язаний забезпечити їй надійний тил, хіба ні? Буде вкрай погано, якщо твоя власна донька потрапить під підозру».

Долорес лагідно, наче заспокоюючи, подивилася на Рокі й усміхнулася:

«Ти ж сам казав, що перед смертю найбільше хвилюєшся за доньку? Не турбуйся так сильно. Я особисто візьму її під своє крило. Маючи призовного духа, вона стане цілком повноправною панною Прелай, яка нічим не поступається прямій лінії. Вона ж одного віку з моїм Гітоном, тож якщо вони поладнають, ми цілком можемо їх одружити».

Звісно, усе це було безсоромною брехнею. У душі вона презирливо думала: «Та невже я дозволю цьому нікчемному поріддю від служниці стати парою для мого Гітона…»

Проте Рокі, повністю повіривши цим словам, без вагань погодився підтримати план Долорес.

Згодом Долорес за допомогою Рокі дізналася про таємні підземні ходи в маєтку Прелай. Після цього вона, вдаючи найкращу подругу, заманила Енес до себе й напівпримусово змусила її власноруч написати одну записку. Мовляв, це така весела розвага: підкинути цей папірець сьогодні вночі на ліжко, щоб розіграти й шокувати чоловіка.

«Я йду геть разом зі своїм справжнім коханням.

Перебувати поруч із цими нікчемами з роду Прелай було справжнім кошмаром.»

«Я йду геть разом зі своїм справжнім коханням.

Перебувати поруч із цими нікчемами з роду Тейліз було справжнім кошмаром.»

А коли розгублена й збентежена Енес завагалася, Долорес лише роздратовано кинула: «Ой, та годі вже, бачу, тобі зовсім не хочеться розважатися. Просто забудь і залиш її тут. Я сама її викину», після чого на її ж очах жбурнула папірець у кошик для сміття.

Долорес задоволено всміхнулася й знову підперла обличчя рукою.

Її єдиний спільник Рокі вже на той момент був приречений на швидку смерть від невиліковної хвороби. А це означало, що вся повнота влади над чорною магією опинилася виключно в її руках.

«Після того він, здається, так жодного разу й не виходив на зв'язок? Ну, мабуть, уже десь тихенько помер».

Енес мертва, а її діти гризуться між собою, наче скажені собаки. Натомість її власний син незабаром зійде на найвищий престол Імперії.

«Хай там як, а остаточною переможницею стану саме я», — з хижою посмішкою подумала Долорес.

«Гайде, саме через те, що ти свого часу не обрав мене… і твоя донька, яка так схожа на Енес, і весь твій клятий рід Прелай будете стерті в порох».

***

Володіння роду Прелай розташовувалися найпівнічнішій частину континенту. Усе через те, що перша голова роду, Еліка Прелай, свого часу прилюдно заявила: «Я вічно оберігатиму найвіддаленіші кордони нашої Імперії».

— Ого… ну й масштаби…

Замок Прелай, що величаво й непохитно височів посеред північних земель, справді вражав уяву. Наш столичний маєток теж вважався вишуканим і величезним, проте він не йшов у жодне порівняння з цим велетнем. Ця колосальна цитадель, яка монолітно зливалася з безкрайніми гірськими хребтами, змусила мене буквально розкрити рота від подиву.

Джуліус, який теж уперше в житті відвідав родові землі, здався мені абсолютно приголомшеним. За своїми розмірами ця твердиня перевершувала навіть імператорський палац, а її оборонні мури сягали запаморочливої висоти.

— А-ха-ха-ха-ха-ха! Кікі! Наша маленька Кікі нарешті приїхала! А-ха-ха-ха-ха!

Пан Джуліус величаво стояв на вершині цього велетенського замку й неймовірно тепло вітав нас.

— Холодно, правда ж? А-ха-ха-ха! У наших краях буває трохи морозно! Саме тому я власноруч змайстрував для тебе ось таку річ!

Він з усім теплом одягнув на мене величезні навушники з кролячого хутра, гордо заявивши, що сам уполював цього звіра.

— <Ого. Ці навушники за розміром більші, ніж уся її голова>.

Навіть Лея не втрималася від здивування. Вони виявилися настільки теплими й щільними, що навколишні звуки навколо мене майже повністю затихли.

— Кімната для Кікі ось у цьому крилі. Я вже облаштував там усе точнісінько до твого смаку.

Ну, якщо говорити відверто, то палко й зі всією душею він приймав виключно мене. Повернувшись до Джуліуса та дідуся, пан Джуліус абсолютно байдуже й сухо кинув:

— А ви двоє можете забиратися в будь-яку вільну комірчину й спати там. Вільних кімнат повно.

Звісно, дідусь теж не залишився в боргу:

— І де тут покої цього Джуліуса? Я чув, що там зазвичай ночують двоє диких звірів? Що ж, це цілком зійде за вільну кімнату, тож я спатиму саме там.

Хм. Дивлячись на все це, я зайвий раз переконалася, що схильність до тотального хаосу та сімейних чвар у роді Прелай — це далеко не проблема суто нашого покоління.

Адже пан Джуліус навіть не намагався приховати свої мотиви, відкрито заявивши: «Наша Кікі настільки схожа на Енес, що навіть зовні абсолютно відрізняється від цих огидних та нестерпних Прелаїв!» Схоже, раніше він просто не міг говорити про це так відверто, а тепер, отримавши таку нагоду, відчував неймовірне полегшення й душевний спокій.