Розділ 68 — Розділ 68

— Я ж нічого такого для нього не зробила, то на чому він зациклився?

Коли я промовила це, цокнувши язиком, Джуліус енергійно кивнув.

— Отож-бо. Справді, у того хлопця специфічні смаки. Більше немає кого любити, крім тебе? Та ще й ту, у якої вже є коханий.

— .......

— Тому такий збоченець із дивними вподобаннями категорично не підходить.

— .......

Я вирішила більше не обговорювати цю тему. Вона все одно не була надто важливою.

— Хай там як, за нас із Чезаре не хвилюйся. Це все одно контрактні стосунки, тож ми розійдемося, щойно кожен отримає те, що хоче.

— Гм. Передчуття якесь недобре…

Джуліус насупився, мабуть, його зачепили слова про «контрактні стосунки». Я поспіхом додала:

— Ми навіть не підписували паперів на кшталт: «Термін контракту — один рік, після чого обов’язкове розставання».

— Г-м-м-м.

— І не домовлялися про щось на зразок «жодних дотиків».

Після цих слів погляд Джуліуса дещо пом’якшав.

— Це мене трохи заспокоює.

Зрештою, ми дійшли згоди, що новину про мої стосунки з Чезаре можна «продати». Натомість, щоб майбутня звістка про розрив виглядала природно, він пообіцяв згадати в публікаціях і про розпусну поведінку Чезаре.

— Пиши лише те, що ґрунтується на фактах.

Я застерегла його, згадавши слова Чезаре про те, що репутація його зовсім не обходить.

— Не завдавай дарма шкоди іншим.

— Іншим?!

Джуліус сплеснув у долоні.

— Мені дуже подобається це слово.

— І ще одне.

Я додала останній штрих, остаточно закриваючи тему:

— Створи окрему колонку. Пиши там щодня і без упину про те, що кронпринц, здається, повернувся.

— Навіщо?

— Є дехто, на кого треба натиснути.

— Г-м-м-м… Зрозумів. Це неважко.

Джуліус відповів, мружачись. Здавалося, він впорядковував у голові мої вказівки.

«Так зручно лише роздавати накази. Почуваюся так, ніби повернулася в часи свого професорства».

Скосивши очі на пана Джуліуса та дідуся, які знову почали сперечатися, я тихо поринула в роздуми.

«Третя дружина імператора — рідна мати Гітона і його опора».

Хоч ми зараз і співпрацюємо, лише я одна знаю майбутнє.

«У будь-якому разі, не можна залишати це просто так».

Саме тоді це і сталося.

— Герцогу! Герцогу!

Дворецький, постукавши у двері, квапливо забіг до кабінету.

— Що знову трапилося? — втомлено перепитав дідусь.

Дворецький, важко дихаючи, відповів:

— Панна Меліса…… ні, жриця прибула.

— Що?

Обличчя дворецького виражало повне розгублення — вочевидь, жодних попереджень про її візит не було. Я теж у ту мить не змогла втримати незворушний вираз обличчя.

***

— Отже.

У кабінеті дідусь виглядав доволі виснаженим.

— Ти хочеш покинути шлях жриці.

— Так.

Меліса, ледь не плачучи, кивнула.

Ця дівчинка все ще була вродливою, проте її недоглянуте волосся помітно потьмяніло, а на дешевому одязі з'явилися ковтунці.

— Це справді було занадто важко…

Руки Меліси за цей час встигли стати грубими.

Хоч вона і терпіла мої цькування, вона все одно жила як панна роду Прелай. Вона ніколи не займалася важкою працею, наприклад волонтерством у монастирі.

Судячи з усього, коли вона щойно переродилася, то без жодних на те причин заповзялася: «Я отримала божественне одкровення! Покину замок Прелай і стану жрицею!», але зіткнувшись із труднощами на практиці, вирішила повернутися.

Що ж, не дарма люди масово не йдуть у жриці.

Дідусь зітхнув і тихо промовив:

— Хіба ти обирала шлях жриці, не знаючи, наскільки він тернистий? Коли ти твердила про божественне одкровення і наполягала на монастирі, то що тоді собі думала?..

— Так…Я справді помилялася, дідусю. Я була надто юною. Але ж плани на майбутнє завжди можуть змінитися.

Меліса обережно зиркнула на мене і продовжила:

— Ось і Кіана теж повернулася з Академії. Кіано, я тебе розумію. Щиро.

— Гей.

Звісно, я була не з тих, хто дозволив би Мелісі порівнювати себе зі мною. Тому я негайно втрутилася:

— Я провела там шість років. А ти не витримала й шести місяців. Точніше, ти й шістдесяти днів не пробула, чи не так? Кого ти взагалі наважуєшся зі мною порівнювати?

— А-але, на відміну від Академії, де можна спокійно навчатися, я займалася служінням, не маючи змоги нормально спати чи їсти.

— Я теж проводила дослідження, забуваючи про сон і їжу. Хіба по мені не видно, яка я худа і бліда?

— Це, це...

Меліса забігала очима, потім важко зітхнула і похилила голову.

— Вибач, Кіано. Я неправильно висловилася.

Коли я дивилася на Мелісу, мій настрій псувався без жодної видимої причини. Накочувало почуття ворожості, яке, здавалося, паралізувало здоровий глузд.

Навіть зараз я розлютилася ще дужче.

«Якби Піякі справді від початку був моїм призовним звіром, чи знала про це Меліса?»

І зараз розгорталася класична ситуація, точнісінько як у минулому.

— Як я посміла… говорити так, ніби я рівна тобі, такій розумній Кіані. Це, мабуть, тебе дуже образило. Пробач мені.

Очевидно, що першою почала Меліса, але зрештою вона вибачається перед усіма, а я залишаюся поганою.

«Але зачекайте… а чи не робить вона все це навмисно, прорахувавши кожен крок?»

Сумнів, що виник одного разу, почав розростатися. Непомітно для себе я схрестила руки на грудях і впилася в Мелісу поглядом, ніби хотіла її спопелити.

— Мелісо, вже пізно, йди спати. Ти, мабуть, втомилася з дороги. Кіано, Джуліусе, ви теж ідіть відпочивати.

Дідусь вирішив на цьому закінчити. Хай там як, Меліса теж була панною роду Прелай і мала право будь-коли повернутися додому. Як і я.

Меліса, схлипуючи, піднялася і пішла до своєї кімнати, а я замислилася.

«А знаєте, це навіть на краще. Використаю цю нагоду, щоб усе з'ясувати».

Якщо змінити кут зору, то людина, яку мені конче потрібно було допитати, сама з'явилася переді мною — і це було чудово.

«Мелісо, шкода тебе, але ти обрала невдалий час».

Тепер я була впевнена в собі. Я не була символом нещастя, я була несправедливо звинуваченою прямою спадкоємицею роду Прелай.

Тому я могла поводитися з Мелісою набагато впевненіше.

«Бо я більше не та дитина, яка лише слугувала доказом твоєї доброти перед іншими».

Крім того, була одна річ, якої Меліса не знала: дідусь і Джуліус уже були в курсі мого сну.

Того самого сну, де стверджувалось, що Піякі належить мені.

«Якщо подумати, це ж ідеально? Мені все одно довелося б притягти її сюди силою».

Повернення Меліси давало мені шанс активно розслідувати правду про той сон. До того ж, на очах у всієї родини.

Проте, оскільки існувала велика ймовірність того, що Меліса не така вже й ангелоподібна, як здається, мені потрібно було ретельно продумати план.

***

Меліса, Кіана та Джуліус разом вийшли з кабінету.

Меліса сором’язливо посміхнулася Джуліусу.

— Брате Джуліусе, так давно не бачилися. Ти, як і завжди, виглядаєш дуже стильно.

Меліса посміхнулася як янгол, а потім, зиркнувши на Кіану, набрала дещо пригніченого вигляду. Забігавши очима, вона швидко промовила:

— Ой, вибач! Я...... мабуть, недоречно вклинилася між братом і сестрою?

— Мелісо. Що ти знову за дурницю верзеш?

Джуліус мимоволі важко зітхнув.

Кіана була його рідною сестрою, а Меліса — кузиною. Тому протягом усього дитинства йому було незручно відкрито ставати на чийсь бік. Хоча зазвичай Кіана після сварок із Мелісою одразу зникала, тож і обирати сторону не було потреби.

Однак, коли Меліса так принижувала себе, вибачаючись, що вклинилася між ними, він зазвичай буркотів у відповідь: «Я терпіти не можу весь рід Прелай».

Саме тоді Кіана, схрестивши руки, грубо відрізала:

— Якщо знаєш, що вклинилася недоречно, то чому б тобі не забратися геть?

— Га? А... так.

Меліса відповіла з ніяковою посмішкою:

— Ха-ха, дивно, але поряд із тобою я завжди почуваюся такою маленькою, Кіано. Я так нервую, що в мене аж температура піднімається і.......

— Не мели дурниць. При підвищенні температури об'єм тіла збільшується, то з якого дива ти стаєш меншою?

— .......

Меліса миттєво замовкла. Лише Джуліус ледь чутно пробурмотів: «Щоб та магічна інженерія крізь землю провалилася… хоча, можливо, цього разу вона й доречна».

— Я, я тоді піду. Справді дуже втомилася. Ще побачимося. Все ж таки приємно знову зустріти родину. Монастир був справді..... виснажливим. І волонтерство таке важке.

Підхопивши поділ сукні, Меліса поспіхом кивнула Джуліусу і побігла до своєї кімнати.

Так у коридорі знову залишилися лише Кіана та Джуліус.