Розділ 87 — Розділ 87

Після того, як Піякі полетів, прийшло кілька листів. Першим був лист від Селієт.

«Панно, надсилаю вам пелюстки еспри. Сподіваюся, вони стануть вам у пригоді».

У посилці, що додавалася до листа, було повно пелюсток еспри.

«Є!».

Тепер у мене були матеріали для створення наступного магічного інструмента.

Наступним був лист від Джуліуса. Він одразу взявся до збору інформації та почав ділитися нею зі мною.

«Кажуть, чаювання мами та третьої дружини імператора завжди проходили лише один на один. Жодної іншої запрошеної особи ні разу не було».

Третя дружина імператора... Долорес, біологічна матір Гітона та нинішня впливова постать у політичних колах.

«Чаювання лише сам на сам. На публіці це виглядало б як демонстрація надзвичайної близькості, чи не так?».

Але пан Джуліус чітко сказав, що Долорес зневажала мою маму.

«У пана Джуліуса, можливо, трішки бракує кмітливості, але на людях він знається добре».

Оскільки він не схильний ускладнювати речі, його оцінка стосунків часто буває вельми точною.

«Навіть якщо припустити, що це були лише дитячі витівки, і згодом вони знову зблизилися...».

Я насупилася, занурившись у думки.

«Проте вона не схожа на людину, чия вдача могла б так покращитися».

Це було помітно і в «оригіналі», і в тому, як вона зараз поводиться з Селієт. Хай там як, Долорес — матір Гітона, тож я вирішила, що варто провести розслідування, бо ця справа видавалася дедалі підозрілішою.

«Але проблема в тому, що я не маю жодних зв’язків у вищому світі. Мені потрібно бодай якось із нею перетнутися, щоб щось з’ясувати».

Я незадоволено скривилася.

«Було б краще, якби вона сама мене зачепила».

На диво, це бажання здійснилося миттєво. Наступним листом виявилося запрошення на благодійний вечір «Кодіак» саме від Третьої імператорської дружини.

«Це...».

Досі між мною та Долорес не було жодних точок дотику. І тут вона надсилає особисте запрошення.

«До того ж, це запрошення... воно згадувалося в "оригіналі". Тоді його отримала Меліса».

В оригінальній історії йшлося про те, що вона отримала запрошення, написане червоним чорнилом.

Жителі Імперії про це не знали, але на батьківщині Долорес, у великому герцогстві Лучія, існувало марновірство, що червоні літери приносять нещастя. Сама я про це теж не здогадувалася б, якби Меліса не дізналася про це набагато пізніше в «оригіналі».

Запрошення, яке прийшло мені, теж було написане червоним. Я засміялася і повільно підвелася. Очевидно, Долорес почала вважати мене перешкодою.

«Це сама доля».

Я якраз міркувала, як би до неї підібратися, тож це була справжня удача.

«Але ж єдина зачіпка — це те, що я проігнорувала пропозицію Гітона. Невже вона настільки дріб’язкова, щоб чіплятися через таку дурницю? Що за роздуте его?».

Удача удачею, але настрій зіпсувався. Здається, пан Джуліус мав рацію щодо того, як вона ставилася до моєї мами. І з віком її характер анітрохи не змінився.

— Шпигунко!

— Слухаю?

Покоївка-шпигунка миттю прибігла. Я з рішучим виглядом наказала:

— Вирушаємо до маєтку маркіза Левіна.

Якщо Долорес справді готує мені пастку, я не збиралася просто сидіти й чекати.

«Ці імперські провінціали й уяви не мають про силу науки».

Оскільки я досі використовувала свої винаходи лише для родини чи близьких, ніхто в Імперії не знав, які неймовірні магічні інструменти я створюю. Це була моя головна стратегічна перевага.

Креслення всіх магічних інструментів, які я збиралася використати цього разу, були вже готові. Мені не потрібно було витрачати час на дослідження, лише на саме виготовлення.

***

Того ранку я прийшла до маєтку маркіза.

— Маркізе, від сьогодні я починаю роботу над магічним інструментом, який ви замовили.

— Слухаю вас.

— Але мені потрібно підготувати дещо для благодійного вечора «Кодіак»... Чи можу я використовувати лабораторію трохи довше після закінчення основних годин роботи?

Я була впевнена, що він погодиться. Адже я просто збиралася витрачати власний час на додаткову роботу. Я не казала про це Чезаре, але магічний інструмент, який він хотів, я теж могла зробити дуже швидко, бо вже створювала щось подібне раніше. Я лише хотіла трохи вдосконалити його, спираючись на свої нинішні знання.

— Вечір «Кодіак», значить....

Чезаре пробурмотів це без тіні подиву. Здавалося, він уже знав, що я отримала запрошення. Втім, це був великий захід, тож списки гостей, певно, вже давно розійшлися по всьому місту.

— На такому заході вам знадобиться супровід. Хіба ні? — він повільно перевів погляд на мене.

Він хотів піти зі мною. Я знизала плечима і дала йому щиру пораду:

— Вам краще не приходити. Є великий шанс, що ви побачите там щось дуже неприємне.

Чезаре відповів абсолютно спокійно:

— Моє хобі — бачити неприємні речі. Бо на приємні я щодня дивлюся в дзеркало.

Я тепло всміхнулася і дала дозвіл:

— Ну, якщо ви, попри мою пораду, так прагнете побачити щось гидке, то воля ваша.

Кілька днів тому, поки я розбиралася з Мелісою, було прийнято закон про тюремне ув'язнення за вивезення військових товарів.

«Точно, вона починає полювання на Імператрицю».

В «оригіналі» Долорес зробила те саме і згодом справді домоглася відставки Імператриці. Третя імператорська дружина виявилася втягнутою в куди більшу кількість справ, ніж можна було очікувати від простої матері принца.

— Панно, — Чезаре пильно подивився на мене. — Я чув, що Третя імператорська дружина має вельми дріб'язковий характер і ніколи не забуває навіть найменшої образи.

Його тон раптом став серйозним.

— Як ви й сказали, можливо, вам краще не йти. Насправді я хотів би порадити вам просто пропустити цей захід.

Хм, хоч якими б нетрями не вештався Чезаре, точність його чуток була вражаючою. Я остаточно облишила надію на те, що кронпринц має дитину, бо, швидше за все, інформація Чезаре була вірною.

— Все гаразд. Я теж дріб'язкова. — спокійно відповіла я. — Що б вона не задумала, вона отримає це назад у подвійному розмірі. Я людина, що точна в розрахунках.

— ...В такому разі я піду з вами. Я чув, що на цей вечір не можна брати навіть лицарів-охоронців чи покоївок.

Чезаре говорив низьким голосом:

— Хай що там станеться, не хвилюйтеся — з вами все буде добре.

За його поглядом здавалося, що він готовий захистити мене навіть від кінця світу. Я відповіла йому, що вельми зворушена:

— Хоч ваша пиха і не викликає особливої довіри, враховуючи, що ви навіть крізь натовп у бідних кварталах пройти не здатні, проте я вдячна. Якщо мені знадобиться охорона, я можу попросити молодого пана Авіана. Він теж там буде.

Я знизала плечима:

— Але якщо ви так хочете, маркізе, то приходьте... будете моїм помічником.

Насправді я не мала на увазі, що він має бути просто асистентом. Це була провокація: «Ти справді підеш за мною навіть на таких умовах?». Я не хотіла, щоб Чезаре постраждав, якщо дріб’язкова Долорес вирішить, що він їй теж заважає.

Проте Чезаре лише усміхнувся і кивнув:

— Добре. Якщо не супровід, то я згоден бути й помічником.

Він відповів так легко, що я лише втупилася в нього, а він додав, наче в цьому немає нічого дивного:

— Я ваш асистент, панно.

Коли людина з таким хижим обличчям спокійно каже подібні речі, це викликає справжній дисонанс. Він ліниво підняв кутики губ:

— Здається, я вже про це казав.

Казав-то казав, але невже слово «асистент» може звучати так солодко і водночас владно?

— І, повертаючись до вашого прохання... я не дозволяю вам використовувати лабораторію понад норму.

— Що?

Я була приголомшена такою несподіваною відмовою.

— Ви ж кажете, що ви мій асистент! То чому я не можу попрацювати зайву годину?

— Не можете. Ви й так занадто пізно лягаєте.

Чезаре відрізав це вкрай рішуче:

— Мені й так неспокійно на серці через те, що я відпускаю вас додому в таку пізню годину. Не змушуйте мене почуватися ще більшим негідником.

Що він верзе? Чому він каже такі ніжні речі з таким суворим обличчям? Я відчула, як мої вуха миттєво почервоніли.

— Моє замовлення можете відкласти. Це не терміново.

— Що? Знову відкласти?

— Спершу зосередьтеся на магічному інструменті для вечора «Кодіак». А до мого замовлення повернемося вже після заходу.

— Але... мені аж незручно....

— Хіба це не обов'язок помічника — коригувати графік?

Чезаре промовив це м'яко і плавно. А потім змінив тему, даючи зрозуміти, що суперечок більше не буде.

— Тож....

Його посмішка була настільки прекрасною, що я на мить заціпеніла.

— Який дивовижний магічний інструмент ви збираєтеся створити цього разу, панно?

В його очах світилося щире очікування.

— Для мене велика честь бути першим, хто побачить цей витвір.

Побачивши його обличчя, сповнене цікавості до майбутнього магічного інструмента, я могла лише мовчки кивнути у відповідь.