Розділ 11

Удар графині Юніс був таким сильним, що Артізея похитнулася і мало не впала. Службовці, що супроводжували імператора та слуги маркізату були приголомшені такою сценою. Навіть один з лицарів, що охороняв фойє, покинув свій пост і підбіг до Артізеї, але вона, хоч і трималася за щоку, та відмахнулася від допомоги і спокійно сказала:

— Нічого страшного.

В цей момент Тія помітила, що на її губі виступила кров. Діставши хустинку вона притисла ранку, щоб зупинити кров, пильно дивлячись на графиню Юніс.

Графиня Шарлотта Юніс була однією з двох незаконнонароджених дочок імператора. Її мати не була коханкою, як Мірайла, а звичайною служницею в палаці, яку затягли в ліжко на одну ніч. Імператор залишив цю дитину від звичайної простолюдинки тільки для того, щоб допекти імператриці, ніяких же теплих почуттів до матері Шарлоти він не відчував. Він навіть ніколи не бачив її з того часу. Але своїх дочок він балував як найдорогоцінніші скарби світу.

Графиня Юніс добре запам’ятала, як любив та плекав її батько в дитинстві і ніяк не могла змиритися, що він не приділяє їй уваги зараз, хоча завжди знаходить час для МІрайли.

Якимсь чином її дитяча розбещеність переросла в суперництво за увагу Імператора з його коханкою. При цьому вона могла змиритися, що батько приділяє більше уваги Лоуренсу. як своєму єдиному сину, але терпіти те, що ще й Артізея, отримує свою дещицю уваги, вона не могла.

Вся ця образа і ненависть вилилася в імпульсивний удар і графиня Юніс зовсім не відчувала провини за свій вчинок. Вона дивилася на Артізею не приховуючи презирства.

— Графине Юніс, ви навіть гадки не маєте, що накоїли. — холоднокровно заговорила Тія, коли зупинила кров.

— Скажи своїй матері, щоб йшла сюди. — все ще демонструвала зверхність Шарлотта, але Артізея не збиралася їй підкорятися.

— Як думаєш, що станеться, якщо я тут знепритомнію чи почну плакати? — тихо провадила вона. — Слуги та лицарі Імперської гвардії бачили, як ти мене вдарила.

— Ммм, і що з того? — голос графині Юніс трохи втратив впевненості.

— Його Величність ненавидить істерики та скандали, а особливо людей, що їх спричиняють. До того ж який чоловік захоче, щоб його дочка відвідувала його, коли він проводить час зі своєю коханкою? Тобі вже не п’ять рочків і ти не дитина, до істерик якої будуть ставитися поблажливо. Ти доросла жінка і навіть маєш власних дітей.

Обличчя графині зблідло, а Артізея продовжувала холодно тиснути на неї:

— Якщо я зараз здійму шум жаліючись на біль та твою поведінку, я впевнена, що Його Величність Імператор прийде. А моя мати не впустить такої нагоди, вона розплачеться і скаже Імператору, як ти нас зневажаєш та принижуєш. Що на твою думку тоді трапиться? Чий бік займе Імператор?

— Він, він…

— Чим більше ти намагаєшся конкурувати з моєю матір’ю, тим більше співчуття до неї, насправді, викликаєш. Хочеш перевірити?

Артізея ступила вперед, насуваючись на графиню Юніс і та, не зважаючи на свій більший зріст відступила і навіть мало не впала. Її служниця ледве встигла підхопити та підтримати свою леді.

Артізея розправила свою спідницю, прибираючи всю свою загрозливість і додала спокійно та тихо:

— Моя мати і мій брат Лоуренс – єдині, кому ви зробите послугу своїми діями сьогодні. Тому, облиште це і їдьте додому.

— За кого ти себе маєш? Якщо ти така впевнена, то чому ж і справді не покличеш Імператора?... — голос графині, що був знову нахабним на початку фрази, до її завершення знітився. Артізея криво посміхнулася.

В неї були підстави бути впевненою, бо саме так вона вчинила в минулому житті. Насправді ляпас графині був для неї дрібницею, адже вона звикла до постійних ударів від Мірайли. Але в той момент вона збагнула, як може використати цю ситуацію і зчинила справжню істерику. Мати, звісно ж, використала цю можливість і жалілася та ображалася на Імператора, доки він не покарав графиню Юніс і не осипав саму Мірайлу подарунками та почестями. Завершилося все тим, що Імператор влаштував цілий вечір присвячений Мірайлі, де вона виступала як його супутниця, замість імператриці.

Це був перший випадок, коли Лоуренс і Мірайла визнали, що з Артізеї може бути якась користь.

— Графиня Юніс, вам не слід змагатися з коханкою вашого батька. Ви його улюблена донька і, якщо хочете отримати прихильність та увагу батька, то повинні зрозуміти, що вас він любить по іншому.

Шарлотта здивовано вигнула брови. Вона ніяк не могла зрозуміти, чи не почулося їй, що Артізея намагається навчити її здолати власну матір.

— Його Величність колись балував та любив тебе, як нікого іншого, бо ти його донька, замість того, щоб влаштовувати скандали, та вриватися до нього, коли він зі своєю коханкою, поверни йому пам’ять про той час. Приїдь до нього завтра з власними дітьми і отримай свою увагу. Поверни його батьківську любов.

— Що ти, чорт забирай, верзеш… — зовсім невпевнено протягла графиня.

— Я вдаватиму, що сьогодні нічого не сталося. А тепер іди геть. Жоден батько у світі не бажає, щоб його донька контролювала його побачення з коханкою.

Сказавши це Артізея перевела погляд на молодога лицаря Імперської гвардії, що підбіг до неї раніше:

— Графиня Юніс, вже бажає відпочити, проведіть її.

Лицар нервував, не зважаючи на спокійну посмішку Артізеї.

— Ви це так залишите?

— Ми не повинні турбувати Його Величність під час відпочинку. Графине Юніс, будь ласка, запам’ятайте мої слова та йдіть додому. Не забувайте, що таке любов та повага до батька.

Графиня все ще виглядала приголомшеною, але, коли лицар підійшов до неї, слухняно пішла до дверей.

Артізея трохи розслабилася. Імператор Грегор був достатньо егоїстичним, щоб любов до інших людей мала в нього обмежений ліміт. Якщо їй вдалося зберегти теплі почуття імператора до доньки, то його любов до Мірайли стане трохи менш важливою. Зрештою, вона зможе взагалі її позбутися, але сьогодні був зроблений перший малесенький крок до її ослаблення.

Минулого разу Артізея робила якраз все, щоб Мірайла заповнила собою всі помисли Імператора. Але тепер її ціль стала діаметрально протилежною. Вона має послабити вплив матері, покращуючи відносини Імператора з іншими людьми, при цьому слідкуючи, щоб ніхто з них не став настільки важливим, щоб зайняти місце Мірайли.

Невдовзі після того, як графиня Юніс пішла, в фойє спустилися Імператор та Мірайла.

Слуга крадькома глянув на Артізею з бажанням вибачитися в погляді.

— Я чув, що Шарлотта була тут. — Імператор оглянув вестибюль і побачив Артізею з закривавленою хустинкою та напухлою щокою. Здається він одразу ж зрозумів, що сталося.

— Пробач за це. — тихим, приглушеним голосом мовив Імператор, який чудово знав вдачу і почуття графині Юніс, та відчував щирий сором за поведінку доньки.

Артізея врочисто опустилася на одне коліно та відповіла.

— Нічого страшного.

— Здається, Шарлотта була суворою до тебе.

— Графиня Юніс припустилася невеликої помилки, бо сумує за своїм батьком. Як я можу ображатися на Вашу Величність чи на графиню через це.

Обличчя Мірайли, що була налаштована зовсім інакше, в цей момент почервоніло і вона вибухнула праведним гнівом:

— Незалежно від причини, вона прийшла в мій дім і вдарила мою донку! Як вона сміє так нас зневажати? Тобі слід було мене покликати, коли це сталося!

— Як я – дитина, що росла без батька, могла не зрозуміти почуттів графині Юніс. — м’яко відповіла Артізея звертаючись більше до Імператора, ніж до Мірайли. — Вона мабуть зробила це, бо сумує за батьком і заздрить мені. Крім того, як для господині маркізату, для мене найголовніше – щоб Ваша Величність комфортно почувалися в нас. Чи слід мені було здіймати галас через таку дрібницю?

Імператор посміхнувся.

— Твоє велике серце заслуговує похвали.

Артізея шанобливо схилила голову.

— Але це моя провина, що я не виховав Шарлотту як слід. Вона дуже гарна, але надто запальна через своє виховання. Тепер, коли в неї троє власних дітей їй слід було б навчитися тримати себе в руках. Мені соромно, що вона так вчинила і поранила обличчя молодої леді. Проси мене що хочеш. Якщо подумати, я навіть не привітав тебе з днем народження.

Хоча Імператор і говорив так, насправді він ніколи не турбувався днем народження Артізеї. Тія була навіть вражена таким раптовим здобутком. Реалізуючи свій план вона не думала про те, щоб покращити відношення Імператора до самої себе. Проте, вона не була настільки дурна, щоб впустити цей шанс справді попросивши подарунок. Натомість вона сказала:

— Тоді, з усією повагою, я хотіла б, щоб ви прийняли подарунок, який я приготувала.

— Подарунок? Для мене?

— Так, Ваша Величносте. Власне, це подарунок, який я готувала для своєї матері на день народження, як подяку за те, що вона мене народила. Але це аксесуар, який продається парами для батьків. — Артізея з жалем схилила голову. — В мене немає нікого, хто б міг прийняти іншу пару. Навіть попри це, коли я готувала подарунок, я думала про Вашу Величність, але навіть не змогла віддати подарунок матері, бо була невпевнена чи це буде правильно. Якби Ви прийняли його, я була б дуже рада.

— Ха-ха. — весело засміявся Імператор — Якщо це аксесуар для батьків, хіба це не означає, що це аксесуар для пари? Як я можу відмовитись від парного аксесуару для мене та Мірайли? Давай його.

Артізея підморгнула Алісі, яка вже встигла повернутися, після виконання попереднього доручення. Служниця швидко принесла, підготовлену раніше, подарункову коробку.

Доки вона повернулася, Імператор вже встиг зручно розміститися на дивані в передпокої. Артізея шанобливо поставила скриньку перед Імператором. Всередині була пара бурштинових брошок. Імператор сам закріпив жіночу брошку на сукню Мірайли, а чоловічу приколов до свого одягу. Він посміхнувся Артізеї.

— Не будь такою невпевненою. Ти дочка Мірайли, а, отже, і для мене наче донька.

— Для мене це честь. — чемно відмовила Артізея.

В минулому вона справді мріяла стати частиною “родини” Мірайли та Лоуренса. Але її брат позбувся і неї і самої Мірайли. Всі ці родинні зв’язки були тільки ілюзією. І так вона збиралася ставитися до них в цьому житті.

— То що, ми тепер підемо до опери? — Мірайла холодно подивилася на Артізею, коли встала, тримаючись за руку Імператора. Останній проте виглядав задоволеним.

— Так.

Артізея вклонилася, чекаючи доки вони підуть. Тепер, вона змістила увагу з Мірайли на себе в цій ситуації. Навіть, якщо відчуття вдячності від Імператора скоро минеться, це однак був крок в правильному напрямку.