Розділ 16

— Ви цілком можете знайти відповіднішого нареченого, якщо справді не бажаєте ставати імператрицею. Вам не обов’язково одружуватися зі мною на два роки і вступати в брудну гру за престол.

Артізея важко зітхнула.

Правда була в тому, що вона хотіла розлучення не через те, що не бажала бути імператрицею, а через Лісію.

Зараз Лісія ще була молодою. Однак за два роки вона стане прекрасною, наче троянда в повному цвіті.

А на своє двадцяте день народження, вона стане першою за сто років людиною, що отримає оракул.

“Подбай про слабких і знедолених в Моє ім’я.”

Разом з цими словами благословенна сила зійде на Лісію в Храмі і вона стане відомою на всю імперію Святою.

Навіть ті хто не вірили в Храм і священнослужителів, вірили в Святу.

А Лісія, в свою чергу, несла своє призначення як ніхто інший. Вона простягала руку кожному хто потребував допомоги. А її Свята сила була здатна зцілити навіть вмираючих.

Коли повінь на річці Ава спричинила епідемію, вона просто взяла з собою кількох помічників і кинулася в самий епіцентр нещастя, не задумуючись про саму себе. Вона очищала криниці і лікувала людей. Також, саме Лісія була тією, хто подарував надію, коли хвиля монстрів перетворила Західний регіон на пекло.

Вона врятувала незліченну кількість життів, зцілюючи рани. Але ще більше душ врятувала її щирість і співчуття.

Всі бажання людей втілилися у Святій.

Лісія ніколи не цікавилася політикою. Вона не брала участі у світських заходах і не спілкувалася з елітою.

Серед знаті Седрик був єдиним, хто весь час був поруч зі Святою. Він захищав Лісію і підтримував в усіх її починаннях. Саме в цей час вони і мали закохатися одне в одного та заручитися.

Минулого разу вони не одружилися, бо Артізея, скористалася любов’ю людей до Святої, розпустивши чутку про новий оракул.

“Свята має стати імператрицею.”

Віряни були в екстазі від такого рішення.

Імператор також був вдоволений тим, що він таким чином повисить свій статус серед народу. А Храм смакував своєю новою можливістю впливати на владу в імперії.

Для Артізеї ж це було просто методом схилити битву за престолонаслідування в бік Лоуренса. Адже, на той момент його вплив та вплив герцога Ройгара були рівними. Проте, одружившись з Лісією, Лоуренс ставав майбутнім імператором в очах народу.

Звичайно, Артізея, здогадувалася, що всі знали про фальшивість її оракула, але надто багатьох влаштовувала ситуація, що склалася.

В цьому житті Артізея планувала вчини так само, тільки, цього разу не руйнуючи заручини Седрика. Саме він мав одружитися з Лісією і стати ідеальним імператором поруч з великодушною імператрицею.

Проте, вона знала, що Седрик занадто чесний, щоб погодитися розлучитися з нею заради шлюбу зі Святою. Та й в очах народу такий жест буде виглядати грубо. Саме через це вона хотіла розлучення за два роки. Тобто до того моменту, як Лісія отримає оракул і стане Святою.

Але нічого з цього вона не могла розповісти.

Артізея завагалася і Седрик одразу ж це помітив:

— Ви не можете мені відповісти?

— Я не намагаюся вас обдурити, Ваша Світлість. Річ просто в тому, що я вважаю, що ніхто крім вас не гідний успадкувати титул імператора. Але я не та, хто буде гідною імператрицею. Можете вважати, що це для вищого блага.

— Схоже, леді Артізея, рішуче налаштована пожертвувати собою заради блага імперії.

Тія похитала головою.

— Я не та людина, що заслуговує таких слів.

В цей момент карета якраз виїхала на вулицю Мрій. Кучер повернувся до віконечка, щоб дізнатися, де потрібно зупинитися. Артізея подала сигнал, що вони вже приїхали. Коли вона знову повернулася до Седрика, той зрозумів, що на подальші питання вже немає часу і підсумував:

— Я гадаю ще рано говорити про титул імператора.

— Згодна.

— Однак, я вдячний вам за допомогу в ситуації з Західною армією. Тож, допоки ми разом, я обіцяю захищати леді Артізею всіма силами. І надіюся на вашу допомогу в підтримці герцогства Еврон. Вам це підходить?

— Так. А розлучення…

— Давайте подумаємо про це через два роки.

— Я розумію про що ви. Доки ми не знаємо одне одного достатньо добре, щоб довіряти, було б дурницею обговорювати занадто далекі перспективи.

Седрик уважно дивився на Артізею, що холодно і розсудливо підсумувала їх розмову.

— У мене є одна умова. — серйозно додав він.

Тія занервувала. Вона злякалася, що це буде щось, що вона не зможе виконати. Якщо він знову поставить питання на яке вона не може відповісти, що краще збрехати чи ухилитися від відповіді?

— Я ненавиджу, коли людям довкола мене завдають болю. Якщо ти маєш тверде рішення пов’язати свою долю зі мною то мусиш про це пам’ятати.

— Так, я це вже знаю. — відповіла Артізея, адже від самого початку збиралася цього разу захищати герцогство Еврон.

Але Седрик похитав головою.

— Здається ви не зрозуміли. Я маю на увазі, що тепер це поширюється і на вас. Будь ласка, не дозволяйте, щоб подібне повторилося. — Седрик знову вказав на її щоку. — Я б волів, щоб наступного разу це ви вдарили того, хто матиме намір вам зашкодити.

Артізея не змогла стримати сміху.

— Як ви собі це уявляєте? Я не вмію битися. Зате, я можу подати до суду на того хто мене вдарив, а також поширити про це чутки і зруйнувати репутацію цієї людини.

— Я просто не хочу, щоб вам було боляче.

— Я зрозуміла. Дякую за турботу, Ваша Світлосте. — сказала Артізея все ще посміхаючись і Седрик подумав, що посмішка пасує їй значно більше за її звичну стриманість і холоднокровність.

— У мене також є одна умова. — раптом додала Артізея.

— Я вас слухаю.

— Є коштовність під назвою “Серце Святої Ольги”, сімейна реліквія династії Фішер Вісконті. Якщо ви згодні освідчитися мені то зробіть це, подарувавши мені її.

Седрик був вражений, бо хоч і не довго знав Артізею, та був певен, що вона не відноситься до жінок, котрих занадто хвилюють коштовності.

— Сімейна реліквія родини Фішер Вісконті?...

— Так. Якщо ви це зробите, то краще зрозумієте мене. — загадково додала Артізея. — Якщо, після того, як Ви знайдете Серце Святої Ольги, ви не передумаєте, то зробите мені пропозицію. І вона буде такою бучною, що всі про це будуть говорити.

Седрик кивнув, більше не ставлячи жодних питань.

Артізея потягнулася до ручки карети, але герцог Еврон випередив її. Вийшовши, він простягнув руку Артізеї і, коли вона взялася за неї, просто зняв її з високої підніжки на нерівну дорогу.

— Не годиться леді виходити з карети без допомоги.

— Так… — зніяковіло промимрила Тія. — Це правда.

Думки трохи заплуталися, а тим часом їх вже обліпив натовп обдертих дітей.

— Подайте пенні.

— Змилуйтеся, прекрасна леді!

— Будьте великодушною і Бог вас не залишить!

Аліса поспішно підійшла до господині і накинула їй на плечі довгий чорний плащ з глибоким каптуром.

— Ви часто прогулюєтеся подібним чином? — здивувався подібній завбачливості Седрик.

— Просто, моє волосся привертає багато уваги.

Кучер прикрикнув, розганяючи натовп, а Артізея повернула на стежку між будинками в супроводі одного Седрика.

Прогулянка темними провулками в цьому районі була завжди небезпечною. А плащ Артізеї, хоч і вкриваав все її тіло, не міг приховати форму, що видавала пишну сукню під ним. Маючи супровід всього з одного чоловіка, вона, за звичайних умов, була б атакована вже за кілька хвилин. Але Седрик був не просто озброєним чоловіком. Він був Щитом імперії. І лише однієї його аури було достатньо щоб змусити охочих до чужого гаманця подумати двічі.

І хоч Седрик добре відчував неприємні погляди на собі, та Артізея все ж могла цілком безпечно дістатися своєї цілі.

— З ким ви збираєтесь зустрітися?

— З дворецьким, який служив маркізату Розан поколіннями і якого звілнили невдовзі після смерті маркіза Розан. — бажаючи пояснити більше, Артізея додала: — У мене немає нікого, кому б я могла довіряти. Він, швидше за все має образу на мене та мою матір, але його родина поколіннями була вірна маркізату, тому я впевнена, що цього вистачить, щоб він хоча б вислухав мене.

— Розумію.

Седрик в черговий раз озирнувся. Він повірити не міг, що дворецький, який поколіннями служив знатній, заможній родині, опинився в такому місці.