Розділ 28

Скандал з торгівлею людьми струснув всю столицю. Не минуло й дня, як про це вже говорили на кожному розі. Це обговорювали і в салонах за чашкою чаю і в корчмах за пивом.

Кожна нова деталь миттю ставала головною темою для розмов.

Батьки оббивали пороги служби безпеки, сподіваючись знайти серед звільнених дітей своїх втрачених чад. І не важливо, чи їх діти були викрадені, чи вони самі ж їх продали – всі вони палали праведним гнівом.

Обурення народу досягло апогею, коли поширилася чутка про те, що викрадених дітей продавали в сексуальне рабство і навіть зазвучали прізвища аристократів, які мали до того причетність.

До будинку графа Айзена, ім’я якого згадувалося найчастіше, зібрався цілий натовп людей з дровами і смолоскипами. Зупинити самосуд не вдалося ні магістрату з цілим гарматним загоном, ні канцлерам з правовими документами.

Але герой Імперії, герцог Еврон, особисто вийшов до натовпу і пообіцяв, що винуватці постануть перед законним судом у найкоротші строки.

Тільки це втримало Імперію від заколоту. І ця звістка не радувала Імператора Грегора, який отримав всі новини, перебуваючи на відпочинку в Літньому палаці. Звичайно, те, що Седрик зупинив бунт, було доброю новиною, але документи з деталями розслідування, що були передані імператору, змусили його в гніві перевернути стіл, за яким він сидів.

— Лоуренс! — імператор спересердя кинув чорнильницю в сина, який щойно зайшов до кабінету.

Документи, що розсипалися по підлозі свідчили, що граф Айзен, маєток якого мало не спалили, не просто купував дітей для сексуальних розваг. Він влаштовував ігри в полювання на рабів серед своїх друзів. І ім’я єдиного сина імператора було в списках цих друзів.

— Батьку… — спробував щось запитати Лоуренс, тамуючи гнів, який палав в ньому і намагаючись не зважати на чорнило, що залило йому волосся та чоло.

Проте, імператор був не в тому настрої, щоб щось пояснювати і, тим паче, оцінити його старання.

— Ти збожеволів! Ти хоч розумієш, що накоїв?! Це річ, яку можна зробити тільки раз в житті. Молодим аристократам багато що прощають. Але полювання на людей?! Цього ніхто не вибачить!

— Батьку, я…

— Я не хочу цього чути! — не слухаючи виправдань, імператор пожбурив в бік сина ще й той листок доповіді, який досі стискав в руках.

Лоуренс зажмурив очі, терплячи приниження.

— Чи залишився в Імперії хоч хтось, хто ще не знає про твої зв’язки з графом Айзеном?!

— Між нами ніколи не було тісних зв’язків. Ми знаємо одне одного тільки як люди з одного кола спілкування. Хіба ви, батьку, не підтримували так само стосунки зі старим графом Айзеном?

— Невже в тебе зовсім немає розуму? Хіба ти не можеш самостійно оцінити чи варто спілкуватися з кимось? Невже не зрозуміло, що заняття графа рано чи пізно призведуть до катастрофи?!

Лоуренс мовчав, а Грегор розходився тільки сильніше.

— Це ж торгівля людьми! Вбивство дітей! Хіба ти не розумієш на чому тримається імператорська влада. Народ повинен знаходитися під захистом імператора!

Діставши з розкиданих паперів листа, імператор грізно потрусив ним перед очима Лоуренса.

— Сед, написав мені, що повністю візьме на себе розслідування торгівлею людьми, не втручаючись в справу хабарництва, яка розкрилася в справах барона Єтца. Ти хоч усвідомлюєш наскільки серйозною є справа. Якщо такий впертий хлопець, як Сед, вирішив закрити очі на хабарництво?! Навіть, якщо я захочу втрутитися, його вже не спинити. Все зайшло занадто далеко! І, коли тут замішаний ти, то я навіть не зможу очі підняти перед Седом!

Навіть, якби Лоуренс міг сказати, щось в свій захист, в нього не було такої можливості. Імператор злився тільки сильніша.

Раптом двері до кабінету відчинилися і в кімнату повільно впливла Мірайла. Стривожено глянувши на сина, вона, не затримуючись, наблизилася до імператора.

Імператор не надто радісно дивився на її наближення, але не заперечував.

— Не сердся так. — м’яко протягнула Мірайла, долаючи останні кроки до Грегора і кладучи руки йому на плечі.

— Ти прийшла, бо хвилюєшся за свого сина? Ти занадто його опікаєш! — невдоволено кинув імператор, але вже зі значно меншим запалом.

— Я хвилююся за тебе. Не сердся так. Лікар говорив, що надмірне хвилювання шкідливе для серця. — прошепотіла Мірайла, горнучись до імператора.

— Через твою опіку він досі не навчився думати перш, ніж щось робити. Я в його віці вже обома руками вчепився в титул кронпринца.

— Хіба ж це не ще одне свідчення того, що Ваша Величність такий унікальний?

Мірайла ослабила воріт імператора і почала розтирати його напружену шию та плечі.

Легкий парфюм, який вона нанесла перед тим, огортав Грегора приємним ароматом і розслабляв, разом з масажем.

Це була очевидна тактика, але вона мала успіх. Імператор розслабився.

— Не треба так хвилюватися. — продовжила Мірайла. — Це не принесе користі твоєму здоров’ю. Подивись тільки, як сильно напружені твої м’язи.

— Добре. Я скажу масажисту, прийти до мене пізніше. Тобі заболять руки, якщо ти продовжиш. — сказав Грегор, перехоплюючи кисті Мірайли та цілуючи її пальці.

Потім він махнув в бік Лоуренса.

— Негайно розірви всі зв’язки з графом Айзеном. Я подбаю про решту. Вважай, що тобі пощастило. Сед, можливо й впертий хлопець, але він не засудить тебе – заради Тії.

На цих словах Мірайла стрепенулася, але ніхто не звернув на неї увагу. Імператор продовжив:

— Повертайся до столиці і подумай, як ти можеш налагодити стосунки з Седом.

— Батько…

— Я серйозно. Можливо я твій батько, але я не можу просто призначити тебе своїм спадкоємцем. Сед має за собою древній рід і підтримку, якої немає в тебе. Якщо ти зможеш здобути його як союзника, титул кронпринца буде твоїм.

— Так. — проти волі погодився Лоуренс, проковтнувши приниження.

— Можеш йти. Я втомився.

Лоуренс покинув кабінет, тільки тепер наважуючись витерти обличчя залите чорнилом.

Імператор, незважаючи на очевидну втому, спочатку попіклувався про те, щоб надіслати лист про розслідування хабарництва герцогу Ройгару і вказівки канцлеру Ліну. Тільки після цього він розслабився в кріслі, притягуючи Мірайлу до себе на коліна.

— Мені слід готуватися до повернення в столицю. — промовив він, пригортаючись до коханки.

— Як бажаєте, Ваша Високість.

МІрайла обійняла імператора і поцілувала його в лоб. Її поведінка все ще носила заспокійливий відтінок.

— Тобі не слід так перейматися. Лоуренсу пора навчитися думати власною головою.

— Він впорається. Його батько лев, то й син не виросте собакою. Всі ці непорозуміння тільки через те, що він занадто яскравий і визначний. І через це до нього чіпляється всяка наволоч, намагаючись погрітися в його променях.

— Шкоди, що Лоуренс не вміє так м’яко стелити, як ти. — з заплющеними очима промовив імператор. — Якби він це задобрив імператрицю, то без проблем отримав би титул кронпринца.

Мірайла напружилась і виструнчилась в руках імператора. Грегор відкрив очі:

— Що таке? Ти знову ревнуєш?

— А, якщо так? Ви припините говорити про це? — похмуро запитала Мірайла.

— Ти ж розумієш чому я про це говорю. Лоуренсу слід було б, як Седу, зміцнити власну владу та здобути гідність.

— Але він син Вашої Величності.

— Так. Мій єдиний син.

Імператор знову важко зітхнув і обійняв Мірайлу.

***

Вже наступного дня канцлер Лін отримав наказ від імператора.

— Його Величність дав дозвіл. — сказав він, прочитавши написане.

Це означало, що у справі торгівлі людьми їм надана повна свобода дій, якщо вони опустять повз увагу хабарництво.

— Зрозуміло. — кивнув Седрик. Він знав, що все так як мало бути, але однак відчув гіркоту.

— Щось не так?

— Все не так. Саме хабарництво дозволило барону Єтцу побудувати свій брудний бізнес. По факту всі люди, що брали від нього “подарунки” не менш винуваті в торгівлі людьми, ніж ті хто купував дітей.

— Але зараз ми не можемо виправити все. Занадто багато аристократів пов’язані тут. Якщо ми спробуємо втрутитися, вони почнуть захищати одне одного і справа зовсім розвалиться.

— Так.

— Тому ми повинні поки що відступити і зробити те, що в наших силах.

— Звісно. Доки ми не готові розігнати сам імперський уряд, немає сенсу навіть починати розплутувати клубок з хабарництвом. — Седрик зітхнув. — Крім того, хабарництво – це важіль впливу. Пріоритетом для Його Величності є збереження своєї влади. А вся інформація про корупцію, яку ми знайшли буде мечем над головою аристократів. Як сказала моя наречена: “Слабкості – найпотужніша зброя, якщо вони приховані.”

Це як пістолет, який страшний коли тримаєш когось на мушці, але втрачає свою цінність після пострілу. Тут, Седрик був змушений погодитися з Артізеєю.