Розділ 51 — Чорт забирай, я закоханий

Після того, як Сє Ю договорив, з боку Хе Джао настала довга мовчанка.

Цей дурень, мабуть, не усвідомлював, що він все має шанс вижити з усіма своїми кінцівками – цілим і неушкодженим. Зазвичай він був таким безтурботним, але зараз дивився на нього, як німий, притискаючи його до дверної панелі.

Він не знав, що в цей момент Хе Джао думав: “ Блядь, скільки ж вже разів вибухнув феєрверк, чому він досі не закінчився ”.

Зап'ястя Сє Ю все ще було у його руці, і він не міг не опиратися.

– Ну що, надивився?

– …

– Ні.

Почувши голос Сє Ю, Хе Джао нарешті прийшов до тями. Куточки його вуст не могли не піднятися, і він сміючись промовив:

– Недостатньо.

Спочатку Сє Ю планував відповісти на його «ти спровокував мене першим»: “ Якщо ти думаєш, що це круто і весело, то я не маю часу гратися з тобою ”.

Він не міг бути впевненим, якими насправді були почуття Хе Джао, тому звично захищався і майже пасивно бажав, щоб усе вже закінчилося.

Він навіть думав, що Хе Джао може відступити.

Але Хе Джао цього не зробив.

Хлопець сказав, що налаштований дуже серйозно і що Сє Ю подобається йому настільки, що він хоче з ним зустрічатися.

Сє Ю відчув, що заразився від Хе Джао – його рот почав неконтрольовано відкриватися, і він не міг придушити свою дурість. Сє Ю просто розвернувся і відкрив двері:

– Я піду.

Хе Джао не зупинив його, але коли Сє Ю зробив два кроки, то гукнув його:

– Сє Ю.

Сє Ю відчинив двері, обернувся і притулився до дверей, дивлячись на нього. Хе Джао не зупинився і гукнув знову.

Сє Ю почав трохи дратуватися від його постійних вигуків і хотів запитати: “ Ти кличеш привида? ”

Хе Джао стояв біля дверей навпроти, його чорне пальто було наполовину розстебнуте, що робило його ефектним. Сє Ю щойно помітив, що сьогодні він навіть надів сережку.

– Нічого, просто звикаю до ім’я свого хлопця, – сказав Хе Джао.

Ці слова здалися йому знайомими, і Сє Ю подумав, що він чув їх десь раніше. Перш ніж він зміг згадати, Хе Джао знову сказав:

– Попіклуйся про мене в майбутньому, мій бойфренде.

Тоді він згадав.

Це був перший день у школі, і Хе Джао сидів на задній парті, називаючи його так само і недбало кажучи: “ Звикаю до ім'я мого нового сусіда по парті... Попіклуйся про мене в майбутньому, сусіде по парті ”.

Тепер ті самі слова знову лунали з вуст Хе Джао, але «сусід по парті» перетворилося на «хлопець».

Таке дивне відчуття.

Ніби вони пройшли по колу і знову опинилися тут.

Коли Хе Джао договорив, вони вдвох стояли на порозі, дивлячись один на одного, як здавалося, цілу вічність.

Це було схоже на почуття двох молодих закоханих, які розмовляють по телефону, кажучи «на добраніч», але не бажаючи класти слухавку, просто слухаючи тихе дихання один одного.

– Краще пройди до кімнати, – сказав Хе Джао, – відпочинь трохи.

Сє Ю повернувся і зайшов до кімнати, зачинивши за собою двері.

Повернувшись до гуртожитку, Сє Ю прийняв душ, а потім зробив кілька пробних іспитів. Він думав, що не зможе зосередитися, але після того, як вибрав кілька запитань і вирішив їх, виявилося, що все не так вже й погано.

Коли Сє Ю закінчив, то погортав кілька сторінок іспиту, а коли підняв очі від моря запитань, то побачив, що вже майже одинадцята година.

Заплющивши очі і приготувавшись до сну, він раптом відчув, як його серце нестримно забилося. Перед тим, як заснути, останньою думкою Сє Ю було: “ Чорт забирай, я закоханий ”.

Наступного дня ранковий радіоефір завуча Дзяна відбувся вчасно, він ніколи не запізнювався і ніколи не пропускав його. Своїм голосом він пробуджував енергію всіх мешканців гуртожитку:

– Учні, ось і настав новий день, чи всі задоволені?

Як тільки завуч Дзян заговорив, хтось під ковдрою почав волати:

– О Боже, за що?!

– Це не по-людськи!

– Чому життя так поводиться зі мною, слабкою і безпорадною дитиною?

Завуч Дзян зовсім не помічав хаосу в будівлі гуртожитку, загубившись у власній мотиваційній промові.

– Наближаються проміжні іспити, чи всі ви, студенти, відчуваєте легке хвилювання? Це не просто іспит, а день, коли ви будете пожинати плоди перемоги. Тож, вставайте! Прокидайтеся, всі, хто хоче отримати високий бал!

Сє Ю ще трохи потерпів, але більше не витримав. Він витягнув руку з-під ковдри і намацав свої беруші, але не знайшов їх. Хлопець розчаровано відсмикнув руку назад.

У коридорі почало вирувати життя.

Посеред метушні кілька голосів вигукнули: “ Джао-ґе ”. Він привітався з усіма, підійшов до дверей навпроти і постукав.

– Старина Сє, ти вже прокинувся?

У відповідь Сє Ю жбурнув у двері свій будильник, від чого той відскочив і прокотився по землі двічі.

– … – Хе Джао.

Випадкові глядачі стали свідками цієї сцени, яка повторювалася майже щодня. Ще більш дивним було те, що Хе Джао не виглядав розлюченим. Він терпляче сидів навпочіпки біля дверей, чекаючи, поки господар всередині заспокоїться, перш ніж відчинити йому двері. Не витримавши, хтось підійшов і запитав:

– Джао-ґе, Сє Ю із західного корпусу щодня так себе поводить?

– Так, – посміхнувся Хе Джао, – хіба це не мило?

Людина пішла, сумніваючись, чи не обмовився він. Чи хотів Джао-ґе сказати «страшний» замість «милий»? Чи він просто не розумів, що таке «мило»?

Приблизно через дві хвилини Сє Ю нарешті встав і відчинив двері Хе Джао.

Хе Джао не спав всю ніч. Після того, як Сє Ю пішов напередодні ввечері, Хе Джао видалив рядок «Аааа» зі свого акаунту, але не знав, чим його замінити. Тому він надрукував інший рядок «Аааа» і так і лишив.

Він не спав до другої чи третьої години ночі з широко розплющеними очима.

Все, про що він міг думати, це про те, що Сє Ю тепер його, його маленький друг.

Коли Хе Джао зайшов до кімнати, він впав на ліжко. Сє Ю притулився до дверей, дивуючись, що сталося з цим хлопцем. У нього було власне ліжко, але він наполягав на тому, щоб зайняти його місце:

– Не спав всю ніч?

– Я пішов спати після третьої. Ти досі спиш? – з напіввідкритими очима відповів Хе Джао.

– Ти зайняв усе ліжко, як я можу спати? – сказав Сє Ю.

– Бойфренде, – Хе Джао посунувся і звільнив місце, – підійди сюди.

Сє Ю нахилився, щоб підняти будильник, і кинув його в Хе Джао.

Тим часом по радіо завуч Дзян продовжував свою промову:

– Прокидатися рано – це чудова звичка. Особисто я люблю прокидатися о 5:30 і вдихати свіже повітря на вулиці. В такі моменти ви розумієте, що життя прекрасне.

– …

Перш ніж відчинити двері, Сє Ю на мить завагався. Він щойно зав'язав ці нові стосунки і ще не зовсім отямився – у цих абсолютно нових стосунках ця людина, цей ідіот, більше не був просто кимось іншим.

Щось змінилося, але здавалося, що все по-старому.

Сє Ю не знав, як зустрічаються інші люди, оскільки невдалі стосунки Джов Далея навряд чи були хорошим прикладом.

Він також допускав можливість того, що почуватиметься незручно, дивно чи ніяково, але щойно з'явилася ця людина, всі ці думки зникли.

Хе Джао, який завжди запізнювався, сьогодні на диво не запізнився.

На першому уроці китайської мови Тан Сень похвалив Хе Джао і заохотив його продовжувати в тому ж дусі, а потім зробив зауваження Вань Да, що той запізнився:

– Що з тобою? Чому ти сьогодні запізнився?

Вань Да вчора випив забагато алкоголю і прокинувся з нестерпним головним болем. Він не міг встати, але не міг визнати, що це похмілля. Хлопець боявся, що в такому разі подзвонять його батькам. Тож він почав ламати голову, намагаючись пригадати, як його однокласник Хе Джао зазвичай виправдовувався за запізнення. Нарешті, він придумав речення:

– Це було так, вчителю. Сьогодні вранці Шень Дзє, учню 8-го класу, знову стало погано.

– … – Хе Джао.

– … – Сє Ю.

– … – всі, хто був присутній на вчорашньому дні народження і знав правду.

– … – і Шень Дзє, якого там не було

– Та… та хвороба, – Вань Да забув, як вона називається. Назва була такою довгою, що він не міг її запам'ятати. Хлопець заїкався: – Шлунок…

– Хронічний неатрофічний гастрит, – нагадав йому Хе Джао.

– Так, так, саме так, – неодноразово кивав головою Вань Да.

Тан Сень довіряв своїм учням, особливо Вань Да, який завжди добре поводився і ніколи не запізнювався. Однак Шень Дзє вже багато разів хворів, тому Тан Сень сказав:

– Ти молодець, і ти повинен допомагати своїм однокласникам, коли вони цього потребують. Але цьому учневі з 8-го класу дійсно потрібно подбати про своє здоров'я. Чому він ходить до медпункту через день?

Вань Да вкрився холодним потом і сів, відчуваючи полегшення від того, що йому вдалося уникнути покарання.

Льов Цвеньхао та інші сховали голови і нестримно розсміялися.

Щойно пролунав дзвінок на кінець уроку і Тан Сень пішов, вони розреготалися ще голосніше.

– Ха-ха, Шень Дзє з 8-го класу, ти дійсно щось, Вань Да! Ти такий хитрий!

– Про що ти думав? – Льов Цвеньхао витер сльози від сміху і запитав.

– Я думав про Джао-ґе і хотів наслідувати його стиль, – відповів Вань Да.

Почувши це, Хе Джао не зміг втриматися від сміху і сказав:

– Ти не можеш просто скопіювати це безпосередньо. Маючи такий талант, чому б тобі не сказати, що ти допомагаєш бабусям переходити вулицю? На щастя, Лао Тан дурний. Якби це був Скажений Пес, твій тато, можливо, вже йшов би сюди, щоб побити тебе.

– Навіщо говорити такі страшні речі? На щастя, на щастя… – потер голову Вань Да.

– Яке “на щастя”, – сказав Сє Ю, – Шень Дзє тобі зараз морду наб’є.

– … – Вань Да.

Коли Сє Ю договорив, Льов Цвеньхао та інші розсміялися.

– До речі, знаєш, як ти виглядав учора, коли напився з представником спортивного комітету? – Сю Цінцін засміялася і згадала цей випадок. – Я вперше побачила, як хтось так божеволіє від алкоголю. Це було сильно.

Прокинувшись, Вань Да не міг нічого згадати, а його сусід по кімнаті лише хитав головою, коли його питали. Він не знав, що його попереднє пророцтво про «саморуйнування зсередини» справдилося під час його марення: " Який я? Зі мною ж все гаразд, чи не так? "

Сє Ю не хотів говорити.

Хе Джао теж не хотів зациклюватися на цьому, лише сказав:

– Ти занадто впевнений у собі.

На перерві нарешті з'явився Шень Дзє і кілька хвилин постояв біля вікна, а потім вигукнув:

– Вань Да, ти неймовірний! Ти знаєш це? Я щойно натрапив на Лао Тана з твого класу в туалеті, і він сказав мені, щоб я піклувався про себе. Я подумав, що у мене невиліковна хвороба, про яку я навіть не знав.

Після того, як Шень Дзє перестав кричати, він інстинктивно подивився в бік місця, де зазвичай стояв його братан Хе Джао. Хлопець помітив, що Хе Джао і “холоднокровний вбивця” притулилися один до одного, про щось шепочучи.

Це була, здавалося б, звичайна сцена, але Шень Дзє не міг позбутися відчуття, що щось тут не так.

Він пильно вдивлявся і нарешті зрозумів, у чому справа... Куди тягнулася рука Хе Джао?!