Розділ 124 — Амелія проти Сіф

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Чесно кажучи, поєдинки в категорії магів були ще гіршими, ніж у категорії воїнів.

Проказати арію, випустити закляття.

Проказати арію, випустити закляття.

І все.

Усі до єдиного майже не рухалися як слід. Активують заздалегідь принесений бар'єрний інструмент, проказують арію та випускають закляття — і в усіх однаково. Якщо твоє закляття досить потужне й пробиває захист суперника, це вже майже перемога. Той, у кого влучило закляття, не може як слід зосередитися, арію завершити до ладу теж не вдається, тож йому лишається тільки мляво тікати.

У мене було відчуття, ніби я дивлюся змагання зі скоромовок. Дивлячись на це, я розумію, що Сіф була доволі вправною вже тоді, коли вперше прийшла на мою лекцію.

Це ж Академія, що збирає видатних воїнів і магів, так? Ну то будьте хоч трохи пристойнішими, серйозно.

Томое й Міо, ну, просто розсміялися вголос.

Під час першого бою вони ще мовчали; на наступному вже не стрималися й пирхнули, а потім узагалі трималися за животи від сміху. А що далі тривали поєдинки, то частіше вони дивилися так, ніби сумнівалися, чи учасники при здоровому глузді.

— Ем, Вако. Це ж бій, де маги змагаються між собою, правда? — запитала Томое.

— …Схоже, більшість цих дітлахів налаштовані більш-менш серйозно. Вони ж це всерйоз, так? — сказала Міо.

— Схоже, всерйоз. Це навіть не дотягує до видовища, але глядачі довкола щиро радіють і підбадьорюють, — відповів я.

У мене аж голова заболіла. Інакше кажучи, справа не в тому, що цього року все особливо погано, а в тому, що це і є середній рівень щороку. Мені не хочеться вірити, що після такого хтось узагалі захоче когось із них найняти. Якби це залежало від мене, я б забракував усіх уже через п'ять хвилин від початку.

— Невже… учні Ваки теж будуть такими? — спитала Томое.

— Я не можу на це дивитися. Це настільки погано, що я на мить навіть забула смак того, що їм, — сказала Міо.

Навіть якщо вони мають забезпечувати вогневу підтримку з тилу, це просто…

Звуки, звісно, ефектні, але відчуття таке, ніби я дивлюся покроковий бій, де лише вибирають команди з меню. Категорія воїнів принаймні краща за це. Тут же просто спостерігаєш за батареями.

Шаблонність, процедура як за інструкцією — я думав, що таке якраз і критикують. Хоча, звісно, у цього є плюс — стабільна якість.

— О-о, вони рушили! — вигукнула Томое.

— Нарешті, схоже, ми зможемо побачити хоч якийсь пристойний бій магів, — сказала Міо.

Почався бій тих двох.

Амелія та Сіф. На жаль, переможець уже визначений. На такій сцені, з такими правилами й з огляду на можливості обох як магів — навіть якщо станеться диво, Амелія не має жодного шансу на перемогу. Зрештою, ця дівчина навіть не взяла свою основну зброю — лук. Бо, крім посоха, який маги використовують як провідник, ніякої іншої зброї брати не можна.

До того ж сила Сіф просто на зовсім іншому рівні. Якби пан Рембрандт прийшов подивитися на це, він би з полегшенням видихнув і далі спокійно спостерігав би за поєдинком.

На арені миттю запала тиша. І не дивно. Усі гадали, що ці двоє спершу активують бар'єри, але Сіф раптом навела посох на Амелію, а Амелія, повернувшись до Сіф, рвонула вперед.

Посох Сіф — не той, що вона привезла з дому, а тонкий дерев'яний посох, який так і кричить: «Я тренувальний». Принаймні на кінці в нього є коштовний камінь, що допомагає контролювати магічну силу (хоча й не надто якісний).

Думаю, ривок Амелії — правильне рішення. Якщо хоч трохи поміркувати, стає очевидно, що у звичайному бою Сіф не здолати. Спеціалізація Сіф — вогнева міць. На полі бою вона ще може підтримувати союзників за допомогою духа Землі, але зазвичай користується стихією вогню, з якою має кращу сумісність. Стихія вогню й сама по собі має безліч способів атакувати як одну ціль, так і площу, а тепер, коли Сіф може поєднувати її з магією духа Землі, її вогнева міць — це те, чого справді слід остерігатися.

Можу сказати напевно: на моїх заняттях саме Сіф найбільше підвищила потужність одиночних атак. Усякі там магмові штуки, чесно кажучи, — це вже, як на мене, шахрайство. Коли я вперше побачив її лавову кулю, то навіть подумав, що це метеорит.

Амелія зрозуміла, що арія Сіф належить до стихії вогню, і саме тому кинулася вперед — і це гідно похвали. Якщо скоротити дистанцію, на вогневу міць Сіф накладаються обмеження. Якщо сила буде занадто великою, є ризик, що Сіф і сама потрапить під удар, тож такі закляття відпадають, а ще — хай у поєдинках між магами так зазвичай не буває — з огляду на схильності Амелії, у ближньому бою перевага на її боці. Якби це була стихія землі, варіант зачекати й подивитися теж був би непоганим.

Сіф випускає стандартну стрілу, огорнуту червоним світлом. Ну, радше це не стріла, а куля. Арія завершилася настільки швидко, що її навіть не можна порівняти з усіма попередніми поєдинками. Серед глядачів здіймається гамір. Те, що для мене це все ще повільно, мабуть, здалося б їм дивним.

Побачивши, що суперниця завершила закляття, Амелія, яка бігла вперед, різко гальмує й шепоче: «Що відбувається?» Вона робить крок ліворуч, і знову посох Амелії, яка наближається до Сіф, спалахує блідим світлом. Вона завершила свою арію, поки зміщувалася ліворуч, еге ж. Та Амелія… вона хіба була такою швидкою в аріях? Може, це вийшло в запалі бою… Невже Амелія теж уміє користуватися маневровою арією Ідзумо? Він дав їй пафосну назву й дуже нею пишався, хоча по суті це лише поєднання скорочення арії та її поділу на частини.

Я думав, що вогняну стрілу, яка летіла прямо, вона точно омине, але тієї миті, коли Амелія зупинилася, Сіф підлаштувалася й змінила напрямок свого закляття. Та керована атакувальна магія, яку Сіф показувала лише один раз. Отже, вона її опанувала. Вражає. Цим єдиним ходом вона поставила Амелію в невигідне становище.

З трибун знову зриваються вигуки.

Хоч від початку бою минула лише хвилина, події розгортаються стрімко.

Закляття з цілком пристойною силою влучає в Амелію!

Ні, вона ухилилася!

Виставивши вперед посох, що сяяв блідим світлом, вона змінила траєкторію стріли. Пригадую, я кілька разів показував такий прийом у боях із Шікі. Щоправда, я обгортав кулаки магічною силою й просто грубою силою трощив спис зі світла. Те, що зробила Амелія, не було таким грубим методом. Вона виставила посох так, щоб він ледь торкнувся стріли, і слабким світлом спричинила невеликий вибух, який змінив траєкторію стріли. Яка ж уміла дівчина. Можливо, вона змогла вигадати такий спосіб тому, що звикла накладати на свої стріли різні види магії, але це справді вражає.

Хоч яка добра в закляття керованість, коли доводиться змушувати власну магію переслідувати ціль, яка до тебе наближається, небезпека для самого мага різко зростає. Відстань між ними ще лишається, але для Сіф це невигідний розвиток подій.

Між Амелією, яка прискорюється, і Сіф відбувається якась розмова. Може, вони хвалять одна одну за старання? Ці дві, як не дивно, досить добре ладнають.

Обличчя Амелії спотворюється. А потім вона чомусь зупиняється й озирається собі за спину. Що сталося?

Усе сталося миттєво.

Стріла, яку Амелія відвела вбік, вибухнула поруч у неї за спиною. Отже, Сіф як слід продумала завершення атаки. І оголосила про це в тій щойно розмові. Або ж це був сигнал до вибуху.

Між нами доволі велика відстань, тож, як і слід було чекати, я не можу розібрати, про що вони говорили. Я ж не вмію читати по губах.

Вибух за спиною та уламки стріли атакують Амелію. Мабуть, вирішивши, що ухилитися неможливо, вона розгортає бар'єр. Так, вона справді добре тренується. Вийшло гладко. Амелія, може, і не надто сильна у складних закляттях, зате чудово володіє базовими. Пам'ятаю, як вона питала мене: «Що такого в тому, що ви мене за це хвалите? Що в цьому вражаючого?» Свої сильні сторони людина, буває, сама й не помічає.

Та все ж Амелію відкинуло, а Сіф, щоб збільшити дистанцію, біжить назад… ні, вона скоротила дистанцію?!

Лялька Амелії приймає на себе ушкодження, і частина її ламається. Вона не розсипалася повністю, але ліве плече зруйноване цілком. Ушкодження зараховано як досить серйозне.

Сіф раз б'є посохом по сцені. Кам'яне мощення, яким вкрита сцена, змінює форму й перетворюється на велетенську руку. Амелію, яка ще не встигла відновити стійку, хапають, і будь-який марний опір припиняється.

Схоплену кам'яною рукою Амелію піднімає приблизно на два метри вгору, а Сіф наводить на неї посох і завмирає. Бойовий погляд схопленої Амелії ще був спрямований на Сіф, але згодом вона заплющує очі й відкидає голову догори. Усе вирішено.

— Ну й ну, це був хороший бій. Короткий і рішучий, де обидві суперниці добре знали можливості одна одної. У межах цих обмежувальних правил перевага була на боці Сіф, але якби це був справжній бій, хто знає, чим би все закінчилося. Яка цікава пара, — сказала Томое.

Томое задоволена. Ну, можливо, це своєрідна реакція на всі попередні бої, але як поєдинок магів цей був справді хорошим. До розв'язки дійшло менш ніж за три хвилини, але обидві дівчини виступили добре. Схоже, Томое змогла відчути, на що Амелія здатна в реальному бою, навіть тепер, коли частину її навичок заборонено. І справді, вона не лише вміє застосовувати атакувальну магію, а й може накладати на свої стріли підтримувальні та бар'єрні закляття, розширюючи тактичні можливості загону.

— Вона все ще витрачає час на арії, але принаймні порівняно з тими, що були досі, вона значно краща, — сказала Міо.

Міо невдоволена. Вона ж таке, як у щойно побаченому обміні атаками, випускає взагалі без арії, тож відчуття в неї докорінно інше. Ну, як і в мене, бо я до такого звик.

З вуст Амелії вирвалося визнання поразки. Разом із сигналом про закінчення бою на дівчат посипалися гучні оплески. Після щойно побаченого серед глядачів, схоже, вже не лишилося тих, хто освистував Амелію. З боку це виглядало так: магиня кинулася вперед, показала, що може відбити магію, але врешті її підірвали, і вона програла. Та ще й за дві-три хвилини. Цікаво, чи засмутиться вона, коли згодом згадуватиме цей бій? Хоча, гадаю, Шікі зможе її хоч трохи втішити, тож можна лишити все як є. Не хотілося б, щоб мене зненавиділи за те, що поліз не в свою справу.

Кам'яна рука відпускає її й опускає на сцену. Рука, виконавши свою роботу, знову стає частиною сцени. У магії духів арії від природи короткі, тож якщо ти вмієш нею користуватися, це вже дає легку перевагу. І справді, майже всі, хто здатен використовувати магію духів, перемогли й пройшли далі. До речі, наша Амелія легко перемогла б інших користувачів магії духів. А от щодо Сіф… у категорії магів вона, мабуть, легко переможе.

Спостерігаючи, як ці двоє спускаються зі сцени, я не міг не поспівчувати Ідзумо, якому в наступному бою доведеться битися із Сіф.

◇◆◇◆◇◆◇◆

Гостьові трибуни починали стихати.

Так само, як і під час останнього бою першого раунду в категорії воїнів.

Причина — поєдинок Амелії Хоупрейз і Сіф Рембрандт.

Ку-ку… ку-ку-ку. Якщо додати ще тих дітлахів-воїнів із попередніх боїв — їх четверо, — то всі шестеро — учні Макото. І наскільки ж він має намір мене розважити?

Як голова Гільдії авантюристів, я спостерігаю за турніром із гостьових місць. На найважливішу подію, що триває лише три дні, сюди з'їжджаються вербувальники з багатьох країн. Для студентів це ще й шанс показати себе й знайти місце роботи.

…Втім, якщо просто дивитися, нічого цікавого. Почасти через сам стиль бою г'юманів турнір виходить страшенно нудним. Зрештою, коли шкоду бере на себе лялька, напруження одразу розмивається. Щороку, щороку — це майже як тортури. Робота голови гільдії теж не з легких. Точніше, була не з легких. Цього року завдяки Макото все справді цікаво.

Якщо говорити про працевлаштування, то у світі Макото є запекла війна під назвою «пошук роботи», де люди мусять показати державі та компаніям власні сильні сторони і здібності. Бій, у якому люди на кшталт Макото стикаються в серйозному протистоянні. Немає сумніву, що спостерігати за цим було б набагато цікавіше, ніж за цим безглуздим видовищем тут. Я щиро хотів би побачити таке хоча б раз. Ті люди, від яких я дізнався про це, самі ще не брали участі в цій боротьбі й потрапили в цей світ раніше, ніж до неї дійшло. Вони так щиро розповідали, як цьому раді, що це, мабуть, справді надзвичайно жорстка й серйозна битва.

У першому раунді категорії воїнів був бій у стилі «зможеш протиснути атаку чи зможеш її витримати?» І хлопець, який захищався, був справді хороший.

Так, він мав перевагу, бо вже знав суперника, але все одно зміг цілих десять хвилин відбиватися від атак хлопця, який був очевидно талановитим. Найбільше, чого він зазнав, — кілька невеликих тріщин у різних місцях ляльки, тож якщо дивитися саме на бій, то переміг той, хто захищався. Посередині це навіть перетворилося на щось на кшталт танцю, де вони перевіряли здібності одне одного. Давно я не бачив поєдинку мечників.

Наступний бій воїнів був матчем, де особливо вирізнялися швидкість і робота зі зброєю. Хлопець із кинджалом намагався втягнути суперницю в ближній бій, а дівчина зі списом поводилася так, щоб розірвати дистанцію. Тільки от дівчина зі списом не пішла в глуху оборону — у цьому й була відмінність від попереднього бою. Різниця між дистанцією списа й дистанцією кинджала — це був бій за те, хто контролюватиме простір, і спостерігати за ним було досить цікаво. Ключовий момент настав тоді, коли її перетиснули технікою й дистанція списа стала дистанцією кинджала. Дівчина в одну мить змінила хват і прокрутила спис, щоб вийти зі скрутного становища. Тієї миті в мене мимоволі вихопився подих. Неймовірний хід думки й майстерність. У роботі зі зброєю хлопець був кращим, але миттєва сила ніг, схоже, була більшою в дівчини, тож вона знову розірвала дистанцію, і бій за дистанцію тривав. Змінюючи хват списа, можна регулювати його довжину. На словах це, може, і просто, але вражає, що вона змогла втілити це на практиці.

У якийсь момент, можливо, вловивши патерни атак, хлопець став краще працювати зі зброєю й почав тіснити дівчину. Ситуація для неї стала складною, але наприкінці вона використала власний спис як приманку, відпустивши його й перейшовши до рукопашного бою. Мене дивує, що дівчина такого віку може битися настільки добре. Але, звичайно, це була авантюра, бо їй довелося ввійти в зону кинджала. І справді, хлопець відбив удар ногою, що летів йому в спину, і взяв гору над дівчиною зі списом. Що ж, це був хороший бій, від якого наприкінці в мене аж дух перехопило.

А тепер — цей.

Бій між дівчатами, де одна раптом кинулася вперед, а інша почала проказувати арію атакувальної магії. Поєдинок почався з нестандартного розвитку. Усталений шаблон «спершу бар'єр, а потім найсильніше закляття» було зламано. Безпрецедентний початок.

Та, що побігла вперед, мала швидкість, гідну навіть категорії воїнів. І все ж та, що проказувала арію атакувальної магії, встигла завершити її ще до того, як було подолано половину цієї дистанції. Швидко. Шкода, що з гостьових місць я не зміг чітко розчути ні саму арію, ні мову, якою її проказували, але було очевидно, що арію перероблено, а за швидкістю видно, що вона певною мірою зважила на силу закляття та ймовірність його спрацювання. Чудово. Студенти, які ще навіть не мали справжнього бойового досвіду, уже дійшли до способу мислення, до якого доходять лише окремі авантюристи, і більше того — можуть застосовувати це в бою. Я не хочу бачити на полі бою магів у гарних шатах, які стоять рядком і проказують одну й ту саму арію.

Схоже, вона випустила звичайну вогняну стрілу, яку можна побачити будь-де. І швидкість теж була звичайна. На іспиті цього вистачило б на прохідний бал.

Щойно дівчина, що бігла, побачила, що закляття активовано, як одразу припинила рух по прямій і перейшла на ривок ліворуч. У її кроках майже не було зайвих рухів. Напевно, вона з тих, хто вправно вміє багато всього. У такому разі їй доведеться битися проти чистого мага. Я подумав, що це буде справді складно.

Вогняна стріла виявилася не такою звичайною, як я думав. Слідом за зміною напрямку змінила напрямок і стріла. Я був здивований, справді здивований. Не думав, що туди буде вплетено ще й властивість переслідування. Але на цьому здивування не закінчилося. Посох дівчини, яка мала б опинитися в безнадійному становищі, засяяв блідо-блакитним світлом. Я взагалі цього не помітив. Ба більше, вона підлаштувалася під траєкторію стріли, виставила посох, вивільнила світло, спричинивши вибух, і змогла захиститися. А потім спробувала знову продовжити зближення.

Тут між ними відбулася розмова. Стріла знову почала переслідувати ціль і раптом вибухнула за спиною дівчини, що бігла. Це був перший у цьому бою гуркіт, що прокотився ареною. Сила була цілком пристойною. Ох, справді вражає.

Лялька дівчини, яку відкинуло вибухом, зазнала серйозних ушкоджень. Можливо, у неї влучили уламки. Та, що спричинила вибух, підійшла до суперниці, в якої було збито стійку, і завершила коротку арію. Магія духів, еге ж. Мати таку майстерність в атакувальній магії, а до всього ще й бути магинею духів… Немає сумніву, що це найдовершеніша учасниця сьогоднішнього дня.

Її схопила кам'яна рука, вона оголосила про поразку, і на цьому бій закінчився. Так і запала тиша, що панує тепер.

— …Якщо врахувати ще бої в категорії воїнів трохи раніше, усе це справді неприємно.

— С-справді! Уперте чіпляння лише за техніку ведення бою, сутичка, де з самого початку виглядало так, ніби мети перемогти взагалі не було, а лише захищатися. А тепер ще й бій магів, де одна ледь уміє користуватися магією, а інша викручується дрібними трюками. Невже я дожив до того, щоб побачити такий стиль бою? Та про що взагалі думає Академія?!

— Студентка, що перемогла, — це ж та сумнозвісна донька Рембрандта. Вона навіть не дворянка, а живе в дворянському гуртожитку, просто вискочка. Напевно, купила за своє золото інструмент, що скорочує арії.

Щойно вони нарешті відкрили роти, як одразу почали критикувати ці чудові поєдинки між студентами. Ці слова стали іскрою, і слідом посипалося ще більше закидів від інших. Це ж… дворяни Лімії. Які ж дурні. Вони що, зараз просто кидають у повітря відмовки, які вигадали між собою та своїми підлабузниками? І упередженість на цьому турнірі, і те, яке значення вони надають зброї, — ці свині справді безнадійні. Якщо піддатися втручанню золота й влади, то «він», хто прагнув створити незалежний освітній заклад, втратить ґрунт під ногами. І все ж чому г'юмани не слідують справжній природі речей, а надають більшого значення власній жадобі та власній вигоді?

Цього разу, схоже, кілька таємних ходів зробив саме Хоупрейз із Лімії. Ось чому дворяни Лімії так шумлять. Макото, як тобі взагалі вдалося посваритися ще й з родиною, що живе так далеко? Хоч їхній другий син і навчається тут, це ж величезна Академія. Можливостей перетнутися не так уже й багато.

Та сам перебіг цих розмов справді неприємний. Діти, які нарешті додали барв цьому видовищу, — що ж, трохи захищу їхню честь.

— Припиніть, це ганебно.

— Замовкніть, купка ідіотів.

Е? Мене випередили.

Принцеса Лілі… і король Лімії? Досить незвична пара, що вирішила висловитися. Після цих слів люди, пов'язані з Лімією та Ґрітонією, одразу затихли. Більшість тих, хто скаржився, були саме дворянами Лімії, тож критика на адресу студентів швидко вщухла.

— Їхні бої були справді чудовими. Для людей із рівнями за дев'яносто вони показали силу, цілком гідну цих чисел, а спроба нового способу бою — це важливо. Ті звичні способи, які щороку показують інші студенти, будуть зруйновані в ту ж мить, щойно вони зіткнуться з расою демонів. Я вважаю, що це перспективні діти, на яких може триматися майбутнє нас, г'юманів. Їх слід хвалити, а аж ніяк не зневажати, — сказала Лілі.

Після цих слів принцеса й король переглянулися й більше нічого не сказали, але коли король раз кивнув, говорити почала принцеса. І у відповідь дворяни Лімії запитали:

— Але, принцесо, такий стиль бою вульгарний і боягузливий. Це аж ніяк не той стиль, який личить солдатові чи лицареві…

— Тоді що скажете про нашого пана героя, який відбиває демонів завдяки маневреності в небі? Його стиль бою теж боягузливий? А лицарі й солдати, чиї життя він урятував, теж боягузи? Сама основа ваших слів хибна. І в щойно побаченому бою вони просто добре подумали й розвивають власні сильні сторони — ось і все. У цьому немає нічого вульгарного, нічого ганебного і вже точно нічого боягузливого. Чому ж ви не можете зрозуміти, що, нехай і повільно, армія імперії теж засвоює новий спосіб ведення бою, і те саме зараз відбувається й тут? — відповіла Лілі.

— ?!! Принцесо, те, що ви щойно сказали…

— Це секретні відомості? Яка дурість. Ми, імперія, що воює пліч-о-пліч із королівством, уже на власній шкірі відчули, наскільки страшною є раса демонів. Якщо ми змінюємо тактику, щоб їй протистояти, то це не секрет, а відомості, якими мають ділитися всі г'юмани. І ви, і ті, хто тут ніс дурниці, перегляньте свій спосіб мислення. Королю Лімії, вибачте, що втрутилася, коли ви говорили, — сказала Лілі.

Каже те, чого насправді не відчуває. Якби герой прибув трохи раніше, можливо, щойно сказані слова принцеси справді йшли б від серця. А, втім, він не годиться, еге ж. Якби ідеальна героїня Лімії зустрілася з дикою ватагою з Пустища… Ну, принцеса Лілі вже там, звідки немає вороття. Надто пізно.

Іноді слова божевільних звучать праведніше за будь-чиї інші. От як щойно в неї.

— Ні, я думав майже про те саме. Не зважайте. Слухайте уважно: формальності й традиції не зменшать кількості жертв на полі бою. Зберегти і те, і те ми не можемо. Не плутайте те, що справді треба захищати, з тим, що захищати не обов'язково. Усі три поєдинки, які ви зневажили, схвилювали моє серце. Я мимоволі згадав стиль бою пані героїні нашої країни. Ваші висловлювання, негідники, можна сприйняти як образу нашої пані героїні. Це були справді огидні слова. Образа пані героїні, яка наражає себе на небезпеку в авангарді. Хоч ви й дворяни нашої країни, скільки б часу не минуло, не смійте підміняти гордість пихою.

Заперечень на слова короля не знайшлося, еге ж. Дворяни Лімії всі до одного закам'яніли.

І все ж який несподіваний виступ. Люди, пов'язані з Церквою, і представники Лорела, які це слухали, теж виглядали здивованими.

Якщо я правильно пам'ятаю, сам він мав бути королем старого типу, що тримається за гордість. І на вигляд він був марнотратним. Схоже, та ідеальна героїня трохи змінила й мислення короля.

Ну, не думаю, що вона змусить його засумніватися в самій монархії, але, серйозно, недооцінювати вплив тієї героїні не можна. Невже її ідеал — демократичне правління? Зрештою, більшість людей, що потрапляють у цей світ, вважають саме такий лад найкращим. Я не розумію, чому вони так думають. Можливо, їх так навчають. Треба буде якось спитати Макото.

Ну що ж, запала тиша.

Мені теж слід щось сказати, інакше в Макото складеться погане враження. З ним ніколи не вгадаєш, з ким або з чим він пов'язаний. Тим більше зараз, коли турнір уже почався, я майже весь час зайнятий, тож можливостей допомогти йому буде менше.

— …Можливо, після слів короля й принцеси мені нечемно говорити своє, але я теж хочу висловитися. Я не можу не похвалити їхній стиль бою як чудовий. Я, звичайно, відданий послідовник Богині, але сила й техніка, які вони показали, і також магія; люди, які до межі використовують усі свої сильні сторони та вдосконалюють їх, на мою думку, могли б навіть легко перемогти тих, хто отримав лише благословення Богині. А якби такі люди ще й отримали благословення Богині, то, можливо, показали б бій, який стер би демонів на порох. Хоча, як на мене, я б хотів, щоб вони стали авантюристами нового покоління й проявили себе саме там, — сказав Рут.

— …Я зовсім не вважаю, що пан Фальц заперечує Богиню. Я бачу, що ці слова — лише щирі очікування щодо цих студентів. І справді, як ви сказали, якби вони отримали благословення Богині, то змогли б примножити свою силу ще більше. Я в цьому впевнений. Щоправда, я вперше бачу, щоб студенти билися в такий спосіб, тож не можу оцінити їх одразу.

Архієпископ Церкви, близький до короля Лімії, трохи прикриває мене, водночас заступаючись за студентів і, по суті, стаючи на їхній бік.

Простеживши за його поглядом, я побачив єпископку Ротцґарда. Ось як. Він питає, чому вони не знали про існування таких студентів. Останнім часом там багато кого призначають наново, тож відповідальність має лягти на попереднього єпископа, якого вже немає в живих. Бідолашна та жінка. Її, мабуть, ще й насварять. До речі, того самого єпископа усунули з боку Макото. Ну, попередній єпископ був тим, хто керував «тією організацією» в Ротцґарді. Здається, іншу причетну особу, викладача Брайта з Академії, теж прибрали.

Хоч це ще й не випливло на світло, іскри однаково летять, тож, думаю, Макото досить непогано справляється зі своїм зобов'язанням розбиратися з проблемами.

— Схоже, другий раунд ось-ось почнеться. Я, звісно, з нетерпінням чекаю на обід, але й на турнір справді чекаю з нетерпінням, — сказав Рут.

Я кинув кілька легких слів, щоб розвіяти важку атмосферу. Як не крути, мені хочеться спостерігати в комфорті. Тим більше що я знаю: дивитися тут є на що.

Якби це було можливо, я б сів разом із Макото на загальних трибунах і насолоджувався видовищем, але, на жаль, це неможливо.

Фу-фу-фу, такими темпами я можу багато чого чекати й від третього раунду.

Якщо студенти цієї Академії хоч трохи навчаться чогось на щойно побачених боях і змінять свій спосіб мислення, засновник Академії точно був би радий.

Я згадую обличчя свого давнього друга й примружуюся від ностальгії.