Розділ 126 — Якщо це Райдо, шансів на такий розвиток мало

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Вибачте, пане Райдо. Моєї сили виявилося недостатньо.

[Не переймайтеся, будь ласка]

Привітавши учнів із вдалими виступами, я повернувся до крамниці. Там на мене вже чекав пан Рембрандт із вибаченнями.

Схоже, виклик до Гільдії купців був пов'язаний зі мною, і результат виявився несприятливим.

— Схоже, діяльність вашої компанії привернула до вас увагу. Найімовірніше, уже на рівні держав.

[Держав, еге ж… Не пригадую, щоб я давав привід втручатися в мої справи]

Я й сам думаю, що є країни, які мною цікавляться. Але не пам'ятаю нікого, хто хотів би мені заважати.

— Досить уже й того, що ви привернули їхню увагу.

Пан Рембрандт відповів так, ніби прочитав мої думки.

Що він цим хоче сказати?

— У якій країні з'явиться Торгова компанія «Кудзуноха»? Куди вирушить сам пан Райдо? Якщо держави зацікавилися вами, вони, звісно, захочуть це з'ясувати. Тож неодмінно почнуть збирати відомості. Знаєте, ми, торговці, дізнаємося про подібні рухи держав ще на доволі ранньому етапі.

Так, це я й сам розумію. Коли купці мають зв'язки з владою, їм іноді перепадає інформація про державні розслідування. Наприклад, у Королівстві Айон деякі купці водночас працюють інформаторами.

— До цього моменту все ще не так погано. Але проблема починається після цього. Дізнавшись про державний інтерес, купці іноді додають до справи власні наміри. Наприклад, припустімо, я співпрацюю з урядом Королівства Лімія й підтримую з ним добрі стосунки, але насправді Лімію просто зацікавив торговець на ім'я Райдо. І тоді я можу сказати щось на кшталт: «До речі, у тій компанії є щось підозріле. Чи не попросите Гільдію перевірити її та вжити заходів?»

[Якщо виходити з цього прикладу, то це означає, що Королівству Лімія здалася підозрілою моя крамниця, тому воно через купця попросило провести перевірку, так?]

Пан Рембрандт усміхнувся, почувши це.

— Ні, пане Райдо. У цьому випадку Лімія просто зацікавилася вами й хоче отримати інформацію.

[Але ж…]

— А друга половина цього прохання — уже особиста ініціатива купця. Ця людина не надто добре до вас ставиться. Таке трапляється напрочуд часто. Держави користуються купцями, але й купці використовують держави заради власної вигоди. Зрештою, я теж так роблю, тож не в тому становищі, щоб засуджувати інших.

…Е-е, тобто він хоче сказати, що та людина не бреше, але й виправляти хибне враження не збирається, так? Ух, як брудно.

— Гільдія купців також не може ігнорувати компанії, які держави вважають небезпечними. Особливо коли про це говорить багато людей.

[Отже, це означає, що Торгова компанія «Кудзуноха» привернула увагу щонайменше кількох держав, а торгові компанії цього міста ставляться до цього неприхильно]

— Не всі, але таких людей, найімовірніше, зовсім не мало. Я ще чув, що останнім часом щось говорила й Церква. І сумнівно, що це справді йшло безпосередньо від неї. Церква отримує пожертви від торгових компаній, тож не може цілком нехтувати їхньою думкою. Щодо цього я навмисне тримаю дистанцію, тому в цій темі відсторонений. У Ціґе й без того непрості відносини з релігією Богині.

[Я хотів би мирно співіснувати з іншими купцями, але, схоже, це буде складно]

— Адже ми, по суті, відбираємо прибутки одне в одного. Чим ближчі вони між собою, тим важче стає. Навіть я, якби ви відкрили крамницю за часів, коли мене мучило прокляття, неодмінно спробував би вам завадити.

Невже все саме так і працює?

— Вам слід певною мірою підготуватися, пане Райдо. Навіть якщо це просто конкуренція між людьми однієї професії, якщо конкуренція швидко визначить переможця, той, хто програв, матиме змогу оговтатися. На щастя, у цих краях багато міст-супутників. Якщо в них є завзяття, можливостей доволі багато.

[Дякую за попередження]

— Та що ви. Я тут виголошую повчання, хоча насправді майже нічим не зміг допомогти. Якщо ви будете дякувати мені за це, мені стане ніяково. Мої доньки не дістали серйозних травм на турнірі, а одна з них навіть здобула титул чемпіонки — кращого результату й годі бажати. Я вічно у вас у боргу.

[Це їхні власні здібності. Будь ласка, прийдіть завтра подивитися на них. А я, схоже, все-таки не зможу прийти]

— …Гільдія купців, найімовірніше, буде суворо розпитувати вас про обіг товарів вашої компанії. Там навіть підозрюють, що ви маєте зв'язки з расою демонів. Вам слід мати якісь докази або приготувати чималу суму золота й залагодити справу грошима. У будь-якому разі доведеться ретельно продумати відповідь. Якщо я можу хоч чимось допомогти…

Докази, га. Нічого такого в мене немає. Є спосіб — доручити Томое або Шікі навіяти їм потрібні думки, але це не вирішить проблему в корені.

І ще цей обіг товарів у нашій компанії?

Ми не користуємося не лише Золотим шляхом — ми навіть звичайними дорогами не користуємося. Наш шлях пролягає через Асору, тож перекрити його неможливо.

Але в цьому світі телепортацію не використовують як загальний засіб транспорту. Надто вже низька ймовірність успіху. Якби я сказав, що ми користуємося способом телепортації зі стовідсотковим успіхом, від мене, зрозуміло, одразу зажадали б розкрити техніку й арію закляття. І якби це сталося, те, що в справу втрутиться держава, не було б дивиною.

Я згадав слова, які я сказав Томое, коли ми спостерігали за боями.

[Ви й так уже зробили для нас більш ніж достатньо, пане Рембрандте. Усе гаразд. Ми самі впораємося]

— Розумію. Виходить, дарма я непокоївся. Ну, тоді дозвольте відкланятися. Я хочу хоча б привітати доньок, поки вони не заснули.

[Щасливої дороги. Добраніч]

— Так, і вам також. Добраніч, пане Райдо.

Пан Рембрандт вирушив додому, щоб привітати Сіф і втішити Юно.

Завтра командні бої, тож вони, мабуть, уже сплять. Невже він стане їх будити? Навряд чи.

— Лайме, ти тут?

— Так.

— Про всяк випадок подбай про безпеку пана Рембрандта. Якщо помітиш когось підозрілого, передай спостереження іншому й простеж за цією особою.

— Зрозумів.

Студентів я залишив на Шікі та Акву.

Ох-ох, стільки сторонніх доручень роздаю всім, наче в нас і без того немає роботи.

◇◆◇◆◇◆◇◆

Це був приголомшливий турнір.

Кілька студентів, які на початку року майже не відрізнялися від інших, продемонстрували силу, яка перевершувала не лише однокурсників, а й старшокурсників.

Студентка, яка, хоч і мала здібності, довго була відсутня в академії через слабке здоров'я і лише нещодавно повернулася. І студент, який вступив завдяки стипендії, але раніше не належав до найкращих.

Саме ці двоє цього року зійшлися в поєдинку за звання чемпіона.

Під час відкритого для відвідувачів фестивалю бібліотека зачинена. І, звісно, мені як бібліотекарці теж дали вихідні, тому я пішла подивитися турнір — головну подію фестивалю.

Я знову подумала про це.

Райдо. Торгова компанія «Кудзуноха».

Ось воно. Саме це — причина цієї бурі. І водночас моя надія. А керівництво академії досі навіть не звернуло на нього уваги.

Якби він допоміг, я впевнена, фронт, який утримують Лімія та Ґрітонія, миттю посунувся б на північ, а визволення Каленеону стало б цілком досяжною метою.

Зрештою, він зміг за такий короткий час так сильно розвинути здібності цих студентів.

Невдовзі після завершення особистих боїв турніру я підвелася зі свого місця й уже збиралася повертатися, але Райдо мене покликав.

Він сказав, що хоче поговорити зі мною.

Я не знала, що саме він мав на увазі, але якщо це запрошення від нього, я не можу відмовити. Тож охоче погодилася й запитала, на котру годину призначено зустріч.

Час, який він призначив, можна було вважати вже пізньою ніччю.

У цей час я заходжу до його крамниці через чорний хід і піднімаюся до кімнати на другому поверсі. Він сказав, що буде в себе, тож я могла входити будь-коли.

…Хай про що він попросить, я погоджуся.

— Викладачу Райдо, це Ева. Можна увійти?

Постукавши, я чекаю на його відповідь. Хоча, якщо бути точною, говорити спільною мовою він не може. На дверях з'явився напис «Увійдіть», і магічний замок відімкнувся.

Я заходжу.

Якщо говорити чесно, у наших стосунках я перебуваю в доволі невигідному становищі. Я дуже багато від нього хочу, а він сам сказав, що від мене не бажає нічого.

Він цілком міг би залишитися сидіти, приймаючи мене, але Райдо таки підвівся, щоб привітати мене. Хоча навіть якби він поводився зарозуміліше, це було б для мене прийнятно.

[Вибачте, що запросив вас так пізно. Сьогодні всі мої працівники розійшлися, тож тут лише я]

Сам на сам.

Від цих слів я мимоволі трохи напружилася. Невже він справді покликав мене саме з такими намірами?

Якщо все й справді піде так, як я думаю, це буде бажаний розвиток подій. Нарешті я зможу виконати хоч одне його бажання. Я зможу йому віддячити.

— Якщо ви мене кличете, викладачу Райдо, час не має значення.

[Не треба так, будь ласка]

— Вітаю з перемогою вашої учениці в сьогоднішніх особистих боях. А після цього здійнялася така метушня! Усі хотіли знати, хто їх навчав.

[Я лише допоміг учням розкрити свої здібності. Ця заслуга належить їм самим]

— Ви надто скромні. А тим часом викладачі, які теж ведуть у них заняття, всі як один піднімають руки з вигуками: «Це я, це я!» — і здіймають чималий галас. Звісно, коли з'ясується, що всіх їх об'єднують ваші заняття, увага неодмінно переключиться на вас.

Навіть коли я привітала його з перемогою Сіф Рембрандт, він анітрохи не вихвалявся.

Він просто сказав, що це талант самої учениці. Від весни минуло лише пів року. І всього за цей час вони змогли продемонструвати прогрес, який значно перевищує дворазове зростання, і немає жодного сумніву, що це завдяки йому.

Якби про це дізналася бодай одна з чотирьох великих держав, вона неодмінно спробувала б завербувати його й запропонувала б набагато більше, ніж посаду тимчасового викладача. Якби Райдо прийняв таку пропозицію, я бачилася б із ним значно рідше. Але чомусь мені не здається, що так станеться.

Найімовірніше, він не стане служити жодній державі, хай які вигідні умови вони б йому не пропонували. У мене немає чіткої причини так думати, але відчуття саме таке. Можливо, воно народилося з нашого короткого знайомства.

[Щоб цього не сталося, прошу вас не казати нічого зайвого, добре?]

— Звісно. Я не зроблю нічого, що могло б вам зашкодити.

[Що ж, тепер про те, навіщо я вас запросив…]

Ось воно.

Я зберегла спокійну усмішку й приготувалася слухати.

[Але спершу пообіцяйте: навіть Рурії про це не кажіть. Нехай усе залишиться тільки між нами]

Навіть від Рурії?

Що ж, не думаю, що змогла б розповісти молодшій сестрі Рурії про таке.

Я кивнула.

[Тоді]

— !!

Він покликав мене ближче і, ніби остерігаючись, щоб цього ніхто не побачив, написав щось дрібними літерами.

Я мимоволі проковтнула клубок у горлі.

Це…

Пропозиція, яку написав Райдо…

Виявилася такою несподіваною, що миттю розвіяла всі мої попередні припущення.

Це була настільки приголомшлива пропозиція, що я ледь не забула про власну потаємну одержимість.

— Викладачу… ні, пане Райдо. Ви справді серйозно?

[Я не жартую. Даю вам два дні на роздуми. Відповідь вислухаю післязавтра в цей самий час]

— Післязавтра?!

[Так. Навряд чи триваліші роздуми щось змінять, правда? До того ж у мене свої обставини. Це все, що я хотів обговорити. Уже пізно, тому, якщо у вас немає інших справ, можете відпочити в одній із вільних кімнат]

Цього не може бути! Він хоче, щоб я вирішила настільки важливе питання всього за два дні?

І до того ж тримала це в таємниці від своєї молодшої сестри?

Я з нетерпінням чекала завтрашніх командних боїв.

Але тепер мені вже байдуже до них. Зараз зовсім не час дивитися матчі.

Я навіть забула про свій план спокусити Райдо, якщо ситуація зайде в глухий кут. Я залишилася в одній із вільних кімнат і так і не змогла заснути.

◇◆◇◆◇◆◇◆

У підсобці закладу «Ґотецу».

Надавши пані Еві кімнату, я вирушив на зустріч із її молодшою сестрою Рурією.

Навіть у такий пізній час «Ґотецу» все ще працює. Як і завжди, сьогодні він теж відчинений.

[Вибач, що прийшов у такий час]

— Якщо це ви, пане Райдо, я не заперечую. Але вибачте: я щодня працюю допізна, і втома вже трохи накопичилася. Можете коротко?

[Так, я швидко. Руріє, збережи це в таємниці від пані Еви. Неодмінно. Є дещо, щодо чого я хочу почути твоє рішення]

…

— Щ-що-о?!

[Післязавтра прийду по твою відповідь. Вибач, що завітав так пізно]

— Післязавтра?! Стрива… пане Райдо?! Па-а-ане Райдо?! Він же серйозно, так? Він не з тих, хто любить жартувати… Тепер я точно не засну! Якщо вже все так обернулося, пан Райдо міг би хоч енергетичний напій мені залишити!

Хай що я завтра скажу Гільдії купців, це потягне за собою нову брехню й нові проблеми. І все ж, щойно я вже сказав одну брехню, зробити вигляд, що її ніколи не було, я не можу.

Не можна обмежитися поверховим розв'язанням. Тоді мені залишається тільки…

Я вже прийняв рішення, яке істотно вплине на цей світ.