Розділ 131 — Передісторія одного студента (нижня частина) — Таємні дії

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Райдо призначили викладачем Академії.

До того ж він здобув популярність серед частини студентів.

Ілумґанд продовжував приймати ліки, які раніше дав йому той студент.

Наскільки він міг судити, побічних ефектів, як і казав той студент, не було. Його фізична й магічна сила зросли.

І продовжували зростати.

Посилення пришвидшило й підвищення рівня. Тепер він досяг сімдесятого.

— Райдо… Цей тип тепер ще й Академією розгулює!

Однак роздратування Ілумґанда нікуди не зникло.

Причина була проста.

Попри нову силу, йому так і не вдалося зустрітися з Рурією.

Гірше того, йому вже не раз доповідали, що Райдо й Шікі навідуються до «Ґотецу» та по-дружньому розмовляють із Рурією.

Звісно, це його зовсім не тішило.

Поруч із нею мав бути не Райдо, а він, Ілумґанд.

Райдо відібрав у нього і місце поруч із Рурією, і усмішку, призначену, як він вважав, лише йому.

У думках Ілумґанда Райдо вже став людиною, яку слід убити.

До того ж Ілумґанд зазнав поразки від студентки, яка відвідувала заняття Райдо.

Він користувався своїм впливом, щоб перешкоджати студентам записуватися на ці заняття.

А та дівчина була серед стипендіатів, які, попри його тиск, усе одно подали заявку на заняття Райдо.

Такої поразки Ілумґанд прийняти не міг.

Особливо після слів, які переможниця пробурмотіла наприкінці бою.

— От халепа… Не розрахувала силу.

Тихо мовивши це, вона повернулася до решти студентів.

Вона не зверталася до Ілумґанда — просто ненароком вимовила свої думки вголос.

Її звали Амелія Хоупрейз.

Стипендіатка родом із Ґрітонії.

Хоупрейз.

Те саме прізвище, що й в Ілумґанда.

Проте з ним цю дівчину ніщо не пов'язувало.

Принаймні жодного зв'язку з нею він не знав.

Амелія ніколи не намагалася з ним заговорити, тому Ілумґанд вирішив, що однакові прізвища — випадковість.

Насправді Амелія навіть не походила зі знатної родини. Тож її прізвище давно перестало його цікавити.

— Вона стримувалася? Піддавалася мені?

Зараз його хвилювало не прізвище, а те, що суперниця не використала всієї сили.

Молодшокурсниця з нижчим рівнем, та ще й без благословення, перемогла одного з найкращих старшокурсників.

Ілумґанд просто не міг із цим змиритися.

— Ти ж студентка Райдо! Того самого Райдо, так?! Не смій! Не смій з мене знущатися!

Поступово, непомітно для самого себе, він втрачав здатність стримувати емоції.

Це відбувалося повільно, але невпинно.

Вираз його обличчя ставав дедалі жорсткішим, поведінка — владнішою, і людей довкола нього меншало.

Поволі поширилися чутки, що, повернувшись до своєї кімнати, він дає волю гніву.

А сьогодні все було особливо кепсько.

Ілумґанд розкидав меблі; гуркіт поламаних речей і його крики долинали навіть за двері.

Виливши лють, він упав на диван і раптом вигукнув:

— Гей, відповідальна! Ти мене чуєш?!

Це був думковий зв'язок.

Вимовляти вголос не було потреби, проте Ілумґанд вигукував те, що передавав думками.

Явна ознака того, як сильно він роздратований.

(…Вибачте, була зайнята. Пане Ілуме, щось трапилося? Ліки закінчуються?)

Відповів йому м'який, привабливий жіночий голос.

Це була відповідальна особа, якій він звітував про свій стан після початку лікування.

Коли студент говорив про своє «начальство», Ілумґанд уявляв чоловіка. Але під час першого думкового зв'язку з'ясувалося, що це жінка.

Навіть на його розлючені вигуки вона відповідала незворушно.

(Не в цьому річ! Що відбувається?! Чому заняття якогось тимчасового викладача дають кращі результати, ніж ваші ліки?! Це теж частина таємного плану, який ви проводите в Академії?!)

(…Пане Ілуме, прошу вас, заспокойтеся.)

(Як мені заспокоїтися?! Сьогодні мене перемогла студентка, яка відвідала заняття Райдо всього кілька разів! Її рівень навіть нижчий за мій!)

(Такого плану в нас наче не було… Райдо? Ви сказали, що викладача звуть Райдо?)

(Саме так! Той потворний купчисько, який знущається з мене на кожному кроці!)

У цю мить Ілумґанд став живим утіленням тих дурних шляхтичів, яких він палко ненавидів.

І навіть не усвідомлював цього.

Жодних помітних побічних ефектів.

Формально це справді було правдою.

Адже сам Ілумґанд уже не був здатен розпізнати зміни у власній поведінці.

Жінка й далі говорила спокійно, але, почувши ім'я Райдо, на мить замислилася.

Вона розраховувала, що знадобиться більше часу.

Вона поступово руйнувала душевну рівновагу Ілумґанда.

Так, ніби його серце саме хилилося до поразки.

Насправді жінка лише допомагала дії ліків: жодних навіювань чи додаткового впливу на його свідомість вона не застосовувала.

Тому навіть за сприятливих обставин очікувала результату не раніше ніж за пів року. Та Ілумґанда загнали в кут набагато швидше, ніж вона передбачала, і для неї він «доходив до кондиції» в найкращому сенсі.

Водночас надто стрімкий розвиток подій її непокоїв.

Головною причиною прискореного занепаду Ілумґанда став Райдо.

Жінка відчула, що мусить хоча б раз побачити цю людину.

Адже їй здавалося неможливим, щоб студентка з набагато нижчим рівнем перемогла Ілумґанда, посиленого ліками.

Усього цього вона, звісно, не передала думковим зв'язком.

«Принаймні якщо йдеться про г'юманів».

Її увага звернулася до Академмістечка, куди їй уже не було потреби їхати.

(Зрозуміло. Я добре розумію ваше розчарування, пане Ілуме. Планувала дати вашому тілу більше часу, щоб звикнути до ліків, але тепер призначу вам наступний препарат.)

(Що?! Наступний препарат?! Чому ж ви не дали його одразу?!)

(Пробачте. Річ у тім, що в нього є легкий побічний ефект. Для людей, які не вміють контролювати емоції, він небезпечний. А ще його вплив на тіло…)

(Начхати! Я чудово контролюю свої емоції! Ти з мене знущаєшся, мерзото?!)

(Щиро перепрошую. Я сказала зайве. Вибачте мені, пане Ілуме. Якнайшвидше доставлю новий препарат. До того ж ми маємо намисто, що підвищує опір магії. Вважайте його нашим подарунком. Надішлемо його разом із ліками, тож, будь ласка, носіть його. Воно невелике й зовсім не заважатиме.)

(Хм! Не думай, що я забуду твою зухвалість через якийсь дріб'язковий подарунок!)

(Звичайно. Надалі ми надаватимемо вам усю необхідну підтримку, тому прошу вибачити цю необачність.)

(Дивись, щоб не забула обіцянки!)

Ілумґанд безцеремонно обірвав думковий зв'язок.

Жінка в напівтемній кімнаті ледь не зітхнула, але натомість лише тихо всміхнулася.

— Фу-фу-фу… Сприятливий вітер подув. «Я вмію контролювати свої емоції», кажеш? Кумедний юнак. Тепер родину Хоупрейз зламано, і Лімія муситиме діяти. Але… Райдо, так? Якщо все зайде надто далеко, виникнуть неприємності. Мабуть, варто хоч раз поглянути, що він за людина.

Синя шкіра й обличчя без рогів.

Це була генерал демонів Рона. Стоячи на самоті, вона задумливо приклала руку до губ.

Усе відбулося незадовго до того, як вона під ім'ям Карен Фрост проникла до Академії.

◇◆◇◆◇◆◇◆

Головне — вибрати момент.

Я не маю права проґавити нагоду.

Це завершальний етап плану.

Остання фаза задуму, який ми так ретельно готували.

— Поки що все йшло напрочуд гладко. З Лімією можна було не надто перейматися. Найскладніше — заманити якомога більше високопосадовців Ґрітонії, але я й подумати не могла, що принцеса Лілі сама витягне їх на гачок! Та ще й короля Лімії приманила. Просто сміх розбирає!

Є лише один привід для тривоги.

Райдо з Торгової компанії «Кудзуноха».

Він заявив про свій нейтралітет, але все-таки належить до г'юманів. Це непокоїть.

Я хочу, щоб він був перед нами в боргу, та буде кепсько, якщо він зірве наш план.

Принаймні поки поруч із ним Лярва, самому Райдо нічого не загрожує.

Звісно, усе залежить від того, наскільки той ліч йому відданий. Та й сам Райдо має неабияку бойову силу.

У найгіршому разі він може втрутитися й спробувати зупинити події.

Втім, з огляду на те, як погано г'юмани передають відомості посеред хаосу, проблем не виникне.

Так і є. Залежно від того, де саме опиниться Райдо, раса демонів може зазнати значних втрат.

— Райдо, ти погодився зустрітися з Володарем демонів. Отже, маєш до нас хоча б якийсь інтерес, правда? Тож цього разу заплющ очі на наші дії, добре?

Оце я говорю так, наче комусь молюся. Ха-ха.

Хоча в нас навіть немає божества, якому можна молитися.

— Роно!

Пролунав гучний голос велетня — мого союзника в цьому плані й ще одного генерала демонів.

Ну що ж, настав час пожинати плоди.

Погляньмо на кінець героїв.

Смерть усіх, хто чинить опір Володарю демонів, стане провісницею нашої перемоги.