Розділ 133 — Командні бої, завершення

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Тим часом Ідзумо та Юно наближалися до шістьох суперників, які чекали на них.

Двоє воїнів уже наготували списи, а от магам ще належало завершити арії.

Першою рушила Юно.

Не встигнувши навіть наблизитися до найближчого воїна, Юно метнула спис, немов прошиваючи просвіт між двома бійцями.

Спис пролетів прямісінько в груди найдальшого мага, наче сам знайшов свою ціль.

Проте наскрізь не пробив.

Він був дерев'яний, з тупим, заокругленим вістрям.

Спис утратив швидкість і впав, але маг, діставши удар, відлетів назад і гепнувся горілиць.

— Прямо в ціль!

Ареною пролунав життєрадісний голос Юно.

Схоже, вона справді отримувала задоволення. Від її голосу й глядачам хотілося усміхнутися.

Хоча те, що вона робила, було зовсім не веселим — радше страшенно болючим.

Юно не спинилася ані на мить. Воїн, чию увагу відвернув летючий спис, спробував заступити їй шлях, але ноги не слухалися.

Це постарався Ідзумо.

Він зупинився після стрімкого ривка й завершив арію. Поки суперники стежили за Юно, він скористався їхньою неуважністю: крига поповзла по землі й скувала обох воїнів до колін.

Опинившись майже впритул до них, Ідзумо вже почав проказувати наступну арію.

Тепер увага суперників перемкнулася з Юно на Ідзумо.

І тоді знову рушила Юно.

Як перед тим спис пролетів між воїнами, так тепер Юно без вагань прослизнула впритул до найближчого мага.

Той ще не завершив закляття. Помітивши магічну силу, що лише почала збиратися на кінчику його посоха, Юно поглянула на його підборіддя й неквапно підбила його знизу основою долоні.

Удар долонею маленької дівчини.

Проте Юно пружним рухом ніг вклала в нього всю вагу тіла.

Від удару в підборіддя маг підскочив, а його тіло навіть на мить відірвалося від землі.

Під захоплені вигуки трибун Юно без поспіху додала удар ліктем у незахищений живіт.

Обидва удари були посилені магією тіла.

Маг, який намагався докінчити арію, не міг витримати такого.

Його викинуло за межі арени, а лялька, що приймала шкоду замість нього, розбилася.

Трибуни вибухнули оваціями.

— Один!

Юно вже шукала наступну ціль. Усі ворожі маги стояли в неї на черзі.

Маг, якого раніше збив спис, тремтів усім тілом, намагаючись підвестися.

Юно не випустила з уваги й цього.

Саме тому й оголосила: «Один».

— Арморі… А-а-а!

Побачивши, як її товариша винесло з арени, магиня збилася з арії.

За лютим поглядом Юно Рембрандт вона одразу зрозуміла, що наступною ціллю стане саме вона.

— Другу теж забираю!

Магиня кинула незавершене закляття й замахнулася посохом. Але маленька Юно легко ухилилася й опинилася зовсім близько.

Як суперниця могла рухатися так стрімко й непередбачувано на такій відстані? Магиня не розуміла.

Наступної миті Юно зникла з її поля зору.

Магиня не встигла навіть як слід злякатися: потужний глухий удар обірвав її думки.

Після нього боятися було вже нічим.

— А це бонус!

Юно миттю опинилася за її спиною й завдала удару ліктем у потилицю — просто в довгастий мозок.

Надзвичайно небезпечний прийом.

Лялька, що прийняла цей удар, сильно пошкодилася в ділянці голови й безсило затремтіла.

Вона дивом уціліла.

Але з тим самим вигуком «бонус» Юно схопила магиню за руку й жбурнула в останню з магинь. Від цього лялька остаточно розсипалася.

За лічені секунди Юно нейтралізувала двох магів жорсткими прийомами ближнього бою.

І це був не кінець.

Танець ще не скінчився.

— А тепер третя!

Коли дівчина, в яку жбурнули її товаришку, нарешті повернулася вперед, Юно вже стояла перед нею.

Юно поставила ногу на коліно магині, яка ще не встигла підвестися.

Щойно та побачила другу ногу Юно, поєдинок був вирішений.

Юно й не знала, що цей прийом називається «Шайнінг Візард» і що його високо цінують.

Примітка перекладача: «Шайнінг Візард» (Shining Wizard) — прийом професійного реслінгу: атакувальник ставить ногу на зігнуте коліно суперника, який стоїть на одному коліні, і, відштовхнувшись, б'є його коліном у голову.

Вона зробила це просто тому, що відчула: вийде.

Спостерігаючи за Юно, яка не давала магам зробити майже нічого, її викладач Райдо напружено завмер. Він був вражений тим, як вона зросла. Пізніше Юно неабияк зрадіє, дізнавшись про його реакцію.

— Спис повернула! А ось і четвертий!

— Аґх!

Юно добігла до місця, де впав метнутий спис, і підхопила його.

Маг, якого спис збив на початку бою, саме почав підводитися, коли древко вдарило по його посоху.

Посох сухо тріснув і випав із рук.

Тієї ж миті Юно завдала бокового удару списом, немов наказуючи магові: «Спи».

Той знову впав і більше не ворухнувся.

Його лялька теж зруйнувалася.

— Готово! Отже, я виграла, еге ж, Ідзумо?

— Ще трохи — і перемога була б моєю. Я програв.

Ідзумо обернувся до Юно.

Її поза нагадувала тріумфальне оголошення перемоги.

За спиною Ідзумо лежали два воїни, суціль укриті порізами.

— «Лезо вітру». Якщо скорочувати арію й стріляти без упину, закляття слабшає. Вийшло, ніби я здолав їх не майстерністю, а кількістю ударів. Ех…

Кремезні воїни були вкриті численними неглибокими порізами, а спорядження на них висіло клаптями.

Один із них похитнувся й упав. Другий давно лежав непритомний.

Скуті кригою, вони не могли ухилитися від безлічі невидимих лез.

— Фу-фу… Що ж, залишився останній… А-А-А?!

— Га? Юно, що ста… Джіне! Ти ж обіцяв не починати без нас!

Уперше від початку бою Юно та Ідзумо розгубилися.

Перед ними були останній супротивник, Ілумґанд Хоупрейз, і їхній товариш Джін.

Ілумґанд шалено розмахував мечем, покладаючись на грубу силу. Джін не відступав, ухилявся від кожного прямого удару й без упину атакував сам.

Перед боєм вони домовилися про інше, та Джін, схоже, уже не мав наміру стримуватися.

Його шквал ударів радше нагадував спробу завершити поєдинок якнайшвидше.

«Ілумґанда ми здолаємо втрьох».

«Спершу Юно й Ідзумо розберуться з рештою суперників».

А Джін мав стримувати Ілумґанда.

Такий був їхній план.

— Ну ти й до смішного живучий став, старшокурснику Ілумґанде! І звідки стільки сили? Нумо, пручайся ще!

— Ґх… знищити… знищ… Ґі-і…

За силою та технікою Ілумґанд цілком міг би перемогти на минулорічному турнірі.

Але зараз Джін переважав його.

Ілумґанд сам собі заважав, покладаючись майже виключно на грубу силу.

На почесній трибуні цю дивину помічали вже майже всі.

Деякі проникливі гості зрозуміли: річ не просто в різниці рівнів. Джін та ще шестеро студентів явно навчалися за іншою методикою.

— Ах… Якщо зараз не втрутимося, нам нічого не дістанеться!

— Зачекай, Юно.

— Ідзумо?

— Дивно. Джін б'є його щосили, а на ляльці майже немає пошкоджень. Не схоже, щоб обладунок поглинав усі удари.

— …І справді.

— До того ж Джін час від часу б'є так, щоб вирубати його, але й це не допомагає.

— У Джіна гострий язик, зате іноді він напрочуд добрий. Як на мене, Хоупрейзу, який стільки витворяв, краще влаштувати незабутню ганьбу, а не просто знепритомнити його. Мабуть, Джін думає про наслідки.

— Знаєш, а ти доволі жорстока. Хоча щодо Ілумґанда я відчуваю приблизно те саме.

— Ну, ходімо!

— Я залишуся тут і почну читати арію. Коли ви двоє б'єтеся попереду, я можу спокійно підтримувати вас із тилу.

— Добре, тоді вперед!

Закінчивши розмову з Ідзумо, Юно напружила ноги, готуючись приєднатися до Джіна.

Майже водночас…

Джін різко відскочив від Ілумґанда.

Схоже, це було не заплановане відступання, а вимушене ухилення.

— Якщо долучаєтеся, будьте обережні! Зараз старшокурсник особливо небезпечний!

— Зро-зу-мі-і-ло!

Навіть під час запеклого обміну ударами Джін стежив за товаришами. Помітивши завзяття Юно, він попередив її.

Попри зовні легковажний тон і спалахи гніву, Джін цілком тверезо оцінював перебіг бою.

(Щось із ним не так. Скільки не бий, рухи не сповільнюються, а знепритомніти він і не думає.)

Іноді Ілумґанд демонстрував добре засвоєні прийоми фехтування, проте здебільшого просто тиснув грубою силою.

Він розмахував дворучним мечем, намагаючись влучити й завдати якнайбільше шкоди.

Техніку вправного мечника ще можна було впізнати, та всі його рухи тепер підпорядковувалися одній думці — ударити сильніше.

Це був зовсім не той Ілумґанд, що колись.

Навіть Джін, який схрещував із ним мечі лише кілька днів тому, розумів: щось ненормальне.

— Судде! Ви справді збираєтеся продовжувати цей бій?! Старшокурсник явно не при собі!

— Усе… якби не він… якби його не було… якби він просто…

— …Він досі виявляє бажання продовжувати. А судячи зі стану ляльки, ваші удари не завдали істотної шкоди. Бій триває.

Суддя орієнтувався насамперед на пошкодження ляльки.

Поки боєць не втратив свідомості й правила безпеки не порушено, він, схоже, не хотів зупиняти поєдинок.

«Чи не заплатила йому родина Хоупрейз?»

У Джіна на мить майнула така думка, хоча рішення судді можна було пояснити й звичайним дотриманням правил.

До того ж, якщо бій можна продовжувати, досить просто швидко його завершити — і не доведеться підігрувати цій дивній виставі.

— Я… я! Разом із пані героїнею… мої ідеали… Райдо! Райдо! Не заважай!

Ілумґанд заревів, сповнений ненависті, і назвав ім'я Райдо.

Не Джіна, Юно чи Ідзумо.

І його сила зросла ще більше.

Джіну навіть здалося, ніби тіло супротивника стало масивнішим.

Рука Джіна ледь затремтіла.

На обличчі промайнула відраза.

— Та мені начхати! Я не викладач і плював на твої ідеали! Слова того, хто вдається до брудних прийомів, не варті й слухання!

Перебивши Ілумґанда, Джін прослизнув під великим мечем, що опускався згори, і скоротив відстань.

Ні кулак Ілумґанда, ні поєднані удари мечем і руками не могли його дістати.

(Погане передчуття посилюється. Не знаю, що він задумав, але треба скоріше закінчувати. Схоже, він підготував дещо й для Юно з Ідзумо. Чи встигну довести атаку до кінця?)

Джін стиснувся, мов пружина.

Він зібрав усе тіло для різкого випаду.

Наступної миті Джін рвонув уперед так швидко, що його обриси розмилися. Вістря меча полетіло точно в щелепу Ілумґанда.

— Юно, Ідзумо! Якщо хочете діяти, атакуйте разом! Дотиснемо його!

Випад мав влучити.

Джін лише на мить озирнувся до товаришів, щоб дати їм зрозуміти свій задум.

Вони вже рушили.

Товариші, мабуть, зрозуміли, що він хоче поєднати атаки, а Джін чітко показав, що почне комбінацію саме він.

Та все пішло не за планом.

Вістря не дісталося до щелепи Ілумґанда.

Той зіщулився і прийняв удар обличчям. Точніше — ротом.

Ілумґанд затиснув меч Джіна зубами.

— Та ти зовсім з глузду з'їхав!

Спотворивши обличчя від огиди й подиву, Джін миттєво відреагував.

Відпустив руків'я правою рукою та вдарив основою долоні по навершю меча.

Міцно вперся ногами в кам'яну арену й спрямував усю силу тіла в поштовх.

Хоча вістря залишалося затиснутим між зубами, Ілумґанда відкинуло навскіс назад.

— Чудово! Далі ми! Юно, розраховую на тебе. «Повітряний потік»!

Закляття Ідзумо спрацювало.

На кілька метрів навколо Ілумґанда розлилося м'яке смарагдове світло.

Джін, який стояв на краю цієї зони, відскочив назад.

Тіло Ілумґанда, що вже мало впасти, зависло в повітрі.

Його руки й ноги почали підійматися, ніби щось підштовхувало їх знизу.

Так діяло закляття.

Воно обмежувало рухи цілі й предметів навколо неї та підносило їх угору потоком вітру.

І більш нічого. Саме закляття не завдавало шкоди.

— Я втримаю його двадцять секунд!

— Знаю! Ну що, починаю!

Юно вже наближалася до Ілумґанда, який здіймався вгору. З хижим блиском в очах вона ступила до освітленої смарагдовим зони.

За мить її волосся злетіло догори від потужного висхідного потоку.

Розрахувавши власну швидкість, Юно скористалася повітряним потоком і дісталася до Ілумґанда.

Тоді й почався її наступ.

Цього разу Юно зовсім не стримувалася.

Враховуючи швидкість підйому й ухиляючись від безладних помахів рук і ніг Ілумґанда, вона засипала його безжальними ударами списа.

Цілилася в стики обладунку та незахищені ділянки тіла.

У повітрі Юно рухалася зовсім не так, як звичайна людина.

Ілумґанд ніяк не міг опанувати рівновагу, а вона маневрувала легко й точно.

— Схоже, час майже вийшов! Старшокурснику, ти ж любиш гризти зброю? Тоді ось тобі подарунок!

Відбивши ногою великий меч, яким у неї замахнулися, Юно вискочила за межі дії закляття.

Вона приготувалася метнути спис.

Прискорила його магією й наситила власною силою.

Навіть після того, як зброя залишає руку заклинача, накладене посилення діє ще трохи. Скільки саме — залежить від майстерності мага.

Для Юно відстань була на межі дії посилення. Проте навіть без твердої опори під ногами вона рішуче метнула прискорений спис в Ілумґанда.

Покинувши висхідний потік, Юно почала падати.

Джін уже кинувся до місця, де вона мала приземлитися, та його занепокоєння виявилося зайвим.

Падаючи з висоти близько десяти метрів, Юно з чималим запасом сповільнилася перед приземленням. Точніше, наклала на себе недосконале закляття ширяння й безпечно торкнулася землі.

Досконале закляття ширяння їй поки не давалося.

Смарагдове сяйво тьмяніло й зникло ще до того, як Юно приземлилася.

У повітрі лишився сам Ілумґанд, зі скривавленим обличчям.

Глядачі вперше побачили на турнірі бій у повітрі й оніміли від подиву. Та, помітивши Ілумґанда, усі кинули погляд на його ляльку.

Вона була сильно пошкоджена й тремтіла.

Але ще не розбилася.

Що ж із нею станеться, коли він упаде?

Без ушкоджень він точно не обійдеться.

— Моторошні в тебе прийоми, знаєш? — озвався Джін.

— Той, хто не звик битися в повітрі, не зможе як слід чинити опір. Спершу я просто спробувала це заради цікавості. А тоді виявилося, що проти новачків такий прийом напрочуд дієвий. Ми з Ідзумо його обговорили.

— Наша мета зараз — випробувати його на пані Звай! — додав Ідзумо.

Троє зібралися разом і весело перемовлялися.

І щойно Ілумґанд упав…

Пролунав глухий удар.

Дві ляльки Ілумґанда розбилися.

Розсипалися на друзки.

— …К-кінець! У фіналі командних боїв перемогли Джін Роан, Ідзумо Ікусабе та Юно Рембрандт!

Але…

Турнір у цій країні ще не закінчився.