Розділ 148 — Несподіваний поворот

Перекладач і редактор: Näki + Claude

(Неймовірно.)

Сайріцу керувала ритуалами Лорела і мала величезний політичний вплив. Іншими словами, Макото назвав би її «великою шишкою».

Довідавшись про сяйво, яке на мить осяяло нічне небо, вона відчула, як по щоці стікає холодний піт.

Лихо, що поглинуло навіть сусідні міста. Через одну з його подробиць — заглушений думковий зв'язок — Сайріцу була на дев'яносто відсотків певна, що все це влаштувала раса демонів.

Раса демонів значно випередила г'юманів у знаннях магії. Якщо пристрої встановили демони, швидко знешкодити їх було б надзвичайно важко.

Принаймні так вона вважала.

(Ось що означало його «спробую». Свою обіцянку мовчати я дотримаю. Лише через одну усну обіцянку ситуацію розв'язали так легко. Такий незвичайний, як Райдо, — це, безперечно, Мудрець. До того ж набагато могутніший за своїх попередників. Якщо Лімія та Ґрітонія довідаються, буде складно. Але нарешті настав час залучити його до нас.)

Схилити його на свій бік, залучити й утримати під своїм впливом — у Сайріцу було кілька способів досягти цього.

Від ласкавих обіцянок до залякування й болю.

Та зараз вона вирішила не застосовувати примусу.

Бо вже зрозуміла, наскільки це небезпечно.

(Краще прив'язати його почуттями. Якщо силоміць примушуватимемо його до чогось, нашу країну можуть розтрощити. Запросити його, зацікавити й привезти до Лорела — це головне. Друге — показати йому діяння Мудреців минулого, щоб він перейнявся до нас глибокою прихильністю. Ідеально було б, якби він став уважати нашу країну другою батьківщиною, але все має статися природно. Поки що запрошуватиму ненав'язливо. Ні, важливіше обмежити його контакти з іншими державами.)

Сайріцу не знала, яким простим і водночас страшним способом раса демонів глушила думковий зв'язок.

Це було незбагненне для г'юманів магічне мистецтво чи ретельно підготовлена операція?

І все ж знайшлися ті, хто невимушено зруйнував їхній задум силами невеличкої групи.

Торгова компанія «Кудзуноха» та її очільник Райдо.

Вони виявилися набагато могутнішими, ніж Сайріцу думала спочатку.

Бойова сила, здатна легко знищувати Варіантів, і знання, що дозволяли руйнувати плани раси демонів.

А ще меч, який кілька днів тому показала одна з його послідовниць, Томое, — меч, що телепортується.

У найгіршому разі могутності цих людей вистачить навіть на руйнування цілих держав.

Провокувати їх було б безглуздям. А дозволити іншій країні переманити до себе — однаково що власноруч віддати їй свій дім.

Заново оцінивши Райдо, Сайріцу мало не знепритомніла від усвідомлення, наскільки небезпечним він може бути.

З першого погляду — лагідний юнак.

Та за цією непоказною зовнішністю ховалася сила, оцінити яку вона раніше навіть не намагалася.

Уявивши, як якийсь пихатий шляхтич або багатий купець намагається принизити Райдо й випадково викликає його гнів, Сайріцу вкрилася холодним потом.

До того ж Райдо прихильно ставиться до напівлюдей і наймає їх.

Що станеться, якщо напівлюди, з якими г'юмани несправедливо поводилися, вступлять до «Кудзунохи» і компанія почне діяти заради них?

Від однієї думки Сайріцу могла втратити сон на кілька днів.

Вони цілком здатні створити державу напівлюдей, рівну чотирьом великим державам. Тоді їх стане п'ять — і це вже не жарти.

(Серед Мудреців є й такі, хто не зневажав напівлюдей, тож навіть пожартувати про таке страшно. Та в цьому разі ще був би порятунок. А в найгіршому разі, якщо він підтримає расу демонів…)

Сайріцу обірвала думку.

Порівняно з тим, що вона щойно уявила, навіть держава напівлюдей здавалася дрібницею.

Об'єднання світу.

Раса демонів, що кидає виклик Богині.

Це можна було б назвати кінцем світу.

«Кудзуноха» — двосічний меч.

Меч лиха, здатний розсікати держави.

(Жахливо. Наче без кінця граю в рулетку, де на кожному полі написано «знищення».)

Відчуваючи млість, схожу на анемію, Сайріцу торкнулася чола правою рукою.

Холодний липкий піт відбивав стан її душі.

— Пані Сайріцу, ось ви де!

— …Що сталося?

Вона насилу підвела голову на голос підлеглого.

— Надзвичайна ситуація! Негайно поверніться до укриття!

— Надзвичайна ситуація? На сьогодні, крім зустрічі, яку запропонував пан Фальц, нічого ж не планували. Невже щось…

— Будь ласка, покваптеся!

Сайріцу трохи обурилася, що підлеглий перебив її, проте зрозуміла: сталося щось серйозне. Вона пішла за ним до укриття у внутрішньому дворі.

Напруга, якої не було, коли вона виходила, і гамір, наче повернувся перший день заворушень, приголомшили Сайріцу.

Спина скупого на слова підлеглого вже віддалилася. Сайріцу пошкодувала, що не стрималася трохи більше й не змусила його спершу все пояснити.

(Це не дрібниця. Я знаю лише те, що наші драконячі загони мають прибути до ранку, але повідомлень про це ще не було. Може, після відновлення думкового зв'язку дізналися щось нове.)

«І аж ніяк не добре», — додала вона подумки.

У центрі метушні Сайріцу побачила представників великих держав — і вони виглядали зовсім не так, як завжди.

Король Лімії особисто роздавав різкі накази. Принц і лицар, що ще одужував, теж невпинно клопоталися.

Принцеса Ґрітонії віддавала накази почтові, ледве стримуючи роздратування. Сайріцу, добре знаючись на людях, помітила навіть ці дрібні зміни.

Стоячи осторонь, нічого не дізнатися.

Тому Сайріцу підійшла до них.

— Лімія, Ґрітонія… Що сталося, якщо навіть ваші представники так стривожені?

На її спокійні слова відповіли два суворі погляди.

Король Лімії та принцеса Лілі.

Обидва не приховували нетерпіння.

— Пані Сайріцу? Швидко скажіть, де Райдо.

— Я теж хочу це знати.

— Щойно з ним зустрічалася. Як ви й просили, я звернулася до нього з проханням відновити думковий зв'язок.

І менш ніж за десять хвилин зв'язок уже працював.

Від одного усвідомлення Сайріцу пробігали мурашки.

Вона не розуміла, чому «Кудзуноха» кілька днів нічого не робила. Але це означало, що за потреби компанія здатна діяти безсердечно.

Чим більше вона дізнавалася про компанію, тим страшнішою та здавалася.

— Отже, вони справді можуть це зробити. Чи могли раніше й просто не захотіли?.. Ми вже вирішили: зараз не час розбиратися. Шукати Райдо надто довго. Чекатимемо на нього біля входу в укриття.

— Я піду з вами.

Король Лімії, принц, що його супроводжував, і принцеса Лілі рушили до виходу.

Сайріцу досі не знала причини метушні й стривожилася ще більше.

Вона наздогнала їх і попросила пояснень.

Саме вони знали найбільше. Її чуття підказувало, що їхні країни безпосередньо причетні.

— Поясніть, будь ласка, що сталося.

— …Напад.

— Напад?

Король Лімії кинув це з гидливим виразом обличчя, а Сайріцу перепитала.

— Раса демонів, пані Сайріцу.

— Так, я теж гадаю, що заворушення з Варіантами — справа демонів, але…

— Не тут. У нас удома.

— В імперській столиці.

— !!

Сайріцу ледь не скрикнула.

Адже слова правителів розкрили жахливу правду.

Наступ раси демонів.

Звістка, яка може сколихнути світ.

— Знаю, що небезпечно тиснути на Райдо, але зараз доведеться попросити його про неможливе.

— Згодна, Ваша Величносте. Один хибний крок — і їхня телепортація перетвориться на загрозу. Хоча, якби меч пошкодили, я б потай зраділа.

— Ой, як небезпечно. Пані Лілі вважає їх загрозою?

— Пані Сайріцу, скажу відверто: зараз не час для порожніх балачок. Щойно ми таємно домовилися, як із ними поводитися, ми фактично стали співучасниками. Не забувайте цього.

— ?!!

— Я згоден із принцесою Імперії. Пані Сайріцу, ви ще не до кінця розумієте, що сталося. Слухайте уважно: нападає військо під проводом генерала демонів. Атаковано столицю моєї країни і столицю Імперії. Інакше кажучи, в бою зараз і така важлива для Лорела пані жриця.

— Пані Чія теж?! Ваша Величносте, що це означає?! Напали на столицю, а пані героїня і пані жриця опинилися в самому розпалі бою… Хіба це не дивно?! Що робить армія Королівства?! Пустити ворогів так далеко й досі не дати пані героїні та її загону відступити… Це ж зречення відповідальності перед світом і…

— Замовкніть!

Лілі крикнула, бо Сайріцу раптом почала звинувачувати короля Лімії.

Її урвали на півслові, і Сайріцу, явно бажаючи сказати ще багато чого, люто глянула на Лілі.

Для неї — ні, для всього Лорела — жриця була надзвичайно важливою.

Уже те, що жриця, яку так любили жителі країни, перебувала в іншій державі, не додавало Лорелу приязні до Лімії. А почувши ще й про небезпеку, що наближається до неї, Сайріцу не могла не втратити на мить самовладання.

Це одна з причин, чому вона привітніше ставилася до Лілі, ніж до короля Лімії.

— Слухайте уважно, пані Сайріцу. Нашій імперській столиці вже протистоять кілька ворожих загонів. Схоже, всі вони з'явилися одночасно. Ми зараз намагаємося впоратися з ситуацією і з'ясовуємо, звідки вони прийшли. У Лімії те саме.

— А в нашій країні помітили чорну масу, що з'явилася біля узбережжя й просувається вглиб. Вона вже майже підійшла до столиці. Я вже нічого не розумію. Невже в них кілька козирів?

— Доведеться переглянути й поточний хід війни. І зрозуміти мету раси демонів, яка тримає залізну стіну — фортецю Стелла — і здатна воювати і з Королівством, і з Імперією. Один хибний крок може стати фатальним. Тож якщо вам здасться, що під час переговорів із Райдо ми зайдемо надто далеко, втручайтеся й пом'якшіть розмову. Непогана угода, чи не так? Він гірше думатиме про нас, зате краще про вас.

— Мені байдуже, ким бути — батогом чи пряником. Хочу лише відправити його до моєї країни.

— А я мушу віддавати накази в столиці Імперії. Принаймні не можна допустити, щоб наш герой опинився в безвиході.

Тривога почала охоплювати й Сайріцу.

Жриця може загинути.

Наступна жриця ще не народилася.

Якщо Чія загине, Лорел утратить духовну опору. А якщо щось станеться з Лімією та Ґрітонією, Лорел і сам опиниться на передовій.

Що станеться з країною, якщо обидві катастрофи накладуться одна на одну, Сайріцу навіть передбачити не могла.

— Невже Варіанти тут від самого початку були лише приманкою?!

— Не думаю, що це простий збіг.

— Хотілося б вірити, що цьогорічний наплив впливових гостей — випадковість. Але щойно пошириться звістка про напад на Академмістечко, інші держави, звісно, надішлють війська й припаси. Як приманка план має чимало вад, та певний ефект він неодмінно дасть.

— Ми помилково вважали, що раса демонів сидітиме у фортеці Стелла й, наче черепаха, тільки оборонятиметься, тож навіть якби ми й перекинули війська, довелося б лише відкласти наступ на фортецю. Через таке мислення ми й утратили пильність. Вони блискуче нас переграли. Як же це дратує.

— Що ж, не все так погано. Принаймні після такого своєчасного відновлення думкового зв'язку можна вважати, що Торгова компанія «Кудзуноха» і Райдо не є шпигунами раси демонів.

— Навіть якщо ми це переживемо, було б зовсім не до сміху, якби вони скористалися тією телепортацією й напали на нас під час аудієнції. Якби Райдо був у змові з расою демонів, він не відновив би думковий зв'язок. У цьому сенсі мені теж трохи полегшало.

Троє представників великих держав розмовляли на ходу, швидко крокуючи, і, не чекаючи, поки наздоженуть охоронці, дійшли до входу в укриття.

Секунди тяглися вічністю. Минуло кілька виснажливих десятків хвилин.

Король великої держави, принцеса іншої та впливова особа третьої.

І той, хто змусив їх чекати, — Райдо — нарешті з'явився перед укриттям після виклику з Академії.

Його супроводжували двоє послідовників, Томое і Шікі, а також пан Фальц, голова Гільдії авантюристів.

— Райдо, нам потрібно поговорити.

— Це надзвичайно важливо.

— Вибачте, що знову звертаюся до вас невдовзі після попереднього прохання.

Усі троє заговорили до Райдо майже одночасно.

Він здивувався, але швидко опанував себе й уклонився.

Його послідовники зробили так само.

Слухаючи трьох, Райдо дедалі більше хмурнів.

Король вирішив, що така реакція викликана ненавистю Райдо до раси демонів.

Але справжня причина була іншою.

Макото непокоївся, що через новий наступ так і не зустрінеться з двома японцями, які теж опинилися в цьому світі. І злився, бо напад Рони, схоже, виявився лише приманкою. Саме ці почуття спотворили його вираз обличчя.

Довга ніч тривала.