Розділ 162 — Розв'язка за межами замку

Перекладач і редактор: Näki + Claude

(Тц)

Шікі роздратовано цокнув язиком. Він передбачав такий розвиток подій, однак ситуація все одно складалася значно гірше, ніж хотілося.

Шікі врахував навіть здатність Лансера нашвидкуруч створювати матеріальні мечі.

Він також розумів, що залежно від того, хто опиниться поблизу, сила Лансера може непередбачувано зростати.

Проте цього разу приріст виявився надто великим.

Навіть власні здібності дракона змусили Шікі серйозно переглянути свої розрахунки.

Причину було легко зрозуміти.

Адже в столиці перебували добірні загони під командуванням Іо та авантюристи, що прибули з Ціґе.

Мечі діяли так, наче кожен мав власну волю, і Шікі не міг розрізнити, котрий із них його атакує.

А часом серед них траплявся меч, створений із героя, і його сила перевершувала решту. Шікі доводилося туго.

З боку виглядало так, ніби Шікі має абсолютну перевагу.

Навіть Лансер, який ще чинив опір, уже розгубився й утратив самовладання.

Саме так, як і планував Шікі.

Та правда була іншою.

Шікі вже перехопив темп бою, узяв ініціативу й, не стримуючись ані на мить, тиснув уперед.

Шікі бився так, наче жодного «потім» для нього не існувало.

Саме тому здавалося, ніби це одностороннє побиття.

(І все-таки я не дозволю йому навіть здогадатися, наскільки важкий цей бій, — і вб'ю його. Поки я називаю себе слугою Ваки, саме перед цим Міцуруґі я не можу зганьбитися) — подумав Шікі.

Насправді різниця між силами Шікі й Лансера була зовсім невеликою.

Якби Лансер був просто звичайним Вищим Драконом — так.

Лансер розсіював темряву Шікі, вивергав надзвичайно потужне полум'я, послаблював дію отрут, якими був уражений, а інколи й цілковито їх знешкоджував. Відверто кажучи, для Шікі це був надто сильний суперник.

За миттєвою бойовою потужністю Шікі ще міг із ним змагатися.

Та цього все одно не вистачало, щоб здобути перемогу.

Шікі лише ненадовго міг зрівнятися з ворогом — ціною граничного напруження сил.

Він бився на межі можливостей.

Мечі, закляття та особливі прийоми Лансера Шікі відсікав заздалегідь продуманими контрзаходами.

Іноді в останню мить доводячи свою силу до межі, він справлявся з усім, не показуючи ані краплі хвилювання.

Удари божевільної сили, які мали б напевно переламати хід битви, він із незворушним обличчям відхиляв просто посеред цього танцю мечів.

Полум'я з пащі Лансера виявилося напрочуд щільним і небезпечним. Шікі не очікував від нього такої загрози, але й тут зумів миттєво пристосуватися.

Він не пропускав навіть тих ударів, після яких міг би й далі вести бій.

Зробивши все це, Шікі перевершив Лансера в усіх сенсах.

Такого неможливо досягти, якщо не звик постійно битися з противниками, сильнішими за себе.

Шікі оцінював свого пана Макото як сильнішого за Лансера.

Щоправда, Лансер трохи посилився з того часу, як бився з Макото.

Завдяки різноманітності прийомів і вмінню швидко ухвалювати рішення Шікі мав би перевагу над супротивником, рівним йому за силою.

Однак нинішній Лансер, як і Софія, здобув силу інших Вищих Драконів. Тепер усе було набагато складніше.

Отже, слова Макото не справдилися, але завдяки влучним ходам Шікі ситуація зрештою склалася якнайкраще.

Інакше кажучи…

Поки бій розвивався за його розрахунками, шанс на перемогу залишався. Але варто було трапитися чомусь непередбаченому — і Шікі програв би. Він мусив закінчити все якнайшвидше.

Отрута Аскалона поволі роз'їдала тіло Лансера.

Схоже, природне відновлення та протиотрутні здібності дракона вже не могли з нею впоратися.

Частина його правої руки скам'яніла, а по тілу проступили темно-червоні плями.

Він безперечно загнав Лансера в кут.

(Тільки не помічай. Помри, так нічого й не збагнувши!!)

Те, що Лансер досі цього не помітив, було просто везінням. Шікі це чудово розумів.

— Якби це був сам Диявол — ще можна зрозуміти! Але щоб я програвав його жалюгідному слузі!..

Лансер теж був у відчаї.

Мечів було не злічити. Деякими Лансер фехтував, а інші використовував як метальні снаряди.

Його здатність контролювати все це водночас теж була по-справжньому жахливою.

Меч Шікі стикався з мечем Лансера.

Закляття Шікі стикалися із закляттями Лансера.

Вони безперервно зіштовхувалися.

Меч і закляття.

У кількох зіткненнях перевага була на боці Шікі.

Рівновага порушувалася, і дедалі частіше поранень зазнавав саме Лансер.

Навіть у володінні мечем Лансер поступово програвав.

Бій поволі наближався до кінця.

— О-о-о!

Ґу-ґін!

Аскалон рубонув по горизонталі. Але замість живота влучив у ногу.

Клинок відтяв Лансерові ногу саме в ту мить, коли той підстрибнув.

Шікі вже готувався поставити крапку в бою, та почув за спиною голос і зупинився.

На мить Шікі подумав, що просто помилився.

Він повільно обернувся…

— Ні, схоже, мені не почулося. Отже, удача й досі на моєму боці.

Це було питання випадку.

Імовірності на кшталт: «а що, коли Лансер це помітить».

У цій ставці переміг Шікі.

Один чоловік простягнув до Шікі руку й заворушив губами, намагаючись щось сказати.

То був авантюрист із Ціґе.

Можливо, колись він був знайомий із Томое чи Міо, але для Шікі це була перша зустріч із ним.

Та відстань була надто великою.

Його останні слова так і не долинули до Шікі.

Його тіло прошили світлові мечі.

Бар'єр було зруйновано.

Чію, жрицю Лорела, мабуть, відкинуло ударом: тепер вона лежала на землі.

(Він затулив її собою, ось як. Дякую тобі, авантюристе. Якби ту дівчину або героїню перетворили на меч, я б програв)

Новий бар'єр Чії Шікі замаскував так, щоб Лансер повірив, ніби його створив сам Шікі.

Він змусив його виглядати так, наче це той самий бар'єр, який досі відбивав усі світлові мечі Лансера.

Насправді захист Чії не був достатньо міцним, щоб довго стримувати світлові мечі.

Якби атаки зосередилися на ньому, він не протримався б і хвилини до руйнування.

А від фізичного меча міг би зламатися й за один удар.

Та якби це був бар'єр Шікі, справа була б іншою.

І справді, він уже витримував одночасну атаку трьох фізичних мечів.

Шікі вже показав Лансерові, як його власний бар'єр витримує подібний натиск, а тоді розвіяв цей захист.

Борючись із Лансером, Шікі вже не міг дозволити собі витрачати сили на міцний бар'єр для когось іншого.

Тож він пожертвував одним зі своїх козирів, щоб відвернути увагу Лансера й переконати його, ніби захист Чії такий самий надійний, як бар'єри Шікі.

Це була дрібниця, щось на кшталт оберега, але Хібікі та її товариші, здається, зрозуміли задум: нічого про це не сказали й зуміли як слід підіграти плану Шікі.

Після цього фізичні мечі Лансера майже всі зосередилися на Шікі, і сценарію, за якого Хібікі та решта були б атаковані й стали б джерелом сили Лансера, вдалося уникнути.

Героїня і жриця.

Перетворення героїні або жриці на зброю стало б для Шікі найгіршим можливим наслідком.

Він не знав, скільки сили це надало б Лансеру.

До того ж одну з цих двох Макото особисто довірив його захисту. Такого результату не можна було допустити за жодних обставин.

З того, що Шікі бачив у Хібікі, вона не була дівчиною, яку можна так легко перемогти, але коли він насправді почув її крик, то відчув тривогу.

«Удача на моєму боці», — переконався Шікі, побачивши, що героїня та жриця живі.

І водночас ще раз гостро відчув: цей бій треба завершити саме зараз.

— Тц!! Промахнувся! Але от із цим хлопцем я точно…

Лансер не показав жодної краплі докорів сумління через те, що щойно намагався вбити молоду дівчину.

Лансер, схоже, вже не міг відростити відрубану ногу, тож спирався на меч, немов на палицю.

Авантюриста огорнуло світло: його тіло поглинули клинки. Він сам перетворився на новий меч, який негайно розвернувся й полетів до Шікі.

За спиною Лансера плавало кілька десятків мечів, усі вони теж повернулися до Шікі.

Ба більше, ніби оточуючи Шікі, з'явилися і фізичні, і світлові мечі.

— …Хо-о, то навіть ти це розумієш? Що настав вирішальний момент.

— Відтоді як я бився із Софією, ніхто не заганяв мене в такий кут! Стань добрим мечем і служи мені!

— Не збираюся я служити такому, як ти! Я вже знайшов, кому служити!!!

Шікі виставив перед собою Аскалон, випустив кілька заклять і кинувся на Лансера.

Лансер і безліч мечів зустріли цю атаку.

Дві тіні наклалися одна на одну.

Ударна хвиля й дощ мечів із шаленою силою зруйнували все довкола.

— Невже взаємне знищення?

— Ні, пан Лярва програв… Га?

Коли руйнівний спалах ущух, Бредда припустив, що обидва супротивники загинули. Та Хібікі заперечила.

Але вже за мить з її вуст зірвалися слова сумніву.

Адже посеред руїн стояли одноногий чоловік і ліч просто перед ним.

Тіло ліча прошивали незліченні мечі. Попри це, він досі стояв у неприродній позі.

Так, як і сказала Хібікі, здавалося, ніби Лярва програв.

Про взаємне знищення не йшлося: Аскалон не пронизував тіла Лансера.

Але саме цей Аскалон і викликав у Хібікі сумнів.

У руках ліча нічого не було.

— Хе-хе-хе-хе! Бачив, слуго Диявола?! Ось чому дракони панують, ось чому вони володарюють у світі найсильні…

Схоже, Лансер не бачив Аскалона.

Дивлячись на ліча, в очах якого згасло світло, він, мабуть, повністю повірив у власну перемогу й урочисто заговорив…

І ці слова стали останніми словами Лансера.

— !!!

В очах Хібікі відбився гігантський меч.

Аскалон.

Тіло Лансера, що падало, дало зрозуміти: меч виконав своє завдання.

За спиною Лансера вималювалася постать із довгим рудим волоссям.

Хібікі вперше побачила стрункого юнака з величезним чорним мечем у руках.

— Хто… ти такий?

— …Ганебно. Але поки що це межа моїх сил, ось як. «Одержимість духом Імператора Меча» — скасувати.

Поглянувши вниз на тіло Лансера, що розсипалося пилом, Шікі пробурмотів це.

Так тихо, що ніхто не міг почути.

У цьому, вже не прихованому вигляді Шікі рушив до Хібікі та її товаришів.

Чорний великий меч Аскалон знову повернувся до форми чорного посоха з небагатьма прикрасами.

Зовнішність ліча була лише маскуванням.

Шікі використав телепортацію на коротку відстань, якої жодного разу не демонстрував Лансерові, і завдав влучного удару Аскалоном.

Для Шікі це була перемога на волосині.

Одразу ж картаючи себе за слабкість, він повернувся до Хібікі та її товаришів.

— Ви… пан Лярва?

— Що?!

— Е, та жартуєте?

Сповнені сумніву слова Хібікі змусили Бредду й Чію відреагувати.

Згідно зі здоровим глуздом цього світу, майже неможливо було повірити, що загадковий юнак і нежить-ліч — одна істота.

Межа між живими й нежиттю не з тих, що можна довільно перетинати.

Навіть однакова зброя не переконала б звичайного г'юмана в такій можливості.

Хібікі змогла це помітити лише тому, що все ще частково мислила категоріями свого колишнього світу.

(Мандрівник між світами, ось як. З героями стільки клопоту)

Так подумав Шікі про Хібікі, яка напрочуд легко здогадалася, хто він такий, і далі йшов до неї та її товаришів.

Колись господар сказав йому: «Отже, ти можеш повертатися до колишньої подоби», — тож Хібікі така сама, як і він. Шікі дивувався, наскільки незвично мислять ці мандрівники між світами.

Для Шікі це було радше як надягти щось на заміну обладунку, тож якби його спитали, чи він справді повернувся до живих, — по суті, ні.

Але й просто одягом це назвати не можна.

А втім, Шікі зовсім не заперечував, щоб господар і далі так думав.

Шікі вирішив, що немає потреби зайвий раз пояснювати такі подробиці.

— Зазвичай помітити таке зовсім не просто. І без того ганьба, а тут ще й це… Уже голова болить.

— Отже, ви колись були г'юманом.

— Фух… Колись давно — так. Жрице, відійдіть. Я виконаю обіцянку.

— Е? А, гаразд.

— П'ятий щабель, «Кето» — вивільнити! Якщо його душа хоча б ще блукає десь поблизу, навіть у найгіршому разі щось можна зробити. «Срібна Рука, Айрґетлам», доповни моє зцілення!

На палець Шікі ліг новий перстень.

Із землі ринуло жовте світло й огорнуло Вуді.

Хібікі та її товариші мимоволі затамували подих.

Завдяки лікуванню Чії рана вже затягнулася, проте Вуді й далі був попелясто-блідий, без найменших ознак одужання. Тепер його шкіра знову набула нормального кольору.

Невдовзі його груди виразно здійнялися й опустилися, а дихання стало рівним.

— Тепер усе має бути гаразд. Дайте йому як слід відпочити.

Чія кивнула на слова Шікі.

— Ви врятували нас, пане Лярво. Я ще обов'язково подякую вам.

— Я над цим подумаю.

— …Слуго Диявола, мені слід розуміти ці слова буквально?

— Отже, ти чула слова Лансера. Забудь їх.

— Не просіть неможливого.

— Посеред цього жахіття ще лунають голоси, хоч і нечисленні, що кличуть на допомогу. Евакуйовані мешканці охоплені тривогою. У вас є важливіші справи, ніж розпитувати мене, хіба ні?

(Кх… Як і слід було чекати, я трохи перестарався з перснями. Проклятий Лансер добряче вимотав мене. Якщо повернуся до Ваки в такому стані, стану йому лише тягарем. Треба трохи відпочити) — подумав Шікі.

— Цього разу ви не станете нас зупиняти?

— Але й допомагати вам я не збираюся.

Шікі вважав, що єдиною справжньою загрозою для Хібікі тепер залишалася Софія.

А там уже був його пан — Місумі Макото.

Після зливи світлових мечів, що змусила обидва війська припинити бій, і сутички Шікі з Лансером столиця лежала в руїнах. Якби Хібікі та її загін зараз вирушили рятувати вцілілих або навіть покинули місто, ніхто не мав би права їм дорікнути.

— Як і Бредда, я обов'язково віддячу вам за допомогу.

— Хм-м. Тоді я це запам'ятаю.

— Хібікі, спершу знайдімо місце, де Вуді зможе відпочити. За містом уже розбили кілька таборів. Там йому буде краще.

Бредда підхопив Вуді на плечі.

Хібікі востаннє поглянула на Шікі й побігла слідом за товаришами, більше не озираючись.

(Останні слова чоловіка, якого перетворили на меч… І ще раніше він сказав: «Ця людина схожа на тих людей». Здається, це пов'язано з Ціґе. А ще фехтування слуги Диявола на ім'я Лярва: меч був інший, але стиль нагадував мого вчителя. Надто схоже, щоб вважати це збігом. І той Диявол — біла постать у костюмі героя спецефектних серіалів. Велика ймовірність, що Лярва й Диявол якось пов'язані з мандрівником між світами. Ціґе, мандрівник між світами і ця ненормальна сила. Може… Торгова компанія «Кудзуноха» теж до цього причетна? Тоді той білий — Райдо? Але пані Міо там не було. Не було й іншої найближчої помічниці, яку звуть пані Томое. Таке ім'я, як Кудзуноха, існує лише в Лорелі, тож це трохи мене бентежить… Хоча не думаю, що тут зовсім немає зв'язку) — подумала Хібікі.