Розділ 175 — Клопітні справи

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Гей, старша сестричко? Що сталося? Ти ж мала повернутися завтра? — спитала Чія.

Хібікі відповіла їй із ніяковим виразом на обличчі.

— … Так і планувалося. Але, схоже, я вас наздогнала, — сказала Хібікі.

— Справи в Ротцґарді пройшли добре? — спитала Чія.

— Так. Ми мали зібратися якраз перед входом до Лорелу, але тепер, здається, я зможу насолодитися краєвидом Золотого шляху, — відповіла Хібікі.

— Я така рада, що буду разом зі старшою сестричкою! — сказала Чія.

— Я теж. А, вибач, Чіє. Я сьогодні була зайнята, тому піду спати першою, — мовила Хібікі.

— Мгм, побачимося завтра. Добраніч, — відповіла Чія.

Обличчя Хібікі справді було трохи блідим. Проводжаючи її поглядом, Чія вирішила, що це просто втома.

Хібікі зняла в заїзді ще одну кімнату, трохи осторонь від решти свого загону. Вона зайшла всередину й упала на ліжко.

З її грудей вирвалося глибоке зітхання.

(У мене в голові наче каша. У Ротцґарді я зробила все, що мала зробити, але остання справа з Торговою компанією «Кудзуноха» справді мене виснажила. Я вдячна за відновлення королівства й за те, що нам вдалося домовитися про командування корпусом магів академії, але хто б подумав, що тут є ще одна людина з Японії, крім того хлопця з імперії. І навіть знайома мені людина. Якщо так піде й далі, я зможу використати наші стосунки старшої та молодшого зі шкільних часів у Японії, щоб отримувати від нього надійну інформацію. Але його особистість як Райдо створює проблему. Він представник компанії з невідомим впливом. Навіть Його Величність і принц Джошуа визнають їхню силу. Схоже, вони хочуть зробити цю компанію своїм союзником, але…)

Хібікі зіставляла інформацію, яку отримала під час розмови з Райдо, тобто Макото, з тим, що вже знала про Торгову компанію «Кудзуноха».

(Він приховував це, але причина, з якої він користується фальшивим ім'ям, у тому, що він не хоче, аби Богиня знала, де він перебуває, чи не так? У його словах я не відчула ані крихти поваги до неї. Мене призвали в замку, а він сказав, що його призвали в якомусь закутку світу. Мабуть, це правда, але якщо так, то це фактично непряме вбивство. Отже, дуже ймовірно, що Місумі й Богиня не мають добрих стосунків. Чи нормально прийняти таку людину як союзника? Спорядження тієї компанії й Міо справді чудові. Цікаво, як мені вчинити. Я не хвилююся через нього так, як через Томокі, але якщо уявити, що може статися після війни, існування Місумі…)

Коли війна між людьми й демонами зрештою дійде до завершення, будь-хто, хто загрожуватиме існуванню Королівства Лімія, буде небажаним.

Для Хібікі, яка вважає, що система Богині має зберегтися в цьому світі й після війни, Макото здається привабливим джерелом військової сили. Та водночас вона бачить у ньому ознаки того, що він може стати джерелом зла.

(Немає сумніву, що після поразки демонів Томокі рушить об'єднувати світ. Було б вражаюче, якби ті амбіції, яких він навіть не намагався приховати, виявилися лише блефом, але я впевнена, що це не так. Якщо я попрошу Місумі про допомогу, а він виявиться ворогом Богині, це цілком може стати серйозним приводом для імперії почати війну між г'юманами. Це було б погано. Ми навіть не знаємо, чи переможемо у війні проти демонів, але це не означає, що можна просто дивитися лише на те, що перед очима, і сподіватися на краще. Тож найбезпечніший варіант — спершу підтримувати з ними зв'язок суто як із компанією, а потім поступово просити про військову силу. Навіть тоді прохання лише від Лімії та від мене — це карта, яку можна розіграти тільки в ситуації, коли не буде іншого вибору.)

Вона знала, що Торгова компанія «Кудзуноха» сильна.

Хібікі бачила це на власні очі.

Хібікі навіть уявила по-справжньому ідеальний сценарій: коли демонів доведуть до межі знищення, Торгова компанія «Кудзуноха» використає Диявола проти імперії, вони знищать одне одного, а потім будуть переможені.

На тлі Макото, хоч вони обоє японці, вона могла здатися безсердечною. Але під час розмови Макото не справив враження людини, що стоїть ані на боці г'юманів, ані на боці демонів. У Хібікі залишилося зловісне відчуття щодо нього, яке ніяк не зникало. Тому вона вирішила, що як героїня має ухвалювати рішення, не зважаючи на власні почуття.

Її рішення мають надто великий вплив, щоб вона могла думати: «Я повірю йому, бо знаю його» або «Можна розслабитися, бо ми навчалися в одній старшій школі».

(Ми навіть не знаємо, що стоїть за Лярвою та тим білим. Це лише здогад, але той, хто зніс фортецю Стелла, — цей білий Диявол. Я думала, що зможу знайти якусь зачіпку щодо нього, якщо приїду до Академмістечка, але, мабуть, неможливо отримати таку інформацію лише за один день. У мене є відчуття, що в Лорелі я теж зможу щось з'ясувати, тож надія ще є. Щодо Місумі, принц Джошуа викликає його, а мені теж треба повернутися до королівства, тому найближчим часом я зустрінуся з ним у королівстві й там визначу його позицію. Зараз не варто розслідувати надто глибоко, бо та жінка на ім'я Томое мене попередила.)

Хібікі згадала синьоволосу жінку, завдяки якій вона так швидко змогла знову зустрітися зі своїм загоном.

Вона не розуміла, що саме їй думати про Томое.

(Вона, мабуть, приблизно така ж сильна, як Міо. Скільки б я не намагалася її зрозуміти, не могла. Вона, схоже, знала основи поводження з катаною, але або ніколи не брала участі в поєдинку між користувачами катан, або просто не має досвіду бою. І все ж її стійка була дуже міцною. А, ось що вона мені нагадує. Це було схоже на постановочний бій на мечах. Що саме вона робила, щоб навчитися володіти мечем так? Я її не розумію. Не думаю, що Місумі розуміється на кендо чи мистецтві меча, але чи можна здобути настільки міцну основу лише з чиєїсь доповіді про те, як це робиться? У цієї компанії занадто багато таємниць.)

Після наполегливих прохань Томое вони провели в академії майже годину, влаштувавши поєдинок на катанах.

Єдиною магією, якою вони користувалися, була магія посилення та лікувальна магія, тож це було справжнє змагання технік меча. Хібікі перемогла в дев'яти з десяти поєдинків.

Спершу потужна техніка Томое, що використовувала її фізичні можливості, застала Хібікі зненацька, але після цього Хібікі виграла решту боїв.

Для Хібікі, яка довго вивчала кендо й навіть навчалася справжнього мистецтва меча, Томое була лише недосвідченою мечницею.

Однак.

(Вона одразу відновлювалася навіть після того, як я її різала, правда? Хоча вона сказала, що заздалегідь підготувала лікувальну магію.)

Це була справді видовищна магія.

Настільки, що Хібікі несвідомо дивилася на неї, зачарована.

Після глибокого удару, який, як подумала Хібікі, міг навіть загрожувати життю Томое, та підвелася так, ніби нічого не сталося. Хібікі була повністю приголомшена.

Хібікі негайно вирішила зробити однією зі своїх цілей з'ясування того, чи здатна Томое вдруге продемонструвати таку здатність.

Томое дала їй пояснення.

Вона охоче розповіла Хібікі, як працює ця магія.

Це не було угодою, про яку вони прямо домовилися, але натомість Хібікі навчила Томое способу тренування іай японського меча.

(Як мечниця вона має жахливу фізичну силу, але в іншому не є особливою. Напевно, зазвичай вона б'ється магією. Я стільки разів її перемогла, а вона навіть не засмутилася. Але важливіше інше…)

Томое, Міо, Макото.

І Лярва, щодо якого вона, можливо, знайде зачіпки в Лорелі.

Крім того, відновлення королівства, рухи імперії та війна з демонами.

Попри виснаження, Хібікі не переставала думати про різні теми, що спливали в її голові, і провела безсонну ніч.

◇◆◇◆◇◆◇◆

Я наївно думав, що зима зупинить освоєння земель.

Серйозно?

Ема, що для неї незвично, була в поганому настрої. Вислухавши ситуацію, я зрозумів, що вона невдоволена тим, що орні землі Каленеону розширюються повільніше, ніж очікувалося.

Виявляється, я наївний, якщо вважаю, що сніг на землі є достатньою причиною для цього.

Каленеон — північний внутрішній регіон із багатьма горами, тож єдине, що спало мені на думку, — взимку розвивати землі там нерозумно.

За словами суперсекретарки Еми, якщо використовувати магію, це не буде проблемою.

Під час відновлення Ротцґарда я теж про це думав, але ми справді перебуваємо в ситуації, де для всіляких робіт треба використовувати магію.

… Серед напівлюдей, які тимчасово працюють у Каленеоні, не бракує працівників, здатних на таке, але все ж…

Я попросив Рута потай переселяти до Каленеону як іммігрантів г'юманів і напівлюдей-авантюристів, які відповідають певним вимогам. Для таких людей і так нормально жити, паралельно виконуючи якусь роботу.

Мені потрібно більше інформації, ніж те, що сказала Ема, тому я вирішу, як діяти, після того як вислухаю сестер Енсланд у Каленеоні.

А зараз важливіше зосередитися на теперішньому.

— Томое, поясни. Що це за порваний одяг? — спитав Макото.

Ось проблема, яка стоїть просто переді мною.

— Як добре, що ви спитали! Я попросила героїню Хібікі показати свої знання справжнього мистецтва меча. Ну, ми влаштували невеликий поєдинок. Це, так би мовити, почесні рани! — сказала Томое.

— Де честь у поєдинку заради твого хобі? — спитав Макото.

— Не переймаймося дрібницями! Вона була неймовірна, Вако. Її меч так швидко рухався ось так, а вже наступної миті рубав мене у відповідь! Думаю, секрет тут у використанні зап'ястка й спини. Це справді мене здивувало! — захоплено сказала Томое.

— … Дивовижно, що порвався тільки твій одяг, — сказав Макото.

— Та ні. Моя кров кілька разів розліталася в повітрі. Я лікувалася одночасно, тому це не було проблемою. Але одяг я полагодити не можу, тож саме тому маю такий вигляд, — відповіла Томое.

Томое торкнулася свого порваного одягу. Здавалося, вона насолоджується цим.

Вони билися справжніми мечами…

— Хіба ти не мала вберегти старшу від небезпеки?! — вигукнув Макото.

— Звісно. Я майже не використовувала магію, і ми билися лише мечами; у моєму теперішньому стані я ніяк не можу поцілити в неї, — відповіла Томое.

— Тобто ти подумала, що все гаразд, бо не можеш її вдарити? Серйозно, ну ти даєш. Річ не тільки в тому, що ти можеш вилікуватися, коли тебе поріжуть! Думаєш, мені приємно уявляти, як тебе ріжуть? — спитав Макото.

Звісно, мені це не було б приємно.

Я б хвилювався!

— Мух, це… Я трохи вчинила необачно, — визнала Томое.

— Катана те, катана се. Я знаю, що не можу бути тобі суперником із катаною. Але дбай про себе трохи більше! Ти мене зрозуміла?! — суворо сказав Макото.

— Відтепер я неодмінно буду обережною, — відповіла Томое.

— Добре, — сказав Макото.

Побачивши, що Томое щиро розмірковує над своїми діями, я пробачив її.

— То? Що там зі старшою? — спитав Макото.

— Схоже, її головними цілями було заручитися співпрацею академії для допомоги у відновленні королівства, а також отримати підтримку нашої компанії, з якою вона теж мала справи, — пояснила Томое.

— Томое! Що з твоїм виглядом?! Ти сказала мені заспокоїтися, а потім пішла й покарала Хібікі, так?! Хіба це чесно?! — обурилася Міо.

Міо вдерлася саме посеред пояснення Томое.

У її руці був… восьминіг?

Вона тримала яскраво-червоного восьминога.

Зварений цілим?

Навіть для нової страви це було досить вражаюче.

Але восьминіг, га.

— Я просто впала! Це не має жодного стосунку до Хібікі! — сказала Томое.

— Де треба впасти, щоб одяг порізало на клапті так?! Якщо вже прикидаєшся, то придумай кращу відмовку! Я теж мала що сказати Хібікі, але стрималася! Якщо ти робитимеш таке, Томое, тоді і я робитиму, як захочу! — заявила Міо.

Гей!

— На жаль, Хібікі вже не в Ротцґарді. Я ввічливо провела її назад до її загону, — сказала Томое.

— … Вако! Томое жахлива! — поскаржилася Міо.

— А, та ну. Я вже щойно трохи насварив Томое. О, цей восьминіг виглядає смачно. Ти його зварила? — спитав Макото.

— Восьминіг? А-а. Я саме перевіряю солоність, але він зварився досить добре. Я, безумовно, хотіла б, щоб Вака його скуштував, — відповіла Міо.

Міо навіть пояснила, як його приготувала.

— Вако, ви звикли давати раду Міо. Це дуже заспокоює, — сказала Томое.

— А ти спершу піди перевдягнися. Ти ж знаєш, що Міо й Шікі останнім часом захопилися кухнею з морепродуктами? Поїмо разом. Тоді я й вислухаю твоє докладне пояснення, — сказав Макото.

Міо й Шікі останнім часом їздили до портових міст, щоб запастися морепродуктами.

Іноді я беру участь у готуванні, якщо вони використовують інгредієнти, які мені знайомі.

Міо хоче збільшити кількість своїх рецептів із морепродуктів, а Шікі, схоже, хоче співпрацювати з Ґотецу й досліджувати приготування набе з морепродуктами. Їхні інтереси збігаються, тому вони часто виходять разом.

Сьогодні Шікі був у піднесеному настрої й казав, що покладе в набе краба.

Він замкнувся на кухні Асори й методом проб і помилок перевіряє різні поєднання супів та овочів.

Він із захватом змішує різні супи, які отримав від Ґотецу.

Я кажу «змішує», але це радше схоже на процес виготовлення ліків. З нетерпінням чекаю на кінцевий результат.

— Сьогодні Шікі готує набе, так? Це виглядає набагато перспективніше, ніж Міо, яка просто зварила свій інгредієнт. Я чекаю з нетерпінням, — сказала Томое.

— … Просто зварила? — перепитала Міо.

Брови Міо піднялися.

Ох, чи варто мені втрутитися?

Я відрізав одну з ніг восьминога, якого принесла Міо, і взяв її в руку.

— … Томое, — покликав Макото.

— Га? … Мгх! — Томое не встигла договорити.

— Хіба це смак чогось, що просто зварили? — спитав Макото.

— … Це смачно. Хмм, — визнала Томое.

— Є щось, що ти хотіла б сказати Міо? — спитав Макото.

— … Міо, перепрошую. Це дуже смачно. Вибач, що сказала, ніби це просто зварено, — сказала Томое.

Томое щиро схилила голову, вибачаючись.

— … Якщо ти це розумієш, тоді все гаразд. Я підготувала й інші страви, тож можеш чекати їх із нетерпінням, — сказала Міо.

Восьминіг, га.

Чудово!

— До речі, Міо. Для яких страв ти плануєш використати восьминога? — спитав Макото.

— Подивімося… — почала Міо.

Міо перелічила мені заплановане меню.

Вона не назвала нічого, що я міг би приготувати.

Додаймо до столу ще дві страви.

Час для цього ще є.

— Тоді я теж щось приготую, — сказав Макото.

— О! Давненько цього не було! — зраділа Томое.

— Що це буде за страва? — спитала Міо.

— Одна буде набе, а друга — страва з борошна. Тако-шябу й такоякі! — оголосив Макото.

Шікі, мабуть, це сподобається, бо це набе.

Я ніколи раніше не показував їм шябу-шябу, тому для них це має бути чимось новим.

Міо завжди цікавиться новими стравами, хоч би якими вони були.

Томое теж чекає на моє готування.

Це також мій шанс спокутувати провину.

Я згадав, як колись попросив гномів зробити мені залізну форму для такоякі.

Це гіркий спогад.

Я підготував інгредієнти, а потім усвідомив.

У мене не було восьминога.

Їх узагалі ніхто не продавав. Мені хотілося плакати.

Зрештою я використав шматочки курятини й зробив торіякі, але тоді я справді відчув поразку.

Я не міг показати комусь свою невдачу, тому зрештою з'їв усе сам.

Нарешті я можу змити цю травму.

Ну що ж, ходімо на кухню.