Розділ 18 — Реєстрація авантюристів в «останньому» селі

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Примітка перекладача: «останнє» село — схоже, жартівливе відсилання до RPG, де останнє поселення перед фінальною локацією відвідують лише найсильніші герої. Для Макото це перше містечко в цьому світі, а для решти тутешніх — «останнє», на самому краю світу.

— Е-е? Ем, реєстрація, кажете?

Мені буквально сказали: «І що це за шмаркач таке несе?»

Як і слід було чекати. Новачки тут не реєструються, еге ж. Хоча мені це зрозуміло.

— Так, але, хоч ми так і сказали, він тут лише для довідки. По-справжньому зареєструватися хочемо ми двоє.

Міо підхоплює без найменшої паузи.

— Розумію. Але ви й справді виглядаєте підозріло… а от той там — хто він такий?

Жінка дивиться на мене й вимагає пояснення. Каже «е?» і коситься з недовірою, прямо в обличчя називає мене підозрілим.

Вона неймовірно мила. Її сміливо можна було б друкувати в щотижневому глянці. І через це болить ще сильніше!

Ну… на пальцях лівої руки в мене рожевий і білий персні.

На мені — здоровезний сірий плащ, а верхню половину обличчя ховає маска.

Підозріло, еге ж? А ще «підозрілий» навіть не говорить.

— Цей пан — майбутній спадкоємець торгової компанії, але змалку тяжко хворіє й не може як слід говорити. До того ж у дорозі він потрапив у халепу й зазнав тяжкого прокляття, — додала Міо.

На слові «прокляття» жінка дивиться на мене так, ніби я бруд під ногами. Погляд, що прошиває наскрізь. Ще й із високою пробивною силою — аж до нутра…

Що за жорстока легенда? Невже моє життя таке жахливе? Відчувається, що вигадували абияк.

Міо пояснює й поглядає на мене; обличчя в неї сіпається, наче вона силкується приховати ніяковість. Та це ж ви самі й вигадали цю легенду.

Поряд чується брязкіт. Коли я повернувся, Томое тремтіла, вчепившись у катану!

Ого!

Я хутко схопив Томое за руку й пропік її поглядом. Знехотя — дуже вже неохоче — Томое кивнула й опустила голову.

Та це ж ви все вигадали!

— Щоб стримувати прокляття, йому доводиться носити цю маску й перстень. Але мій роботодавець має надзвичайну магічну силу й може спілкуватися з її допомогою, — продовжила Міо.

Міо подає мені знак поглядом.

Трохи збоку від обличчя я магічною силою виводжу в повітрі спільною мовою: [Привіт].

Жінка, схоже, здивувалася — і повірила. Виходить, письмом якось можна порозумітися. Аж полегшало.

— Як бачите, проблем немає, тож прошу вибачити нас. Ми обидві впевнені у своїх здібностях, але раніше служили господарю, тому не мали нагоди зареєструватися в гільдії. Та на майбутнє вирішили зробити це, — завершила Міо.

Томое теж ледь киває на слова Міо.

— Якісь проблеми? — уточнила Міо.

У лагідних словах Міо проступав тиск. Таки сердиться. Ну, минулого разу я доручив Томое розпитати дорогу, тож цього разу пояснення лишив на Міо, але тепер і не знаю, кому доручати такі розмови. Поки що просто подивлюся, що буде.

— А, ні! Якщо такі обставини — тоді все гаразд. Ви й самі знаєте, тут збирається багато сильних людей, тож жодного новачка, який би прийшов реєструватися, ще не було. Ем… вибачте за грубість.

Здається, зареєструватися вдасться. Та й узагалі, сестричко, вибач, що ми тебе налякали. Справді.

— Що ж, для реєстрації мені спершу треба визначити ваші рівні. Для цього ще дещо потрібно підготувати, тож, якщо ви не проти, може, я тим часом розповім про гільдію?

Саме те. Я даю Міо знак, що згоден.

— Будь ласка, — відповіла Міо.

— Так. Гільдія, як ви, мабуть, уявляєте, — це місце, де авантюристи можуть отримувати найрізноманітніші завдання. Завдання мають ранги від E до SSS, і братися за них можуть авантюристи відповідного рангу.

Отже, ранги. Ясно — так вони й видають завдання тим, кому вони під силу. Якби роздавали навмання, це підірвало б довіру, тож інакше й бути не може.

— Щодо рангів: гільдія підвищує їх, ураховуючи частку успішно виконаних завдань і ваш рівень.

— Ох, то виходить, навіть із високим рівнем однаково доведеться починати з найнижчого рангу? — спитала Міо.

Міо, звідки в тебе ця впевненість? Просто слухай пояснення.

Інакше ніяк: навіть якщо ти сильний, без доказів і довіри як тебе оцінити?

— Т-так. Навіть якщо ваш рівень 80 і вище, починати все одно доведеться із завдань рангу E. Просто вони даватимуться вам легше, тож ви підвищуватимете ранг швидше за інших.

— Яка морока, — зауважила Томое.

Томое, ти знову за своє?!

Мені проблем не треба! Слухайте мовчки! Ви діти чи що?!

Я глянув на них із докором — обидві одразу опустили голови й випрямились. Ну серйозно.

— У межах рангу завдання також діляться на «мінус», «без позначки» та «плюс» — за складністю. Наприклад, якщо виконаєте три «плюси», підніметеся на один ранг. «Без позначки» — п'ять, а «мінус» — десять.

На щастя, жінка продовжила, не звертаючи уваги на наші витівки. Їй доводиться мати справу з грубими авантюристами-хуліганами, тож, мабуть, вона до такого вже звикла.

Хоча — красуня і хулігани, еге ж. І хочеться таке побачити, і водночас не хочеться.

Гм, ясно. Так справді трохи легше підніматися в рангах.

Тоді досить, щоб ці дві брали «плюси».

Я відповідаю, що все зрозумів. Чи є щось, про що варто спитати для орієнтиру?

Варто лише згадати мої бої з Міо і Томое — і здається, що це марно.

А, є одне.

Потім спитаю.

— Також щодо завдань спеціального рангу: їх може взяти будь-хто, хоч якого рангу. Але в такому разі ні про яку страховку мови не йде. І якщо ми вирішимо, що ваш рівень для цього замалий, то змушені будемо вам відмовити.

О? Схоже на небезпечні замовлення.

— Це буває, коли завдання провалювали знов і знов, і воно, так би мовити, стає «вільним». А ще — коли завдання видано під конкретного виконавця.

— Якщо це перший випадок і ви успішно виконаєте завдання, маючи ранг нижче за S, то підвищитеся без жодних обговорень. Якщо ж другий, то отримаєте винагороду, вищу за ринкову, але, оскільки це виняток, у ранговий залік воно не піде.

О-о. Забираю назад попередню репліку. Нехай ці дві беруть спеціальні завдання, якщо трапляться.

— Крім того, вступивши до гільдії, ви зможете користуватися її закладами й допомогою нашої допоміжної організації. Речі можна буде купувати порівняно дешевше.

О! Це круто!

Наче бонуси без жодних умов! Я вже підозрював, що Гільдія авантюристів насправді недобра організація, яка визискує своїх членів, але, схоже, це доволі пристойне місце.

— Втім, от він…

Гм? Я?

— У його випадку, гадаю, він уже зареєстрований у Гільдії купців, тож пріоритет матимуть її послуги. За правилами, якщо ви записані у двох чи більше впливових гільдіях, перевагу має угода Гільдії купців, тож, будь ласка, майте це на увазі.

Он як. Виявляється, для купців є своя Гільдія купців. Про це я й не подумав. Мені здавалося: фентезі = Гільдія авантюристів. Отже, гільдій тут чимало. Якщо світ живе своїм життям, так і має бути. Професійні об'єднання — пригадую, щось таке ми вчили в школі.

Тобто вступити можна, але краще цього не робити.

— Не робіть, будь ласка, нічого на зразок скуповування всього підряд за привілеями авантюристів. До того ж не забувайте про людське око, тож сподіваюся на ваше розуміння.

Та я й не планував нічого поганого, тож проблем бути не повинно.

Гм, загальне пояснення завершено. Хоч вона й не звикла це робити, пояснила чітко. Я вдячний.

Я привертаю її увагу жестом — переконуюся, що вона точно дивиться — і починаю писати слова.

[У мене два запитання. Де можна дізнатися про відомих авантюристів? І до якого рангу належить знищення Різа?]

Після того як вона щось ніби звірила, жінка повернулась до мене і пояснила.

— По-перше, щодо авантюристів високого рангу: якщо вас цікавлять лише ранг і рівень — вони вивішені он там. Ми регулярно оновлюємо список, тож помилок майже не буває. А щодо знищення Різа…

— Знищення гнізда, групове винищення, зачистка території — для якого виду замовлення вам назвати ранг?

Ого, складно. Але раз ці варіанти існують… гм.

[Розкажіть, будь ласка, про «зачистку території» та «групове винищення».]

Я дописую й прошу.

— Для «зачистки території» ранг залежить від здобутих іклів та очей, але загалом це C+. Для «групового винищення» — B.

— Втім… — продовжила жінка.

Якщо йдеться лише про зачистку території, труднощі не відповідають рангу, тож охочих мало. А в груповому випадку трапляються особливо клопітні Різи, тож такі завдання зазвичай належать до спеціального рангу.

Що я одного такого прибив одним «летючим» ударом ногою — я їй, звісно, не скажу.

У будь-якому разі, судячи з того, як поділено ранги… дуже ймовірно, що рівні цих двох просто безглуздо високі.

Подякувавши реєстраторці, я кажу Томое й Міо, що піду поглянути на список найвищих рівнів, і відходжу.

Якщо там на кожному кроці рівні 300 чи 400 — тоді ок, але якщо ні, я не можу дати цим двом реєструватися тут.

Із цією думкою я йду до місця, де висить список.

……

…

Перше місце в списку.

Ранг SS, рівень 444, Мілз Ейс.

Ейс, мабуть, прізвище. «Місумі» теж дивне, але «Ейс»…

І рівень же який зловісний. Так і бачу флаг смерті.

Примітка перекладача: у японській мові число 4 (四, «ші») звучить так само, як слово «смерть» (死, «ші»), тож 444 вважається вкрай зловісним числом.

Нижче — ранг S, рівень 280. Ім'я нормальне.

Ну, обидва, певно, неймовірно красиві.

Якщо зважити на різницю в рівнях між першим і другим місцем, можна здогадатися, що пан Ейс справді дуже сильний. А якщо вони не дотягують навіть до 500, то Томое і Міо…

Вирішено.

Прощаємося з реєстрацією. З таким приводом підемо трохи відпочити — і годі.

Е?

Поки я звіряв список, чому… ззаду так шумно?

Занепокоївшись, я обернувся — і побачив… двох своїх послідовниць із папірцями в руках.

Алло? Ви двоє, невже не здогадалися, навіщо я пішов дивитися список авантюристів високого рангу?

Це… схоже на папір, яким щось перевіряють, хіба ні?

Що? Зазвичай же, коли тебе закидає в інший світ, проблеми створює сам господар, хіба ні?!

Чому ж ноги мені сплутують саме ті, хто від початку жив у цьому світі?! Та ще й тягнуть за них!

Треба поспішати. Тут недалеко. Я швидко повертаюся до них.

Папір — розміром десь як орігамі. Обидва аркуші — червоні.

Візерунок на них складний.

А-а… зрозумів. Це папір для визначення рівня. Сумнівів нема.

І спершу він не червоний. Проблема саме в тому, що він червоний.

Погляди навколо болять. Біль, від якого холоне аж до кісток.

Погляди натовпу пекли, наче я опинився посеред якогось телешоу.

Якщо вони слухали наші слова, то миттю зрозуміли б, що я з ними.

Не здіймаючи крику, я щосили свердлю обох поглядом.

Нарешті вони зрозуміли, що накоїли. Дві курячі голови!

— Ем… щойно я взяла папір, він одразу став повністю червоним, — зізналася Томое.

Томое ніяково засміялася й криво всміхнулася.

Міо кивала, погоджуючись.

Обидві, схоже, зрозуміли, що мій погляд — серйозний. Треба було зрозуміти це ще кілька хвилин тому!

Я прошу пояснення у пані-реєстраторки.

Не встиг я озирнутися, як за стійкою стало на одну пані більше. Котячі вушка~ Тут таки є справжні звіролюди. Угу, молодчинка, пані Феліціє! Хоча, як і слід було чекати, вона все ж одягнена.

Примітка перекладача: Феліція — дівчина-кішка із серії файтингів Darkstalkers, яка ходить майже без одягу. Схоже, Макото подумки називає так працівницю з котячими вушками.

Синій і рожевий — до цих кольорів, наче в перук, я вже звик.

Спершу я би здивувався, зустрівши справжню звіролюдину, але я вже бачив орків і ящерів, що шокують куди більше, тож цього разу сприйняв спокійно.

— Ем… цей папір відрізняє рівні від 400 і вище, але…

Пані-реєстраторка була неймовірно напружена. Ну, я її не виню: перед нею двоє, які раптом опинилися в трійці найкращих.

Ці дві, мабуть, з тих топів, що лишають пана Ейса далеко позаду.

Візерунковий папір змінює колір, визначаючи рівень. Одноразова штука — яка марнота.

Якщо так, то факт: вони вже за 400. Але якщо я зараз скажу «ми більше не реєструємося», це, мабуть, не прокотить.

Нічого не вдієш — перевіримо до кінця.

Я ж уже вирішив цього не робити, і все одно… «Зітх».

Ех… моє щастя відлітає…

——

— Е-ем, тоді… ось папір на 625…

Я жестом зупиняю пані Феліцію, яка вже готувала наступний.

[Ці дві здатні щонайменше тиждень охороняти мене на цьому Пустищі так, що я не дістану жодної подряпини.]

Я не збрехав. Але мене бісить, що ці дві дивляться так, ніби це дрібниця!

[Якщо говорити про силу, то це рівень арків. Мамоно такого класу вони здатні перемогти. Тож підготуйте, будь ласка, щось іще вищого рівня.]

Натовп зашумів.

Арки?! Це ж павуки-монстри, яких вважають утіленням темряви?! Рід Павука Лиха!

Якщо йдеться про голодних — це 900?! Та ви що! Звідки взялися ці дві експертки?!

А якщо дійде до паперу на 1600, то вони можуть зрівнятися навіть із духами!

Неможливо — це збій паперу! Так, точно. Колись і з Ейсом було дивно. Він же теж «надто раптово» підняв рівень!

Я чую безліч голосів. Чесно — хочеться затулити вуха. Духи… це ж ті, що пов'язані з тією богинею-Багом? Здається, я чув таке від Цукуйомі.

— Від 900 до 1600?! В-ви серйозно? Ми ще ніколи таким не користувалися. Піду перевірю запаси!

Пані Феліція вибігає.

— Вако, а це нічого? — спитала Томое.

Вони обидві дають мені зрозуміти: «Зараз здійметься галас».

Та вже запізно!

Ігнорую. Ігнорую!

О, пані Феліція повернулась. Швидко.

— Ем… ось він.

О-о, як і слід було чекати, великий. Такий, що тримати доводиться обома руками.

Гм, схоже, вона зняла з країв щось на зразок фіксаторів.

Від усього аркуша віє дивною магічною силою.

Хм…

Час настав. Вивчимо цю штуку, що визначає рівні.

[Томое, почнімо з тебе.]

Я наказую письмом.

— Зрозуміла, — відповіла Томое.

Томое бере папір із прилавка обома руками.

Від паперу до Томое, від Томое до паперу — видно, що між ними відбувається обмін силою.

І це не лише магічна сила. Відчуття таке, як тоді, коли я створюю «Сакай»: ніби сила починає огортати тіло.

Блакитнуватий папір починає червоніти від правої руки Томое. До речі, Томое правша. Це має значення?

Гомін росте. Уже третина почервоніла. Значить, точно більше 100.

Половина.

Три чверті. Гм, процес сповільнився — фарбування раптом стало млявим.

Вісімдесят відсотків. Зупинилося — хоча не зовсім ясно, чи остаточно.

А, магічна сила, що огортала аркуш, зникла.

Уже можна, щоб до нього доторкнувся хтось інший?

Але пані Феліція дістала якісь спеціальні рукавички, надягла їх і боязко знову приладнала фіксатори.

Схоже, вона щось зчитує з цих фіксаторів. Гм, отже, саме вони показують числове значення рівня. Я, мабуть, правий.

Пані Феліція підняла голову й раз зітхнула. Схоже, щось записала. А тоді, як я відчув, почала вливати магічну силу в приготовану металеву табличку завбільшки з картку.

Вона, певно, завершила «гравіювання» печатки, й тоді жінка відновила процедуру…

Аркуш на мить спалахнув полум'ям і зник. Наче я дивився виставу фокусника.

Щоб зберегти таємницю? Захист приватності?

Чи, може, використаний папір небезпечний?

Одне я зрозумів точно: папір одноразовий.

— На цьому реєстрацію завершено. О-ось посвідчення про реєстрацію в Гільдії авантюристів для пані Томое.

— О-о, у міфриловій табличці відбивається моє обличчя. Ну як, Вако? — поцікавилася Томое.

Я лише киваю їй. Спілкуватися письмом таки морока. Хай там як, а міфрил з'явився цілком буденно. На вигляд цей фентезійний метал — просто звичайний метал, еге ж. Навіть не блищить.

Ранг E, а рівень… Так, у майбутньому вона точно світитиметься.

Бо…

— Ранг і рівень пані Томое…

Звук «ковтка слини» — не метафора. Я чітко почув.

— Ранг E, р-рівень… 1320.

Ось чому.

— Наразі це найвищий рівень… в усіх гільдіях авантюристів.

!!!!!!!!

Що вона сказала?!

Перше місце?!

— Ой-ой, як щедро. Виходить, я раптом стала першою. А який рівень у другого місця? — поцікавилася Томое.

Схоже, вона в доброму гуморі. Наскільки ж ти хочеш світитися?!

Але й мені цікаво: який рівень у найсильнішого авантюриста?

— Наразі це «Вбивця Драконів», пані Софія Бруга. Ранг SSS, рівень 920.

Томое, ти… дурепо.

Навіть авантюристка з таким грізним прізвиськом, як «Вбивця Драконів», зупинилася на тризначному рівні!

— Хо-хо, «Вбивця Драконів», значить? І на якого ж дракона полювала ця особа?

Примруживши очі, Томое весело розпитує.

Та й правда, вона сама — дракон.

— Я чула, що загін пані Софії, якщо не помиляюся, здолав Вищого Дракона «Лансера», який наводив жах на імперію.

— «Лансер»? Хо. Той ще й пихато звав себе «Міцуруґі». Дурень, — відгукнулася Томое.

Ого, яка суха реакція. У її низькому голосі навіть відчувалися веселощі.

Сам себе похвалю за незворушний вираз обличчя: інакше давно б уже розреготався, дивлячись на ту табличку.

Утім, ця Томое… Він, без сумніву, був її знайомим. Невже в драконів на самій верхівці погані стосунки?

У будь-якому разі — круто. Дракон із прізвиськом «Міцуруґі».

Хотів би зустріти його живим.

— Тоді можна мені наступною? — озвалася Міо.

А, точно. Ще ж Міо.

Я й так уявляю, але вона точно теж за чотири цифри.

Під час вимірювання…

Готово!

Окей, 90% повністю червоне!!

Руки, що подавали металеву табличку, тремтіли.

Ну звісно. Якщо знаєш, що той, хто перед тобою, здатен убити дракона, то панянці є від чого тремтіти.

Жалюгідні слова дівчини з мокрим від поту обличчям.

— Пані Міо, ранг E, р-рівень… 1500.

О-ке-е-ей, ю ар намба уан!

Ви вже самі собі граєтеся в пана Комона.

У-ва~, як же ми світимося. Відтепер світитимемося неймовірно. Купець-новачок, у якого обидві охоронниці мають чотиризначні рівні. Обшукай хоч увесь світ — такий лише я!

— Що ти сказала?! Немає такого, щоб у Міо 1500, а в мене 1320! Ей, працівнице. Неси ще один папір — будемо міряти серйозно! — обурилася Томое.

Ах, ну годі вже. Невже тільки я можу зупинити свою команду?

«Тук-тук»

Я торкаюся плеча Томое.

[Поки ти спала, Міо билася. Тож у певному сенсі це цілком природний результат. А тепер моя черга.]

Поки Шін безтурботно спала в тій горі, Міо, голодна, блукала світом і сіяла лихо. Не дивно, що досвіду в неї більше.

Чи слово «досвід» тут підходить — не знаю. Але інстинкт підказує: так.

Томое бурчить щось на кшталт: «Що значить „у певному сенсі“?! На що ти натякаєш?!» — але я залишаю її Міо, а сам підходжу до стійки.

[Розраховую на вас.]

Я так і пишу.

Пані Феліція нервово простягає папір «на 900».

Я мимоволі криво усміхаюся.

[Мені вистачить і найменшого.]

З цими словами я відмовляюся від аркуша завбільшки з дві долоні.

Бо, найімовірніше, він не потрібен.

Тоді мені подали до болю знайомий папірець, дуже схожий на той, що колись діставала Ема.

Оцей. Саме він.

Я беру його в ліву руку.

О? Є зміни. О-о, невже і мій рівень підріс?

А тоді — раз, і зупинилося.

На цьому папері немає особливого візерунка. Як він узагалі визначає рівень?

Як би це сказати? Погляди навколо болять. Безжально мене прошивають.

Краще б уже сміялися.

— Ем… пан Райдо… ранг E, рівень 1.

Вона сказала це в явно пригніченому тоні.

Ну так. Я й так знав.

Нічого, я давно це знав.

До речі, в цьому світі я користуюся вигаданим ім'ям.

Не через усю цю історію з Богинею та героями — просто, ну, здебільшого тому, що мені так захотілося.

Натовп не знає, як реагувати. Ім'я, рівень і ранг — публічна інформація, тож у майбутньому приховати дані цих двох не вийде.

Нехай я йду «звичайною стежкою».

Мені навіть легше. Публічні списки зазвичай показують насамперед топів, тож якщо ми не підніматимемо ранги занадто високо, дані про них не розлетяться миттєво. Напевно.

Я твердо відмовився від детального вимірювання характеристик. Не хочу розкривати ще більше відомостей про себе! Хтозна, які дивні числа там з'являться.

Мені самому хотілося б дізнатися свої характеристики, але… гаразд, краще подумаю, як розшукати відомості про своїх родичів.

А тепер ходімо до заїжджого двору, роздивляючись дорогою ятки. Пані-реєстраторка казала, що кілька заїжджих дворів співпрацюють із гільдією.

Авантюристи сторонилися моїх двох служниць, тож навколо нас ніби стало просторіше, і ми змогли йти неквапом.

Ми рушили шукати, де зупинитися на ніч.