Розділ 189 — Божевільний фестиваль у храмі

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Це, найімовірніше, гармидер, який учинили духи.

— Відчуття, ніби вони в п'яному стані.

— Як дратує.

Такими були наші враження.

Після того як ми увійшли до викривленого простору, всередині, схоже, не було ні мамоно, ні ознак того, що тут ворушаться демони.

Але натомість духи Вогню й Землі шалено здіймали гармидер.

Якби це робили люди без сили — ще куди не йшло, але коли таке влаштовують духи, які практично є скупченнями стихій, це аж ніяк не безпечно.

Каміння, метал та інші тверді предмети буйно танцювали в повітрі, а навколо них, наче огортаючи все це, різнобарвне полум'я ефектно шаленіло, ніби створювало витвір мистецтва.

З'являлися й зникали тьмяні червоні та жовті світлові силуети у формі г'юманів — нижчі духи, що не мали власної волі.

Тут також була велика ящірка, оповита вогнем, яка стрімко рухалася.

І маленька істота, схожа на дитину, що тримала в одній руці молот і гатила ним тут і там.

Думаю, це середні духи.

Схоже, вони то мають волю, то ні.

…Хоч усі тут виглядають не при собі, тож класифікувати їх може бути важко.

— Чому ви такі спокійні?! — вигукнула Лусія.

— У храмі явно відбувається щось ненормальне. Треба поспішити всередину, до великого вівтаря, — сказала Сарі.

Пані Лусія й Сарі ставилися до духів цілком серйозно.

Відбиваючи атаки, що летіли з усіх боків, ми просувалися зі швидкістю ходьби.

Ми йдемо слідом за цими дівчатами й просуваємося разом із ними.

…Ну, вони ж сказали, що захищатимуть нас.

Насправді атаки ззаду й атаки, які перешкоджали нашому просуванню, знешкоджували Шікі та Міо, але навіть я розумію, що говорити їм про це не потрібно.

— Ем, у такому темпі ми не тільки не встигнемо потрапити всередину храму, а ще й, здається, проведемо ніч на сходах, — сказав я.

Про всяк випадок я питаю про наш теперішній темп.

Що ближче ми підходимо, то жвавішими стають рухи духів.

Принаймні саме це я можу припустити з того, що бачу за допомогою «Сакаю», і з розвитку ситуації.

Схоже, пані Лусія не має читерської регенерації Іо й не може ігнорувати ушкодження.

Сарі володіє магією, здатною пристосовуватися до ситуації, і її магічної сили також багато, але контратак надто багато, тож вона втрачає ініціативу.

Я починаю думати, що справді було б краще один раз повернутися.

Якщо покликати генералів демонів або як слід зібрати армію, вони, можливо, зможуть із цим розібратися.

— З такими безперервними атаками інакше ніяк! У мене є кілька планів, зачекайте трохи! — сказала Лусія.

Пані Лусія не має ані хвилини перепочинку.

На мене накричали.

Якщо правильно пам'ятаю, Рефт був майстром контратак, чи не так?

Вона успадкувала від Іо здатність знаходити слабкі місця противника й, напевно, навчилася в Рефта технік того, що робити після їхнього виявлення.

Думаю, це тип із хорошим балансом.

Якби вона повністю успадкувала стиль бою Іо, їй знадобилися б його захист і регенерація.

Це вже чит.

Його неможливо повністю скопіювати, але можна послабити до прийнятного рівня. Варто занотувати, що існують і такі люди.

— Старша сестро, це складно. Я теж пробувала придумати способи, але дійшла висновку, що найкраще — відступити, — сказала Сарі.

Сарі доволі спокійна.

Ну, навіть коли вона одного разу застосувала велику атаку, хвиля знову почала рухатися, тож це не лише виснажує, а й невигідно.

Якщо ми не прискоримося більше, ніж зараз, поступово стане гірше.

Навіть я це розумію.

— Тоді відступімо. Ситуація гірша, ніж очікувалося. Тепер, коли у нас є про що доповісти, хіба ви не виконали свою роль більш ніж достатньо?

— …Просто немає перепочинку, щоб створити вихід для відступу, — відповіла Сарі.

Ой-ой, отвір, через який ми увійшли, уже закрився, і якщо ми повернемося туди, Сарі знову доведеться зосереджуватися, а це буде доволі складно.

— Нічого не вдієш. Тоді повернемося до входу, і хтось із моїх відкриє його знову, тож пані Лусіє, пані Сарі, не перенапружуйтеся, — сказав я.

— Ви!! кажете це!! так, наче це просто!! — вигукнула Лусія.

Схоже, витривалість у них ще є, але хто знає, скільки протримається дух пані Лусії.

Як сказати, вона розсудлива, але, як і слід було очікувати, у ній усе ще є «дитяча» частина. Мене це навіть заспокоює.

— Не порівнюйте нас із такими пташенятами, як ви. Таке навіть розминкою не стане. Відступити чи просунутися вперед — жодних труднощів, — сказала Міо.

— …То ви так кажете. Тоді я неодмінно хочу побачити цю вашу силу! Але напрям буде вперед! — відповіла Лусія.

Вперед, каже вона?

У неї сильне почуття відповідальності? Чи це теж задум Володаря демонів?

Узагалі, мені здається, що він також причетний до цієї ненормальної ситуації.

— Пане Райдо, якщо можливо, я також хотіла б побачити цю силу. Якщо у вас є сила, з якою немає різниці між наступом і відступом, я хотіла б у неї повчитися, — сказала Сарі.

— Навіть якщо ви кажете «повчитися», це суперечить тому, що ви самі запропонували, чи не так? Якщо ви почнете наказувати нам, як вам зручно, це лише завдасть клопоту Ваці й нам, — сказав Шікі.

— Пане Шікі, я визнаю, що моя передбачливість була наївною. Але в цій ситуації я ще більше хвилююся за безпеку людей усередині храму, які служать духам. Ми зі старшою сестрою хочемо переконатися, що вони ще живі, і захистити їх, будь ласка. Звісно, ми доповімо про це Його Величності й обов'язково вам віддячимо, — сказала Сарі.

Поранені, га.

Правда в тому, що я вже помітив ознаки життя, схожі на демонів.

…І місця, де ознаки життя були.

— Хм-м, ти, одна з тих, хто нестиме наступну епоху раси демонів, заходиш так далеко, що покладаєшся на когось іншого? — спитав Шікі.

— …

Сарі замовкла.

У такому темпі всередині храмів, найімовірніше, шаленіє ще сильніший дух, і все перетвориться на більший хаос, тож простіше було б просто один раз повернутися й дати їм самим із цим розібратися.

А, ні, це територія демонів, тож буде погано, якщо вони подумають, ніби ми робимо все, що хочемо.

Схоже, Його Величність Володар демонів таки людина, з якою не можна втрачати пильності.

— Вако, я думаю, що цього разу було б добре зробити так, щоб вони були нам винні, — сказав Шікі.

— Хіба не добре? — відповів я.

— Вако, ви надто поблажливі до бажань демонів. І ти теж, Шікі, — сказала Міо.

— Не кажи так, Міо. Ти ж хочеш повернутися до обіду, правда? — сказав я.

— Це… правда, але… — відповіла Міо.

— Тоді потерпи трохи. Схоже, ми зможемо дізнатися причину, якщо дістанемося до великого вівтаря храму, — сказав я.

— …Фух… Ви двоє, відступіть. Міняємося місцями, — сказала Міо.

Міо розгорнула віяло й вийшла вперед разом із Шікі.

Спереду — Міо та Шікі, у самому центрі — я, ззаду — пані Лусія й Сарі.

…Е?

Я на позиції, якій доручено захищати демонів?!

Овва.

— Побачимо, на що ви здатні, пане Райдо. Силу, яку визнав батько. Я також із нетерпінням чекаю побачити силу ваших послідовників, — сказала Лусія.

Схоже, пані Лусія тепер повністю нас ненавидить.

— Перепрошую, що так сталося після того, як ми говорили так гучно. Пане Райдо, ми принаймні захищатимемо вас, — сказала Сарі.

— Ні, раз уже так склалося, не зважайте. Тут є кілька людей, які ще живі, тож краще подумайте, як ви їх захищатимете, — сказав я.

Цілком достатньо обгорнути їх магічним обладунком.

Якщо вони запитають, я просто відповім, що це бар'єр.

— ?! Ви можете визначити, де перебувають ті, хто в безпеці?!

— Пане Райдо!

— Перш ніж іти до храму, спершу обійдемо ці місця. Їх чотири. Міо, Шікі, ви знаєте, де саме, правда? — спитав я.

— Так, підемо по черзі. Але Ваці не обов'язково йти з нами, — сказала Міо.

— Саме так, як каже Міо. Будь ласка, зачекайте біля тих сходів. Ми зберемо їх, — сказав Шікі.

— Зрозуміло. Тоді розраховую на вас. Я чекатиму, — відповів я.

Я дивлюся на сходи завдовжки кілька сотень метрів.

Я помітив, що пані Лусія й Сарі позаду мене здригнулися.

Замість того щоб іти по одному в певному порядку й дозволити комусь із них померти, краще залишити це Міо й Шікі.

— Ну що ж, я зроблю це місце трохи тихішим. Шікі, решта на тобі, — сказала Міо.

— Залиш це мені, — відповів Шікі.

Міо розпростерла щось, схоже на павутину, на велику площу навколо себе.

Вона нічого не сказала й мовчки заплющила очі.

Це арія в стилі Міо.

Вона виглядає так, ніби нічого не робить, а потім раптом прилітає потужний прийом.

Шікі, глянувши на стан Міо, схоже, теж почав арію.

Навколо з'явилися помаранчеві вогники, схожі на піщинки, і почали розсіюватися.

Якщо не звертати уваги, їх можна втратити з поля зору; володіння Шікі.

— Тоді ходімо. Я бігтиму легким темпом, тож, будь ласка, тримайтеся за мною, — сказав я.

— Ні, зачекайте, «легким темпом», кажете, пане Райдо? Як саме ви… — почала Лусія.

— Зараз зрозумієте. А, бачите, — сказав я.

Пані Лусія, усе ще розгублена, вказала на духів Вогню й Землі, які й далі шаленіли.

Я відчув дію сили Міо й відповів їй.

«Лясь»

Особливий прийом Міо завершився приємним звуком.

У ту ж мить по всій місцевості пройшов поштовх, схожий на землетрус.

Сильно труснуло лише раз.

Для нас це було все.

Але для духів це було…

— Дехто ще залишився, га. Усі вони слабкі, тож не такі вже й смачні, але зухвальцям, які божеволіють перед Вакою, не знаючи свого місця, цього цілком достатньо, чи не так, — сказала Міо.

«Гуп-гуп»

У місці, що занурилося в тишу, пролунав такий звук, і вогонь та мінерали один за одним почали падати на землю.

Разом із ящіркою та дитиною всі вони мали великі рани, ніби від їхніх тіл відкусили шматок. Вони падали й далі роз'їдалися темрявою, доки не зникали.

Деякі духи ще рухалися по землі, а деякі навіть мали сили злетіти в небо, але…

— Ну що ж, я подбаю про решту, — сказав Шікі.

Шікі вдарив чорним посохом об землю.

Це доволі стандартна дія, яку він робить, коли активує закляття.

Такий вибір дії справді збільшує силу закляття, тож недооцінювати це не можна. І у випадку Шікі це саме так.

До речі, арія була: «Землю — на пил вітру, вогонь — на попіл водою», тож, на відміну від Міо, Шікі, мабуть, створив закляття, яке розбиралося з духами залежно від їхньої стихії.

— А, — сказала Сарі.

Слова Сарі, ні, її приголомшений голос був ніби сигналом. Решта духів застигли, перетворилися на пил, розірвалися й зникли.

Гарно зроблено.

— Що ж, ми скоро повернемося.

Міо й Шікі по разу вклонилися й рушили в протилежні боки.

— Що ж, отакі справи, тож поспішімо й ми. Їх знищили, але, судячи з розвитку подій, скоро, напевно, з'являться нові, — сказав я.

— …

— …

Е, вони двоє виглядають дивно, як тоді, коли ми сюди входили.

Думаю, клас генерала демонів зміг би зробити приблизно стільки ж.

Іо ж міг би увійти до храму, не переймаючись ушкодженнями.

◇◆◇◆◇◆◇◆

Усередині храм перетворився на лабіринт, ніби хтось спеціально хотів нас дратувати. Чорт.

Я ненавиджу такі речі.

А заодно, чесно кажучи, я не люблю ходити в сирі й вологі печери.

Моя межа — вапнякові печери, перетворені на туристичні об'єкти.

У мені є сторона, яку приваблюють загадкові місця, але коли я думаю про вологість, температуру, водні жилки… печери мене зовсім не тішать.

Цей світ ортодоксальний, але добре, що мені не довелося лізти під землю.

Інакше кажучи, зараз мені доволі гірко.

— Хіба ми не можемо поставити мітку й пустити все на самоплив? — сказав я.

— Думаю, ми вже майже там, тож, будь ласка, потерпіть ще трохи, — відповів Шікі.

Є два вищі духи. Я відчуваю, що вони там.

Я озвучив бажання просто все підірвати й прокласти прямий шлях до них, але Шікі відреагував.

…Не можна, га.

— Вако, нічого страшного, якщо ми просто зробимо це потай. Зробімо, — сказала Міо.

— Ти повністю озвучила задум. Шікі теж це чує. Це вже не таємниця, — сказав я.

— Шікі — не проблема. Я зроблю так, ніби він нічого не чув, — сказала Міо.

— Пані Міо, у будь-якому разі це занадто. Наша мета — розслідувати ненормальність храму духів, тому, будь ласка, утримайтеся від силових методів, — сказав Шікі.

Схоже, навіть Шікі цього разу має що сказати про напористість Міо.

Гм?

(Старша сестро, це правда. Торгова компанія «Кудзуноха» має військову силу рівня великої країни лише трьома людьми тут. Ба більше, навіть у ситуації, де ми можемо отримати проблему з вищими духами, вони не відчувають жодної небезпеки.) — передала Сарі.

(Розумію. Але, Сарі, ми все ще не знаємо, чи сам Райдо сильний.) — відповіла Лусія.

(Не думаю, що двоє настільки сильних людей обрали б господаря через кров чи політичну владу. Як попереджав батько, Райдо не той супротивник, якого ми хочемо бачити перед собою. Я також дійшла такого висновку.) — сказала Сарі.

Я думав, вони мовчать, але, схоже, вони розмовляли думковим зв'язком.

Я розширив «Сакай», щоб підтвердити місцеперебування вищих духів, і випадково їх почув.

Ми вже завершили аналіз того, чим користувалася Рона, тож щось на кшталт підслуховування можливе.

Добре, що в мене є звичка перевіряти думкові зв'язки, коли я розширюю «Сакай».

…Ні, загалом перехоплювати — погано.

Але в інформаційній війні винен той, за ким підглянули.

Рона теж так думає, тому й створила захищений думковий зв'язок.

Так, відкладемо моє почуття провини.

(…У такому разі, чи створив цю ситуацію ідіот, що хоче виступити проти батька, чи її підлаштував сам батько, чи причина взагалі інша — для нас цей інцидент був вартий того.) — сказала Лусія.

(Не думаю, що це підлаштував батько. Можливо, щоб виміряти силу Райдо, він навмисно залишив це нам і не діяв сам.) — відповіла Сарі.

(Використовуючи вищих духів і навіть наражаючи наші життя на небезпеку?) — спитала Лусія.

(Якщо не брати до уваги духів, він, найімовірніше, вірив, що старша сестра і я зможемо хоча б трохи оцінити силу й схильності Райдо.) — сказала Сарі.

(…Так, хоч би що там було, шанси, що нас оберуть Володарем демонів, низькі. Навіть якщо в нас є сила, для жінок… знайдеться інше застосування.) — сказала Лусія.

(Підтримувати расу демонів: нам судилося вийти заміж за когось впливового або за іншого напівлюда, щоб підтримати політичну стабільність і створити добрі відносини.) — сказала Сарі.

(Так. Не те щоб у нас не було королев, але їх було небагато. Старший брат особливо вправний у політиці, тож… Сарі, ти теж так думаєш, га.) — сказала Лусія.

Схоже, у них іде доволі важка розмова думковим зв'язком.

Ми змогли врятувати приблизно десять уцілілих, але більше живих немає.

На всіх накладено бар'єр, і вони тепер у безпеці; це, мабуть, послабило пильність цих двох.

Вони, ймовірно, думають, що бою проти вищого духа бути не може.

Принаймні ці дві дівчини не мають сили боротися проти Вищого Дракона чи вищого духа.

(Райдо, якщо в нього така сила, то вся його поведінка дотепер була удаваною. Було б логічно припустити, що він ретельно склав план, перш ніж вступити з нами в контакт.) — сказала Лусія.

Пані Лусія справді насторожено ставиться до мене.

…Правда, я удавав, але, мабуть, це інше удавання, ніж те, про яке думає пані Лусія.

Хоч це й соромно.

(Ну, цього я не знаю, але нам, можливо, треба підготуватися.) — сказала Сарі.

(Причина, чому сьогодні нам доручили бути його провідницями, найімовірніше, у тому, що Райдо відповів на питання батька про шлюб, так, Сарі?) — спитала Лусія.

Баха!!

Ш-шлюб?!

(Я ще не вирішила, а старша сестра повністю відмовилася, так?) — сказала Сарі.

Ще не вирішила…

Ще… не вирішила?

Тобто вона не може вирішити.

Не відмова.

Не відмова?!

Ви серйозно?

Але, як і слід було очікувати, з маленькою дівчинкою це неможливо.

Етично неможливо.

Навіть у 2D-іграх я зазвичай уникав таких маршрутів.

І насправді, навіть якщо спробувати це уявити… так, неможливо.

(Якщо ти не маєш наміру стати нареченою, тоді принаймні візьми на себе роботу зі збирання інформації. Якщо щось станеться, стань щитом Райдо й помри; покращ враження, яке він має про расу демонів. Ось що, мабуть, він нам каже.) — сказала Лусія.

(Або, можливо, він каже нам побачити його силу й переглянути наше рішення.) — відповіла Сарі.

(Фух… правда. Якщо чесно, він за межами здорового глузду. Я вже зрозуміла, що не змогла б перемогти, навіть якби він стояв на руках. Ні, я це вже знала. Не зробивши жодної стійки, він зник, не залишивши й тіні. Але його ставлення, ніби він применшує власну силу, просто…) — сказала Лусія.

(Мені здається, це трохи не схоже на применшення власної сили. Він здавався звичайною людиною, яка отримала величезну силу.) — сказала Сарі.

(У такому разі він ще небезпечніший. Якщо людина застосовує таку силу з відчуттям, ніби це її повсякденність, це буде катастрофа.) — сказала Лусія.

(Так, тому необхідне існування, яке переконається, що Райдо не спрямує цю силу на расу демонів.) — сказала Сарі.

(…Тобто ти кажеш, що це ти або я? Але… якщо думати про вік і зовнішність, якщо Райдо не має доволі особливих сексуальних уподобань, це зрештою буду я.) — сказала Лусія.

У мене немає таких сексуальних уподобань!!

…Гм, е, ця реакція може бути…

(Старша сестро, ти людина, яка нестиме наступну епоху армії. Якщо можливо, мені було б краще, якби ти мені допомогла.) — сказала Сарі.

(Сарі також має майбутнє в дипломатії та управлінні інформацією. Ти повинна сяяти поруч із Роною, інакше буде проблема. Порівняно з цим Іо й Рефт — мої наставники — не мають труднощів зі своєю армією. Якщо мене використають як політичний інструмент із декоративним титулом принцеси, то заручини з людиною, яка має силу, порівнянну з Оверлордом, були б не таким уже й поганим варіантом.) — сказала Лусія.

Воно йде!

Я переводжу концентрацію на реакцію, що наближалася на високій швидкості.

— Міо, Шікі! Схоже, це ті, хто прийшов нас зустріти, — сказав я.

— Ой, це зекономило клопіт із тим, щоб змусити Шікі замовкнути, — сказала Міо.

— О… але великий вівтар мав би бути просторішим місцем, тож там було б легше, — сказав Шікі.

Зрозуміло.

У такому разі…

— Тоді я знаю шлях туди, тож відштовхнімо його назад. Я зроблю це, — сказав я.

Я наче знаю шлях, яким воно прийшло.

Це храм духа Землі, тож, думаю, той, хто йде, — вищий дух Землі.

Ну, байдуже, хто саме.

— Я теж можу це зробити, — сказала Міо.

— Схоже, воно доволі велике, тож залишаю пані Лусію й пані Сарі на тебе, — відповів я.

Воно досить велике.

Може, удвічі більше за Міо в час, коли вона була павуком.

Розміром із найбільшу вантажівку.

Я не бачу його зовнішності, але з таким розміром помилки бути не повинно.

— Воно проб'є стіну десь там. Чекай, корова?! — сказав я.

Велика!!

Ні, я цього очікував, але корова?!

Підтвердивши наші постаті, вона почала бити задніми ногами.

Навіть рухи коров'ячі.

Але… є кілька місць, які відрізняються.

Найбільше вона схожа на корову, але має гриву, а замість копит — жахливі кігті; у неї навіть довгі ікла, як у шаблезубого тигра.

Уся її шкіра чорна, блискуча й виглядає твердою; те, що справді нагадує корову, — це товсті й гострі роги.

Очі люто сяють, і я не можу сказати, що вона при тямі.

Навіть вищий дух у такому стані.

Усі, хто з'являється, — ті, з ким я не можу поговорити!

…

Її очі засвітилися яскравіше.

Гех!

— Міо, зітри це! — сказав я.

— Так! — відповіла Міо.

Мені не треба було перевіряти, чи вона може це зробити.

Ну, Шікі також рухався, створюючи ще кілька шарів бар'єрів.

Я щасливий, що мене оточують надійні підлеглі.

Підлога й стіни почорніли, і з них виросли гострі сталагміти.

Коли Міо закрила віяло й торкнулася одного з багатьох, усе розсипалося.

Ледь устигли!

Як і слід було очікувати від Міо.

— Шікі, будь у тилу й захищай тих двох. Міо, якщо вона спробує зробити щось після цього, стирай це ще до активації! — сказав я.

— Як забажаєте, — відповів Шікі.

— Будь ласка, залиште це мені, Вако, — сказала Міо.

Мої накази ледь встигають.

Вищий дух трохи опустив голову, як перед коридою, його гострий ріг захвилювався, ніби живий, і, викривляючись, простягнувся в мій бік.

Ого, круто.

Це закляття перетворення? Чекай, він мчить!

Але якщо це змагання сили, проблем немає.

Що ж, тоді — «досукой!» — і проштовхаємося до великого вівтаря!

Примітка перекладача: «досукой» — традиційний вигук борців сумо.

— Що, ви збираєтеся прийняти це на себе?! — вигукнула Лусія.

— Безрозсудно… — сказала Сарі.

Ігноруючи голоси двох дівчат, я відповідаю на корову (умовно кажучи), що мчить на мене, власним ривком.

Я активую магічний обладунок і зупиняюся трохи перед зіткненням із цим створінням.

А потім кінчики гострих рогів, що несуться на мене… хапаю обома руками!

Величезна корова, яка мчала, прискорюючись, затремтіла переді мною й зупинилася.

— Не може бути, вона ж така велика. Це неможливо, — сказала Лусія.

— Не сформувавши жодного закляття, він зупинив її рух… — сказала Сарі.

— Ну що ж, пане вищий духу, я поверну вас до вашої кімнати! — сказав я.

Я намагаюся просунутися вперед.

Тц, як і слід було очікувати від чотирьох ніг.

Вона чинить опір.

Але це те саме, що перетягування каната.

Якщо рівновагу порушено, далі треба просто тиснути з усієї сили.

— Вона зупинилася. Ні, поволі, але він відштовхує її назад, — сказала Лусія.

— А, може, це матеріалізація магічної сили, про яку доповідала Рона? Тіло, створене із затверділої магічної сили. Навіть у невидимому стані воно має таку силу? — сказала Сарі.

Можливо, їй не подобається, що її схопили за роги, тому велика корова невдоволено трусить головою.

Але я не відпущу.

Я штовхаю, не зважаючи.

Вона починає поступатися.

У такому разі далі треба просто перемкнути передачу.

У мене ще багато запасу.

Гаразд!

— Міо, Шікі, пані Лусіє, пані Сарі; я відштовхну її одним ривком. Будь ласка, йдіть за мною до великого вівтаря, — сказав я.

Я збираю силу в ногах.

Скільки б вона не намагалася рухати головою, скільки б не била ногами об землю і не набирала інерції, вона вже як труп, якого поступово відштовхують назад.

У ту мить, коли в її очах з'явилося таке хвилювання, я вивільнив накопичену силу й відштовхнув її туди, звідки вона прийшла.

Повільно й упевнено прискорюючись.

Зрештою швидкість зрівнялася з її ривком.

Я зробив йорікірі аж до великого вівтаря.

Примітка перекладача: йорікірі — прийом сумо, коли суперника, міцно тримаючи, виштовхують просто за межі рингу.

Моє тіло огорнуло відчуття досягнення.

— ЙОРІКІРІ! Жартую. Якби Томое була тут, вона, мабуть, зраділа б, — сказав я.

— Справді. Це було справді чудово, — сказав Шікі.

— Навіть якщо казати, що тут просторо, не так уже й просторо. Може, трохи затісно, щоб тут усе завершити, — сказала Міо.

На відміну від нас, які щось святкують, кількість слів у двох демонів упала до нуля.

Можливо, вони говорять думковим зв'язком, але зараз ми посеред бою, тож я не підглядатиму.

Величезна корова підводиться й, як і раніше, люто дивиться на мене та намагається щось зробити.

Але Міо все це знешкоджує, тож нічого не активується.

— Гаразд. Шікі, розслідуй. Я захищатиму пані Лусію й інших, тому Міо, піди трохи заспокой того вищого духа. Схоже, він розлютився, — сказав я.

— Зрозумів, — відповів Шікі.

— Зрозуміла. Але, Вако, його ж можна вбити, правда? — спитала Міо.

— Ні, точно ні. Лише стримування, — сказав я.

— …Я хотіла, щоб тут ви сказали: «Не заперечую», — сказала Міо.

Та ні за що я б цього не сказав!

Це ж дух, знаєш?

Він вищий дух, тож, мабуть, неймовірний, знаєш?

Я розумію, що було б погано вирішувати, не вислухавши його як слід.

Буде клопітно, якщо це наказ Богині.

Тепер, коли я думаю про це, останнім часом вона справді дуже тиха.

Яку лайку й обмеження наклали на неї Сусаноо та інші?

…Від однієї думки мені страшно.

Навіть Афіна, яка виглядала найслабшою з групи, рухалася так відважно й була дуже сильною.

Зрештою та пані побила мене до стану, коли я не міг рухатися; і все це в костюмі.

Боги справді страшні.

Окрім Бага.

— В-Вако! — вигукнув Шікі.

— Шікі, що сталося? — спитав я.

— Ще один іде збоку! — відповів Шікі.

Збоку?

— Навіть вищий дух Вогню?! — вигукнула Лусія.

А, пані Лусія заговорила.

— Не лише Бегемот, а й Фенікс… Такими темпами столиця може перетворитися на попіл. Я принаймні думала, що вищі духи не збожеволіли, а це лише викривлення, тому й гадала, що ми самі зможемо з цим упоратися, — сказала Сарі.

Сарі теж заговорила.

А, тож це Бегемот, га.

За те, що називав тебе величезною коровою, дуже перепрошую.

Але зрозуміло, Фенікс, га.

Те, що не доведеться проходити ще одне таке підземелля, — це… удача.

Мені пояснили лише, що вони вищі духи, але деталей не було, тож тепер, коли я знаю їхні імена, мені стало легше.

— Нам пощастило, правда? Тоді Шікі подбає про Фенікса… — почав я.

— Шікі, ти займайся тією коровою. Я піду до птаха, — сказала Міо.

— Міо, — сказав я.

Раптове втручання Міо.

А що з коровою… тобто Бегемотом?

А, якась чорна павутина зникла.

Він лише ще більше розлютився.

Якщо в цей момент передати естафету Шікі, це тільки створить йому проблеми.

— А, ні. Насправді я думаю, що буде простіше, якщо Вака й пані Міо займуться цим, — сказав Шікі.

А, тепер, коли думаю про це, Шікі казав, що йому було доволі важко битися проти Лансера.

Я хочу, щоб він розслідував цей випадок, тож, можливо, мені просто варто впоратися з обома.

— У мене більше настрою на птаха, ніж на корову. Гаразд, міняємося, — сказала Міо.

— Нічого, Шікі. Я впораюся з об… — почав я.

— Шікі, хіба це не чудова нагода постаратися? Чи ти… намагаєшся спихнути всі клопоти на Ваку? Як щодо того, щоб скинути один шар шкіри? — сказала Міо.

— ?!! — здригнувся Шікі.

— Ні, я хочу, щоб Шікі розслідував причину… — почав я.

— Вако, можете, будь ласка, залишити це мені? Вищий дух Землі — непоганий супротивник! Будь ласка, дозвольте! — сказав Шікі.

Я не можу договорити до кінця!

Якщо ти хочеш це зробити, ну, можу залишити.

У разі чого я просто допоможу.

Тоді, як і планувалося, я захищатиму пані Лусію та інших.

— Так і має бути. Швидше підтягуйся до нашого рівня. Ну що ж, Вако, я піду їсти птаха, який сам себе підсмажує… тобто заспокою його. Хай там як, я ще повернуся, — сказала Міо.

…

Мені тривожно.

◇◆◇◆◇◆◇◆

Одразу після початку бою я, Сарі, просто дивилася на те, як б'ються Райдо й Торгова компанія «Кудзуноха».

Я швидко зрозуміла, що мірок на кшталт «генерал демонів» чи «батько» недостатньо, щоб оцінити цих людей.

Узагалі, саме те, що людина може самотужки протистояти вищим духам Вогню й Землі, уже виходить за межі мого розуміння.

Сила, яку я можу уявити в голові, і сила, яку я бачу на власні очі, — просто різні речі.

Саме це зараз і відбувається.

Колись із расою демонів співпрацювала авантюристка на ім'я Софія.

Вона також була людиною, силу якої важко було осягнути.

Кажуть, вона билася проти Вищих Драконів малою групою й перемагала, але в моїх очах це було б приблизно на рівні Іо, коли він використовує свій козир.

Я переважно працюю у відділі інформації, але старша сестра Лусія має більший досвід у розпізнаванні сили інших, і навіть вона не знає сили Райдо. Тож я подумала, можливо, його тягне за собою власна сила.

— Гей-гей, твої рухи мляві, пташко! — сказала Міо.

Чорноволоса дівчина, Міо, рухається в повітрі, ніби ковзає, і шаленіє в небі, маючи Фенікса за супротивника.

Інший, Шікі, на землі розбирається з Бегемотом так, ніби це легко.

Прізвисько Фенікса — «безсмертний». Якщо не брати до уваги, чи це справді так, схоже, він має регенераційну здатність, що перевершує здатність генерала демонів Іо.

І справді: він кілька разів приймав на себе особливі прийоми Міо на повну силу, і його крила ламалися, але миттєво відновлювалися. Та, спостерігаючи за ситуацією, усе саме так, як сказала Міо: його рухи ставали млявими.

Якщо це означає, що він слабшає, то це означає, що Міо переважає вищого духа.

Фенікс, про якого батько казав, що він має мирний характер, поводиться люто, зовсім не так, як мені розповідали, але він без сумніву вищий дух.

Хоч якою живою істотою він є, це не те, проти чого має бути здатна битися одна особа.

— Тож і це не працює! Подумати тільки, сама лише стихія землі настільки ускладнює справу! — вигукнув Шікі.

Слова Шікі пролунали саме тоді, коли його магія розсіялася поруч із Бегемотом.

У певному сенсі цей бік дивує мене більше, ніж Міо.

Бегемот — вищий дух Землі.

Як каже Шікі, він вершина всього, що пов'язане зі стихією землі.

З доповіді Рони походження Шікі — це ліч Лярва, якого вона знала. Ліч — найвища точка нежиті, але нежить є існуванням стихії землі. Інакше кажучи, не має бути нежиті, здатної протистояти Бегемоту.

Навіть якби він створив армію, одним ревом вона вся перетворилася б на багнюку, тож жоден меч чи магія не мали б нашкодити його тілу.

І все ж, навіть якщо сила значно послаблена, деякі закляття доходять до нього й ранять.

Як людина, що вивчає магію, я вважаю його бій неймовірним.

— Тринадцять щаблів! З першого до четвертого — вивільнення. «Жезл», «Меч», «Чаша», «Монета», — сказав Шікі.

?!

Сила Шікі розрослася.

І це було так, ніби саме його існування посилилося — справді густа активація сили.

Було чотири слова.

Тобто він зробив чотири види посилення одночасно?

Таке сильне закляття з такою короткою арією…

Не лише Шікі; усі троє із Торгової компанії «Кудзуноха» мають ненормальну швидкість арій.

Навіть якби лише частина цієї техніки опинилася в руках раси демонів, ми точно змогли б розширити й створити більше тактик у бою.

Вони роблять усе це так, ніби це природно.

У якийсь момент на Шікі вже було чотири персні.

Чотири.

Отже, це, мабуть, результат його закляття.

— Сьомий щабель, «Пекло», вивільнення й активація! «Храм туману Нівльгейм», поглинь цього повністю…?!! — вигукнув Шікі.

У мить, коли до Шікі зібралася величезна кількість сили й мала бути вивільнена, Бегемот змінив форму рогів: із двох вони злилися в один.

Його очі засяяли.

Перстень на мізинці Шікі випромінив світло, але, сяйнувши, зламався й зник.

Мабуть, закляття провалилося.

Або ж це була осічка через втручання.

— Ой-ой, судячи з того, як він зламався, якийсь час ти ним не зможеш користуватися. Навіть рухаючись інстинктом, той дух зрозумів, що це небезпечно, — сказав Райдо.

Це Райдо.

Я сприймаю Шікі як доволі небезпечного, але, як і раніше, не відчуваю від Райдо жодної небезпеки.

Від моменту, коли ми увійшли до шаленого володіння духів, єдиний раз він показав невдоволене обличчя — коли побачив, що храм перетворився на лабіринт.

— Для м'ясної кулі ти робиш напрочуд складні речі! Ти ж можеш як слід руйнувати закляття цілком!! — сказав Шікі.

Кажучи це, Шікі кинувся на Бегемота.

Шікі, який явно є магом, збирався вступити в ближній бій. Як не дивись, це безрозсудно.

Закляття Райдо — особливий випадок.

У цьому світі не має бути іншого мага, здатного на таке, як він.

Я можу сказати це напевно.

— Аскалон! — сказав Шікі.

Коротка арія Шікі, здається, завершилася, не будучи знищеною; посох у його руках перетворився на великий меч.

Тримаючи меч невміло, він ударив по рогу Бегемота.

Чорний меч видав пронизливий звук.

Але Шікі сміявся.

— Шостий щабель, «Фрей», вивільнення. «Одержимість духом Імператора Меча», — сказав Шікі.

Рухи Шікі миттєво змінилися.

Вони стали рухами дикого, лютого й інстинктивного природженого бійця.

…Це божевілля.

Чим тоді була перша атака?

Але відтоді Шікі показав приголомшливе володіння мечем, від якого старша сестра Лусія поруч зі мною втратила дар мови.

Завдяки цій зміні атаки Шікі стабільно ранили Бегемота.

Та все ж, хоч і не на рівні Фенікса, він також має регенерацію.

Відновлення працює швидше, і за такого темпу Шікі лише витрачатиме сили.

…Шікі, схоже, не з тих, хто бореться інстинктом, тож, мабуть, у нього є якийсь план.

Його стиль бою походить від тактики.

За суттю, він такий самий, як і я, тому я певною мірою розумію.

Ця техніка меча — інстинктивний стиль, тож є шанс, що Шікі впав у відчай і поставив на свій найкращий стиль.

Однак іноді в його очах видно спокій, тож я не думаю, що він у відчаї.

— Я не можу використовувати персні з формаціями заклять, але як щодо цього! — вигукнув Шікі.

Ноги, ікла, ріг, а також тіло довкола; усе це здійснювало атаки, що принесли б миттєву смерть.

І робило це практично без арії.

Шікі якось ухилявся й продовжував свої атаки.

…

Це дивно.

Кількість перснів у Шікі відрізняється від тієї, яку він оголосив.

Хоч один мав бути знищений, кількість…

«Дзе-е-ень»

…

Чорний меч Шікі встромився в ріг Бегемота.

Ріг ніби обплів його.

Це погано!

Я дивлюся на Райдо.

Він не збирається рухатися?!

Твердий і гострий ріг рухається, як щупальце.

Як клопітно!

Бегемот широко відкриває пащу, і ікла, що не поступаються рогу гостротою, поглинають Шікі.

— Восьмий щабель, «Раґнарок», вивільнення, — сказав Шікі.

На той момент, коли Шікі це пробурмотів, частина його тіла вже була перемелена.

Ух.

Чому… чому Райдо такий спокійний перед небезпекою для свого товариша?!

За моїм судженням, ви ніколи не поводилися б так із людьми, яких вважаєте рідними.

— Завершилося, га. Але це було небезпечно. Якби він спершу не використав «Ґеміні», був би шанс на взаємне знищення, — сказав Райдо.

Е?

— Перший ланцюг, «Шал», — сказав Шікі.

Цей голос почувся збоку від Бегемота.

— Що ж, це була підготовка до обмеження персня, який бажає крові серця, тож постійні тренування справді рятують у повсякденному житті. Гарна робота, Шікі, — сказав Райдо.

А, Шікі там.

Але той, кого щойно з'їли…

Коли я повернула погляд, там була глиняна лялька.

І Шікі, який промовив «Перший ланцюг», ніби у відповідь на ці слова, обплутав тіло Бегемота ланцюгами.

Закляття, що запечатує рух?

Скільки заборонених, проклятих і могутніх заклять знає Шікі?

З того, що я чула від Рони, він мав бути Лярвою, але навіть на мій погляд, Шікі на кілька щаблів вище за Рону.

Лярва, якого знає Рона, уже в минулому.

Можливо, він не надто придатний як орієнтир.

— Шікі, не розслабляйся! Тебе розчавить!

— Тц!! Другий ланцюг, «Море багнюки»! Третій ланцюг, «Ґлейпнір»! — вигукнув Шікі.

Ланцюги обмотали все тіло Бегемота.

Ці ланцюги виходили з повітря, а їхніх кінців не було видно.

Не лише фізично; схоже, вони застосовували й якусь особливу силу, бо Бегемот більше не шаленіє.

— Ха-а… Ха-а… — дихав Шікі.

— Гарна робота. Активувати дев'ятий щабель, «Ґеміні», і восьмий щабель одночасно — це вражає, — сказав Райдо.

— …Ні, це була боротьба. Я не міг використати нічого з формаціями заклять, навіть персні, — відповів Шікі.

— Ні, це було вражаюче. Коли інший супротивник перевершує тебе в тій самій стихії, усе стає настільки важчим, га. Я думав допомогти, якщо стане небезпечно, але добре, що все завершилося без потреби, — сказав Райдо.

Ознак того, що він збирався допомагати, не було.

Райдо знав, що Шікі зможе придушити Бегемота.

Крім того, після бою Райдо став дещо іншим, ніж дотепер.

Відчуття стабільності, коли стоїш поруч із ним.

Як каже старша сестра Лусія, можливо, це і є справжній Райдо?

— Активація з десятого щабля й далі все ще нестабільна, тож я віддам цьому всі свої сили, — сказав Шікі.

— Зараз відпочинь. Схоже, бік Міо скоро завершить, тож коли все заспокоїться, я розраховую на тебе щодо розслідування, — сказав Райдо.

Міо.

Так. Оскільки там було тихіше, я майже не дивилася.

— Як і слід було очікувати від пані Міо, — сказав Шікі.

— Це вирішиться цим. Я спостерігав, і, здається, той Фенікс може атакувати крилами. Він розсіює їх, змахуючи вогняними крилами. А потім, бачиш, вони дощем падають в одне місце на високій швидкості. Міо досі захищалася від цього своїм сітчастим бар'єром, але цього разу… — сказав Райдо.

Саме як прокоментував Райдо, змах Фенікса розсіяв кілька тисяч пір'їн, і вони зупинилися в повітрі, збільшуючи яскравість.

Вона… весь цей час блокувала це своїм бар'єром?

Я точно розумію, що могла б зупинити лише одну з них, вклавши всі сили.

І чи змогла б після цього втекти неушкодженою — не впевнена.

Випромінилося сліпуче світло.

Жахлива кількість атак полилася дощем на Міо й на нас!!

— Відхили їх.

— Усі на себе, га. У мене є кілька поганих спогадів про таке.

Поганих спогадів, каже він.

Наскільки жалюгідний це був спогад?

Як сказали Райдо й Шікі, усі атаки, що падали дощем, змінили напрям і рушили туди, де була Міо, а потім усі тисячі атак влучили в Міо.

І все ж постать Міо збереглася.

Хоч це була атака, яка мала спалити тебе й не залишити нічого.

— Я скуштую це й поверну, — сказала Міо.

Слова Міо.

А потім крик Фенікса.

Його крила, ні, усе тіло горіло чорним вогнем.

…Різновид контрмагії?

Генерал демонів Рефт теж робить щось подібне, але він не робив би такого, щоб зібрати всі атаки на собі.

Міо повернулася до землі, ніби ковзаючи, а Фенікс одразу за нею падав, звиваючись. Він усе ще був оповитий чорним вогнем.

Міо кинула погляд на Фенікса, від якого майже нічого не лишилося, і вклонилася Райдо.

Після повернення Міо стояла перед нами.

Я мимоволі ковтнула.

На ній були сліди кількох атак, які вона прийняла.

Як я й думала, усі атаки влучили в Міо.

Окрім них, є ще кілька інших атак.

Її тканинний одяг не виглядає аж таким міцним; де-не-де він трохи пошарпаний, і все ж помітних розривів немає.

Можливо, вона має неймовірний захист, а може, вона орієнтована на бій.

Вона повна протилежність Рефту, який натренував контру, бо знав про низький захист власного тіла.

— Гарна робота, Міо. Шікі теж постарався, тож щодо розслідування, можеш допомогти Шікі як асистентка? — спитав Райдо.

— Якщо підете зі мною поїсти птаха пізніше, — сказала Міо.

— Так, добре. Мене водять містом, тож ходімо разом, — відповів Райдо.

— Чекаю з нетерпінням! Ну що ж, Шікі! Не дивися здалеку, а швидше завершуймо це. Ми ж після цього підемо на легкий перекус із Вакою! — сказала Міо.

А.

Можливо, такий рівень для них — повсякденний стандарт.

Саме тому вони не розгублені.

Вони навіть не відчувають небезпеки.

У це важко повірити, і зараз я, мабуть, не зможу повірити, але навіть якщо вся раса демонів битиметься проти Райдо, він, напевно, лише зробить трохи заклопотаніше обличчя й почне готуватися.

А демони — найгірше можливе існування.

Богиня й сили, що йдуть за нею, блукають по всьому світу.

Можна вважати це правдою.

Здається, тепер я трохи зрозуміла, чому батько виявляє таку гостинність до Райдо.

Він хоче співпрацювати з ним, отримати вигоди.

Це лише питання кроків.

Найважливіша причина в тому, що ми не хочемо перетворити їх на ворогів.

Якщо він стане нашим ворогом, раса демонів не зможе скласти жодного плану чи стратегії й не зможе цьому протистояти.

Навіть якщо доведеться вбити нашу ненависть і найглибші бажання, зараз ми мусимо потиснути йому руку за будь-яку ціну.

Я чітко це зрозуміла.

А також шлях, яким маю йти.

Не шлях Володаря демонів і не шлях королеви; тепер я бачу шлях, який можу обрати лише я.

У житті, де мене вважають дитиною Володаря демонів і всі добре до мене ставляться, немає на що скаржитися.

Моє серце й тіло не належать мені.

Коли храм духів повернувся до нормального стану, я закарбувала в пам'яті вигляд столиці, яку, можливо, більше не зможу побачити, поки ми поверталися.