Розділ 216 — Я почув це від кита

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Того ж вечора мені вдалося домовитися про зустріч із Зефом.

Я вибачився перед Евою, яка вже опритомніла, а за нагоди ще й відвідав Рурію.

Перш ніж повернутися до Асори, я зв'язався із Зефом через Рону, і ми домовилися зустрітися цієї ночі.

Який же гнучкий розклад у цього короля.

Оскільки все сталося раптово, а справ у них і без того вистачало, влаштувати теплий прийом вони не могли, та я від самого початку нічого такого й не хотів.

Зустріч попросив я, тож цілком збирався сам прибути до їхньої столиці.

Але вони заговорили про підготовку до прийому й ще щось подібне, а відмовляючи, наче ухилилися від теми. Зрештою ми мали зустрітися там, де я бачився з Роною та Іо під час свого візиту на територію раси демонів.

Чому так? Я ж сказав, що прибуду в домовлений час, якщо вони просто чекатимуть. Невже вони мені не довіряють?

Тому й завдали собі клопоту, призначивши місце зустрічі неподалік від нас?

Зеф — Володар демонів, але щойно я попросив його знайти для мене час, він не тільки погодився приїхати особисто, а й призначив зустріч на той самий день. Тож не схоже, щоб до мене ставилися погано.

Я так думаю, але…

Та гаразд, самими переживаннями справи не зрушиш.

У будь-якому разі я хочу дізнатися все корисне для Каленеону, а ще — поставити йому запитання, яке виникло в мене у Лімії.

— Вако, я все чула!

— Томое? Я чув, що ти за кожної нагоди замикаєшся разом із Шікі. Що ви там робите? — запитав я.

Останнім часом я бачив Томое майже лише за їжею, але тепер вона сама прийшла до мене.

Зараз я був у майстерні елдвів, щоб попросити їх переробити спис-свердло.

Якщо вона прийшла сюди заради розмови, то вони з Шікі або вже дійшли якогось результату, або принаймні придумали щось, що поки не набуло чіткої форми.

Не хочу про це думати, але могло статися й щось погане.

А от імовірність приємних новин… нульова.

— О, я із вдячністю переглянула спогади з архіву «Водоспаду». Згодом я доповім… Стривай, зараз це неважливо, Вако! — вигукнула Томое.

— Ага…

Неважливо?

Хоча вона так радісно все переглядала…

— Той Сер Вейл розповів, що Вака вирушив у засніжені гори Каленеону й відкрив гаряче джерело! — сказала Томое.

— Т-так, відкрив. Його можна використати як засіб проти зимових холодів, а ще воно може стати принадою для відвідувачів.

— Гарячі джерела, купання, цілющі властивості! ГАРЯЧІ ДЖЕРЕЛА! — вигукнула Томое.

Примітка перекладача: в оригіналі згадано Кусацу, Хаконе й Атамі — відомі японські курорти з гарячими джерелами.

— Томое, у тебе ломка.

— Я хочу неквапливо зануритися у воду й поніжитися.

Томое миттю перейшла на умиротворений тон.

Але з усього її тіла й далі щось аж било через край.

— Я розумію твої почуття. Та спершу треба перевірити склад води й з'ясувати, чи можна взагалі в ній купатися. А потім ще завершити будівельні роботи. Думаю, до весни ми щось владнаємо. Біля самого джерела вода надто гаряча, тож її доведеться розбавляти. Можливо, простіше буде відвести її аж до річки. У будь-якому разі зараз користуватися джерелом неможливо.

— Якщо це прісна вода, досить, щоб вона була теплою. Вона ж не кипить. Я впораюся.

— Ні. До того ж, якщо поспіхом зробити таку купальню, нею зможуть користуватися лише такі, як ти.

— У-у, зовсім не можна?

— Кажу ж, зачекай. Якщо тобі так сильно хочеться, чому б не пошукати гарячі джерела біля вулканів Асори? Там і помічників зібрати, і роботи провести буде простіше.

— …Я вже обшукала вулкани, але нічого придатного не знайшла, Вако. Де не проб'ю отвір у перспективному місці, звідти виходять самі руди.

То вона вже встигла пошукати.

Як і слід було чекати від Томое.

Вражає не лише те, що вона вже знала про гарячі джерела, а й те, що одразу взялася до справи.

Невже знайти їх настільки складно?

Я ж упорався з першої спроби.

Може, в Асорі взагалі немає гарячих джерел?

Про всяк випадок треба розпитати мешканців.

Пан Сер Вейл і нептуни, схоже, знають справжні гарячі джерела, тож щось подібне може бути на дні океану.

Якщо знайдемо, можна буде відвести навколишню воду й облаштувати на океанському дні щось на кшталт купальні.

…Питання лише в тому, чи влаштує це Томое.

Можна також розпитати ведмедів і вовків.

Не варто відкидати ймовірність, що десь джерело вже вийшло на поверхню.

У моєму світі в гарячих джерелах купалися навіть олені й мавпи.

— Тобі настільки хотілося потрапити в гаряче джерело, що ти прийшла сюди тільки заради цього?

— Прошу! А тоді я принесу підігріте саке й питиму його, милуючись снігом! Перше купання в гарячому джерелі саме в таких обставинах було б для мене найвищим блаженством! Знаючи, що Каленеон зараз укритий снігом і там уже є гаряче джерело, я… я вже…!!

Томое звивалася, наче страждала від справжньої абстиненції.

Останнім часом вона була серйозна й млява, але… Томое все ж залишається Томое.

Нині вона захопилася серіалом «Монах — майстер смертельних прийомів», тож це, мабуть, ще більше підігріло її цікавість до гарячих джерел.

Примітка перекладача: в оригіналі — гра з назвою твору про монаха-голкотерапевта.

Колись я й сам зачитувався про цілющі властивості гарячих джерел. Дивлячись на Томое, я теж почав хотіти скупатися.

Мабуть, варто ненадовго відкласти практичне використання джерела й спочатку дослідити склад води та з'ясувати, чи безпечно в ній купатися. Якщо так — зробимо для початку купіль.

— Гаразд, Томое. Перевір, чи підходять властивості джерела для купання. Якщо так, збери всіх, кого можна залучити, і для початку зробіть кам'яну купіль або щось подібне. Але! Кожен учасник потім без жодних заперечень долучиться до громадських робіт, пов'язаних із гарячими джерелами Каленеону. І не перенапружуйтеся.

— !! Звісно! У нашій справі якраз виник застій, тож це дуже доречна нагода!

— …Це пов'язано з доповіддю, про яку ти щойно згадувала?

— Так. Я поговорила з Шікі, але ми дійшли до етапу, коли для подальшого просування знадобляться дозвіл і допомога Ваки. Ну ж бо, гарячі джерела, чекайте на мене!

Так само стрімко, як увірвалася, Томое помчала до дверей.

Вона галаслива, та коли в її очах з'являється такий вираз, на неї можна покластися. Це дуже допомагає.

А от та справа з доповіддю, схоже, настільки клопітна, що її можна відкласти на потім…

— О, Вако.

Щойно я про це подумав, Томое поклала руку на дверну ручку й озирнулася.

— Що?

— Це дозвіл Ваки, наказ чи прохання?

— …Я не хочу вас примушувати, тож нехай буде прохання.

— Давно Вака ні про що нас не просив. Мета — завершити все за два дні!

Цього разу Томое справді пішла.

Коли вона сказала «за два дні», то мала на увазі облаштування джерела?

Ні, правда ж?

Я лише попросив усе перевірити, та й в Асорі не настільки багато вільних рук.

Перше місто біля мого дому досі будують, а в портовому місті ще готують ґрунт.

До того ж на тій горі погана видимість, тож робота буде важкою.

І все ж вона, мабуть, справді збирається закінчити за два дні.

— Вако! Я все почула!!

Що це за відчуття дежавю?

Голос і слова трохи відрізнялися, але це майже точне повторення недавньої сцени.

— Ема?

І знову несподівана гостя.

Зазвичай ми зустрічаємося лише тоді, коли домовляємося заздалегідь.

Я сам часто заходжу до неї, коли маю вільну хвилину, але вона, навпаки, завжди спершу призначає зустріч.

Для неї вкрай незвично ось так раптово прибігти.

Та ще й аж до майстерні гномів.

…Цього разу щось сталося?

— Емо, що трапилося?

— Я почула від пана Сер Вейла!

…Невже й Ему зацікавили гарячі джерела?

Яка ж популярна тема.

Десь в Асорі напевно має бути хоча б одне, тож, може, варто серйозно взятися за пошуки?

— Про гарячі джерела? Якщо про них, я вже дав Томое дозвіл, тож просто допоможи їй і…

— Я чула, що ви використали Драупнір?!

— Га? Дра…?

…упнір?

А, я помилився. Вона прийшла не через гарячі джерела.

— Я чула, що ви кинули його у водоймище.

Обличчя Еми було серйозним.

Отже, тема справді інша.

— А, про це. Так, кинув. Він чудово вибухнув, і дослід завершився повним провалом. Тут я серйозно схибив.

— Я чула, що ви хотіли використати перстень, щоб нагріти воду у ставку?

— Так. Я подумав, що взимку він зможе автоматично підігрівати воду.

Хто ж знав, що все скінчиться так.

Ставок зник, а через ударну хвилю, мабуть, на нас налетів потік розпеченого повітря.

Через це сніг навколо розтанув, і земля перетворилася на суцільне місиво.

Коли все це замерзне, проблем стане ще більше. Я справді наробив біди.

— Я вже доповідала, що ми з кількома іншими мешканцями шукаємо спосіб використати списані Драупніри, у яких накопичена магічна сила Ваки. Але ними важко користуватися, навіть утилізація завдає клопоту й становить небезпеку.

Точно, тепер пригадую.

Ема шукала спосіб застосувати їх із користю, а не просто знищувати.

Якщо припуститися помилки під час утилізації, усе може стати небезпечним, тому позбуватися Драупнірів складно.

Схоже, вона планувала використати їх для міського освітлення, живлення майстерень і підтримання бар'єрів у різних місцях.

— Треба було спершу порадитися з вами. Я випробував один перстень у руці, і він не вийшов з-під контролю, тож я став надто самовпевненим. Треба було перевірити не лише в руці, а й після того, як кинути його у воду.

— Оскільки йдеться про Ваку, я не думала, що ви постраждаєте, але все одно трохи хвилювалася. Драупніри — надзвичайно примхливі персні, з якими дуже важко поводитися. Будь ласка, будьте обережні.

— Отже, навіть поводитися з ними треба особливим чином. І справді, той перстень був дивно нестабільним.

— Поки йому надають певну функцію, все йде добре. Проблема виникає, коли потужність перевищує певну межу й він залишає руку того, хто його налаштовує…

— Він миттю виходить з-під контролю.

От уже перстень, хоч я й сам його таким зробив.

— Поки ви тримаєте його в руці й використовуєте на безпечному рівні, він надзвичайно корисний. Але щойно потужність доходить до небезпечної межі, задані стихія та функція миттєво перетворюються на чисту вихідну силу. Вона дедалі посилює сама себе, перевищує межу міцності персня — і той вибухає.

Я-який же він вибагливий.

Зрозуміло.

Коли я зробив із нього нагрівальний пристрій, він, щойно покинув мою руку, став нестабільним і миттєво наростив потужність.

Наче немовля, що починає плакати, щойно його випустять із рук.

Хм?

Хм-м?

Мене щось непокоїть.

— Стривай, Емо. Почекай хвилинку. Коли я це зробив, перстень не зламався.

Точно.

— Саме так! Тому я й примчала сюди!

А, ось чому Ема поводилася так незвично.

Я справді припустився помилки, але результат виявився аномальним.

— Будь ласка, докладно розкажіть про все, що сталося тієї миті!

— Вако, чи можна й мені бути присутнім під час цієї розмови? — озвався хтось поруч.

— Старійшино?

— Нині ми співпрацюємо з пані Емою й нарешті знайшли один спосіб використання перснів Ваки. Але якщо докладно почуємо про ваш досвід, то, можливо, відкриємо й нові перспективи. Хоча, мабуть, це просто інстинкт старого ремісника.

— …До речі, який саме спосіб ви знайшли?

— Найкраще буде показати. Гей! — гукнув старійшина.

Скориставшись проханням Еми, старійшина долучився до розмови.

Мене зацікавило, як вони використовують мої персні, тож, коли я запитав про результат, старійшина покликав когось із глибини майстерні.

Говорив він неголосно, але звідти відразу долинула бадьора відповідь.

Невдовзі з'явився один гном.

Помітивши мене й Ему, він низько вклонився.

— Принеси це.

— Зрозумів!

Гном знову пішов углиб і повернувся з якимось згортком.

— Покажи.

— Так!

Він зняв тканину, і під нею виявився спис.

Але це був не спис-свердло.

Цей спис виглядав дивно.

Його наконечник нагадував конічний лицарський спис для кінного бою.

Водночас руків'я було довгим.

Нижня частина конуса мала форму чаші. До неї, немов захищаючи її, кріпилася прозора куля, схожа на кристал, а вже від кулі тягнулося руків'я.

Вістря тонке. Якби це був звичайний спис, він нагадував би метальний дротик, але… що це таке?

— Я назвав його «Вибуховим Списом». Планую передати такі крилатим, — пояснив старійшина.

Примітка перекладача: оригінальна назва «Бакусо» (爆槍) буквально означає «вибуховий спис».

— «Вибуховий Спис»…

— Бачите прозору сферичну частину?

— Так.

— Туди вставляють Драупнір, який уже планували утилізувати.

— Зрозуміло.

— А потім спис просто кидають. Коли наконечник фіксує достатньо сильний удар, перстень активується й спричиняє вибух.

Тому він і називається «Вибуховим Списом».

Зрозуміло. Якщо це зброя, вибух тільки вітається.

Це ще й найпростіший напрям використання.

Хоча довести задум до практичного застосування, мабуть, було дуже складно.

— Коли Вака розповів, що підсилював Драупнірами потужність «Бріду», гноми взяли цей принцип за основу й створили зброю.

Ема дала додаткове пояснення.

Я й справді поєднував їх із «Брідом», збільшуючи його руйнівну силу.

Користуватися нестабільним перснем як зброєю складно, але якщо його просто кидати, усе стає набагато зрозуміліше.

— Без бою його не використаєш, але на полі битви однією атакою можна утилізувати один перстень, — сказала Ема.

Ми все одно планували їх знищувати, тож можна від початку ставитися до них як до одноразових метальних зарядів.

Звучить… розумно.

Якщо Ема говорить про це так, значить, вона від самого початку бачила в них цінність і шукала спосіб застосування.

— Але…

Ема продовжила.

— Драупнір, який Вака кинув у ставок, схоже, лишається стабільним навіть у лаві. Я хочу побачити його на власні очі. Якщо з обставин і дій Ваки нам удасться знайти спосіб стримувати вихід персня з-під контролю…

— Тоді ми зможемо використовувати його в побуті, як і планували спочатку. Драупнір перетвориться з проблемного виробу на надзвичайно цінний ресурс. Це було б здійсненням мрії, — завершив старійшина.

А заразом просунеться й розробка пристрою для безпечного поводження з ними.

Головним винуватцем появи цих перснів є я, тож ця розмова мене дуже тішила.

Звісно, я не міг відмовитися від співпраці.

— Сподіваюся, мої відомості вам допоможуть…

Після цих слів я надзвичайно докладно розповів їм про свою грандіозну невдачу.