Розділ 275 — Бій набирає обертів разом із запалом Томое

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Проти всього трьох нападників…!!

— Чому нас настільки затиснули?!

— Та що взагалі робить група лікування?! Хіба їхня робота — не безперервно лікувати?! High Heal, Mana Heal, Cure і Circle Heal! Коротше, розраховую на вас, доки запаси не вичерпаються до останнього!

— Ми й так викладаємося на повну! І ви там не розслабляйтеся лише тому, що вас лікують! Витривалості у вас має вистачати, а всі негативні стани ми вже зняли!!

— Наші захисні навички й посилення теж мали бути ідеальними, а в них якась неймовірна сила атаки!!

«Трояндовий сад для пікніків» охопила метушня.

Оборонний бій — те, в чому вони найсильніші, та ще й у себе вдома, на своїй головній базі. До того ж сили противника вже розділені, а їм нібито потрібно впоратися лише з трьома. Це мали бути майже ідеальні умови для перемоги, і все ж…

Гм-м, схоже, усе йде добре.

Берен, Хокуто й Ші справляються без проблем.

…

Давно я не куштував такої ностальгійної кави, а звідси ще й трохи відчувається аромат персикового чаю.

Кава існує й у цьому світі, але… як це сказати, ця викликає ностальгію.

Точно, вона схожа на чорну каву з банки.

Розчинна?

Поки я думав про такі безглузді речі, то перевіряв стан бою на зображенні переді мною й відчув, як на обличчі з'явилася усмішка.

— Номо й пане Рьомо, ви двоє надто розпалилися… Сівафе, ти занадто висунувся вперед; Клем'ю, що ти робиш?! Лікування не встигає! Анікі, як завжди, надто… Та ну вас!

Хіцуна, що сиділа навпроти мене, без потреби вигукувала все це, дивлячись не на мене, а на зображення бою, зняте згори.

У повітрі, де нічого не було, проєктувалося велике зображення розміром приблизно з телевізор на п'ятдесят вісім дюймів.

Перше, що ця дівчина зробила, відпивши чаю й сказавши «ну що ж», — увімкнула цю проєкцію.

Коли вона почала щось активувати, я спробував одночасно запустити власний «Брід», але з якоїсь причини нічого не сталося.

Я вже кілька разів потай пробував активувати його знову, але, схоже, моя магія просто не запускається.

Хоча магічний обладунок працює…

Сили Мудреців часто для мене абсолютно незрозумілі.

Нома й Рьома — це, мабуть, члени «Трояндового саду для пікніків»?

Не знаю, кого саме вона сварить і за що, але якби я розумів усі її репліки, напевно, це було б несподівано весело.

Про всяк випадок я перевірив через «Сакай», і це без сумніву трансляція наживо.

У нинішній ситуації, коли я не можу атакувати пані Хіцуну, я просто дивлюся проєкцію разом із нею.

До речі, тут цього не показують, але Томое й Міо теж б'ються в окремих місцях.

Томое — проти пані Хаку Мокурен і пані Ґінебії; Міо — проти пана Рокуї.

Трохи не так, як ми планували, але наша підготовка працює як слід.

Судячи з того, як усе йде, Берену та іншим поки нема про що хвилюватися.

Тоді моя головна робота — виграти якомога більше часу.

— !! Він витримав прямий удар «Кулака Асури» Аґехи?! Цей здоровенний арк лише виглядає як ніндзя?!

— Ні, хай він і виглядає отак, хитрі прийоми в нього теж виходять як слід. Он, дивіться.

За неймовірно короткий час у одному кулаці сконденсувалася страшенна сила; смертельний удар, цілком гідний називатися завершальним прийомом, летів просто в Ші.

Навіть для лісової оні, яка попри невелике тіло б'ється грубою силою, пряме влучання такого удару було б дуже небезпечним.

Але Ші підстрибнула й ухилилася, а весь удар замість неї прийняв Хокуто, арк, який прослизнув між ними.

До Ші атака вже й так не дісталася б, але Хокуто, мабуть, перестрахувався на випадок наступного удару з боку ворогів.

Удар фізичної бійчині, яку, схоже, звуть Аґеха, він прийняв на лікоть, щільно захищений обладунком.

Якщо судити звичайною логікою, це мало добряче боліти, але вона зовсім не здригнулася й, обертаючись, засипала Хокуто безперервною серією ударів.

Яка страшна сила духу.

І фізична сила теж неймовірна.

— Е?

Хіцуна відреагувала на мої слова й глянула на мене.

Хокуто приймав серію ударів Аґехи, відбивав їх, ухилявся — і водночас керував рухами Ші, яка «втекла» в повітря.

Нитка.

Удаючи, ніби рятує Ші посеред повітря, Хокуто причепив до неї міцну нитку.

Ші, яка втекла нагору, неймовірними рухами ухилялася від атак, що сипалися слідом, і замахнулася металевим кийком.

Під час удару вниз він раптово прискорився, і атака, сповнена грубої сили, врізалася просто в місце, де зібралося багато людей.

Хокуто й Ші — комбінаційна атака з чудовою координацією.

Берен тим часом діставав одну нову річ спорядження за іншою, відбивав атаки легкоброньованих воїнів, що спеціалізувалися на швидкості, й трощив їх. Це теж виглядало чудово.

…Ні, називати їх легкоброньованими воїнами не зовсім правильно. Вони радше схожі на асасинів із високою спритністю й потужним ударом.

Слово «рейдери» пасує їм набагато краще.

Підтримка з тилу теж чудова.

Зараз Берен без жодної економії використовує скарбову зброю елдвів. Не лише стріли — більшість метальної зброї проти нього майже не діє, а ті, хто вступає з ним у ближній бій, схоже, більше покладаються на ухилення, ніж на захист, тому постійно отримують удари тупою зброєю Берена, наділеною просто шаленою точністю.

Для Берена це надзвичайно вигідний розвиток бою.

Використовуючи зброю на максимум її можливостей, він упевнено схиляє бій на свою користь.

Мабуть, такий розвиток подій можливий саме тому, що він елдва.

Втім, і нівелювання дальніх атак, і підвищення точності — це напрямки, яким елдви почали приділяти особливу увагу після того, як побачили мене.

Інакше кажучи, в персні Берена ще повно такого спорядження.

У різних сенсах мені вже стало шкода ворогів, але водночас це означає, що я можу трохи розслабитися.

— Ха-а… вони сильні. Але все одно дивно. Як не подивись, лікування надто повільне. Невже ви щось зробили? Але вдатися до такої небезпечної речі, як блокування лікувальної магії, що заважало б і вам самим, — у це просто не віриться…

— …

Так. Якщо вони досі думають саме так — усе добре.

Вона не питає мене прямо, а радше бурмоче власні враження, наче звичайна глядачка, що спостерігає за боєм.

Якби лікувальну магію взагалі стало неможливо використовувати, залежно від перебігу бою ймовірність смертей різко б зросла.

А це вже означало б поставити воза поперед коня. Суперечило б нашій меті.

Та й моя нинішня ситуація дивна.

Ще ніколи раніше мою магію не блокували.

Якщо подумати, за все життя в паралельному світі я взагалі жодного разу не потрапляв під негативний стан.

Але факт лишається фактом: проти жінки переді мною я не можу випустити магію. Закляття просто не активується.

Хоча магічним обладунком я керую як завжди, і «Сакай» теж працює.

Якесь… неприємне відчуття.

Що робити?

Томое й Міо все ще посеред бою.

Не можу зрозуміти, вони просто граються чи супротивники справді настільки сильні. Зазвичай я мав би це відчути, але навіть думковий зв'язок зараз не працює.

Цілком можливо, що й Томое з Міо зараз не відчувають мене.

Саме ми хотіли виграти час, і поки що все йде саме так, як потрібно, але… все одно неприємно.

— Ем, пані Хіцуно, можна вас дещо запитати?

Навіть якщо це не спрацює, спробую піти напролом.

— Що таке, Макото?

— Уже якийсь час я не можу активувати магію. Це ви щось робите?

Принаймні щось немагічне.

Мабуть, це щось на кшталт мого «Сакаю» — особлива здібність, доступна лише тим, хто прийшов із Японії.

Але якщо так триватиме, у мене лишиться тільки перевести все у фізичний бій.

Хоча, можливо, саме це й буде правильним рішенням.

Досі я дуже сильно покладався на «Сакай», але серйозно — здібності, які неможливо виявити, надзвичайно зручні.

…І тепер, відчувши це на собі, я розумію, наскільки вони неприємні для противника.

— Саме так. Такане сказав мені, що одна з моїх задач — стримати твоє чаклування. Зараз ти перебуваєш у створеній мною Зоні безпеки. Битися з тобою магією для мене було б занадто важко.

Такане, га.

Власник того голосу, що лунав щойно.

Напевно, адміністратор цього лабіринту.

— Зона безпеки, кажете.

— Так. У цій області неможливо атакувати інших ні магією, ні фізично. Це моя особлива здібність.

— …Мені здається, це страшенно несправедлива здібність.

Непереможний простір.

Щось, що силоміць зводить будь-яку битву до нічиєї?

Яка підступність.

— На перший погляд — так. Але обмежень у неї дуже багато, тому використовувати її важко. Цього разу мені просто випадково вдалося підготувати все як слід. Тож давай спокійно дивитися разом. О?! Біа й Хаку пішли в атаку!

— …

Біа й Хаку…

Місце Томое!

Ні, зачекай, там, схоже, усе йде цілком нормально.

Важливіше інше… багато обмежень?

Важко використовувати?

Лише почувши, що вона здатна створити область, у якій узагалі неможливі атаки, я вже вважаю це неймовірно сильною здібністю.

Але, схоже, у неї є слабкі місця.

Може, спробувати зосередити «Сакай» і дослідити її детальніше?

У будь-якому разі! Просто сидіти ось так — не варіант.

Удаючи, ніби дивлюся на зображення Томое, що з'явилося в кімнаті, я взявся досліджувати всі подробиці цієї так званої Зони безпеки.

Робити так, щоб увесь тягар лежав на інших… мені зовсім не подобається.

Я обов'язково щось із цим зроблю, тож ще трохи — розраховую на вас.

— Ґу… ну?!

— Танцюючий лук, Septentrion! Fo-llo-wing! Дзеркальне відображення, Basilisk Lance!!

Щойно Томое ледь помітно напружила ноги, збираючись скоротити дистанцію… Хаку Мокурен, за спиною якої висів великий лук, граційно закружляла й водночас змахнула батогом у правій руці.

За мить просто перед нею в повітрі виникли сім стріл, торкнулися батога й одна за одною полетіли прямою лінією в Томое.

Довгим мечем і розгорнутим бар'єром Томое з жахливою швидкістю розсікала й приймала стріли. Стріли цієї танцівниці були швидкі, важкі й, понад усе, гострі.

Томое оцінила майстерність Хаку Мокурен із луком як рівень справжньої першокласної стрільчині.

Томое, якщо чесно, зверхньо ставилася до навичок, якими користуються авантюристи, але прийоми Хаку Мокурен і показана нею майстерність стрільби аж ніяк не належали до того, чим можна нехтувати. Її сила та координація явно були найвищого класу.

— Ц, тепер уже лук? Серйозно, яка ж ти вправна!

Дистанція між ними не змінилася, а за той короткий проміжок, який Томое витратила на відбиття семи послідовних атак, Хаку Мокурен уже зняла лук зі спини, натягнула тятиву й вистрілила.

Але стріла не прилетіла спереду.

Від моменту, коли Томое широко розплющила очі й почала рухатися, не минуло, мабуть, і секунди, але навіть так її реакцію вже не можна було назвати швидкою.

Важка стріла наближалася зі спини.

Вона пробила розгорнутий бар'єр, і Томое, подумки цокнувши язиком, вільною лівою рукою вихопила короткий меч і розрубала стрілу, що летіла до неї.

— Що?! Ух!!

Рухи її тіла й швидкість реакції були страхітливими.

І все ж перехоплена стріла ніби стала сигналом: друга стріла з тією самою траєкторією, якої секунду тому точно не було, вже наближалася до Томое.

Впоратися з нею вже не було жодної змоги.

Стріла пробила праву руку Томое, в якій вона тримала довгий меч.

Одночасно на неї навалилися ефекти ослаблення та скам'яніння.

Одним видихом Томое розвіяла обидва негативні стани простою бойовою волею.

— Ну ти й накоїла… Ти… ай!

— Хоч яка ти сильна, а втратиш пильність — можеш і життя втратити, знаєш! «Граничний оберт», «Танець Святого Світла»!

У кулаках жриці зібралася страшенна кількість магічної сили; світло було таким, ніби від самого дотику до нього тіло розсипалося б на порох.

Ґінебіа власноруч скоротила дистанцію до Томое й безстрашно засміялася просто перед нею.

Це вже навіть не дистанція для катани.

Тоді яка ж? Кулачна.

Це була дистанція для кулаків.

Томое застали цілком зненацька, і ця єдина мить дала Ґінебії змогу ввійти в завершальний прийом.

(Погано. Це відчуття — точнісінько як від Ваки—!!)

У мить, коли жінка в одязі священнослужительки ступила вперед, спиною Томое пробіг мороз, а тіло здригнулося.

У пам'яті ожили ностальгія й страх — біль, який вона відчула під час першої зустрічі зі своїм господарем.

Світні кулаки наближалися.

Куди ставити захист?

Сліпуче сяйво не дозволяло навіть побачити, звідки йде атака; зір був повністю перекритий.

Томое інстинктивно прикрила голову — і тоді відчула важкий глухий удар у живіт.

— Ґууух! Чорт!!!

— Якби все закінчувалося одним ударом, це не називалося б «Граничним обертом»!

— Нууу?! Ґууух!!

Використовуючи інерцію першого удару, зліва й справа на Томое обрушилася буря кулаків, підсилених відцентровою силою.

Коли жорстокі звуки спалахів світла й глухих ударів нарешті стихли, Томое відкинуло далеко назад, і вона впала горілиць.

Завершивши глибокий видих, Ґінебіа повернулася до своєї напарниці.

— Гм, добра робота, Біа.

— Давненько я так дико не танцювала. А-а, показала те, чого жриці показувати не слід.

— Може, просто вважай себе кулачним монахом? Мені здається, навички типу Holy Cross у Біа в багатьох сенсах зовсім не такі, як звичайні.

— Чому?! Молишся, підсилюєш святу стихію й випускаєш атаку, яка відкидає ворога. Хіба в мене не те саме?!

— Лише сама основа ледве схожа. Ну, мабуть, це й називається «таємницею слів».

— Одразу попереджаю: це ще зовсім не кінець, гаразд?! Не розслабляйся!

Із невдоволеним обличчям Ґінебіа наказала Хаку Мокурен перевірити стан бою.

— Знаю. Якби це був звичайний Вищий Дракон, після такого повного влучання лишилося б тільки збирати труп. Але… наш противник — Вищий Дракон, який уклав пакт із японцем і змінив свою первісну форму. Добре вже те, що атака не пройшла зовсім без шкоди. Ох і морока ж…

— Ага.

Кожна з них тримала напоготові по одній навичці чи закляттю, і обидві продовжували насторожено дивитися на Томое, що лежала зігнувшись.

— …Ну-ну, давненько я не відчувала такого. Пролити кров, яку не планувала проливати. За звичайних обставин за таке чудове поєднання навички й магії я б потиснула вам руки. А, точно. Ось… як воно — битися зі справжнім ворогом.

— ……

Томое заговорила, піднялася на одне коліно, струсила пил з одягу й стала на ноги.

Вона підібрала короткий меч, який випустила під час падіння, повільно вклала його в піхви й постукала по спині довгим мечем, якого так і не випустила.

Лівою рукою вона схопила стрілу, що пробила плече, і та невдовзі перетворилася на туман та зникла.

Одночасно закрилася й рана.

Виплюнувши кров, що накопичилася в роті, Томое стояла без єдиної подряпини, хоча її тіло щойно прийняло величезну кількість ударів.

Натомість з'явилася одна риса, якої раніше явно не було — очі Томое.

Вони нагадували очі рептилії, але водночас були чимось зовсім іншим; очі, що випромінювали приголомшливу силу.

Очі, якими володіють лише володарі легендарних звірів — ні, навіть вище; очі, доступні лише одиницям, випромінювали навколо абсолютну велич і відчай.

— Ува, драконові очі. Нарешті ввійшла в бойовий режим. Це вже сильніше за звичайний драконячий рев.

Хаку Мокурен проаналізувала ефекти, які проявляли ці очі.

На її обличчі не було стільки безтурботності, скільки звучало в голосі.

— Тобто це як тоді, коли пан Фріза трансформувався?

— …Може, вона лише щойно вилізла з капсули?

— Тоді про лобову атаку забудьмо. Відтепер — час обману й ризикованих ставок. Як тобі, Хаку?

— Я за.

По обличчях Ґінебії й Хаку стікав піт. Вони перекидалися легковажними жартами, зрозумілими лише їм як японкам, і важко ковтнули.

— Визнаю.

— ?

— Хаку Мокурен і Ґінебіа. Я визнаю силу вас обох. Визнаю, що ви сильні. Ви стали переді мною не через дурну самовпевненість, а справді маєте силу й досвід, достатні для того, щоб тут стояти.

— …..

Голос Томое став низьким і… холодним… зробився крижаним.

Слова хвалили противниць, але в голосі, що досягав їхніх вух, відчувався надзвичайно сильний тиск.

— Я пролила кров, якої Вака не бажав, щоб ми проливали.

Навіть стоячи впівоберта, вона не прийняла звичної стійки з катаною, а просто недбало тримала її в руці.

Це була явно інша постава, ніж у всіх мечників, із якими ці двоє билися раніше.

— Це срібне волосся, доказ того, що мені дали ще більше сили, торкнулося крові… й було нею заплямоване.

Коли вона провела вільною рукою по волоссю, вниз посипався пісок.

Зараз Томое перебувала в посиленому стані, отримавши силу від Макото.

Срібне, а не синє волосся було доказом цього.

— Фу-фу, от же ж. Варто лише трохи втратити пильність — і тіло одразу переповнює відчуття всемогутності. Треба ще трохи звикнути до цього, інакше ця сила й далі буде для мене марною розкішшю. Так легко зазнатися й одразу ж потрапити в таке становище… справжня ганьба.

У кривій усмішці промайнула легка скарга на господаря, але за мить Томое відкинула ці почуття й спрямувала очі на дівчат перед собою, які не послаблювали пильності.

— Але навіть так! Навіть якщо ми віддали вам усі переваги, навіть саму місцевість! Навіть якщо заради потрібної нам перемоги доведеться ступати по найтоншій кризі! Цю ганьбу я не пробачу! Мабуть, частина цієї злості спрямована й на мене саму!! Не заперечуєте, якщо я відплачу вам за це?!

Разом зі словами, що сипалися одне за одним, магічна сила вдарила по них майже фізично.

Кілька видів заклять були активовані миттєво, і навіть для двох авантюристок із величезним досвідом спосіб цієї активації був невідомим.

Томое вголос назвала власне невигідне становище, але те саме можна було сказати й про Ґінебію та Хаку.

Для авантюристів битися з противником, якого вони бачать уперше, прекрасно усвідомлюючи, що він явно сильніший, і при цьому не маючи змоги втекти, — саме по собі неможливе завдання, майже рівнозначне наказу померти.

Справжня робота авантюриста — вижити й принести назад інформацію про ворога, тому, скільки б переваг їм не дали, існують істоти, з якими слід узагалі уникати бою.

Наприклад — невідома істота, що набагато перевершує Вищого Дракона.

— Фу-у… відтепер укріплюємо оборону й чекаємо нагоди для контратаки…

— А потім затягуємо все у виснажливий бій. Знаю, Хаку. Підтримку залиш мені. На тобі — вогнева сила й відволікання.

— Тут уже нема «так» чи «ні». Коли ми це переживемо, сьогоднішнє саке точно буде неймовірно смачним!

Ґінебіа й Хаку прийняли бойові стійки, вклавши в них усю свою рішучість.

Навіть під тиском, що перевищував драконячий рев, вони все одно змогли стати в позицію.

Це показувало, наскільки великий досвід авантюристів мають ці двоє і наскільки високі їхні здібності.

— Ну що ж…

Томое спрямувала кінчик катани, оповитої слабким блакитним світлом, на двох і тихо промовила.

Хаку Мокурен приготувала батіг, Ґінебіа — рукавички; обидві обмінялися з Томое гострими поглядами.

Томое зухвало усміхнулася, а Хаку й Ґінебіа одночасно кивнули.

— Почали!!

Разом із вибухом бойового духу обох сторін пролунала команда відновити бій, і закляття та навички активувалися в одну мить.

За цією картиною гостро відчувалося: розв'язка вже близько.

Бій іншої послідовниці Макото з асасином теж наближався до завершення.