Розділ 276 — Слабкість Міо

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Атака Міо розсікла повітря.

Знову не влучила.

Придушення присутності, мабуть, є особливою здібністю Рокуї та якоюсь професійною навичкою асасинського типу.

(Він аж дратує своєю майстерністю. Я ще ніколи не бачила настільки довершеної тактики «вдарив — відійшов», що так добре використовує ухилення й сліпі зони.)

Зітхнувши вже бозна-котрий раз, Міо знову мимоволі віддала належне майстерності Рокуї, з яким билася.

Часом вона вловлювала його присутність або бачила його очима, але її атаки щоразу уникали, як і щойно.

Натомість Рокуя безперервно завдавав їй сильних ударів з усіх напрямків.

За своєю природою Міо не надає великого значення захисту чи ухиленню.

Точніше, їй це просто не потрібно.

Саме тому тактика Рокуї «вдарив — відійшов» у найгіршому сенсі ідеально їй протистоїть.

Але…

(Утім, шкоду я отримую повільніше, ніж відновлююся, тож сенсу в цьому все одно немає. Дивно інше: цей грубий і балакучий чоловік просто не міг цього не помітити.)

На початку Міо випустила серйозне закляття, але після того вже не билася з Рокуєю по-справжньому.

Так, у нього неприємно важко влучити, але Міо була переконана: варто хоча б одній її атаці по-справжньому дістатися до нього — і бій буде завершено.

Імовірність того, що атака Міо влучить у Рокую, напевно, не сягає навіть одного відсотка.

Але для Міо цей відсоток не здавався малим.

Вона розуміла, що поспішати немає потреби.

Поки це не суперечить наказам Макото, достатньо діяти так, як вона діє завжди.

А потім, коли рухи Рокуї притупляться, вона як слід його провчить.

Він безсмертний, тож нічого страшного, якщо вона трохи послабить власні обмеження.

Саме так думала Міо.

Збоку вона виглядала спокійною… і злою.

Інакше кажучи, звичайна Міо. Працює в штатному режимі.

— Тіньова хода, «Skywalk»; царина богів, «Chronos Filing».

(Це, мабуть, та навичка, через яку його присутність майже неможливо вловити. А друга, напевно, підвищує швидкість реакції тіла.)

Рокуя з'явився трохи віддалік, а потім знову використав навичку — його постать зникла, і Міо вкотре перестала відчувати його присутність.

Після цього він поєднував підсилювальні навички й атаки. Ця схема вже повторювалася безліч разів.

Невдовзі Міо знову вловила присутність Рокуї. Цього разу трохи раніше.

Продовжуючи зітхати, Міо випустила кулю темряви.

— «Counter Death Scythe»!

(Як і думала. Е?)

— Ікло, що нищить душу, «Soul Slaughter»!

Цього разу все не закінчилося схемою, що повторювалася безліч разів. Коли Міо через нудьгу на мить відкрилася, Рокуя миттєво скоротив дистанцію й ударив її катаром із темно-фіолетовим лезом.

Найсильніша з досі завданих атак влучила Міо в бік.

Одночасно в її тіло розповзлася міазма, що кликала смерть, і почала роз'їдати навіть магічну силу, якою була оповита Міо.

Міо вже перемогла чимало асасинів, але такої атаки вона бачила вперше.

— Не став затримуватися після влучання й одразу знову зник. І прийом був доволі жорстокий.

Інстинкт підказав Міо щось недобре, і вона рефлекторно стиснулася, прикриваючись.

Одразу після цього по її правому плечу, яким вона закрила правий бік, пройшла така сама атака.

Коли вона подивилася туди, то побачила Рокую.

Вона його бачила, але жодного сліду присутності не було.

Він був перед очима — і водночас його наче не існувало.

Дивне відчуття пройшло крізь Міо.

— «Enchant Poison, Ghoul Witch», «Enhance, Ogre».

— !!

У ту мить, що відчувалася як «ой, погано», і в ту саму мить, коли дивне відчуття збило її з пантелику, Міо помітила схему противника й побачила, як Рокуя схрестив катари, готуючись до наступної атаки… і всміхнулася.

— Тоді… рівноцінність чотирьох тисяч життів, обернених на прах, «Wind of Destruction».

Постать асасина зникла, а замість неї повз Міо пройшов чорний туман.

— Нарешті показав. Комбінаційна атака й твій козир, так?

Тіло Міо атакували кілька тисяч смертельних ударів.

І все ж Міо приймала їх, не втрачаючи усмішки, і зовсім не зважала на те, як її кімоно дедалі більше роздирається.

— …Після такого це все, що ти скажеш? Ну й ну. Ти набагато сильніша, ніж я очікував.

Рокуя повернувся до своєї звичної атмосфери, яку мав під час першої зустрічі з групою Макото, й заговорив.

Коліна Міо підкосилися, але буря лез навіть не дозволяла їй упасти, а він при цьому говорив настільки спокійно. У певному сенсі вже сама ця манера була моторошною.

— …

Як і очікувалося, відповіді від Міо не було.

— Це найсильніша атака з усіх, які зараз у мене є. Якби ви прийшли на нашу територію, а твоя сила виявилася вдвічі більшою, ніж я припускав, цього все одно мало б із запасом вистачити, щоб упоратися з вами. Але, як і слід було чекати, усе йде не за планом.

«От же ж», — пробурмотів Рокуя, взявшись рукою за голову й знизавши плечима.

Безперервно використовувати навички, постійно рухатися й безупинно атакувати — він просто не міг не втомлюватися.

Це була ще одна причина, чому Міо не поспішала.

Бо вона розуміла: першим витривалість скінчиться у противника.

І тоді… буря припинилася.

Він очікував, що вона впаде, але Міо просто підвелася, наче нічого не сталося, і обтрусила тіло згори донизу.

— !!!

Чорне кімоно миттєво знову вкрило тіло Міо.

Не залишилося жодного порізу, а шкіра ніде не змінила колір від отрути.

Усе виглядало точнісінько так само, як у момент, коли її сюди телепортували.

Шок Рокуї був цілком зрозумілим.

— …Навіть якщо застанеш мене зненацька, навіть якщо засиплеш атаками, навіть якщо влучиш завершальним прийомом — твої атаки до мене не дістануться.

— Вони ж діставалися… принаймні я так думав…

— Твої чудові катари, точніше, взагалі всі твої леза й кілька видів отрути, які ти використав, не залишать на моєму тілі жодної рани.

— …Усе саме так.

— Сумісність у нас хороша, не думаєш? Чи лишилося ще щось від самовпевненості, з якою ти так розпускав язика?

Міо продовжила.

Так.

Від самого початку Міо збиралася подивитися на все, що Рокуя здатен показати.

Вона вирішила прийняти все це на себе й розсміятися йому в обличчя.

А вже після цього — покарати.

Добіркою особливо ретельно відібраних покарань, які вона не раз випробовувала на Шікі та на небагатьох нахабах в Асорі.

Якщо конкретніше: відтирання щіткою, миття шваброю, ротаційне різання та «Pocky» — ці вже гарантовані, а решта додається за настроєм.

Такий план Міо.

— …Так, нічого не змінилося. З усієї вашої групи саме проти тебе в мене найкраща сумісність. Сьогодні, за цих умов, я впевнений, що точно не програю.

— Що ти сказав?

Міо рефлекторно перепитала.

В очах Рокуї вже була втома, але відчаю не було.

Навіть показавши свій козир, він і не думав здаватися.

— Після того як ми почали битися, інстинкт підказав мені, що ваша мета, можливо, просто виграти час. Тому я вирішив: замість первісного плану краще спершу перемогти Павука Лиха.

— …

«Яка гидота», — ось що без жодних прикрас відчула Міо.

Як і сказав Рокуя, у цьому бою одна сторона має занадто багато переваг. Та все одно немає сумнівів, що сильніші тут Міо, Томое й Макото.

І все ж старий авантюрист перед нею не просто намагався чинити їй опір — він збирався її перемогти.

Цього Міо пробачити не могла.

— Але навіть аналізуючи інші бої, поки атакував тебе, я так і не зміг дійти вирішального висновку. Колишній Вищий Дракон, пані Томое, веде важкий бій, а от група того елдви, навпаки, бере гору. Обидва факти були для мене неочікуваними й справді важливими, але вони аж ніяк не показують, що там, по той бік дверей.

— …Тому, навіть якщо для цього доведеться витратити час, ти вирішив спершу перемогти мене, а потім самому долучитися до збору інформації.

— Так, приблизно так. Точніше… це вже зроблено.

— Ти… про отрути, що змішуються всередині мене? Якщо так, то підготовка в тебе надто вже оптимістична.

— Аж ніяк. Отрута була лише приманкою. Слабкість, у наявності якої я впевнений, із отрутою не пов'язана. Точніше, отрута взагалі не повинна на тебе діяти. Та й узагалі, уже здавна… Павук Лиха не має слабкостей.

Рокуя підняв обидві руки, ніби визнаючи поразку.

Якщо комусь удасться отримати шматок твердого панцира, нитку, ікло, кіготь або отруту Павука Лиха, за це можна купити будинок.

Усе це — матеріали найвищої якості, а водночас і доказ того, що Павук Лиха подолав усі слабкості, притаманні павукоподібним мамоно.

У Павука Лиха немає слабкостей.

Досі ніхто не зміг його перемогти.

Саме тому, що Рокуя довше за звичайних авантюристів знав про лихі звістки, які приносив Павук Лиха, він розумів цей факт до самих кісток.

— …

— Але зараз ти — Міо. Не павук.

— Що ти намагаєшся сказати? Ти— Е?!

— Ти зовсім занедбала те, що під ногами. Бо не вважала мої атаки загрозою? Чи тому, що подумала, ніби та комбінаційна атака була моїм козирем? А може, втратила пильність через отрути, які змішувалися всередині? У будь-якому разі ти помітила надто пізно.

Сама ситуація підтверджувала слова Рокуї.

Під ногами Міо спалахнуло тьмяне світло, а кілька шестерень скували її тіло.

Невідомо, були вони реальними чи ілюзорними, але здавалося, ніби частина шестерень зрослася з тілом Міо, і час від часу вони видавали грубий скрегіт.

Шестерень було менше десяти. Вони повільно почали обертатися, і, схоже, цей рух завдавав болю — обличчя Міо перекосилося від муки.

Ноги, руки, талія, плечі, шия, груди…

Шестерні обплели кожну частину тіла Міо.

Ось справжній козир, який Рокуя приготував проти Міо.

— Це… різновид стримувального бар'єра. Та ще й щедро додає болю! Не думаю, що така навичка пасує асасину, але якою б потужною вона не була, використати проти мене бар'єр як головний козир…

— Як ти й здогадалася, це не навичка моєї гільдії чи професії. Це здібність, якою в цьому світі можу користуватися лише я. Шестерні фантазії, «Grim Tale Gear».

— «Grim Tale»?! Мені байдуже, як воно називається. Якщо це твій козир — я розірву його на шматки—!!

— Ні, краще послухай. Цю здібність можна використовувати лише проти певних могутніх істот, і для асасина вона має надзвичайно сильний ефект.

— …Так, навіть маги, що все життя спеціалізувалися лише на бар'єрах, навряд чи досягли б такого рівня! Інша річ — чи подіє це на мене!

Міо відповідала Рокуї, але зовсім не збиралася його слухатися.

Обертання шестерень повільно, але невпинно сповільнювалося.

Вони вже почали видавати пронизливий скрип.

Це явно означало, що бар'єр ось-ось буде зруйновано.

— Саме тому на ці пута накладено особливе обмеження.

— Обме…ження?

— Якщо хтось зруйнує ці пута власною силою, шестерні фантазії дарують йому благословення.

— Фу-фу-фу-фу! Що це ще таке?! Для тебе ж у цьому немає нічого доброго! Використовуєш силу, яка тобі не по зубах, — це вже не обмеження, а ціна!

— Саме так. Вони стримують ціль і фізично, і магічно та повільно ведуть її до смерті. Єдиний спосіб вирватися — знищити всі шестерні, перебуваючи в стані, де твоя сила обмежена в усіх сенсах. Для мене це сила, якої я не заслуговую.

— Якою б чудовою вона не була, це лише питання часу, коли я її зламаю! Якщо це все, що в тебе є, час покарання, Рокує. Я тебе не відпущу.

— Ти справді страшна. Якщо зможеш це зруйнувати, то звільнишся від усіх своїх пут і станеш вільною.

— Зрозуміло, чудова новина! Адже тоді я зможу пояснити тобі твоє міс— Усі… пута?

Запал у голосі Міо раптово зник.

Схоже, вона щось зрозуміла.

Рокуя вже знав.

Ні, саме це від самого початку й було його ціллю.

Слабкість не павука, а саме Міо… це…

— Усі твої пута. Будь-які пакти, обмеження, заборони — усі зв'язки буде знищено разом із шестернями фантазії.

— …Рокує… ти!!!

— Звісно, пізніше їх можна укласти знову. Але чи справді ти здатна власними руками викинути це? Пакт, що є зв'язком між тобою й Макото. Пакт, завдяки якому ти отримала ім'я Міо. Пакт, який, найімовірніше, став першим у твоєму житті.

— Фух…!! Фу-у-ух…!!

— …Так, Макото, якого ти цінуєш понад усе, сильніший за тебе. Взяти його в заручники ми не зможемо, а залежно від ситуації він узагалі може бути проблемнішим за тебе. Тож використати його як слабкість таким способом не вийде. Але ти… твоє кохання до Макото надмірне. Настільки, що ти не викинеш жодної речі, яку він тобі дав, навіть якщо це коштуватиме життя. Ось наскільки сильно ти його любиш. Це і є слабкість. Ти не здатна власними руками відкинути пакт із ним. Принаймні зараз — не здатна.

— !!!! !!!

Вона ще сильніше напружилася, але, почувши скрип шестерень і наче злякавшись його, послабила силу й прийняла біль.

— Тоді побудь так якийсь час. А я піду.

— …Вражає. Не очікувала, що ти підготуєш настільки небезпечну пастку. Але навіть якщо я відмовлюся чинити опір… ці шестерні мене не вб'ють, знаєш? Просто трохи боляче.

— Мені достатньо, щоб ти слухняно залишалася тут.

— І ще, Рокує, я нікуди тебе не відпущу. Пам'ятаєш перше закляття, яке я випустила?

— Перше закляття? А, те, яким ти намагалася мене зловити?

— Ні. У радіусі приблизно трьохсот метрів я зробила так, щоб ніхто-о-о не міг вийти. Вака й пані Томое з часом змогли б вибратися, але цікаво, чи вдасться це тобі?

— ?!

Рокуя широко розплющив очі.

— У будь-якому разі, було б клопітно, якби ти втік, тому лише це одне закляття я активувала по-справжньому. Час дії твоєї здібності не вічний, правда? Вона ж настільки сильна. Якщо шестерні зникнуть самі… влаштуймо другий раунд. Наступного разу я не програю. Покарання поки що відкладено, гаразд? Уфу-фу-фу-фу-фу-фу.

— Тц! Нічия була одним із найгірших варіантів серед усіх можливих! Принаймні треба змусити замовкнути групу того елдви!

На мить глянувши на нерухому Міо, Рокуя зник.

У просторі лишився тільки тихий сміх Міо, сповнений злості, а Рокуя так і не зміг вибратися з області, яку вона тут створила.

Міо не могла рухатися через пута шестерень; Рокуя ж на повній швидкості шукав слабке місце в заклятті Міо.

У цьому просторі, де бій уже завершився, наразі ніхто не загинув.

— А, ось воно як.

— …Тебе цікавить бій між паном Рокуєю та пані Міо? Вибач, але на прохання пана Рокуї я не можу його показати.

— Е?

— Ой, я неправильно зрозуміла?

— Усе одно це ваша територія. Я розумію, що у вашого боку тут багато своїх обставин. Те, що я щойно зрозумів… стосувалося вашої сили, пані Хіцуно.

— ?!

— Ви називали її «Зоною безпеки», так? Як ви й казали раніше, це справді не непереможний простір.

…Лише трохи, але я відчув лють Міо.

Такої ситуації я не очікував.

І все ж, щоб змінити становище, спершу треба щось зробити з цим простором.

Його аналіз… мабуть, уже завершено.

— Відсікання атак іззовні й одночасне створення простору, де всередині заборонено битися. Зрозуміло, це справді схоже на здібність із MMO. Умова активації — не каталізатор, а час.

— …

— Схоже, це той тип здібностей, де жорстко обмежені і тривалість дії, і час перезарядки.

— А в Макото є здібність, здатна аналізувати наші сили? Цього я не очікувала.

— Тож зсередини ви, схоже, не можете скоротити тривалість її дії, але, судячи з будови, я подумав: можливо, атаки ззовні все-таки здатні зменшити час, який вона ще протримається.

— !!

Вираз обличчя Хіцуни змінився.

Якби перекласти його словами, це було б: «Так, саме так».

Схоже, вона з тих, хто зовсім не вміє нічого приховувати.

Мені здається, ми могли б потоваришувати.

І навіть спокійно поторгувати.

— Ем, Макото? А куди поділася та маса магічної сили, що виходила з тебе?

— А, ви про ту штуку, яку я можу витягнути, коли захочу?

Поки вона повністю зосередилася на неймовірній комбінаційній атаці двох авантюристок проти Томое, я скористався сліпою зоною, яку вона не могла б побачити, не підвівшись.

— Так-так, саме про неї.

— Я подумав, чи не можна випустити її за межі Зони безпеки. Тож трохи її витягнув.

— Що ти сказав?!

— І… ну…

— …

Хіцуна ковтнула.

Але відповідь була безжальною.

— Вийшло.

Сам я, схоже, вибратися не можу, але магічний обладунок зміг прослизнути назовні через частину Зони безпеки, розташовану відносно далеко від мене.

— Ґе?!

— Тож я вже піду.

Якщо вдасться, після допомоги Томое й Міо я хотів би підтримати ще й Берена з іншими.

До того часу ми вже повинні серйозно зрушити ситуацію.

Ми виконаємо свою мету й водночас захистимо всіх.

Схоже, настав час і мені починати діяти.