Розділ 278 — Походження талісманної магії

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Мені вдалося прицілитися.

Я розгадав таємницю Зони безпеки Хіцуни й зруйнував її.

Якщо пояснити докладніше, простір, який насправді мав існувати цілу годину, отримував атаки ззовні, через що його тривалість скорочувалася, доки він не зник.

Одразу після цього я навів приціл на могутню магиню переді мною.

Мені вдалося взяти її на приціл.

— Та ти зовсім не знаєш жалю!

Між тим, як я переконався в цьому, і самою атакою практично не було проміжку.

Не гаючи ані миті, я випустив два «Бріди».

А між першим і другим пострілом, ніби прошиваючи проміжок між ними, проскочила стріла, випущена з Азуси.

Побачивши це, Хіцуна, всупереч своєму спокійному вигляду, з неймовірною швидкістю витягнула не посох, а магічну книгу й розгорнула її, але моя атака влучила і в обидві її руки, і в книгу.

Як я й думав, сила була низькою.

Схоже, точність «Сакаю» відновилася й заборона на атаки зникла, але весь цей поверх стримує силу всіх чужинців, що перебувають на ньому, тобто нас.

Схоже, це здібність когось на ім'я Такане.

Як її скасувати, я, чесно кажучи, не знаю.

Спершу треба придушити пані Хіцуну, возз'єднатися з Міо й Томое, а потім вирушити до групи Берена.

Отже, почнімо з першого пункту.

— «Захисник Раю — Guardian», «Лезо Рішучості — Stiletto», «Переконання — White Card».

— Ти використовуєш закляття рівня ритуальної магії взагалі без арій?! Ох, та що ж це! Первісна сторінкова формація заклять, «Note Spell»!!

Я повторно наклав на всіх підтримувальні закляття, бо вони вже трохи послабшали.

Пані Хіцуна широко розплющила очі, побачивши мої закляття, а потім повторила ті самі рухи, що й щойно, й розгорнула магічну книгу.

Стривайте, вона вже вилікувалася?

«Підготовка», яку ми з Томое та Міо так старанно вигадували… на неї взагалі не діє.

Вона зробила це несвідомо?

Чи в неї якась шалена природна стійкість до магії?

Але коли вона дивилася проєкцію, то зовсім не показувала, що щось помітила.

Мабуть, краще не замислюватися над цим надто глибоко.

Я змушу її трохи поспати.

— Ого. А ви, бачу, теж запускаєте неабияку магію без жодних арій.

Я відштовхнувся від підлоги й стрибнув убік.

Простір, де я стояв ще мить тому, був добряче «вирваний».

І це ще не все.

Погляд пані Хіцуни й далі безпомилково стежив за мною.

— «Багряний Лід».

Повітря навколо змінилося.

Це…

Незліченні крижинки, що породжували порівняно слабку хвилю холоду, з неймовірною швидкістю закрутилися й утворили бурю.

Я це пам'ятаю.

Це те, що використовував генерал демонів Мокурен… точно, талісманна магія.

Особливе мистецтво, для активації якого не потрібен етап читання арії.

Це доволі схоже на неї.

Щоправда, метод пані Хіцуни, схоже, для активації використовує сторінки.

…Гм?

А може, все навпаки?

Вона ж узагалі перша Жриця Лорела. Хіба не дуже ймовірно, що сама талісманна магія була створена як наслідування формацій заклять пані Хіцуни?

Якщо згадати становище Жриці в цій країні, нічого дивного.

— Сила вища, ніж у тієї людини. Метод цікавий, і зазвичай я б із задоволенням просто спостерігав, але сьогодні хочу швидше повернутися до всіх, тому вибачте!

Я знайшов ядро крижаної бурі, що безперервно завдавала шкоди моєму магічному обладунку, і прострелив його стрілою.

Закляття зникло, і поле зору відновилося.

Далі…

Пані Хіцуна, яку я знову впіймав поглядом, уже тримала магічну книгу, а довкола неї плавало майже десять сяйливих сторінок.

…Отже, попередня атака була лише для того, щоб позбавити мене огляду й підготувати наступний хід.

— «Full Chain Release», «Round Ardbeg», «Peerless Bad Fortune», базова атакувальна формація «Брід»!!

?!

«Брід»?!

Почувши серед заклять настільки несподівану й знайому назву та відчувши схожу магічну силу, я на мить запізнився з рішенням прострелити всі плаваючі сторінки разом.

— …Це…

Точний і незрівнянний постріл вогняної стихії пробив магічний обладунок.

А тим часом те саме зробили вода, земля й вітер того самого закляття.

Чотири стихії оточили мене й по черзі стріляли з усіх боків.

Магічний обладунок повільно зішкрібало.

І продовжувало зішкрібати без зупинки.

Це… сильно.

Просто й безперервно.

Надшвидкісна черга «Брідів» кількох стихій.

Обстріл, у якому я не можу знайти жодного проміжку.

Можливість відповісти… поки що її немає.

Ідеальний спосіб виграти час.

До того ж, якщо зроблю якийсь невдалий рух, можна отримати цілком серйозну шкоду.

Вона мене справді підловила.

Не можна рухатися навмання.

— Базова атакувальна формація, «Laser Pit»; «Fake Page, Silk Giant»; «Fake Page, Soul Slaughterer»!

!!

У магічний обладунок врізалася відносно товста й потужна маса світла.

Приблизно третину обладунку просто збрило, а промінь не зник і продовжував тиснути далі; я навіть відчував, як він намагається дістатися вже до мене самого.

Це ж воно… те, що називають «ґеробі».

Примітка перекладача: «ґеробі» — жаргон гравців в ігри-битви роботів за серією «Ґандам»: так називають довгий безперервний променевий постріл.

На мить у голові сплив ностальгійний екран гри про битви роботів.

Зухвалий і довготривалий промінь чи лазер — справжня атака мрії.

Якщо подумати, можливо, вона ще й щось зробила із самим магічним обладунком, бо його загальна міцність сильно впала.

Через це «Бріди» й ґеробі руйнують обладунок напрочуд легко.

І нарешті…

— Хвиля леза?!

Наче це був завершальний удар, хвиля леза дісталася приблизно до рівня моїх грудей.

Я мимоволі вигукнув уголос, але це без сумніву була хвиля леза.

Мене порізало.

Не витримавши атаки, що перевищила його межу, магічний обладунок розлетівся, а сам удар, схоже, перевищив і захист одягу, зробленого елдвами, тому на тілі лишився поріз.

Відкинувши це вбік, я рефлекторно відтворив магічний обладунок, готуючись до чотирьох стихійних «Брідів», які все ще не припинялися.

Це не та атака, яку я хотів би приймати власним тілом.

Від місця, яке розсікла Хвиля леза, я відчував, як щось пожирає мою магічну силу й підточує дух, але на мене це все одно зовсім не впливало, тож я проігнорував.

Спокійно почав шукати пані Хіцуну через «Сакай».

Схоже, вона планує випустити ще кілька заклять.

Серйозно, і хто тут безжальний?

Дивно бачити людину, здатну використовувати «Брід» із такою самою силою, як у мене.

Справді, не можна судити книгу за обкладинкою.

Я досі не знайшов способу зупинити цю надшвидкісну чергу «Брідів». Але, судячи з побаченого, вона цілить не в мене, а в заздалегідь визначену точку.

Тоді… спробуймо застосувати на практиці найосновніший спосіб боротьби з магом.

Інакше кажучи — ближній бій.

Якщо я не можу нормально стріляти у відповідь через цей обстріл, тоді просто прорвуся крізь нього й ударю її кулаком.

Не варто й далі приймати ці закляття.

Так і зробимо.

Я хочу швидше повернутися до всіх.

Я перевдягнувся в червоне й ще раз перевірив місце пані Хіцуни через «Сакай».

Гаразд.

Швидко завершивши повторне формування магічного обладунку, я, не звертаючи уваги на те, як його знову починає зішкрібати, рвонув до місця, де була пані Хіцуна.

— Ва?!

— …

Я прорвався.

Ось вона.

— Невже навіть із такою кількістю магічної сили ти, як Біа, маг із категорії «ти взагалі маг»?!

— …

Переслідувального вогню з черги «Брідів» немає.

Вийде.

Я зібрав магічну силу в кулаці.

Використовуючи вже накопичений імпульс, зробив ще один крок і вдарив її.

— «Зона безпеки»!

— ?!!

За волосину до удару мене зупинила стіна, а кулак і все тіло з величезною силою відкинуло назад.

— Я-я не встигаю за такими твоїми «фізичними аріями».

Зона безпеки… це вона?!

…Зрозуміло.

Отже, ось її первісне застосування.

Аварійна здібність на випадок, коли ворог наблизився впритул. Виходить, під час активації вона може вільно змінювати її розмір, так само як я змінюю «Сакай».

Вона міцна.

На її обличчі було видно невпевненість, а ще — нехай і трохи — справжній страх перед боєм.

Але вона не тікає й не ламається.

Як би це не виглядало, вона чесно виконує обов'язок, який на неї покладено.

Я мимоволі відчув до неї повагу.

Але я знаю, що в цієї Зони є перезарядка.

Наступний удар я їй заблокувати не дам.

Кілька сяйливих сторінок розсипалися на порох і зникли, а замість них виникли нові, ніби захищаючи її.

…Зрозуміло, прародителька талісманної магії.

Схоже, ця здогадка недалека від істини.

З мого боку було нечемно думати, що я швидко її придушу.

Вона теж одна з авантюристів, про яких співали легенди.

— Не очікував, що ви використовуватимете «Брід». Оце здивували.

— Ти мені це з язика зняв.

— Тоді продовжимо.

— Ува, отак просто?! Такане-е, мене, мабуть, вистачить лише на кілька хвилин! Ти ж дивишся, правда? Чуєш, правда? Зроби щось!

Вона почала мало не плакати й кликати на допомогу, але її магічна книга все одно сяяла потужною силою.

З таким типом противника я стикаюся вперше, але… мені це не неприємно.

— Пані жрице, вибачте, що змусила чекати!

…

Е?

Між мною й пані Хіцуною раптово з'явилася… маріко.

Вони й справді завжди виникають зненацька.

— Очевидно, що ви збиралися атакувати, але чому саме мене?!

— Ціль підтверджено. Розтерти на порох!!

Маріко вказала на мене й, зухвало усміхаючись, гучно закричала.

Наче за цим сигналом, я відчув спереду величезну кількість атак.

Тепер уже масований залп від маріко?!

Та в мене немає на це часу!

Я зіб'ю їх усіх.

Їх багато, але не лише пані Хіцуна вміє ставити автоматичну батарею.

Я визначив кількість світлових списів і взяв їх на приціл.

Переніс інформацію у власну магічну формацію… цього разу покажу їм МОЮ батарею «Брідів».

— Ти знову робиш щось божевільне! «Recast»!

Та ви жартуєте?

Магія в тій книзі просто нечесна!!

Чотири стихійні «Бріди», які безглуздо продовжували стріляти десь позаду… тепер націлилися сюди.

Хоча це вже активоване закляття, ви все одно можете коригувати чи переналаштовувати його до самого зникнення?

Відчуття, ніби на мене навели кулемет!

Хоча справжній кулемет на мене ніколи не наводили!!

У будь-якому разі, спершу треба розібратися з атаками маріко.

— Ха-а-а!!

— Уо-о-о?!

Маріко кинулася на мене з чимось схожим на тонкий меч — майже рапіру.

Навіть попри те, що вони засипали це місце залпом, ти все одно мчиш просто на мене?! Серйозно?!

Вістря меча врізалося в магічний обладунок.

Як і очікувалося, дива на кшталт руйнування магічного обладунку одним ударом не сталося.

— Я тебе прочитала!

Цього разу — пані Хіцуна.

Але я вже завершив підготовку своєї атаки. Що б вона в мені не «прочитала», завадити активації їй нічим.

— «Демонічна сокира Турісаза»!

Четверта сторінка засяяла сильніше й зникла, а на її місці виникли дві величезні сокири, складені з темряви.

А, ось воно що.

Ця жінка вміє перемикатися між прийомами просто миттєво.

Саме цього мені найменше хотілося б бачити.

Хоч і невідомо, чи справді вона на таке здатна.

Але слова Хіцуни «я тебе прочитала!»…

Чорт, вона мене підловила.

Тепер я зрозумів, чому безстрашна усмішка маріко поруч зі мною стала ще ширшою.

Її ривок був потрібен не для підтримки залпу товаришок, а щоб дати пані Хіцуні можливість активувати це закляття.

Величезні смолисто-чорні сокири розрубали щойно активовані батареї «Брідів».

Вона вправна.

Прикро, але я мимоволі її хвалю.

Вона не продавила мою магію грубою силою — вона розсікла її, передбачивши структуру закляття й стихію.

Якби порівнювати цю техніку з кимось із моїх близьких, це був би Шікі.

— ?!!

Пролунало легеньке «пон», і маріко переді мною зникла.

Ого, отже, шлях відступу вона теж підготувала як слід.

Позаду мене — чотиристихійні «Бріди» пані Хіцуни; спереду — світлові списи, які, мабуть, запустили маріко.

І тих, і тих просто шалена кількість.

Нічого не лишається, окрім як піти в глуху оборону.

Зір забило світлом, слух — громовим гуркотом.

Значить, лишилося лише кілька хвилин.

Чи встигну я вибратися звідси?