Розділ 279 — Проти Хіцуни та маріко

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Ува… але навіть якщо переможете мене, бій не закінчиться. Та все ж похвалю вас. Подумати тільки, їм вдалося знищити частину маріко. Чудова робота… Фухахахаха!

— Однією атакою?! Подумати тільки, в них вистачило сили одним ударом здолати пані Жовту. Капітане!! Капітане Червона!! Ваші накази!

— Гідно захоплення. Справді гідно. Жовта була найслабшою серед нас, але за її «бокс-катом» треба було стежити. Та панікувати не варто. Ми ще можемо перемогти. У жодному разі не переходьте в оборону. Атакуємо, атакуємо й продовжуємо атакувати! На передовій у нас віцекапітан Чорна—

— Капітане! Атака, що здолала пані Жовту, пробилася аж до пані Чорної! Пані Чорна загинула в бою!!

— Щ-що?!

Чорт.

Мою силу неабияк послаблено.

Навіть якщо я перемагаю цих загадкових фей, які існують цілою групою, вони одразу ж відроджуються.

Схоже, окремі особини, що живуть довше, справді ростуть і розвиваються, але, на відміну від решти, не відроджуються миттєво… хоча дивна любов до борід у них усе одно лишається.

Але ці особливі особини змішуються зі звичайними маріко й ідуть в атаку злагоджено, наче армія.

Інакше кажучи, мені треба вибити маріко-командирок, які не можуть миттєво відродитися, й перетворити їхню групу на натовп без командної структури.

…Колективний організм.

…Армія…

Е, невже…

Ні-ні-ні.

Вони просто б'ються способом, який пасує їхній расі. Ага.

З мого погляду це раса, у якої буквально все виглядає як жарт, але водночас вона залишає після себе не менше питань.

Ну що ж, пекельний обстріл спереду вже змусив мене приблизно тричі відновлювати магічний обладунок, але… поки що я вирішив перейти в наступ і прибрати підкріплення маріко.

Мало того, що всі мої магічні можливості й загальні характеристики ослаблені та придушені, якщо я витрачатиму час на арію заради посилення атаки, пані Хіцуна безжально атакуватиме мене.

Якщо мене ще й оточать кілька маріко ближнього бою, буде клопітно.

Як це сказати… навіть короткі арії натрапляють на якесь неприємне глушіння, що силоміць «виїдає» частини слів.

Більшість довгих арій через це глушіння й пані Хіцуну взагалі не вдається довести до активації.

А навіть якщо закляття запускається правильно, його сила різко падає.

Тож мимоволі мені лишаються тільки безарійні закляття, та ще й із неймовірно слабкою магічною силою.

Як же це дратує!

Поки що я впорався майже з усіма бійчинями ближнього бою й двома з тих, хто схожі на командирок.

Троє якраз дуже вдало стали в одну лінію, тож я спробував прострелити їх однією атакою й зміг здолати двох. Шкода, що закляття втратило майже всю силу й до третьої не дотягнуло.

— Ось там!!

Якщо дивитися збоку, я тут точно виглядаю лиходієм. Я створив кілька щупалець із магічного обладунку й керував ними так, щоб пронизати кількох маріко ближнього бою, що ще лишилися.

— Навіть коли Такане настільки сильно знижує твою силу, ти все одно… горила магічної сили!

Яка грубість!

Глузливий вигук пані Хіцуни, що майже перетворився на крик, боляче пронизав моє серце.

Горила магічної сили, каже.

— Це ж моя єдина сильна сторона! Я пройду!

Довкола мене маріко вже немає.

Зараз я, можливо, зможу просто продавити глушіння арій і доволі потужні закляття магічної книги пані Хіцуни своєю горилячою магічною силою.

Знаєте, горили взагалі-то добрі в душі! Начебто!

— Та людина ще не повертається?!

— Мабуть, ще приблизно три хвилини!

— Три хвилини?! Зробіть тридцять секунд!

— ?!! Зрозуміло, пані Жрице. Тоді на ці тридцять секунд покладаємося на вас.

— Е? А, невже Королева?

— Саме так! Якщо протримаємося тридцять секунд, у нас з'явиться спосіб перемогти цього хлопця!

— Зрозуміло! Тоді я викладуся до останнього й використаю все, що можу, не думаючи про наслідки!

Пані Хіцуна й маріко перекрикувалися просто посеред цього магічного обстрілу.

Одразу після цього пані Хіцуна вийшла вперед із задньої лінії маріко.

І кількість сторінок, що плавали навколо пані Хіцуни, більш ніж подвоїлася.

Ґех!

Та ви ж самі горила магічної сили!

Це вже явно ненормально!

Та скільки ж щільних магічних залпів вона безперервно випускає від самого початку?!

Без жартів, вона перевершила б навіть Шікі.

До того ж час від часу вона ще й кидає в мене навички, які зовсім не пасують магові.

Із такою людиною в особистому ар'єргарді можна було б почуватися дуже спокійно.

Наче нянька на паровій тязі.

— Викладемося на повну!

— Ще хвилину я не зможу використати Зону безпеки. Тут уже не можна послаблювати натиск!

— І ми не можемо. Наше довге життя не минуло дарма. Козирів у рукавах у нас вистачає. Не недооцінюй бабусь!

Кх…

— «Охоронець Прекрасної Країни»! «Кігті котячого племені»! «Співачка, королева Тереза»…!

Я краєм ока глянув на маріко, що стояли позаду пані Хіцуни.

Ті відповіли на мій погляд широкими усмішками.

Меч, сокира й спис; їхня зброя, що переважно була метальною, змінилася на зброю ближнього бою?

Що це взагалі…

— «Fake Page, Mad Sublimation»!

!!

Маріко огорнула золота аура.

Ця аура ніби вдихалася в них… а потім знову виривалася назовні.

Їхнє волосся стало білявим…

А-а, дуже хочеться щось прокоментувати, але виглядає це справді потужно.

Потужний бар'єр, що блокує мої «Бріди»; атакувальне закляття, де магічна сила набуває форми котів і летить у мене наче кулі — сила їхніх кігтів та іклів ненормально висока, а наприкінці вони ще й вибухають та виривають шматки з магічного обладунку; і, не знаю, випадково це чи за якоїсь умови, викликана співачка, схожа на прокляття, що нейтралізує мою атакувальну магію.

Чесно кажучи, кожне з цих заклять, можливо, не поступається одному персневому закляттю Шікі.

І попри це в тілі пані Хіцуни досі лишається дуже багато магічної сили.

Не знаю, яку хитрість вона використовує, але, схоже, це їхній останній ривок.

Я приблизно здогадуюся, кого вони називають «тією людиною».

Зрештою, мені так і не вдалося визначити місце перебування й силу цього Такане.

Бій виявився важчим, ніж очікувалося, але коли вже бачиш кінець, настрій теж змінюється.

— «Липка трясовина».

Я повалив маріко на ім'я Червона й Синя.

Обстріл із задньої лінії сильно ослаб.

Пані Хіцуна нарешті впала на коліна, а останні три сторінки, що плавали довкола неї, зникли.

Повітря навколо стало важким, наче болото, й обвило мене.

Але це тривало лише кілька секунд.

Магічний обладунок спротивився путам і розірвав їх на шматки.

— Ахаха, як і думала, магічної сили більше не лишилося. Скільки там… років двісті вже такого не було? А-а… новий рекорд.

Із цими словами пані Хіцуна нахилилася вперед і впала.

Піт лив із неї градом, а обличчя стало зовсім блідим.

Гм, для нашого боку це ідеальний спосіб її перемогти.

Вона сама себе вимкнула, просто витративши всю ману. Не думаю, що вони протрималися всі тридцять секунд.

— «Зелений лабіринт, Crusher»!

А, маріко-командирка.

Отже, одна ще залишилася.

Маріко, яка кинулася на мене, тримала молот, більший за мене самого, і замахнулася ним.

— Вибач, але в мене більше немає часу з вами бавитися.

Я звів разом обидві руки магічного обладунку й навів їх на неї.

А потім вистрілив.

— Скуштуй завершальний прийом найсильнішої маріко, чия надлюдська сила міститься в цих бакенбардах— асфасд?!!

Після громового удару… Зелена стала зіркою.

Я й справді подумав, що вона проб'є стелю й десь там застрягне, але її атака без сумніву мала неабияку силу.

Вона майже зрівнялася з моїм кулаком магічної сили.

Та що взагалі з цими «бокс-катами» й бакенбардами? Навіть знаючи, що це назви стилів їхніх борід, для мене це все одно якийсь невідомий світ.

— Гаразд, тут закінчили. Тепер краще піти до Міо. Вона опинилася в ситуації, де не може рухатися… Я навіть уявити такого не можу, але піду й подивлюся.

— Я не можу цього дозволити.

— Е?

Я зовсім не відчув її присутності.

Але голос точно почув.

Хтось стоїть просто праворуч від мене.

— Подумати тільки, існує настільки сильна людина, здатна одним ударом перемагати більшість маріко, включно з елітою. Це було несподівано. Але ти ще не бачив справжньої суті тієї, хто керує цим підземеллям.

Голос був сповнений гідності; присутність — шляхетності.

Навіть якщо вона звучить як якась велика персона, у мене немає часу слухати її промови.

Але я… не зміг одразу її прибрати.

Телепортація, га.

Кілька «Брідів» розсікли повітря.

— Правда, час для обміну словами давно минув. Тоді прийми це власним тілом. Найсильніший козир маріко; найсильніший завершальний прийом мене, Королеви маріко!

— …

У цьому місці навіть якщо просто чинити опір, тебе легко може зачепити якимось ефектом.

Краще поводитися якомога природніше й готуватися до максимальної кількості варіантів.

— «Bina Wall».

Мій зір миттєво провалився в суцільну темряву.

Мені ще й слух заблокували?!

Жодного звуку.

Ні, не лише це — я навіть поворухнутися не можу.

Тоді… магія стримування?

Ей-ей, зачекайте.

Я навіть дихати не можу!

Нічого не бачу, нічого не чую, не можу рухатися, не можу дихати; що це в біса таке? Що це? Що це, що це, що це взагалі?!

Моя свідомість уже прямувала просто до паніки… але за кілька секунд зупинилася.

Причиною став звук.

Я його почув.

Биття власного серця.

Тоді я й зрозумів. Точно, я ще живий.

Присутності магічного обладунку не відчуваю, але я живий.

Останнє закляття, яке я почув, називалося «Bina All» — ні, здається, «Bina Wall»?

А ці дівчата дивним чином нагадують японців.

Тоді оце «Wall», яке вона назвала…

Підземелля… стіна… ситуація, де я не бачу, не чую, не рухаюся й не можу дихати…

…

Ось воно що.

Це, мабуть… ні, жодного сумніву.

Я ще й пам'ятаю слова, які пані Хіцуна сказала маріко.

Що в них є спосіб мене перемогти.

Майже напевно вона мала на увазі саме цю навичку.

Підземелля, пов'язане зі стіною, завершальний прийом…

Я згадав, як уперше грав у ретро-гру й мені хотілося жбурнути контролер у телевізор.

Точно.

Зараз я… всередині стіни.

Я спрямував увесь «Сакай» на посилення й силоміць створив магічний обладунок.

Схоже, це дуже міцна скельна порода: я зміг зруйнувати лише приблизно один-два метри навколо себе.

Якщо я справді в самому центрі стіни, треба радіти вже тому, що хоча б це вдалося.

У попередньому ослабленому стані я, напевно, не зміг би зробити навіть цього.

Тоді…

За звичайних обставин це місце означало б миттєву смерть, але, можливо, тому, що я вже опинився поза простором послаблення Такане, навіть попри те, що «Сакай» досі відчувається трохи затуманеним, загалом я почуваюся значно ясніше.

Цікаво, де зараз двадцятий поверх?

Не знаю, скільки ще зможу обходитися без повітря, тож треба поспішати.

Але Королева маріко приховувала просто неймовірний козир.

Мабуть, я втратив пильність, бо надто ідеально зламав пані Хіцуну.

Гм.

Як завжди, я не можу нормально зчитати тамтешню ситуацію, але… двадцятий поверх знайшов.

Якщо «та людина», про яку вони говорять, саме той, про кого я думаю, — лицар на ім'я Азноваль, то навіть його прибуття навряд чи сильно змінить ситуацію.

І все ж правда в тому, що мене трохи гризе недобре передчуття.

Хочу повернутися до того, як це станеться.

…Копати, га. Давненько я цим не займався.

Ще відтоді, як проривався крізь бар'єр тандему Акви й Еріс.

Ну що ж.

Копати, копати й копати як божевільний — і назад.

Чекай на мене, останній раунде!