Розділ 33 — Збори гномів — оголошення

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Відхилено, — сказав я.

Мій безжальний голос розкотився майстернею.

Просто переді мною стояли розкішні різнобарвні повні лати. Їх так щедро оздобили, ніби збиралися виставити в музеї.

Та невже я носитиму таке?!

Так, обладунок сидить як влитий і важить не так уже й багато. Але ж я купець — мені таке носити не можна!

Утім, тут рядами стояло ще чимало спорядження. Охайно. Почуваюся так, ніби опинився всередині бутика от-кутюр.

Старійшина плескає по плечу майстра, уже з нетерпінням чекаючи на наступну річ.

Ну, подивімося~ якщо вибирати з цього…

Повні лати — відпадають. Шкіряна броня — теж. Гм, невже тут немає нічого схожого на звичайну куртку? У крайньому разі доведеться погодитися на шкіряну або легку броню.

Те, що я лише оглядав усе й проходив повз, не зупиняючись, помітно підкосило гномів — вони аж ніби зів'яли.

Тоді… о, ось ця мішкувата ряса-накидка виглядає непогано. Здається, її зручно носити. Ідеально було б знайти щось у стилі «романтики Тайшьо» — скажімо, студентську форму. Але звідки їй тут узятися!

Примітка перекладача: доба Тайшьо (1912–1926) в Японії асоціюється з поєднанням традиційного одягу та західної моди. Нижче — візуальний приклад цього стилю.

Романтика Тайшьо

О.

Я зупиняю руку, яка вже тягнулася взяти ту накидку.

За два місця від неї.

Комплект, схожий на пальто й штани — такі можна зустріти в моєму світі.

Серед металевих обладунків цей комплект видавався зовсім недоречним: індигово-синє пальто з підкладкою насиченого багряного кольору. Вигляд мав доволі екстравагантний, але йому пасувало. Цікаво, чим керувався майстер?

— А це що таке?

— Це… Вам сподобалося? — спитав старійшина.

Старійшина ніби щось обмірковував. Якщо питати, чи мені сподобалося — то так, сподобалося.

Це пальто, яке вдягнеш хіба що взимку. Але довжина — десь до стегон, і крій зроблено так, щоб не сковувати рухів. На вигляд товсте, а насправді несподівано тонке — рухатися, мабуть, легше, ніж я думав.

До того ж воно йде в комплекті зі штанами. Оце мене особливо зацікавило. Тобто це працює як «повний комплект обладунку»?

— Ну, цей одяг трохи нагадує мені вбрання з батьківщини. От і зацікавився.

— Це… Коли Вака попросив терміново виготовити перстень Драупнір, ми зробили цю річ із прицілом на нього, — пояснив старійшина.

Як і личить старійшині: він знає задум кожної речі, виставленої тут. Старійшина перекинувся поглядом із кимось, і вперед вийшов гном із суворим поглядом.

Скільки йому років, не знаю, але на вигляд він молодший за старійшину. Та головне — від його бувалого вигляду так і віє справжнім ремісником. Хоча, може, це й упередження.

Втім, і в цього теж, еге ж. У всіх гномів тут жахливі мішки під очима. Ви що, зовсім не спите?

— Пане Вако, вам до вподоби моя робота? Хто замовляє такий перстень, той, як і слід було чекати, людина незвичайна, — заговорив майстер.

«Пане Вако», каже він. Уперше мене так назвали. Страшно уявити, що незабаром мене, чого доброго, кликатимуть «Вакусиком» чи «Вакунею». Треба буде згодом їх застерегти.

Примітка перекладача: в оригіналі — «Вака-сан», зі звичайним ввічливим «-сан» замість шанобливого «-сама», яким до Макото звертається, зокрема, старійшина (у перекладі — просто «Вака»). Звідси й жарт Макото про ще фамільярніші пестливі прізвиська — в оригіналі «Вака-рін» і «Вака-чі».

— Тут стільки всього виставлено. А нічого, що я навіть не дивлюся на повні лати?

— Авжеж, — відповів майстер. — Захист у нього високий — і від фізичних, і від магічних атак. Базові характеристики такі: з фізичного особливо добре тримає удари, а з магії має високий опір вітру й вогню.

— Адже пан Вака спеціалізується на стихіях води й темряви, — додав він на пояснення.

Якщо я сильний у воді й темряві, то хіба через це вразливий до вітру й вогню? Навряд чи.

Але як це пов'язано з тим, що цей одяг робили з прицілом на перстень? Тут є ще щось?

— У бою його можна використовувати у двох режимах, залежно від ситуації. Можна сказати, це універсальна річ, — пояснив майстер.

Тільки не кажіть «функція трансформації», будь ласка. Я не хочу перетворюватися.

— Універсальна… Дивно, що вам вдалося створити щось таке.

— Та є один нюанс, який слід пам'ятати, — додав майстер.

От бачите? Ось і воно. Виплила проблема. Якщо це щось на кшталт «зняти неможливо», то я пас. Навіть найслабша «універсальна» магія з'являється лише на середньому етапі — слово «універсальний» важить чимало. А на ділі воно легко може обернутися на «майстра на всі руки, що ні в чому не мастак».

Примітка перекладача: схоже, тут відсилання до ігор серії «Меґамі Тенсей», де «універсальна» стихія (яп. 万能, банно) особлива, а її найпростіше закляття «Меґідо» зазвичай стає доступним не раніше середини гри.

— Ось, будь ласка, погляньте на рукав.

Це… тонкі ланцюжки? У місці, схожому на кишеню-відсік, видно п'ять ланцюжків, що визирають назовні.

— Ефект спорядження проявиться, якщо під'єднати його до Драупніра.

Тобто воно використовує магічну силу персня. Коротко кажучи…

— Тобто функція, про яку ви говорите, працює завдяки магічній силі, накопиченій у персні.

— Саме так. Ви швидко збагнули, — схвально відповів майстер.

Виходить, мені дісталося спорядження з «витратою мани щоходу».

— Воно споживає навіть більше магічної сили, ніж Драупнір. Ми зробили ставку на характеристики, зовсім не зважаючи на можливості звичайного користувача.

Те, що навіть Драупнір не встигає за такою витратою, мене, з моїм надлишком магічної сили, радше тішить… але пан гном робить таке обличчя, ніби каже: «Я ж для вас старався».

Схоже, останнім часом вона вже не зростає, але мені й наявної магічної сили забагато. Хочеться щось із цим зробити.

— Гм… А що буде, якщо вдягну його, не приєднавши до персня?

— Воно забиратиме магічну силу просто з вашого тіла. Без персня, який працює як клапан, спорядження поглинатиме її, доки не насититься. Для звичайної людини це означало б миттєву смерть.

— Який небезпечний одяг… — зауважила Міо.

Міо непомітно повернулася. Вона вже визначилася з мірками й дизайном спорядження?

— Міо, ти вже закінчила?

— Так. Віяло із залізними спицями вирішили лишити таким, як є, тільки багато чого в ньому доробити. А з одягу мені вже до вподоби кімоно, тож ми трохи обговорили, якими властивостями його наділити, — відповіла Міо.

— Ого, швидко ти визначилася. Ну, я теж от-от виберу ось це — як основу.

Кажучи це, я беру в руки пальто й штани.

Штани натягувати трохи незручно, але це ж спорядження, до того ж лише для приміряння. Не зважатиму. А тепер пальто. Хочу перевірити, як воно поводиться, коли не під'єднане до персня.

— Пане Вако, так не можна! Спершу під'єднайте його до персня! — вигукнув майстер.

«Спершу», кажете. Як мені «спершу» під'єднати ланцюг, який визирає з рукава? Він же тільки вискакує назовні!

— Усе гаразд.

Хмм, воно й справді всмоктує. Але настільки слабо, що я помічаю це, тільки якщо спеціально зосереджуся. «Миттєва смерть» для звичайної людини — певно, перебільшення. Зате так воно стає і «захисними чоботами», і «захисною курткою» водночас, ще й дає захист від вогню та вітру.

Як же добре.

— С-справді жодних проблем?! — здивувався майстер.

— Так, жодних. А що з другим режимом?

Це пов'язано з червоним кольором підкладки? Він такий яскравий, що носити трохи важко, але не неможливо. Як на мене, це куди краще, ніж золото чи срібло.

— Ви, мабуть, уже помітили, що зворотний бік червоний?

— Так, бачу.

— Уявіть, що зовнішній бік і підкладка міняються місцями.

Ось так? О, О-О-О~!

Пальто стало червоним ззовні!

Хе-хе-хе~!

Його можна вивернути силою уяви! Це неймовірно! Цікаво!

— У цьому режимі головний акцент зміщується із захисту на рухливість. Спорядження краще витримує удари лезом, посилює опір стихіям води й вітру, а також магію світла. А ще завдяки наголосу на швидкості ви зможете рухатися значно швидше, ніж зазвичай!

Ну й як воно буде~?

Зроблю коротку пробіжку. Ціль — лампа майстерні біля входу.

Я лише трохи прискорився, але…

Навколишній світ одразу «сповільнився»!

Н-неймовірно! Мої рефлекси сяк-так дають цьому раду, але якби я зробив таке посеред міста, хіба люди не вирішили б, що я раптово зник?

Я не хочу здіймати надто сильний вітер, тож постараюся повернутися на попереднє місце м'яко.

І все ж у момент повернення піднявся різкий порив вітру.

— Неймовірно. Зручно й потужно. От якби ще витримувало більше — було б ідеально.

— Я-я впевнений у його міцності! Захисні властивості — основа будь-якого спорядження! — запротестував майстер.

— Та я не про це. Я про стійкість до магічної сили. Погляньте-но…

Спочатку пальто прийняло її, ніби нічого й не сталося, але за кілька секунд почало світитися, і приблизно на десятій секунді тканина почала рватися. Я знову стримую магічну силу.

Три персні на моїй руці стали темно-червоними.

— Слухайте, воно трохи крихке. Можете сміливо підвищити характеристики в кілька разів. Я не проти, якщо одяг споживатиме набагато більше магічної сили. Головне — зробіть його таким, щоб він міг витримати всю мою магічну силу.

— Н-невже… Насичення магічною силою… — приголомшено пробурмотів майстер.

Пальто поглинало магічну силу аж до межі своїх можливостей, але й тоді не зупинилося — почало руйнувати саме себе.

Схоже, воно вийшло на рівень, вищий за той, під який його створювали.

Але якщо справа лише в цьому — це не проблема. Сама концепція правильна. Майстри зможуть поступово вдосконалювати річ, доки не доведуть до завершеного виробу.

— Щодо спорядження: я хотів би користуватися вдосконаленою версією його роботи. А як там лук і стріли, готові?

— Зрозуміло. Лук, так? Пані Томое вже замовляла його, тож він певною мірою готовий. Але ми хотіли б хоча б раз його випробувати. Чи не могли б ви піти з нами? — запитав старійшина.

— Гаразд.

Після цього я попросив кілька речей щодо лука й, віддавши їм ніж і короткий меч, якими зазвичай користуюся, пішов разом із Міо зустрітися з арками.

Схоже, інша зброя, яку я замовив, ще в роботі. Як і очікувалося — це ж зброя «не з цього світу».

Луків, які можна взяти за основу, чимало. Я, коротко кажучи, описав їм композитний лук, але тут є безліч особливих порід деревини, з яких роблять так звані прості луки — з одного-єдиного матеріалу, — і серед них багато чудових.

Якщо сила й потужність однакові, то краще той, з яким комфортно, ніж той, з яким треба постійно бути насторожі. Для тренувань — одне, але якщо це для бою, та ще й є шанс, що я користуватимуся ним постійно, — комфорт важливий.

Арки назбирали й виклали безліч усього, і, поки я впорядковував те, що мав у пам'яті, вони все це розсортували й розділили. Я попросив Міо допомогти їм і повернувся до Ціґе сам.

Далі — Компанія Рембрандта, еге ж.

Ага, спершу треба зайти до Гільдії авантюристів і вибачитися перед Тоа та іншими. Через зникнення Томое перспектива реєстрації стала туманною, тож на випадок чого хочу, щоб вони були поруч.

Щоб офіційно підтвердити, що я прийняв замовлення рангу S, мені все одно треба зареєструватися й показати, що в мене є потрібні предмети.

Якщо це неможливо, доведеться подумати, чи не попросити Тоа й інших прийняти його.

Хіу~ вже полудень, га. День вийшов довгим, серйозно.

Ах.

Точно ж! Можна було спершу зняти перстень, а вже потім приєднати його до ланцюжків. Не довелося б нічого витягати з рукава!