Розділ 3 — Пролог 3: Богиня = Баг

Пролог 3: Богиня = Баг

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Це можна назвати платиновою кімнатою, — пробурмотів я.

Я остовпів.

Я думав, що знову опинюся в кімнаті із зоряним небом, але цього разу потрапив до сліпучо-білої зали, від якої аж боліли очі.

— О, ти вже тут? — озвалася Богиня.

Її манера говорити була саме така, як і личить Богині.

— Сила того старого Цукуйомі помітно ослабла, еге ж. У тому варварському світі інакше й бути не може.

Другий раз. Усе ще звучить по-богинському.

— Та й узагалі — тільки тому, що ми давно не бачилися, він забув, яка я, і вибрав чоловічого кандидата. Точно, старий уже вижив із розуму! Аха-ха-ха-ха-ха!

Третій раз. Б-Богиня? Напевно, богиня.

— А ще ж були дві дівчини, що припали мені до смаку. Міг би вже вибрати одну з них, ех. Якби я не подбала про страховку, хто знає, що було б.

Четвертий раз. Б-Б-Бо-Богиня?

— Ну, терпіння, терпіння. Отже, Місумі — так тебе звати, так? Тебе викликали в цей світ за контрактом, який я уклала з твоїми батьками, але…

П'ятий раз. Ось воно що. Це, мабуть, жарт, із якого треба сміятися, так? О боже, який же «чудовий» жарт!

— Бачиш, поки я не дивилася, рівновага між расами порушилася. Г'юмани тепер у великій скруті. А раса демонів і раса духів роблять що хочуть, розумієш?

Примітка перекладача: г'юмани — окрема раса цього світу; не слід плутати їх зі звичайними людьми із Землі.

Поки ти «не дивилася», кажеш?

— Тож я згадала про контракт. За одну дрімоту… тобто, хотіла сказати, за мить — вони вже встигли наробити нащадків, от я й подумала: викличу їх, і нехай допомагають, розумієш?

Ця мерзота точно сказала «за дрімоту».

— Аха-ха-ха-ха!! Ти… ти справді дитина тих двох? Е, стривай, стривай-но. О, а старша сестра й молодша, схоже, гарненькі. Ні, це неможливо. На всяк випадок перевірю спорідненість…

П-пане Цукуйомі. М-мені це не під силу.

— А, схоже, ви й справді рідні по крові. Шкода тебе, правда ж~? На сімейних фото — ні, взагалі будь-де — ти гидке каченя! Частка лебедя: нуль. Ти жахливий, еге ж~?

Ах ти ж… Та я тебе загризу!

— Дати тобі здібність — це взагалі неможливо. Вибач, але, може, ти вже нарешті зникнеш — униз, на землю? Сам факт твого існування огидний, — відрізала Богиня.

Якби, скажімо, існував отруйний жук на ім'я «Богиня», від якого навіть леви тікали б… він усе одно був би милішим за це. Якби треба було обирати, я б радше подружився з тим отруйним жуком.

Можливо, це від люті, але думки в мене раптом стали кришталево ясними. Я й не підозрював у собі такого.

Та як узагалі може казати таке та, що сама затягла людину з іншого світу, аби змусити її робити, що їй заманеться?!

Ніхто не захоче допомагати в такій ситуації. Навіть жалюгідна старшокласниця, в якої в голові сама лише мода, поводилася б краще.

— ??

Погано. Навіть коли намагаюся її образити, слова не виходять.

Як би це сказати… рот лише безпорадно відкривається й закривається.

— Що ти робиш? Навіть розмовляти не здатен. У цьому світі я — єдина богиня, і ще й богиня-діва, знаєш? Для такого, як ти, бути зі мною в одній кімнаті — вже гріх. Якщо я раптом завагітнію, як ти це компенсуєш? — продовжила Богиня.

Ця… ця тварюка — справді богиня. Єдине божество цього світу.

Навіть у симуляторі побачень дівчина зі стовідсотковим «цун» була б милішою за цю істоту — у багато, багато разів милішою!

Примітка перекладача: «цун» — відсторонена або різка частина поведінки архетипу «цундере»; без «дере» — ніжної, закоханої сторони. Макото жартує про персонажку, в якої відсутня будь-яка ніжність.

Річ була важлива, тож я повторив двічі, вкладаючи всю силу.

Не хочу. Не буду. Світ, яким керує ця богиня, точно не може бути нормальним. Я туди не піду.

Пане Цукуйомі, будь ласка, витягніть мене звідси. Це ж геть неможливо!!

— Ну, за правилами переносити когось в інший світ можна лише раз. А раз це вже сталося, я б хотіла скористатися правом «кулінг-оф» і розірвати угоду.

Примітка перекладача: «кулінг-оф» (від англ. cooling-off) — право протягом певного строку відмовитися від деяких договорів у Японії. Богиня недоречно застосовує його до перенесення між світами.

— Т-ти! Це ж ти сама викликала мене сюди через власні обставини, тож не мели дурниць! — обурився я.

— Увааа, варвар! Нарешті заговорив — і одразу це? Та ще й голос негарний. Мені вже байдуже, допомагатимеш ти чи ні, — скривилася Богиня.

— Що?!

— Я вже підготувала героїв, які пасують до саги мого світу. Ти мені більше не потрібен. Сиди тихо в моєму світі й не створюй проблем. Зрозумів? Справді, як добре, що я подбала про страховку.

Та якого біса «не потрібен»?! Що це взагалі?!

Мені ж знадобилося чимало рішучості, щоб сюди прийти!

Я по-своєму підготувався, покинув свій колишній світ, щоб прийти сюди, — і ось…!

— А~ я вже шукаю місце, куди тебе скинути, гаразд~? Схоже, навіть якщо впадеш звідси, не помреш. А~ люди з того світу такі живучі, еге ж? Я в шоці, — промовила Богиня.

Я тут лише кілька хвилин, а вона вже примудряється казати мені таке, і все через власні егоїстичні забаганки. Якщо я помру й мене судитимуть, я неодмінно викличу її туди — з наміром убити! Та й узагалі, немає жодної причини так зі мною поводитися! Правда ж?!

— І ще дещо, чуєш? Навіть не думай розсівати своє потворне насіння серед прекрасних мешканок мого світу. І про шлюб забудь, ясно? Ще забрудниш цей світ.

Нічого. Я вже облишив будь-які спроби щось сприймати на слух. Зі мною таке вперше.

Коли наставник у додзьо чи старші товариші в клубі висували мені неможливі вимоги, це було набагато… на-ба-а-агато краще, ніж оце.

Був і випадок, що мало не став для мене травмою. І тоді теж! І ще тоді!

Та не про це.

Погано. Я майже втік від реальності.

Та від цієї реальності справді можна впасти у відчай.

Світ, куди я мав вирушити за будь-яких умов… І я щойно переконався, що в його єдиної богини явно не все гаразд із головою. Ситуація тривожна.

— А, точно. Те, що я не дам тобі сили, — не жарт. Але можу хоча б дати тобі «розуміння». Інакше ніяк, доведеться поступитися хоча б тут — заради майбутнього.

Вона сама із собою про щось домовляється. Серйозно, годі знущатися. Узагалі, нормально, що в богів така непомірна пиха? Це Цукуйомі особливий чи ця істота? Краще вже вірити в той чай, яким мене пригощали. Заради власного душевного спокою.

— Ей, ти, той Місумі! Слухаєш мене?

Нарешті прозвучало моє ім'я, хай і з «той» попереду. Усе ж краще, ніж просто «це» чи «оте», правда? Усім до відома: я старший син родини Місумі, і звуть мене Місумі Макото.

— Чого?

Навіть не тягне говорити з нею ввічливо. Але мені це точно пробачать. Адже хоч із якого боку подивися, правий тут я.

— Я зробила так, щоб ти міг говорити з расою демонів і мамоно, щоб ти «розумів» їхні слова. Тож старайся, іди дружи з гоблінами чи орками, гаразд? Тільки не створюй проблем іншим расам. А тепер — геть, — звеліла Богиня.

Примітка перекладача: мамоно — японське позначення чудовиськ, поширене у фентезі.

— Що це за манера розмовля… ва? Ва-ва-ва-ва-ва-ва?!

— Ааа?! Навіть крик у нього негарний! Німфи! Вичистіть кожен куточок цієї кімнати! Якщо це пошириться, я не витримаю.

Раптом мене накрило відчуттям падіння.

Останні слова, які я почув… Я що, втілення диявола?!

Навіть мікроби живуть на повну, знаєш?!

Хоч би тут…

От якби вона сказала: «Ах, пробач. Насправді я закохалася в тебе з першого погляду, але мусила поводитися, як личить божеству. Вибач, що була з тобою такою суворою».

Або: «Ах, тату (хто це взагалі?), навіщо ти так суворо з ним учинив? Послати йому таке випробування…»

І якби вона ще й розплакалася, кажучи це, я б, може, трохи її пробачив.

Хоча ні. Та де там.

Її тон сказав усе. Вона поводилася цілком природно, так.

Та клята Богиня!!!!!

Ні, та нізащо я більше не назву її Богинею!

ЧОРТ!!!!!!!!!

Перед очима — суцільна темрява. І ще ХОЛОДНО!!

— Увааа?!

Перед очима розгорнулося Пустище.

Холодний нічний вітер безупинно бив у мене.

Від крижаного вітру очі сльозилися.

Хочу наголосити: ці сльози аж ніяк не від того, що мене розчулила ситуація.

З блискучої кімнати — одразу в нічне небо.

ХА-ХА-ХА!

Ця тварюка-богиня таки справді скинула мене вниз~.

З такої висоти я міг розгледіти лише те, що внизу — Пустище. Якби було світло, я бачив би його, мов на знімку, зробленому сучасною технікою.

Але ж… це все одно, що впасти з неймовірно високого хмарочоса. Як не крути — я помру, правда?

Після такого вижити просто неможливо.

«Такий сильний, що аж клопіт», казали.

Та мене ж розірве на шматки!

Може, в мене є задатки комедійного персонажа?

І думати не треба: у колективі я був «другим номером». У стосунках між людьми — посередник, що розв'язує проблеми й підстраховує лідера. Який чудовий тип.

Часом я пробував грати коміка, але нічого не виходило. Задатки комедійного персонажа — це вже окрема навичка. Хоча якщо тут існує магія, то, можливо, є й навички. Але, на жаль, навряд чи в мене такі знайдуться.

Погано.

То що, як казала та клята мокриця, я зараз помру? Отут?

Має бути вихід! Десь має бути!

Озираюся.

Небо.

Земля, схожа на Пустище (принаймні так здається).

І це все.

Ну ясно — ніяк.

Тату, мамо. Дякую, що народили мене в тому світі.

Я щиро вдячний, що не жив у світі під захистом цієї богині. Вона не те що не дає захисту — вона, мабуть, мене прокляла.

Сестро Юкі, Рін: оскільки я потрапив у цей світ, вам нічого не загрожуватиме.

Хоч минуло лише десять років, але я гордий тим, що жив із вами обома як один із ва…

А. Прикусив язик.

Навіть власну передсмертну промову не можу завершити як слід~. Може, хоч так у мене з'являться задатки комедійного персонажа.

Так. Принаймні заплющу очі.

Сподіваюся, буде не боляче.

Усім, хто читав «Цукі ґа Мічібіку Ісекай Дочю»…

Примітка перекладача: «Цукі ґа Мічібіку Ісекай Дочю» — японська назва цього ранобе (дослівно — «Мандрівка іншим світом під проводом Місяця»); тут Макото жартома прощається з читачами.

— …Пане! Пане Макото?! Пане Макото!

— Пане Цукуйомі, я вже й ваш голос починаю чути… Як же шкода, що ви не бог цього світу, — пробурмотів я.

— Отямся, отямся! Ти мене чуєш, так?! — пролунав голос Цукуйомі.

Справжній?!

Але ж ми начебто більше не могли спілкуватися?

— Яке неподобство… Я чув усю розмову. Пробач, прошу вибачення за нас обох. Не думав, що вона піде на таку безрозсудну витівку, — сказав Цукуйомі.

— Пане Цукуйомі! Ятакхотівізвамизустрітися! — випалив я.

Чомусь слова вихопилися в мене одним потоком, але мені було байдуже.

— Правда, тобі, пане Макото, від цього було б лише трохи боляче, але це ще не означає, що так чинити можна! — обурився Цукуйомі.

— Хай там як, з тобою все гаразд? Спробуй приземлитися, — додав він.

До землі ще залишалося чимало. Може, це перед очима промайнуло все життя — от час і здається таким довгим?

— Відчуєш такий удар, ніби впав на мат із другого поверху. Але не поранишся.

— Ого.

Виходить, я ще далі від звичайних людей, ніж гадав. Аж сам собою захоплююся. Яке ж страхітливе навантаження лежало на мені в попередньому світі?

— Ти ж, пане Макото, у тому світі тренувався особливо старанно. Для звичайної людини це був би удар, як від падіння з другого поверху без мату.

— Тобто мої тренування замінили мат, так? Неочікувано, але працює.

Хто б міг подумати, що вже самі лише тренування дадуть таку різницю в можливостях мого тіла.

— Але падати з такої висоти тобі все одно страшно. Я спробую щось із цим зробити — можеш бути спокійний. І ще… я маю дещо тобі сказати, — додав Цукуйомі.

Здавалося, Цукуйомі було важко вимовити те, що він хотів сказати. Тепер, коли я замислився…

— Ем… хіба ви не казали, що більше не зможете зі мною зв'язатися? — спитав я.

— Ах, саме тому я зараз і перенапружуюся з усіх сил. Найімовірніше, мені доведеться проспати років зо сто, — відповів Цукуйомі.

— Що?!

Вирвалося мимоволі. Оце так справа! Піти на таке, аби мене врятувати. Так, саме такими боги й мають бути від початку.

Звісно, я підлаштовую цей образ під власні бажання, але мені все одно хотілося б, щоб так і було.

У словах Цукуйомі не було брехні. Моє тіло, що падало, огорнуло біле світло — і падіння стало м'якшим.

— До речі, богиня досить довго не приходила по тебе, так?

— Так.

— Ота жінка таки утнула! Скориставшись тим, що два світи були пов'язані, вона витягла з попереднього світу двох людей! — пояснив Цукуйомі.

Щ-що він сказав?!

Це ж викрадення?!

Ти ж, хай там як, богиня. Хіба тобі можна таке робити?!

— Н-не може бути! Невже?!

Перше, що спало на думку, — мої родичі.

— Це не твої родичі, пане Макото. Хоча хтось із них тобі доволі близький. Їхнє перенесення спритно наклали на твоє, просто посеред процесу. Можливо, це хтось із твоїх знайомих. Пробач, що так накладилося. Тут є й моя недбалість.

Ідеться зовсім не про якусь недбалість.

Я не знаю всіх правил, яких мають дотримуватися боги, але з того, як стривожився Цукуйомі, було очевидно: богиня цього світу явно переступила дозволену межу.

— Я, певно, скоро засну. Поки ти живий, ми більше не зустрінемося. Але про цей інцидент я обов'язково повідомлю іншим богам і доможуся розгляду. Хай вона навіть богиня творення, але вчинити таке варварство!.. Покарання неодмінно буде, — сказав Цукуйомі.

Його голос слабшав.

Він справді надривається.

Чорт.

От би замість тієї жінки богом цього світу був цей добрий бог! А не та… та паскуда, що витворяє таке неподобство!

— Ті двоє… вони в порядку?! — запитав я.

— Так. Схоже, обох викликали до королівського замку. Вони вже благополучно зустрілися з г'юманами. Та богиня щедро наділила їх божественним захистом.

Останні слова Цукуйомі вимовив із помітним зусиллям.

Неймовірно. Яка різниця в ставленні.

— Я розумію твої почуття. У тебе вже немає зв'язку з попереднім світом, тож я не маю права просити про це. Я це знаю, але… якщо ти зустрінеш тих двох, будь ласка, стався до них добре, — промовив Цукуйомі.

Ах… який же він. Такий лагідний до інших.

— Навіть якщо вони отримали «повний пакет» від богині?

Отримати купу божественного захисту від богині, яка все ж таки божество, — звучить доволі грізно. Чи варто за них узагалі хвилюватися?

— Якщо відкинути силу богині, то найсильніший — пан Макото. Навіть якщо в них буде магія. Ти, г'юман за походженням, уже мав магічну силу, та ще й зумів вижити в тому світі й благополучно вирости. Нема чого порівнювати.

І далі Цукуйомі сказав:

— Я й сам доволі невизначене божество: навіть не знаю достеменно, чим керую. Ну, коли я порину в сон, рух Місяця може змінитися, але інші місячні боги, напевно, щось із цим зроблять. І, можливо, мені не личить таке казати… Та від батьків я успадкував неабияку силу й іще мав чималий запас.

Під «батьками» він, мабуть, має на увазі Ідзанаґі.

Примітка перекладача: Ідзанаґі — одне з головних божеств японської міфології, якому приписують створення японських островів і народження багатьох богів; за «Кодзікі», Цукуйомі народився, коли Ідзанаґі омивав праве око.

— Тож у божественному захисті я тій богині не поступлюся. Будь спокійний.

Ого, яка впевненість! Хоча в тих словах була й краплинка отрути.

— У цій ситуації роль героя, яка мала бути твоєю, богиня забрала сама. Тож тобі не треба стримуватися. Іменем Цукуйомі я дозволяю це. Ти, Місумі Макото. Я даю тобі свободу в цьому новому світі. Роби, що хочеш! — урочисто проголосив Цукуйомі.

Цукуйомі справді розлютився! Як і очікувалося, ви — найкращий, пане Цукуйомі!

Мені й не треба було дозволу — я й так збирався саме так жити, але!

Тепер у мене ще й офіційне «схвалення»!! Ю-ху-у-у!!!

Огорнутий тим самим світлом, що й місяць, я повільно опускаюся на землю.

— Як буде на те воля духів… Молюся, щоб ми ще зустрілися.

Голос бога захрип і зник.

— ТАК!

Я голосно відповів богові, якого визнав.

Богиня?

Що це за баг? Він смачний?

Примітка перекладача: англійське bug, як і в назві глави, тут означає насамперед комаху (пор. «отруйний жук» і «мокриця» вище); українське «баг» додає до нього друге значення — програмний збій.

Я тихо підвівся на невідомій землі.