Розділ 48 — Ті, хто злітається на мед

Перекладач і редактор: Näki + Claude

POV однієї авантюристки

Останнім часом справи в Ціґе йдуть на лад.

Причина проста.

Річ у тім, що з'явилися нові вельми вправні авантюристи, які одне за одним виконують доручення. Список найкращих авантюристів гільдії помітно змінився. Імен самих новачків там поки немає, зате всі члени групи, яка з ними знається, раптом піднялися в рівнях і тепер теж у цьому списку.

Новачків троє, але по-справжньому діє лише одна з них. Її звати Томое. Хоч як важко повірити, вона має 1340-й рівень!

Це незрівнянно вищий рівень, ніж у «Вбивці Драконів», яку, за чутками, нині вважають найсильнішою. Мабуть, є якась причина, чому ранг у Томое досі такий низький, тож її імені в списку поки немає, і в гільдії на це звернули увагу лише одиниці, але вона на цілих 400 рівнів випереджає Софію.

До того ж вона одне за одним розгрібає доручення, пов'язані з Пустищем, яких назбиралося хоч греблю гати. Тепер уже ніхто не сумнівається в її рівні. Безліч людей намагалися підлеститися до неї й налагодити знайомство, та я не чула, щоб хоч комусь пощастило.

Чомусь до неї намагаються підступитися й ті, хто щось замишляв проти Компанії Рембрандта.

Покопавшись у цій справі, я з'ясувала, що чоловік, який зазвичай супроводжує обох дівчат, — купець. Не знаю, що за цим стоїть, але він дістав рідкісні матеріали, потрібні Компанії Рембрандта, і тепер вони в добрих стосунках.

Зрештою, він лише нахлібник, який навіть на полювання сам вийти не здатен. Я розвідала: він підбирає матеріали з монстрів, яких лишає по собі Томое. Жалюгідно.

От уже дурень.

Але мене цікавила не Томое, а двоє інших — Райдо та Міо. У Райдо всього перший рівень. Навряд чи він здатний на щось видатне.

Ось що вдалося довідатися з відомостей, які старанно приховували: колишній найкращий авантюрист гільдії Лайм нібито напав на Томое та її супутників із чималою групою людей. Кажуть, Райдо лише вдарив одного мага, а всіх інших здолала Томое. Чому такий сильний боєць, як Лайм, зважився на це? Хоч вигляд у нього легковажний, насправді він уважний і добросердий. Можливо, розлютився, бо Компанія Рембрандта забирала в молодих авантюристів доручення низького рангу.

Гадаю, показувати новачкам сувору дійсність — теж обов'язок лідера. Безсилі рано чи пізно гинуть. Тим, хто вміє лише перевозити вантажі й збирати лікарські трави, краще якнайшвидше позбутися марних ілюзій. Для їхнього ж добра.

Проте Міо чомусь не втручалася в сутичку з Лаймом і його людьми.

Рівень Міо — 1500. Від таких цифр починаєш сумніватися, чи не дух вона часом. Страшно подумати, але якби мені сказали, що вона не билася, бо «вбила б їх, навіть стримуючись», я б повірила.

Цілком можливо, що Томое — найслабша з цієї трійці. Напевно, вона отримала якийсь наказ і тепер виконує доручення з однією певною групою.

Попереду них походжає якийсь підозрілий чоловік у масці — Райдо — й удає із себе головного. Та це, певно, сама лише вистава. Можливо, він сутенер Міо або її прислужник. А може, взагалі жиголо, яким обидві дівчини користуються по черзі.

Справжня керівниця цієї трійці — Міо. Її рівень усе доводить. Тож скільки не розмовляй із Томое, нічого не досягнеш. Якщо й варто до когось звертатися, то саме до Міо.

Так підказує мені інтуїція. Вона вже не раз мене рятувала. Ми досягли 95-го рівня й нарешті дістали змогу ходити в Пустище. Я талановита й багато працювала заради цього. Маю право так про себе говорити.

Який сенс бути авантюристом у Ціґе, якщо не ходиш до Пустища? Якщо вже не збираєшся туди вирушати, краще обери інший регіон для роботи.

Однак доручення в Пустищі всі складні. Я вже бралася за кілька, але досі не виконала жодного.

Хай там як, а мамоно в Пустищі сильні. Утрьох ми ще можемо якось здолати одну істоту, але сильну особину — ніяк. Доручення на винищення чи збір частин нам не під силу. Інша річ, якби вдавалося швидко зібрати з туші матеріали, але запах падла неодмінно приваблює інших мамоно. От якби з ними могли впоратися лише двоє з нас, проблему було б вирішено.

З дорученнями на розвідку й збирання — та сама біда: зрештою, нас підводить надто висока складність боїв. Але якби Томое йшла в авангарді, ми б легко з ними впоралися. Адже між нами й тією групою Тоа не така вже й велика різниця. Вони одне за одним виконують доручення, піднімаються в ранзі й нарощують рівні лише тому, що діють разом із Томое. Одного разу я простежила за ними. Досить було Томое бути поруч — і вони спокійно зосереджувалися на збиранні матеріалів, не зважаючи на мамоно, бо решта мамоно просто не наближалися. Ті ж, кому бракувало розуму, кидалися на Томое — і падали розрубані навпіл. Мені лишалося тільки сміятися. Без перебільшення, це була оглядова екскурсія.

Тож буде тільки справедливо, якщо й ми нею скористаємося. Згодиться як Райдо, так і Міо. Якщо вдасться прибрати до рук бодай когось із них, і нам перепаде те саме: дістанемо матеріали, перетворимо їх на гроші й купимо добре спорядження.

Можна буде навідатися й до інших міст біля Пустища. Повернемося до Ціґе — і матимемо вже 200-й, а то й 300-й рівень! Тоді навіть звання лицаря найвищого рангу перестане бути мрією. Перемоги на турнірах бойових мистецтв по всьому світу будуть нам до снаги, а наймогутніші імперії самі запрошуватимуть нас на змагання!

Усе залежить від Райдо й Міо.

А от двоє інших із моєї групи сприйняли задум без особливого захвату.

Одна з них досягла сотого рівня: спершу виконувала доручення, не пов'язані з Пустищем, а потім винищувала мамоно біля входу в нього. Вона сказала мені, що надійніше було б шукати міражне місто, про яке ходять чутки. Яка дурість! Ніж шукати те, про що навіть невідомо, чи воно існує, куди вигідніше залучити на наш бік Томое. Ця дівчина упереджено ставиться до мамоно й напівлюдей, а сама хоче дістатися до міста мамоно, про яке розповідають? І скільки ж років, думаєте, треба, щоб дійти до сотого рівня на дорученнях, не пов'язаних із Пустищем, і на винищенні мамоно?

Другий товариш поставився до цього ще негативніше — яка недалекоглядність! Він наполягає, що спершу слід заробити грошей і придбати добре спорядження. Та я ж кажу: якщо зуміємо залучити Томое й Міо, отримаємо і гроші, і рівні, і спорядження! Це ж ясно як день: маючи матеріали, спорядження можна дістати дешево! Ти ж чоловік, тож годі вже думати насамперед про обладунки!

Я взялася продумувати план. Визнаю, ризик у Пустищі великий. Тож треба зважити можливі вигоди й небезпеки, а тоді знову поговорити з товаришами. Хоч вони й незгодні, ми вже давно мандруємо разом. З огляду на наші здібності та злагодженість я не хочу розпускати групу.

Та найважливішої — Міо — ніде не знайти. До того ж вона аж надто сильна. Якщо в неї зіпсується настрій, вона може навіть мене вбити. Тут, звісно, не так, як на базі, але людське життя в Ціґе важить куди менше, ніж в інших містах.

Отже, простіше зблизитися з Райдо, якого часто бачать у місті, а через нього вже спробувати заговорити з Міо.

Я нафарбувалася якнайретельніше, вдягла одяг сільської дівчини, якого зазвичай не ношу, й спробувала завести з ним розмову. Але він так метушився у справах, що навіть не поглянув у мій бік. І це якийсь там перший рівень! Купці й маги, мабуть, подобаються мені найменше.

Утім, досвідченим у спілкуванні з жінками він не здавався. Отже, з припущенням про жиголо я помилилася? Тоді, може, він справді слуга?

Після цього я спробувала вбрання дівчини з борделю, сподіваючись звабити його. Адже якщо чоловік хоч раз проведе з жінкою ніч, то, гадаю, прив'яжеться до неї. Якщо Міо ще не заволоділа його серцем, цей задум мав спрацювати.

Однак це був невдалий хід. Щойно мені здалося, що Райдо майже піддався, раптом з'явилися Томое та Міо й буквально забрали його з собою. А раптом під маскою він неймовірний красень? Не думала, що обидві боротимуться за такого чоловіка. Виходить, зваблювати його — лише налаштовувати дівчат проти себе. Адже мені треба зблизитися з Томое та Міо, а не з ним.

Можливо, якби двоє моїх товаришів допомогли, результат був би іншим, але зрештою наблизитися до них мені так і не вдалося. Схоже, моє обличчя запам'ятали не з найкращого боку, і шансів підступитися до Райдо в мене явно поменшало. Він, без сумніву, мене уникає.

Та якщо вже все зайшло так далеко…

Потрібно вигадати спосіб. Хоч якийсь спосіб скористатися їхньою силою.

Але в голову спадали самі лише недолугі задуми. А головне — хоч я й вибралася звідти живою, вкрай імовірно, що справила на Томое й Міо погане враження.

Нічого не вдієш: якщо вже так склалося, доведеться будь-що схилити обох товаришів до співпраці. А тоді ми доб'ємося свого, хай навіть дешевими прийомами. Розраховуючи на їхню згоду, я почала міркувати, як змусити потрібних людей діяти…

……

…

Зрозуміло!

Нам зовсім не потрібно змушувати їх щось робити. Досить самим вирушати тоді, коли вирушають вони.

Нам не підходить Томое, яку вже супроводжує та розбійниця темряви Тоа. Зачекаємо, поки Міо чи Райдо вирушать до Пустища, й підемо слідом, тримаючись на відстані, щоб нас не помітили. Якщо вони заглибляться надто далеко, відступимо.

Ось воно! На такий план товариші точно погодяться.

Можливо, нам дістануться рештки мамоно, яких уполює Міо. А може, ми навіть дійдемо до міста мамоно. Ослаблених і недобитих ворогів має бути чимало.

Це спрацює. Дратує, щоправда, що й сама я підтакувала, коли таке називали жалюгідним. Зате краще йти за Райдо чи Міо, ніж за Томое, — конкурентів буде значно менше. Через це зросте й небезпека, але в прийнятних межах.

Отже, план складено.

Залишається лише дочекатися їхнього виходу.

Міо відстежити неймовірно важко, тож зосередьмося на Райдо. Простеживши за ним, ми напевне зустрінемо Томое й Міо. Сам він у Пустище не піде — йому бракує і рівня, і рангу. У супроводі Томое або Міо його можуть пропустити як виняток, а самого — нізащо.

Але Райдо на диво спостережливий. Почасти, звісно, й тому, що він мене уникає. Місця, де я збиралася його перестріти, він раптом оминав іншими дорогами, а під час стеження ми часом узагалі губили його з очей. Коротше кажучи, передбачити його наступні кроки ми не могли. Не знаю, як він нас помічає, та ясно, що тримається насторожі.

Тому попрошу одного з товаришів змінити мене.

Ми всі троє народилися й виросли в Ціґе. Удвох точно зуміємо простежити хоча б за Райдо, який іще погано знає місцеві вулиці. Треба бути готовими вирушити до Пустища будь-якої миті.

Слід продумати й те, як за потреби випередити Райдо та його супутниць.

Я нарешті стала авантюристкою. І тепер, коли дедалі сильніше відчувається наближення війни, настав чудовий час заявити про себе. Переді мною маячить неймовірно солодкий нектар.

Ось він, шанс усього життя. Я не маю права змарнувати його, якщо хочу піднятися вище.