Розділ 4 — Те, чого я прагнув

Перекладач і редактор: Näki + Claude

— Тоді, будь ласка, спробуйте, — запропонувала Ема.

Як Ема й сказала, я промовляю закляття.

Мова, якою вимовляють закляття, відрізняється від мови орків, але мені вона звучала як звичайні слова. Ба більше, варто було захотіти — і слова самі зривалися з язика. Лише за відчуттям я розумів, що вимовляю їх сам.

Схоже, мова заклять — річ особлива, і мовою звичайної розмови вона ніяк не може стати. Я вже збирався показати їм, що в мене виходить, але вчасно зупинився.

Мені пояснили, що це наче «збирати всю силу всередині тіла», але я вирішив так не робити.

Якщо на повну скористатися підсиленням фізичної та магічної сили, якого навчив мене Цукуйомі, можна вскочити в серйозну халепу.

Зараз я використаю «Брід» — магію вогняного снаряда. Утім, вона не обов'язково має бути вогняною: схоже, існують «Бріди» й інших стихій. За словами Еми, це базове атакувальне закляття.

Це закляття низького рангу, яким можна й щось підпалити, але хоч тут і просторо, це все-таки печера.

Якщо вийде «пекельне полум'я», можна задихнутися без кисню або згоріти від спеки. Я не розумів, як влаштована магія, тож експериментувати не хотілося.

Я наполовину сумнівався, що взагалі щось вийде, але кажуть: не спробуєш — не дізнаєшся, тож…

— Брід!

За мить… з мого тіла в довколишній простір полилося важко вловиме «відчуття».

Перед простягнутою правою рукою з'явився вогник, схожий на шматочок палаючої вати.

Полум'я зависло на секунду, тремтячи, і зникло.

— Оооо~! Це і є магія?!

Голос сам зірвався на радісний вигук.

— Так, це початкова стадія активації «Бріду». Не думала, що у вас вийде з першої ж спроби, — пояснила Ема.

Ема, яка мене навчала, здивувалася й похвалила. Значною мірою це, мабуть, завдяки тому, що я розумію мову заклять (назвімо її поки так).

Ага-а! Ось що називають магією! ♫

Щоб щось вийшло, треба спробувати — так мені колись хтось сказав, коли я простягав руку. І ось це доведено.

Невже настав день, коли я справді можу користуватися магією!

В іграх це звична річ, але щоб таке сталося насправді…

Уфуууу, уфуфуфуфуфу.

Я почав сміятися мимоволі.

— Чітко уявіть це полум'я у вигляді кулі, а тоді — як воно влучає у вашу ціль, і випустіть його. Це й буде завершений «Брід».

Голос Еми повернув мене з мого захвату на землю.

Ясно. Якщо вже «вогняна куля», її треба «кинути», інакше це не те. Надати вогню форму кулі, тримаючи в голові образ… Тобто «Брід» — це виклик полум'я?

Гаразд, поки що відкладемо це.

— Ясно~ тоді-тоді…

У гарному настрої я тихенько бурмочу коротку арію (закляття) «Бріду».

Щось витікає назовні. Найімовірніше, це й є марьоку — магічна сила. Тепер я чітко розумію, чому Ема казала, що набагато швидше просто спробувати, ніж розбиратися в теорії.

Примітка перекладача: марьоку (яп. 魔力) — магічна сила або запас енергії, що використовується для заклять.

Після пояснень у голові в мене панувала суцільна плутанина. А тепер я хоча б приблизно відчуваю це марьоку, яким ніби просякнутий увесь світ.

Полум'я з'являється знову.

Керуючи ним, формую кулю й…

Вогонь не зникає — лише мерехтить. Коли я уявляю його розміром із бейсбольний м'яч, мерехтіння посилюється, і він плавно набуває сферичної форми.

— Неймовірно. Досягти такого лише після моїх пояснень… — здивувалася Ема.

Її щире здивування теж приємне.

Потім Ема перезирнулася з іншими орками, і всі вони відійшли до стіни. Орки були чималі на зріст — схоже, ця раса славиться фізичною силою.

Відстань — 5–6 метрів.

Дівчина глянула на мене й кивнула, тож я навів вогняну кулю на камінь.

А потім, чітко уявивши «влучити в саму середину», наказав їй летіти.

Вона полетіла зі швидкістю кидка рукою: прямо, без відхилень — і вдарила.

У печері здіймаються ударна хвиля й гарячий вітер. Ну, насправді не те щоб дуже. Назвати це гарячим вітром — перебільшення. Радше ледь теплий вітерець.

Камінь розлітається й утрачає форму. Схоже, удар має неабияку силу. Тішить, що це не якесь пусте закляття.

— Отже, «Брід» я вивчив, так, Емо? — спитав я.

— Т-так.

Її голос знову став тремтливим. Схоже, я щойно зробив щось досить вражаюче.

— Я взагалі-то хотіла спочатку навчити вас створювати просте світло, потім перейти до вправ із уявленням образу закляття й так далі… Але… — продовжила Ема.

Схоже, я перескочив чимало етапів. Виходить, я вже й світло магією створити можу?!

Ого? Магія — це цікаво. Схоже, це буде весело.

Ще одна тема, яку я обожнюю, додалася до списку.

І, можливо, це тому, що я ще вчуся, але… це кайф~♫

— О! Навчи, навчи! Можеш просто казати закляття — я не проти. Навчи мене ще купи всього! — попросив я.

Я аж світився від радості.

— А, так. Тоді згодом я зберу їх для вас усі разом. До речі, пане Макото, ви тепер відчуваєте марьоку?

— А, трохи відчуваю. Це те, що витікає щоразу, як ти використовуєш магію, так?

— Ага~ саме так. Як і слід було очікувати, ви вчитеся просто геніально.

— Взагалі-то я з тих, хто розуміє, коли все обміркує в голові, але Ема має рацію. Тепер бачу, що спершу спробувати — справді зручніше.

Так і було. Ема справді стала б чудовою вчителькою.

— Тоді ви можете відчути його й усередині свого тіла?

— Га?

Я зосередився, як вона сказала.

Як і раніше, я зовсім не розумів, як користуватися силою, яку подарував мені Цукуйомі.

Але все ж…

Можливо, через те, що я вже застосовував магію, я відчув: у моєму тілі тече інша сила.

Вона «пахне» так само, як те, що розлите довкола.

Це моя власна магічна сила.

Відчуття доволі розмите. Наче зануритися у воду й промокнути.

Чи так по всьому тілу — достеменно не знаю.

— Так… є. Отже, це й є моє марьоку.

— Мати таку фізичну силу й водночас так легко опановувати магію… Пане Макото, можливо, вам підійде професія мага-мечника, — припустила Ема.

— Професія?

Ей-ей, цей світ ще більше схожий на гру, ніж я думав.

Тут що, ще й бонуси від професії та унікальні здібності є?

— Так. Тоді й рівень у вас, мабуть, доволі високий.

Рівень, каже…

Га?

Схоже, мені доведеться змінити те, як я сприймаю цей світ.

Це що, як у RPG? Тоді той, як його, «Різ» мав би дати мені досвіду. Хоча золота з нього, здається, не випало.

— Ем… хто знає? Я й сам не знаю.

Поки ми йшли сюди, я представився Емі й розповів про свою «фінансову ситуацію» та багато іншого.

Чесно кажучи, я наговорив купу брехні.

Якби я сказав правду, Ема точно подумала б, що я якийсь нещасний із проблемами в голові.

Прокинувся — і вже був тут, а спогади чомусь туманні.

Ну, спогадів про цей світ у мене й справді немає, тож це не така вже й брехня.

Мені було шкода обманювати хорошу орчиню, але хто б подумав, що це ще й допоможе в таку мить.

— Якщо йдеться лише про рівень, його, мабуть, можна дізнатися.

Вона дістала аркуш паперу.

— Що це? — запитав я.

— Цей аркуш може показати, наскільки хтось сильний. Ну, принаймні приблизно. Колись давно його впустив один г'юман, — пояснила Ема.

Г'юман. Е? Тобто це ж… людина?!

Точно. Тут кажуть не «людина», а «г'юман».

— Зрозуміло. І що з ним робити?

Ну, зараз неважливо. Спершу поміряймо мій рівень.

— Візьміть його, будь ласка.

— Ага.

Я взяв аркуш, як вона просила. Він був білий, але тієї ж миті, як я його взяв, посинів. Точніше, став блакитним.

— Ох… не може бути…

Ема здивувалася. Це якийсь дивний колір?

Тут були всі орки, яким Ема мене представила й розповіла, як я переміг Різа, і вони теж мали спантеличений вигляд.

— Що? Колір дивний?

— Ем…

— Скажи, будь ласка.

Я готовий. Зрештою, це просто число. Воно ж нічого не змінить~

— Рівень 1, — нарешті вимовила Ема.

Уууух…

Окей~ треба розпитати про г'юманів~♫

———

Примітка автора:

Завдяки силі Богині Макото може розуміти слова заклять.

Слова, які мали б звучати як «askljfahsdklga», для нього звучать як «нехай народиться світло», і він здатен їх активувати.

Навіть сама Богиня не знала, що виникне такий ефект.