Розділ 8 — Приємна обітниця

Перекладач і редактор: Näki + Claude

POV Шіна

Оце, мабуть, і називають вершиною досконалості.

Таємниче існування. Таємничі переживання. Таємничі спогади.

Думати про те, щоб знищити це, було б дурістю.

Замкнувши його в туманному бар'єрі, я беруся переглядати спогади ворожого г'юмана — і завмираю від подиву.

До речі, я не знаю, яку саме ілюзію він бачить. Я лише вливаю силу всередину цього бар'єра і можу визначити хіба що напрям ілюзії — насолода чи страх.

Зазвичай після цього проблем не виникає. Якщо обрати страх, більшість гине, багато хто ще й борсається. Якщо обрати насолоду — опір менший, але помирають вони довше.

Страх — коли потрібна швидкість. Насолода — коли важливіша безпека. Так я й розрізняю ці два способи.

Але цього разу сам вибір такого методу змушує мене відчувати нестерпний сором.

Ці спогади — прекрасні. Просто… прекрасні.

Цей ворог… ні, цей чоловік — важко повірити, але він прийшов з іншого світу.

Спогади не брешуть. Немає джерела правдивішого за них.

Невідоме існування. Невідоме існування. Невідоме існування.

За все моє довге життя мені ще не траплялися подібні спогади. Цей чоловік викликає неабияку цікавість.

Дозволити цьому живому створінню загинути — такого робити не можна.

Особливо… це.

Оце, що, схоже, є одним із захоплень цього чоловіка.

Воно з неймовірною силою сколихнуло моє серце.

Не хочу бути тим, хто обірве ці спогади. Не хочу мертвих спогадів.

Я хочу живих спогадів. Хочу почути все безпосередньо від нього. І хочу поговорити з ним.

Про його силу, його скарби… про саме його існування.

Не пригадую, щоб моє серце колись так сильно хвилювалося. Невже це і є те, що називають цікавістю?

Це не просто примха — у глибині душі я відчуваю: цей інтерес справжній.

Я не хочу його втратити.

Я хочу знати. Тому я не дозволю цій людині померти.

Я маю звільнити його. Тримати його в небезпечному бар'єрі — дурний вчинок.

Щойно я його звільню — маю заговорити з ним.

Заради цього… що мені зробити?

Потрібно дати йому зрозуміти, що я більше не відчуваю ворожості.

Як там кажуть у його світі? «Покажи живіт — і тебе зрозуміють»?

Примітка перекладача: схоже, Шін переінакшує японський вислів «розкрити живіт» (腹を割る), що означає «говорити відверто, від щирого серця», і сприймає його буквально.

Я не розумію.

Але передусім треба звільнити його й запитати, як він почувається. Якщо він здивується, це дасть привід почати розмову.

Людську мову я вже вивчив. Проблем бути не повинно.

До того ж, якщо він може розмовляти з орками, то й зі мною зможе.

— Тоді…

Збираюся розвіяти бар'єр і ще раз дивлюся на нього. Ніколи раніше чужі спогади не захоплювали мене настільки.

Яке солодке відчуття.

Але цього разу дивуватися знову доводиться мені.

Усередині бар'єра раптом відчувається сплеск сили.

Дуже потужна сила.

Я чую… якісь слова.

— Та що ж… дівчата… одна за одною!

Що це таке? Сила ще більше зросла. Бар'єр ніби плаче.

— Вже… втомився… кі-і-і!!!

— О-о-о?! — вихоплюється в мене.

Туман на поверхні бар'єра зник, ніби зі стогоном.

А потім…

Пролунав глухий, моторошний звук.

Мій бар'єр уперше зруйновано зсередини.

Наскільки ж ти виходиш за межі можливого? Яку ж могутню силу дарував тобі бог з іншого світу?

Холодний піт.

Від самої думки про те, що той удар міг влучити в мене, по тілу пробігає холод.

Показую живіт і намагаюся якнайширше розплющити очі. Щоправда, не дуже вірю, що так виглядатиму мило.

Найімовірніше, він сприймає мене радше як тварину. І не хатню, а дику. Чи вдасться виглядати достатньо лагідно? Певності немає.

І тоді він з'явився.

— Гей.

Він звернувся до мене абсолютно спокійним голосом, і моє тіло ніби закам'яніло.

— Пробач, добрий чоловіче з іншого світу. Тепер мені відомо, чому зруйновано браму: це була прикра випадковість. Перепрошую й за власну запальність. Чи не міг би ти опустити зброю?

— Га?

— До вибачень додам іще одне. Я прочитав твої спогади. Не знаю, що саме ти бачив, але я показав тобі неприємну ілюзію, і за це від щирого серця прошу вибачення.

— …То це не ти сам мені таке показував?

— Я можу вибрати — насолода чи біль, але деталі й зміст залежать від самого об'єкта.

Почувши мою відповідь, він присідає, хапаючись за голову, і стогне: «Так я і думав…»

— Чоловіче з іншого світу, я — Шін. Вищий Дракон, якого називають «непереможним». Як ти вже знаєш, найкраще мені вдаються ілюзії.

Ще вчора це рішення здалося б мені сміховинним.

— А, розумію… Я — Місумі Макото. Якщо я скажу «Місумі Макото», ти зрозумієш? Ти, певно, вже знаєш, але я прибув з іншого світу.

Я вже знаю це, та від його слів на мить завмираю. Одна річ — бачити спогади, і зовсім інша — пережити таке насправді. І все ж заради майбутнього треба сказати ось що.

— Пане Макото, чи не укладете ви зі мною пакт?

Я вже вирішив іти за цим чоловіком. Мені вже відомо, що він — щось на кшталт мандрівника й прямує до людського поселення. Людського поселення… ні, радше він шукає людей.

Тоді пакт — саме те.

Я піду за ним на правах партнера.

Я надам йому свою силу, а натомість хочу почути про все, що йому довелося пережити. Особливо про «те».

— Е? Пакт? Як із викликаним звіром?

— Такий пакт можуть укласти лише двоє, і його умови залежать від обставин. Істоти мого рівня, найімовірніше, здатні укласти його лише раз. Я належу до найсильніших — можу цим похвалитися. Обіцяю: ви нічого не втратите!

Його уявлення можуть трохи відрізнятися, але загалом це має бути досить близько.

— Гм? Разом мандрувати краще?

— Так! Так! Мене неймовірно цікавлять ваші захоплення! Прошу, дайте свою згоду!

Так, ті чудові спогади. Одного погляду вистачило, щоб вони захопили мене повністю.

— Гха!! Це що, погроза така?! Що я взагалі підібрав?!

Чомусь він присів і застогнав.

— Що скажете? Гадаю, це принесе користь нам обом.

— Гу-гу-гу… Оце хитрий хід! Гаразд, зрозумів! Розраховую на тебе.

— Так! І я сподіваюся на вашу прихильність на довгі роки!

Отримавши його згоду, беруся укладати пакт і веду весь процес. Він не знає, як це робиться, тож інакше ніяк.

Рівноправний пакт — 50 на 50. Що за безглуздя? Навіть структуру, яку намагаюся встановити, втримати не вдається. Наскільки ж він виходить за будь-які межі?!

Пакт «батько й дитина» — 70 на 30. Нічого не виходить: і ця структура розпадається. Скільки ж у нього магічної сили?

Панівний договір — 80 на 20. Сяк-так удається втримати структуру. Подумати тільки, що мене притисли аж до такого! Моя гордість Вищого Дракона трохи постраждала.

Більше не можу втримати свідомість. Уперше в житті думаю, що добре бути драконом.

Панівний договір… По суті, доведеться стати його фамільяром. Ні, навіть назвати це рабством не буде перебільшенням.

Фу-фу-фу-фу. А хіба це погано?

Я з нетерпінням чекаю, що він… ні, що ця велика людина зробить у майбутньому.

Схоже, наступні сто років, а може, й менше, стануть найцікавішими за все моє життя.

Нудьга відступає, і серце тремтить від радості.

— Тож іще раз прошу вашої прихильності, мій господарю, пане Місумі.