Розділ 97 — Кімната тимчасових викладачів

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Таке відчуття, ніби я повернувся до Ротцґарда після довгої відсутності. Хоча, правду кажучи, минуло лише кілька днів.

Томое висунула гіпотезу про клімат, і через дослідження я став проводити в Асорі більше часу.

Схоже, міркування цієї геніальної псевдосамурайки здебільшого виявилися слушними, тож після дня доповіді клімат Асори через досліди постійно змінювався.

Утім, ми спиралися на цю гіпотезу й тому заздалегідь попередили мешканців, тож серйозних проблем не виникло.

Майже напевно на клімат впливає остання відкрита мною брама.

Точніше, її залишковий слід — той самий, яким можуть користуватися не лише ми з Томое, а й Міо. Шікі каже, що й сам майже опанував цей спосіб. Який же він надійний!

Отже, якщо як слід закривати брами, вони менше впливатимуть на клімат.

Арія тут потрібна, але для мене вся різниця лише в тому, проказувати її чи ні, щоб викликати браму, тож жодних незручностей це не завдає. Відколи я відкриваю в Академії браму, що не залишає слідів, в Асорі встановився м'який клімат, близький до ранньолітнього. Щоправда, дощі тепер бувають частенько — це мінус, але мешканці на кшталт ящерів раділи. Схоже, тропічний клімат їм неабияк подобався, тож мені трохи ніяково за те, що я зробив. Сподіваюся, вони не вдають радість із чемності.

Томое знову вирушила на дослідження. Назвавши кілька точок, вона пообіцяла знайти місця для кожної пори року. Можливо, вже недалекий той день, коли в Асорі будуть такі самі чотири пори року, як у Японії. На відміну від мене, Томое, схоже, вміє передбачати результати за зібраними даними, тож, мабуть, зможе визначити придатні місця за закономірностями змін клімату.

Сьогодні в мене день занять. Асора, схоже, вгамувалася, тож ніщо не заважає мені повернутися. Думаю знову зробити Ротцґард осередком своїх справ. Людина, яка вчить Міо готувати, схоже, пробуде в Ціґе лише обмежений час, тож Міо, цінуючи кожну хвилину, не вилазить звідти. Не знаю, чи вона там ночує, чи не спить ночами, але, здається, бувають дні, коли вона не повертається. Якщо щось її зацікавило, вона віддається цьому без решти — це так схоже на Міо. Не знаю, яких страв вона вчиться, але гадаю, колись вона мене ними почастує, тож чекаю з нетерпінням.

— Пане Райдо, за ці кілька днів у крамниці не трапилося нічого надзвичайного. Торгівля йде добре, і працівники теж поступово набираються досвіду, — доповів Шікі.

Шікі задоволено розповів про торгівлю за час моєї відсутності. Він кілька разів навідувався до Ротцґарда, хоча здебільшого перебував в Асорі. І все ж крамниця працювала без жодних проблем, тож він, певно, радий. Я теж радію.

— Твоя правда. Якби вдалося налагодити чергування працівників так, щоб вони могли навчати новачків, стало б значно легше. Слухай, Шікі, а щодо пана Рембрандта та його доньок… — мовив я.

— А, ви маєте на увазі листа, якого передали через пані Міо?

— Так. Якщо рахувати від дня, коли вони виїхали з Ціґе, то мали б уже незабаром прибути сюди. Ти щось дізнався?

— Не надто багато. Пощастило з'ясувати лише те, що незабаром вони прибудуть до Академії. Вони доньки впливового купця, тож, можливо, є наказ мовчати. Лайм теж нічого не зміг дізнатися в місті.

— Зрозуміло. Що ж, коли вони повернуться до Академії, я з ними привітаюся. А про все, що потрібне для сьогоднішнього заняття, ти вже повідомив, так?

— Так. Дозволи отримав заздалегідь, тож проблем не передбачається.

Шікі завжди такий відповідальний. Навіть якщо цього разу припуститься помилки, зроблю вигляд, що не помітив.

Зрештою, через ту історію з мамоно йому вже трохи дісталося від Міо.

Гаразд. Після заняття запрошу до «Ґотецу» тих студентів, у кого буде час. Джіну тамтешнє набе, здається, сподобалося, тож, може, й інші оцінять. Я не збираюся заманювати їх їжею! Але часом треба виявляти й доброту.

Перед заняттям я підійшов до виділеного мені столу перевірити, чи немає термінових повідомлень. Тут щось на кшталт викладацької для тимчасових викладачів. Мабуть, місця достатньо: коли я попросив дозволити Шікі супроводжувати мене, йому теж поставили стіл.

Я користуюся цим місцем лише тоді, коли шукаю, де сховатися, — у дні занять і в дні, коли в бібліотеці надто гамірно.

— Ого, це ще що?..

Вигук мимоволі вирвався в мене. На моєму столі громадилася ціла гора документів і листів. Я прийшов сюди, бо до початку заняття мав трохи вільного часу, але з такою купою, здається, не встигну навіть усе проглянути.

— Оце так купа… Дозвольте мені розсортувати папери, а ви тим часом перегляньте важливі, — запропонував Шікі.

[Так і зробімо. Любовні зізнання мені не потрібні, тож їх просто викидай.]

— Зрозумів.

На щастя, на столі Шікі лежали лише любовні листи, тож я можу спокійно доручити це йому. Щоправда, серед листів на його столі чимало таких, над якими явно добряче постаралися. Аж цікаво стало.

О, паперів уже меншає!

Безладна гора на очах перетворювалася на акуратні стоси.

Почувся чийсь захоплений вигук. Мабуть, це якийсь викладач, у якого теж сьогодні заняття. Фу-фу-фу, заздриш, еге ж? Та Шікі — наш, не віддам!

Як і слід було чекати, найбільший стос — на викидання. Подумати тільки, безглузді пропозиції одружитися надходять навіть сюди! Це вже справжнісіньке цькування.

Серед решти знайшлося кілька документів, які варто прочитати. Я взявся за них.

Так-так… Заяви від студентів, які хочуть відвідувати мій курс. Переважно вони.

Якщо подумати, викладачі мені й справді казали: коли курс протриває якийсь час, я зможу відбирати студентів, яких хочу прийняти на свої заняття. А ще казали, що ця система має сенс хіба що для популярних курсів, а зазвичай приймають усіх.

А мене це тішить. Якщо до мене прийдуть ті, в кого явно бракує сил, зате є сторонні цілі, я матиму лише клопіт. Якщо можна відсіяти їх ще на папері — я тільки вдячний.

…Дівчат напрочуд багато. І основні предмети, і спеціалізації в них зовсім не збігаються з моїм курсом. Такої популярності мені не треба!

Так, у смітник. Цю теж у смітник. І цю дівчину — туди ж. О, хлопець. Майже, але приходь, коли ще потренуєшся. Збоку, мабуть, здається, що я доволі популярний. Викладачам, яким важко набрати студентів, мої печатки «відхилено», певно, видаються дуже дивними. Хоча насправді в мене зараз лише п'ятеро студентів, тож я в такому самому становищі, як і вони.

Га? Запрошення стати асистентом викладача? Це ще що?

Переглянувши зміст, я зрозумів: це прохання прийти на заняття асистентом викладача. Я й забув, що можу брати участь в інших заняттях як асистент. Бо й не збирався цього робити.

Предмети такі…

Рукопашний бій. Взагалі-то я маг і купець. Це що, знущання?

Володіння сокирою. Не те щоб сокири мене зовсім не цікавили. Але — те саме, що й вище.

Практичне застосування відновлювальних засобів. Оце, може, зацікавило б Шікі.

Історія королівства Лімія. Не розумію, навіщо мене кликати.

Жодної путньої пропозиції.

Відклавши прохання щодо історії королівства Лімія та інших, я зітхнув. Утім, подробиць я ще не дивився, тож поки що заберу ці документи про асистентство із собою.

Ще одна заява на мій курс? Так, подивімося, цього разу…

Ага, знайшов.

Сіф Рембрандт. Юно Рембрандт.

Без сумніву, доньки Рембрандта. Виходить, вони вже повернулися до Академії. Які ж недолугі ці чутки.

Ні, не так. Ці двоє повертаються саме сьогодні. Отже, моє заняття буде першим, на яке вони прийдуть після повернення. Тоді, може, провести сьогоднішнє заняття легше? Їм же знадобиться реабілітація.

Та на сьогодні я заздалегідь оголосив цікаве заняття. Заявки сестер я схвалив, а серед решти заявок лише ще одна, як на мене, відповідає вимогам для участі, тож трьох новачків я візьму окремо й сам ними займуся.

Судячи з відомостей про сестер Рембрандт, їхні здібності доволі високі порівняно з іншими студентами. Як і казав Джін — талановиті. Щоправда, невідомо, чи зберегли вони колишні навички. Як-не-як, вони перенесли тяжку хворобу.

Старша, Сіф, виявляється, старша за мене. Дев'ятнадцять років. Схоже, вона маг. Профільні стихії — земля й вогонь. Хе-е. Вказати аж дві — доволі незвично. До того ж у стихії землі вона має божественний захист духа. Мабуть, її навчатиме переважно Шікі.

Молодшій п'ятнадцять. О! Стріляє з лука. А ще — спис? Доволі рідкісне поєднання: лук і спис. Невже вона заздалегідь навела довідки про нас із Шікі й написала те, що дізналася? Магія в неї, схоже, базового рівня, переважно підсилювальні закляття.

Пан Рембрандт мені допомагає, тож обох прийму. Змішую особисте зі службовим? Ні, за здібностями вони цілком підходять.

Якщо вже щось і казати, то лише те, що я не знаю, чи не написали вони неправди з огляду на нас із Шікі. Старша вказала, що в стихії землі має божественний захист духа, тож тут, гадаю, брехні немає. А от лук і спис у молодшої… На заняттях в Академії я жодного разу не брав до рук лука, тож вона, мабуть, почула про це від батька.

Третя — ще одна дівчина. І ні, я обрав її зовсім не тому, що вона в моєму смаку. На моєму курсі четверо хлопців і одна дівчина. Амелія, єдина серед них, бурчить, що хоче більше дівчат (хоча сама не бажає, щоб інші дівчата зазіхали на Шікі), тож, гадаю, вийде гарний баланс — пів на пів. Мотивація й здібності в неї доволі високі. Схоже, вона нещодавно перевелася сюди з невеликої країни біля імперії Ґрітонія. Мабуть, шукає, які заняття відвідувати. Може статися, що мій курс їй не підійде і вона піде, але вона студентка-стипендіатка, тож, гадаю, прагне вдосконалюватися.

— Викладачу Райдо, можна вас на хвилинку?

Я доручив Шікі віднести до викладацької схвалені заяви студентів. Не знаю, скільки часу займе їх оформлення, але до наступного тижня, мабуть, уже зустрінуся із сестрами віч-на-віч. Якщо ж сьогодні, вони, певно, просто вирішать, що заняття якесь дивне. Якщо дивне в доброму сенсі — то нічого страшного. Мабуть.

[Що таке?]

Щойно Шікі вийшов із кімнати, один із викладачів підвівся зі свого місця й звернувся до мене. Рідкість.

— Власне, е-е… Хотів запитати про мазь від поранень, яку продає ваша компанія…

[Так, у нас справді є ліки для загоєння ран.]

— Відтепер, від літніх канікул і до шкільного фестивалю, на моїх заняттях буде більше небезпечних практичних тренувань. Тож, якщо можна, чи не продали б ви мені штук десять?

А, ось воно що. Не знаю, чи небезпека зростає саме через наближення шкільного фестивалю, але замість щодня поповнювати десяток засобів на випадок поранень краще просто попросити мене підготувати їх. Зараз у нас обмеження на кількість в одні руки, а широка публіка не купує ліки від ран постійно. Покупцями, які хочуть брати багато, займаються Лайм та інші. Ну, якщо це для лікування ран студентів, я не заперечую.

[А, зрозуміло. Гаразд. Якщо це заради занять, я з радістю їх підготую. Якщо бажаєте, можете зайти до моєї крамниці хоч завтра.]

— Щиро дякую! Як же я радий! Про Торгову компанію «Кудзуноха» тепер стільки говорять, що я теж спробував вашу мазь — вона справді неймовірно дієва. Хотів тримати кілька штук на всяк випадок, але через попит дістати їх було важко.

[Перепрошую за незручності. Ми поки не виготовляємо великої кількості.]

Відколи ми обмежили продажі, ліки стали доступні більшій кількості людей. Та тим, хто хоче купувати багато, стало незручно. До нас уже зверталися інші аптеки, і ми ще обмірковуємо, як діяти. Якщо Академія захоче постійного запасу, це може спричинити проблеми: дехто заявить, що ми цілком здатні виготовляти ліки в будь-яких обсягах. А коли справа дійде до великих контрактів, неодмінно знайдуться охочі нас витіснити. Втім, я поки не надто турбуюся.

— Ні, що ви! З такою дією це цілком зрозуміло. Ціна ж явно низька. Ситуацій, коли знадобляться ці ліки, буде небагато, тож, думаю, десяти штук вистачить до шкільного фестивалю.

[Врахуйте, що найвища ефективність ліків зберігається лише три місяці. Ми продаємо й інші товари, тож заходьте до нашої крамниці ще.]

— Звичайно! Обов'язково завітаю!

Коли викладач покликав мене, обличчя в нього було доволі напружене, а тепер він радісно повертається на своє місце. Якщо хоче десять штук про запас, мабуть, це доволі популярний викладач.

Про всяк випадок доручу Лайму перевірити, чи справді він використовуватиме мазь за призначенням. Було б прикро, якби це виявився новий спосіб перепродажу. Ось що: хоч я й сказав «завтра», краще відкласти на кілька днів і розвідати, хто він такий.

Шікі повернувся. Якраз вчасно.

Ну що ж, час іти на заняття.