Розділ 98 — Очікувана лекція та бойове хрещення

Перекладач і редактор: Näki + Claude

Їх було восьмеро.

Ні, я, власне, не був певен, що залишаться й попередні п'ятеро.

Адже минулого тижня я пообіцяв: «Наступного разу буде дещо цікаве».

Те, що прийшли ще троє, — мабуть, заслуга працівників адміністрації: документи вони опрацьовують з якоюсь неймовірною швидкістю. Хай там який рівень студентів, а система в Ротцґарді доволі вражає. А я вважав, що посередні не лише студенти, а й г'юмани загалом.

Утім, раз на самій вершині — Софія, то верхівка, мабуть, і справді вражає. Ну, а от середина, певно, ні.

[Від сьогодні до нас приєднуються ще троє студентів.]

Я коротко написав повідомлення й поглянув на новачків. Ми з Шікі стояли перед усіма вісьмома, але я жестом покликав трійцю до себе. Обличчя сестер Рембрандт були дуже схожі — як і належить сестрам. Тільки зачіски й постава різні, тож і враження вони справляли різне. Наші погляди ненадовго зустрілися, і обидві всміхнулися, але лише на мить. Вони одразу посерйознішали й повернулися до п'ятьох студентів. Як на мене, на вигляд вони не такі вже й лихі. Здається, добре розуміють своє становище студенток.

А от Джін та Амелія, схоже, не сподівалися від сестер такої поведінки: на їхніх обличчях читався сумнів. Може, вони не дивувалися сильніше лише через хвилювання перед заняттям. Як же поганої слави треба набути, щоб привертати стільки уваги, навіть просто стоячи на місці!

[Ви троє, представтеся.]

Нехай спершу виступлять сестри, а потім третя студентка. Після них попрошу представитися й решту п'ятьох.

— Приємно познайомитися. Мене звати Сіф Рембрандт. Сьогодні я повернулася до навчання, тож дехто, можливо, вже мене знає. Я була відсутня через хворобу і, доки цілком не одужаю, можу завдавати клопоту, але прошу вашої прихильності. Як бачите, я г'юманка. Моя спеціалізація — атакувальна магія, стихії — вогонь і земля. У стихії землі маю божественний захист духа.

Наприкінці Сіф уклонилася, і її шовковисте світле волосся опало слідом. Воно в неї пряме. Довгі пасма струменять — і це справді гарно. Адже минулого разу, коли я її бачив, волосся в неї майже не було. Тепер вона наче зовсім інша людина. Справжня юна панянка. Зате уявити її бійцем важко. Мабуть, у ближній бій вона не вступає.

— Рада познайомитися! Мене звати Юно Рембрандт. Я молодша сестра Сіф Рембрандт і, як і вона, повернулася тільки сьогодні! Причина та сама — хвороба. Поки не можу рухатися на всі сто відсотків, але дуже старатимуся! Я, звісно ж, г'юманка. Моя спеціалізація — фізичний бій. Але, як бачите, я невисока, тож я не в авангарді, а радше захищаю центр. Зброя — спис і лук, міняю їх залежно від ситуації. Магія в мене переважно підсилювальна, але в цьому я не сильна. Прошу любити й жалувати!

Як вона й сказала, Юно невисока — мабуть, приблизно півтора метра. Через це її вибір лука й списа здається ще дивнішим. Адже луки в цьому світі здебільшого великі. Але якщо вона не лише написала про це в заяві, а й сказала, представляючись, то, мабуть, не бреше… Еге ж.

Можливо, підбирає зброю під групу залежно від ситуації? Не ходить же вона з обома одночасно, тож, напевно, так і є. Вправна й, схоже, енергійна. Волосся в неї таке саме світле, як у старшої сестри, але, ніби на знак її вдачі, підстрижене коротко, щоб не діставало до плечей.

— Приємно познайомитися. Я перевелася з Королівської академії Фоск, мене звати Карен Фрост. Перевелася я недавно, тож буду рада, якщо ви мене навчите. Я г'юманка. Вузької спеціалізації не маю, вмію потроху все. З магічних стихій найкраще володію землею, але й іншими користуюся досить непогано. Прошу ставитися до мене прихильно.

…

Г'юманка, кажеш?

Поки Карен представлялася, я придивлявся до реакції інших студентів. Особливої різниці порівняно із сестрами Рембрандт не було. Власне, коли представлялися сестри, п'ятеро здавалися навіть напруженішими. Мабуть, через колишню славу дівчат із поганим характером. Джіне, тобі вони, може, й неприємні, але такий вираз обличчя — неввічливість щодо сестер, знаєш?

А все ж ця Карен…

Вона змінює зовнішність за допомогою магії. Тому решта сприймає її за звичайну г'юманку, не помічаючи нічого дивного. А от мої очі бачать зовсім не г'юманську подобу.

Я поглянув на Шікі. Він помітив моє здивування й ледь кивнув. Отже, теж бачить. Майже напевно це ілюзія. Не знаю лише, чи Карен підтримує її сама, чи користується якимось предметом.

Розпитувати Карен зараз — лише змарнувати заняття, та й поки що мені це нічим не заважає. Спитаю її після заняття, а як тоді не зможе — хай знайде сьогодні час, коли покінчить з усіма справами, і поговоримо докладно. Якщо вона просто щиро хоче відвідувати мій курс, я не проти. Хоча, мабуть, справа буде клопітна.

[Отже, будьте з ними привітні. А вам, сестри Рембрандт, одразу скажу: моя дружба з вашим батьком не означає, що я вам поблажливо ставитимуся. Майте це на увазі.]

Коли представилися й решта п'ятеро, я відпустив трійцю назад до групи. Що ми знайомі, інші однаково рано чи пізно дізналися б, тож краще відразу сказати прямо. Сестри чітко мені відповіли. Еге ж, гадаю, вони хороші дівчата.

[А тепер, як і обіцяв, сьогодні на занятті буде дещо веселе. Але для трьох новеньких це, звісно, надто сильне потрясіння. Тож поділимося на дві групи. Сіф, Юно й Карен, чекайте тут. Решта — за мною.]

Пояснення для трійці я залишив на Шікі, а сам відвів п'ятьох трохи вбік. Тут я покладуся на Шікі, але наостанок керувати доведеться мені самому.

Обличчя в п'ятьох скуті. Вони напружені й зосереджені.

— Викладачу, що ми сьогодні робитимемо?

Це Джін. Він постійно говорить, що все визначають здібності, але сам уміє привертати до себе людей і фактично став ватажком групи. Розмовляє різко, та насправді уважний до товаришів. Ми однолітки. Зустрінься ми за інших обставин, цілком могли б подружитися.

[Тренуватимемося в справжньому бою.]

— Невже проти вас?!

У всіх п'ятьох обличчя аж перекосилися.

[Ні. Битиметеся з викликаною істотою. Не хвилюйтеся: якщо йти в бій з наміром убити, то не помреш. Життя, як не дивно, так влаштоване. У найгіршому разі Шікі вас вилікує, тож не бійтеся. Що більше поразок, то суворіше покарання.]

— В-викликаною?

[Атож, я й викликати вмію.]

Студенти в розпачі вигукували: «Це ж знущання?! Заняття, на якому нас кілька разів поб'ють!» і «Мені що, доведеться пропустити всі наступні заняття?» Які неввічливі! Я нізащо не зробив би нічого, що завадило б іншим викладачам. На наступні заняття всі підуть цілком здорові!

До речі, «Якщо йти в бій з наміром убити, то, як не дивно, не помреш» — це слова моєї вчительки. Оте «як не дивно» не раз спадало мені на думку. Тепер це вже кумедна історія… Адже я вижив.

Отож, промовивши навмання якісь слова, я викликав Туманну Браму, і в тумані проступила невиразна тінь. З'явився один туманний ящер.

Я помітив, що студенти затамували подих. Кажуть, навіть ящеролюди нижчого ґатунку небезпечні, коли їх ціла зграя. А в цього — красива синя луска, явно незвичайна, а ще меч, щит і легкі обладунки. Вони, мабуть, зрозуміли, що цей ящеролюд — сильний супротивник. Я вже звик його бачити, але луска, що виблискує на світлі, й справді гарна.

— Е-е… Я такого ящеролюда ще ніде не бачив. Наскільки він сильний?

А, хлопець із кинджалом. Йому битися з ворогом упритул, тож відомості про супротивника його, звісно, дуже цікавлять. Але я відмовлю.

[Це таємниця. Після бою кожен напише звіт про те, що зумів з'ясувати. Радитися з товаришами дозволяю, але за неправильні відповіді зніматиму бали. Не забувайте: за свій звіт кожен відповідає особисто.]

— Е-е, скажіть хоча б назву раси…

Це Амелія, лучниця. Ага, зараз я тобі все розповім! У вас тут прекрасна бібліотека. Тих, хто бачив туманних ящерів, тут, мабуть, немає, але справа не лише в цьому.

[Таємниця. Це мій друг, Синій Ящір. Ну, починайте. Поки Шікі не повернеться, не надумайте вмирати, бо ніхто вас не врятує. Тож обережно.]

— Сьогодні розраховую на тебе. «Блейз» — заборонено. Бийся з ними на один відсоток сили, гаразд? А в техніці можеш не стримуватися.

Проходячи повз туманного ящера, я шепнув йому це на вухо. Він ледь кивнув.

Під звуки відчайдушної боротьби студентів на життя й смерть, наче під фонову музику, я повернувся туди, де чекали Шікі й троє новеньких.

[Шікі, як у вас справи з поясненнями?]

— Основні цілі курсу я цим трьом уже пояснив, зараз вони чекають. Що ж, тепер я піду туди.

[Покладаюся на тебе.]

— Якщо не покваплюся, вони можуть серйозно постраждати. Дозвольте відкланятися.

Шікі криво всміхнувся й вирушив туди, де відбувалося заняття на життя й смерть… ні, веселе заняття. Вам трьом я поки такого не влаштовуватиму, тож не хвилюйтеся.

[Отже. Ви троє відсьогодні відвідуєте мої заняття, і мій асистент Шікі, думаю, вам уже все пояснив. Скажу коротко: збільште кількість стихій, якими володієте. Навчіться швидше активувати закляття. Навчіться ефективно все це використовувати й ухвалювати правильні рішення в правильну мить. Така мета мого курсу.]

— Тобто ви хочете, щоб ми стали універсальнішими?

Карен підсумувала мої слова. Ну, коротко кажучи, так і є. Але слово «універсальний» доволі широке.

[Саме так. Я не кажу вам відмовитися від сильних сторін заради універсальності — я кажу підтягувати і слабкі сторони, і сильні. Для Сіф поточне завдання — стихії води, вітру й темряви. Для Юно — знайти зручні стихії й розширити арсенал безстихійної магії. Карен, ти кажеш, що вмієш потроху все, тож тобі — усе. І, звісно, всім треба навчитися ефективно це використовувати.]

Здається, трійця зрозуміла, про що я, і відразу напружилася.

[Сьогодні ви троє однією групою битиметеся зі мною. Хоча «битиметеся» — гучно сказано: нападатимете лише ви. Робіть що завгодно. А я тим часом даватиму вам поради щодо бою й завдання. Як бачите, я спілкуюся письмово, тож дивіться не пропустіть. Якщо не виправите того, на що я вказав, то на другому промаху я зруйную вашу атаку. Майте на увазі: поранення будуть. Що ж, почнемо через п'ять хвилин. Готуйтеся.]

Через це пройшли й інші студенти. Під кінець на їхніх обличчях був самий розпач. «Виправте те, на що я вказав» — таке не зробиш одразу, щойно тобі сказали. Минає трохи часу — і вже не можна повторити атаку, яку не вдалося виправити, тож запас прийомів поволі тане до нуля. Передбачати атаки студентів, тривалість бою, розраховувати, скільки лишилося до кінця заняття… це просто важко.

Минуло п'ять хвилин.

Ну, цього слід було чекати. Трійця розташувалася саме так, як я й думав. Авангарду немає. Раз я однаково не нападатиму, то й ставити когось в авангард нема чого — фахівця з цього серед них немає.

[Нападайте.]

Короткий напис став сигналом. Карен і Сіф почали арії. Голоси гучні. Масштаб їхньої магії я вже міг передбачити. Заради потужності вони справді жертвують чималим.

Юно швидко атакувала першою — пустила в мене стрілу. Отже, обрала лук, а не спис. Мабуть, урахувала, що може потрапити під магію. Якби противник контратакував, вона, певно, взяла б спис, щоб захищати сестру.

Стріла летіла до мого коміра. А Юно дивилася мені в груди… Отже, вона непогано цілиться, промахнулася зовсім трохи. Проте потужність мала — можливо, бракує фізичної сили. До того ж стріла — снаряд, тож магічна сила не дуже її посилює.

Звісно, мій бар'єр зупинив її.

— Е?!

[Слабко. Навіть обговорювати нічого. Додай сили. Якщо цілишся в груди, не промахуйся з такої відстані.]

Ну, її атаки — стріли, тож хоч би скільки вона повторювала те саме, мій бар'єр їх просто зупинятиме. Спробую сьогодні їх підсмажити.

Другий постріл. Потужність зросла, та все ще недостатня. Схоже, їй треба зміцнювати м'язи. Юно так старанно насичувала стрілу магічною силою, що занедбала посилення тіла. З таким у Пустищі нічого не вийде. Хоча, звісно, те, що дім поруч, ще не означає, що панночки Рембрандт воюватимуть у Пустищі.

Вона вистрілила знову.

— Га?!

[Підсилення тіла й насичення стріли магією мають працювати разом. Наступну стрілу спалю.]

Юно може залишитися без жодного придатного прийому ще до того, як маги закінчать свої закляття. Тоді доведеться братися за спис.

О, а ось і магія Сіф та Карен.

Здавалося, Карен могла завершити арію швидше, та, мабуть, навмисно підлаштувалася під Сіф. Одночасні удари відбивати важче. Щоправда, закляття можуть і заважати одне одному, тож не завжди це хороша ідея.

Якщо Карен усе передбачила, у власній майстерності вона неабияк упевнена.

— Промінь!

— Крижаний злам!

Вогонь і вода. Карен, якщо ти навмисно їх поєднала, то ти неабияка сміливиця.

Утім, обидва закляття я вже майже розібрав — їхню побудову й принцип дії. Тож знав, чого чекати.

Сіф випустила, здається, тепловий промінь. Він мав пробити захист противника, а якщо його зупинять — вибухнути.

Закляття Карен, напевно, заморожує простір навколо цілі, а потім розбиває лід. Цього разу вона активувала його після закляття Сіф. Холод, що збирається довкола мене, — найімовірніше, від закляття Карен.

Я зустрів промінь Сіф бар'єром. Відчув, як у заклятті накопичується сила. Вибух! Саме цього я й чекав. Хвиля, слабка, мов легенький вітерець, лагідно торкнулася мого обличчя. Коли захищаєшся частковим бар'єром, побічної дії не уникнути.

Карен довершила закляття в ідеальну мить. Чудово! Начебто вони вже не вперше поєднують магію. У неї добре відчуття часу.

Із пронизливим тріском навколо мене утворився крижаний футляр.

Точніше, лід охопив мене, але я тримав його на невеликій відстані від себе. Глянув на Юно: та натягла тятиву майже до межі й вичікувала слушної миті. Добре. Цілиться якомога краще, щоб не змарнувати постріл.

[Молодці. Вибір моменту — це чуття Карен, так? Дуже вражає. Ви врахували вибух Сіф і використали його, щоб засліпити, — гарна думка. Щодо завдань: для Сіф це швидкість.]

Хоч я саме пояснював, крижана клітка відгукнулася на голос Карен і ефектно розлетілася.

[Сіф — швидкість. Добре було б пришвидшити тепловий промінь або зробити його самонавідним. Карен — зміни довкола, які видають ворогові і момент активації, і силу закляття. Якщо магія спрацьовує не безпосередньо на цілі, а в просторі, де ціль перебуває, влучити нею важко. А навіть якщо влучиш — сили просто замало.]

— Усе відбити таким маленьким бар'єром!

— …А я ж приховала зміни довкола, і потужність була непогана…

[Юно. Я попереджав, що знищуватиму атаки, в яких уже вказав на недоліки. Якщо інших прийомів не залишилося — бери спис. Підготувавшись як слід, зможеш атакувати й зі спини.]

Я спалив стрілу, яку Юно випустила, вирішивши, що я відкрився. Бар'єр її не зупиняв — вона просто згоріла в повітрі.

— Щ-ще не кінець!

— Наступного разу точно вийде!

— Може, мені слід узятися трохи серйозніше…

Схоже, Сіф, Юно й Карен чекає нищівна поразка. Та, на мою думку, краще пережити такі невдачі якомога раніше й навчитися після них підводитися.

Якщо матимете бажання спробувати ще раз — приходьте наступного тижня.

Я й далі без поблажок відбивав їхні атаки, руйнував закляття й указував на недоліки.