Розділ 1 — Розділ 1 Чортові мажори

— Ні, ми не будемо спалювати чверть міста, щоб… «надіслати сигнал», як ви це назвали.

— Але якщо нічого не зробити, протести триватимуть, сер!

Я щосили стримував дедалі сильніше бажання сховати обличчя в долонях і заволати. Натомість випростав спину, подивився просто в очі командувачці імперського гарнізону й повідомив їй, що за жодних обставин вона не має права спалювати чверть міста лише для того, щоб припинити протести.

Ніколи раніше я не бачив, щоб доросла жінка так надувала губи.

Після того як її було звільнено від виконання обов'язків, я скористався нагодою, підвівся й підійшов до вікна в дальньому кінці кабінету. Звідти відкривався краєвид на місто, що розкинулося перед будівлею Капітолію, на верхньому поверсі якої розташовувався мій кабінет.

Місто було не надто великим — щонайбільше 40 000 мешканців. І то лише тому, що воно було столицею планети. Будівля, у якій я перебував, мала п'ять поверхів і водночас слугувала моїм домом, офісом та адміністративним центром як міста, так і всієї планети.

Цей краєвид був однією з небагатьох речей, які допомагали мені заспокоїтися. Саме усвідомлення того, що я можу на власні очі побачити справжнє науково-фантастичне місто, викликало неабияке захоплення.

Коли я прокинувся в цьому новому тілі, то, цілком зрозуміло, пережив справжній напад паніки. На щастя, у кабінеті нікого не було, а краєвид за вікном виявився достатнім, щоб привести мене до тями.

Отже, ситуація така. Я переродився в імперського губернатора невеликої планети під назвою Мінда-3.

Ця глушина на Зовнішньому Кільці спеціалізувалася переважно на експорті сільськогосподарської продукції, хоча експортувати, відверто кажучи, було майже нічого.

Формально як губернатор я контролював усю систему. Але з чотирьох планет системи Мінда лише Мінда-3 була придатною для відносно легкої колонізації.

Не зрозумійте мене неправильно: система багата на ресурси. Інша придатна для життя планета, Мінда-5, буквально кишить деревами та всілякими формами життя. На решті планет також напевно знайдеться щось цінне, не кажучи вже про пояси астероїдів.

Однак Мінда-5 — це справжнє пекло джунглів, на тлі якого навіть Катачан здавався б звичайним передмістям. Колонізація цієї планети практично неможлива без важкої техніки та серйозного обладнання. Та навіть за таких умов місцеві мешканці навряд чи прихильно поставилися б до будь-якої спроби вторгнення.

«Але ж Ласе, — чую я ваше настирливе бурчання, — дві інші планети ідеально підійшли б для відкритого видобутку корисних копалин».

І ви матимете рацію, маленький снотлінг. Імперські гірничодобувні підприємства могли б видобувати тут величезну кількість ресурсів.

Проте Імперія, будучи тим ще збіговиськом некомпетентних ідіотів, не дозволить цього зробити через політичні інтриги.

Розумієте, Галактична Імперія поділена на 1024 сектори. Кожним сектором керує мофф. У розпорядження кожного моффа передається секторна група з 24 зоряних руйнівників класу «Імперський» (ISD) та різноманітних кораблів супроводу для патрулювання його сектору. Крім того, мофф може використовувати будь-які сили, які йому вдасться самостійно зібрати.

Система Мінда розташована в секторі Майто. Можливо, вам знайома ця назва, адже саме тут знаходиться система Дубрілліон, де Ландо Калріссіан свого часу жив і працював адміністратором планети Дубрілліон.

Чому це важливо?

Річ у тім, що мофф сектору Майто також мешкає на Дубрілліоні й проводить увесь свій час у розкішному пентхаусі, нічого не роблячи. Усі прості завдання він доручає своїм кумівським підлеглим.

Тому, коли система Мінда вперше була колонізована силами Імперії, це зробили виключно заради виконання планових показників.

Система з чотирма планетами, з яких лише одну можна легко колонізувати, не обіцяла жодної короткострокової вигоди. Тож нею просто знехтували.

Чесно кажучи, мене це особливо не турбувало.

Досить легке життя, цілком пристойна розкіш на відносно ідилічній планеті, достатньо грошей і власний зореліт, щоб утекти, якщо ситуація раптом піде шкереберть.

Принаймні саме так я думав, доки не отримав можливість ретельно вивчити спогади покійного губернатора.

Лас Мола був багатеньким корускантським мажором і справжньою ганьбою для своєї родини.

Коли Ласу виповнилося лише десять років, його мати, комендант Джир Мола, перевезла всю родину з Корусанта на Еріаду — рідну планету великого моффа Таркіна. Там вона обійняла посаду керівниці Імперської академії Еріаду.

Отримати таку посаду вона змогла лише завдяки своєму досвіду роботи та репутації однієї з найкомпетентніших підлеглих Таркіна.

Сам Лас був доволі проблемним хлопцем. А враховуючи посаду його матері, він цілком відповідав типовому образу зарозумілого молодого пана з китайських уся-фентезі.

Таке ставлення до життя було наслідком виховання в його родині.

Попри престижну посаду матері та її досягнення, усі троє старших сестер Ласа також встигли чимало досягти.

Найстаршій, Шал, було тридцять років, і вона вже обіймала посаду капітана зоряного руйнівника класу «Імперський» у секторі Абріон (де розташована планета Скаріф).

Другій сестрі, Зикс, було лише двадцять сім, але вона вже була відзначеною нагородами агенткою Імперської розвідки.

А наймолодша, Алві, у свої двадцять п'ять років була пілотом-асом винищувача TIE.

Тим часом сам Лас, ледачий покидьок, яким він був, провалив навчання в Академії Еріаду.

Не бажаючи більше терпіти ганьбу, яку становив її син, Джир організувала його призначення губернатором системи Мінда.

На перший погляд це могло здатися почесною посадою. Але через нерозвиненість системи Мінда, її бідність і переважно аграрний характер тут не було ані престижу, ані перспектив кар'єрного зростання.

До того ж система розташовувалася в забутому, майже безплідному секторі галактики, де Лас не міг зганьбити прізвище Мола.

«Знову ж таки, — чую я ваше огидне фиркання, — не розумію, що тут такого поганого. Просто не створюй проблем, і все буде добре».

І знову ви маєте рацію, жирний мішку. Але є одна деталь, про яку я забув згадати.

Матінка доручила Ласу за два роки перетворити цю глушину на щось пристойне. Інакше вона відправить його до м'ясорубки регулярної імперської піхоти, де він загине на якійсь чортовій планеті, воюючи проти місцевих мешканців. Приблизно так, як це сталося під час тієї катастрофи на Мімбані.

Звісно, тепер, коли Я став Ласом Мола, це означало, що до 0 ДБЯ я мушу зробити з Мінди щось путнє.

Або принаймні перетворити її на місце, яке не буде цілковитою дірою.

Або ж забиратися звідси якнайшвидше й сподіватися, що я зможу вижити у великій галактиці.

Розмірковуючи про жалюгідний стан свого нового життя, я опустив погляд у вікно й побачив протестувальників біля підніжжя будівлі.

Зі спогадів Лоса випливало, що фермери протестували проти підвищення податків, запровадженого ним після прибуття на планету.

Це була спроба вичавити з місцевого населення якомога більше грошей, щоб потім утекти з ними.

Загалом, не найгірший план, якщо подумати.

Якби не один маленький нюанс: Зикс фактично була супершпигункою і напевно знайшла б його, де б він не сховався, хоч би в якійсь жалюгідній халупі.

А це означало лише одне.

Щось жахливе.

Мені доведеться нарешті взятися за роботу.

От лайно.