Розділ 4 — Розділ 4: Інтерлюдія Дарни

Розділ 4: Інтерлюдія Дарни

Секретар Дарна Сабрір

Будівля Капітолію, Аккордія, Мінда-3

Якого біса? ЯКОГО, В БІСА, БІСА!?!? Імперський губернатор, який не кидається негайно запроваджувати рабство?

Думки приблизно такого змісту безладно снували в голові Дарни, поки наступного дня вона сиділа за своїм столом і підкидала гумовий м’ячик, раз у раз відбиваючи його від стільниці. Її охоплювало цілковите невір’я.

З самого дитинства Дарна, як і багато інших тві'леків, була жертвою. Її мати була безіменною рабинею для втіх на «Колесі» — стародавній космічній станції, справжньому лігві гріха, що розташовувалася на торговельному шляху Перлеміан.

З дитинства Дарна відчувала на шиї нашийник і лише завдяки власній кмітливості та прагненню навчатися змогла вирватися на волю, перш ніж її спіткала та сама доля, що й матір. Відтоді вона поневірялася галактикою, намагаючись знайти місце, яке могла б назвати домом.

Вона намагалася знайти його всюди. Від пустель Татуїна до галасливих мегаполісів Кореллії, від товариської атмосфери Повстання до самого Рилота. Але в пустелях панували хатти, міста зневажали її за те, що вона була чужинкою, Повстання означало постійну небезпеку, а Рилот кишів работорговцями, які полювали на її народ.

Хто б міг подумати, що посада секретарки губернатора на забутій планеті в глухій зоряній системі змусить її відчути себе вдома?

Місцеві жителі були надто провінційними, щоб перейматися видовою приналежністю. Навіть солдати, яких привезли сюди з усієї галактики, схоже, пристосувалися до цієї культури. Вона могла спокійно розмовляти з колегами по офісу, не відчуваючи, що її оцінюють поглядом, подумки вже причіплюючи до неї цінник.

А сам губернатор... Спочатку він здавався черговим розпещеним багатим хлопчиськом, якому дісталася затишна посада. І він, безперечно, досі поводився по-дитячому — принаймні, якщо судити з тієї витівки з м'ячиком. Однак, зважаючи на все, що він робив, а особливо на ту його промову... вона не могла не відчувати надії.

Можливо, Мінда зрештою стане островом спокою в галактиці, сповненій ненависті.

Перш ніж вона встигла продовжити мріяти, пролунав сигнал про нове повідомлення. Глянувши на термінал, Дарна зрозуміла, що повідомлень надійшло одразу ціла купа.

Деякі були від гірничодобувних компаній, які просили надати їм ліцензії на оренду ділянок. Згідно з наказом губернатора, вона схвалила заявки лише кількох невеликих компаній, уникаючи мегакорпорацій. Не хотілося, щоб якийсь великий бізнес прийшов сюди й розчавив місцевих конкурентів.

Ще одне повідомлення було черговим звітом капітана Вір. Вона підтверджувала виявлення уламків знищеного «Венатора» та двох розбитих «Муницентів» на Мінда-4. Судячи зі світлин, перспективи відновлення кораблів були невтішними. Однак Дарна швидко переслала повідомлення губернаторові. Хто б міг подумати, що єдина донька шанованого полковника Вірса не лише служитиме у флоті, а не в армії, як її батько, та ще й буде дислокована в такій глушині.

Наступне повідомлення надійшло у відповідь із Дубрілліона. Там схвалили запит на відправлення команди важких буксирів для евакуації «Акламатора» й повідомили, що тепер, коли астероїдні пояси довели свою прибутковість, на Мінду вже вирушає геологорозвідувальна та гірничодобувна команда.

На щастя, «Акламатори» були обладнані системами, які дозволяли їм сідати на планети й злітати з них, тож спеціалізовані корабельні не були потрібні.

Після цього надійшли відповіді від різних будівельних компаній. Усі вони були невеликими підприємствами, які не мали особливих перспектив, тож губернатор наказав запропонувати їм переїхати на Мінду-3. План полягав у тому, щоб викупити їхнє обладнання в обмін на кредити та земельні ділянки на Мінді-3, де колишні власники могли б спокійно провести решту життя.

Потім ці компанії мали об'єднати під керівництвом губернатора й використовувати для будівництва планетарної інфраструктури.

Разом із цими повідомленнями надійшов лист-відповідь від «Такшун Орбітал». Компанія погоджувалася укласти контракт на будівництво нафтопереробного заводу на найбільшому з астероїдів-карликових планет. Також вони надіслали креслення орбітальної станції, проєктування якої губернатор замовив на майбутнє.

Передостанню групу становили відповіді від «ЮКаст» і «Хаган Моторс».

«ЮКаст» погодилася взятися за створення базової комунікаційної інфраструктури, хоча й лише за умови, що протягом кількох років отримуватиме частину податкових надходжень від її роботи. Крім того, компанія мала розробити якийсь новий тип комунікатора, сумісного з терміналами та технологіями Голомережі.

«Хаган Моторс», зі свого боку, погодилася відремонтувати або розібрати на запчастини транспортні засоби, знайдені на борту «Акламатора» після його повернення. В обмін компанія отримувала кредити, а також право залишити собі частину відновленої техніки. Звісно, без озброєння.

Чесно кажучи, Дарна хвилювалася. Усі ці проєкти були корисними, а можливо, навіть життєво необхідними, проте губернатор надто швидко витрачав заощадження Капітолію. І в разі надзвичайної ситуації в них залишиться зовсім мало коштів.

Залишалося лише сподіватися, що...

Усі ці повідомлення вона вже переслала губернаторові в стислому вигляді. Але останнє змусило її здригнутися від шоку. Гумовий м'ячик вилетів просто їй у лекку, та Дарна навіть не звернула уваги на біль — її погляд був прикутий до повідомлення.

Воно надійшло на її датапад і на перший погляд скидалося на звичайний спам. Але завдяки минулому досвіду вона одразу зрозуміла: це код. Код Повстанців, яким користувалася комірка, з якою вона колись працювала.

Швидко розшифрувавши повідомлення, вона отримала місце зустрічі в Аккордії.

У грудях здійнялася хвиля тривоги. Колись вона два роки свого життя провела в повстанській комірці, перш ніж постійна небезпека, безкінечні сутички зі смертю та втечі зрештою не виснажили її. Тоді вона й пішла.

А якщо Повстанці тут, що це означає для її нової посади?

Якщо подивитися на все загалом, їй жилося доволі непогано. Хороший начальник, приємні колеги, пристойна зарплата, та чорт забирай, у неї навіть була медична страховка!

Якби вона повідомила про код, то могла б домогтися арешту Повстанців і гарантувати, що її життя тут не перевернеться догори дриґом.

З іншого боку, хоча Повстання й не було для неї найкращим місцем, там вона знайшла хороших друзів. Таких, яких вона зовсім не хотіла б бачити страченими.

Зібравшись із духом, Дарна видалила повідомлення й перевірила час. Робочий день фактично закінчився, тож у неї було достатньо часу, аби дістатися до вказаного місця.

Вона піде туди, дізнається, чого вони хочуть, а потім ухвалить рішення.

Залишалося лише сподіватися, що все це не вийде з-під контролю.

Привіт усім, дякую, що читаєте!

Я вже давно хотів написати повноцінну інтерлюдію — розділ від імені іншого персонажа. Можливо, він трохи коротший за звичайні, але тут Дарна просто переглядає повідомлення й дивується всьому, що відбувається, тож це цілком справедливо.

І ще для тих, хто читає це на QQ: я не писатиму еротику, збоченці ви такі. Не зрозумійте мене неправильно, я й сам далеко не святий, але це, по суті, моя перша справжня історія. І, чесно кажучи, я не довіряю собі настільки, щоб написати хоча б більш-менш пристойну еротику. Я публікую твір і на QQ, бо хочу розширити читацьку аудиторію та отримати більше відгуків.

Попри все, ще раз дякую за читання. Як завжди, я відкритий до відгуків щодо мого стилю письма, відповідності лору та можливих напрямків розвитку сюжету.

— Freefaller