Розділ 5 — Розділ 5: Час укладати угоди, малюки!!!

Розділ 5: Час укладати угоди, малюки!!!

Я знову стояв у своєму кабінеті, дивлячись на місто крізь одне з вікон. Кабінет у мене був не надто великий, тож величезних віконних стін, як у Палпатіна за часів його канцлерства, мені не дісталося. Хоча освітлення тут приємне. Та й крісло дуже зручне.

Якщо подумати, Аккордія була не надто великим містом. Найбільшою будівлею тут був Капітолій, який мав приблизно п'ять поверхів. Безпосередньо над моїм кабінетом проходив коридор безпеки, що вів на дах. Там розташовувалися два посадкові майданчики: один просто на даху, а другий — прибудований збоку на спеціальних опорах. Крім того, на даху стояли дві чотириствольні зенітні лазерні установки для захисту від винищувачів. Окрім винищувачів TIE та кількох зенітних платформ на репульсорній тязі, це були єдині засоби протиповітряної оборони міста.

Саме місто було доволі низькоповерховим. Найвищою будівлею після Капітолію була центральна комунікаційна вежа за квартал звідси. Вона мала чотири поверхи й одночасно виконувала функції центру обробки даних, комунікаційної вежі-ретранслятора та диспетчерського центру повітряного й космічного руху.

Решта міських будівель не перевищувала трьох поверхів. Переважно це були невеликі офісні будівлі та багатоквартирні будинки, перші поверхи яких здавалися в оренду підприємцям.

Матеріали, з яких зводили будівлі, змінювалися залежно від району, утворюючи приблизно концентричні кола.

У центрі стояв Капітолій, побудований із феррокриту з дюрасталевим облицюванням. Навколо нього розташовувалися інші урядові споруди, також виготовлені з феррокриту: комунікаційна вежа, казарми в центрі міста, військовий космопорт тощо.

Далі починалися ділові райони з офісними будівлями та іншими спорудами, переважно зведеними зі сталі й бетону. Ще далі йшли райони з будинками зі збірного заливного каменю. А вже за ними — квартали з дерев'яними будівлями місцевого виробництва, хоча заливний камінь там теж використовувався досить часто завдяки своїй міцності та простоті застосування.

Я відійшов від вікна й попрямував до столу, щоб трохи побідкатися над власною долею.

Стіл був гарний, хоч і простий, виготовлений зі сталі. З одного боку під кутом стояв термінал, а з іншого була вбудована система внутрішнього зв'язку. Навпроти мого крісла стояли ще два — для відвідувачів.

Сам кабінет був невеликим, радше витягнутим у довжину, ніж широким. Обабіч проходу до дверей я наказав встановити шафи для документів. Усередині зберігалися офіційні паперові звіти про матеріальні ресурси, військову міць та інші важливі показники.

Так, мені бракувало зручних шухляд і моніторів, які були тут раніше, але ці шафи набагато кращі. Вони дозволяли зберігати важливі документи, наприклад контракти, у місці, яке неможливо зламати хакерам.

На жаль, це означало, що тепер у мене з'явилася паперова робота.

І не просто повідомлення на терміналі, а справжні паперові документи.

Боже, виходить, Бога справді немає.

Попри мої екзистенційні роздуми, я сів за термінал і почав робочий день із чашки якогось місцевого молока та випічки.

Випічка нагадувала поптарт, якби його готували з пухкішого тіста й начиняли чимось на кшталт лимонного заварного крему. Досить смачно.

А от молоко було гірким.

Треба буде попросити Дарну знайти мені якийсь інший напій.

Переглядаючи повідомлення за день, я подумки підбивав підсумки вже досягнутого.

На той момент уже третину поясу астероїдів було передано в оренду різним невеликим гірничодобувним компаніям. А коли на астероїді-карликовій планеті Мінда 0-A-5 майже завершать будівництво переробного комплексу — Такшун працюють швидко, коли їм не доводиться боротися за місце, — ці компанії платитимуть мені… тобто Імперії за переробку своїх ресурсів, щоб потім продавати готову продукцію. Або просто продаватимуть сировину безпосередньо нам.

Крім того, затверджені імперські гірничодобувні групи вже почали облаштовуватися. Вони вели видобуток на Мінда 0-A-3 та розвідували інші ділянки поясу.

Це означало ще більше руди для переробного комплексу. Щойно він запрацює на повну потужність, вантажівки Gozanti та Acclamator почнуть завантажуватися очищеною рудою, яку продаватимуть фабрикам у сусідніх системах.

До речі, про Acclamator.

Він був… функціональним.

Реактор та інші життєво важливі системи не зазнали пошкоджень, а сам корабель залишався в режимі низького енергоспоживання. Це було добре, адже завдяки цьому внутрішні приміщення залишалися придатними для дихання, а запаси на борту не псувалися.

Погано було те, що тепер мені доведеться заправляти його паливні елементи.

А це дорого.

Усередині корпусу зберігалося чимало цікавого добра. Зокрема, повний комплект із 80 десантних машин LAAT: 66 бойових кораблів підтримки та 14 транспортних. П'ять із них я передав компанії KhaganMotors, щоб їм було простіше доставляти свою продукцію по всій планеті.

Окрім них, там була ціла купа спідербайків, які я передав командирці Ґрант, дозволивши їй самостійно вирішити, як їх розподілити.

Якщо вона час від часу вирішить покататися на одному з них заради задоволення, я заплющу на це очі.

Головне, щоб вона не влаштовувала смертельних перегонів. Тоді мене все влаштовує.

Останніми речами на борту були кілька ящиків військового спорядження та винищувачі.

Зброя, м'яко кажучи, була застарілою.

DC-15A були непоганими гвинтівками: великий радіус дії, чималий боєзапас. Але вони мали проблеми з вагою та тривалою стрільбою, через що були незручними в тісних приміщеннях і боях на коротких та середніх дистанціях.

Їх також передадуть Каелі, адже, попри те, що я можу пояснити лише божевіллям, вона лякаюче компетентна й точно знатиме, як ними користуватися.

А от винищувачі були дещо незвичайними.

Приблизно десять V-wing — перехоплювачів часів Війн клонів, а також близько п'ятнадцяти ARC-170 — важких винищувачів тієї ж епохи.

Усі вони мали бути передані невеликій місцевій авіаційній базі, де пілотів навчатимуть керувати цими машинами.

Хоча V-wing і не мали систем життєзабезпечення, винищувачі TIE теж були такими, тож льотні костюми в нас уже були.

Але найбільшою знахідкою став один-єдиний винищувач.

Легкий перехоплювач класу Delta-7 Aethersprite.

Зоряний винищувач джедаїв.

З одного боку, пілот, здатний добре керувати цією машиною, став би величезною перевагою для нашої повітряної та космічної оборони. Ці винищувачі неймовірно маневрені.

З іншого боку, їхнє внутрішнє обладнання було значною мірою позбавлене допоміжних систем для пілота, адже корабель спеціально створювався для джедаїв, які могли орієнтуватися в просторі за допомогою Сили.

Тож, якщо я не хотів привертати увагу Інквізиції, прихистивши джедая або іншого чутливого до Сили, мені доведеться позбутися цього корабля.

Найкращий спосіб?

Продати його.

І заробити на цьому.

А кому його найкраще продати?

Ґраккусу Джагібакті Тінґі.

Гатту, кримінальному лорду Нал-Шаддаа та відомому колекціонеру джедайських артефактів — від світлових мечів до голокронів і, у цьому випадку, зоряних винищувачів.

Якщо я зможу продати корабель йому, то зароблю цілий статок.

А ще краще — якщо вдасться виставити його на аукціоні на Нал-Шаддаа, який він відвідає, то можна буде заробити ще більше!

Якісь інші гатти можуть спробувати перебити його ставку просто з принципу або через особисту неприязнь, але, враховуючи, що він має ціле сховище, присвячене джедайським реліквіям, він точно запропонує більше за всіх.

А навіть якщо програє, я все одно отримаю гроші!

Абсолютна перемога!

Залишилося лише придумати, як усе це організувати…

А, просто надішлю повідомлення Дарні. Нехай пошукає щось корисне.

Перейшовши до наступного пункту, я дістався найгіршої частини свого робочого дня.

Витрачання грошей.

І не на щось приємне, а на… громадську безпеку.

Фрак. Я просто хочу космічну яхту, сексуальну дружину з космосу й більше грошей, ніж можу собі уявити, а натомість мушу перейматися проблемами населення!?

Я зітхнув.

— Усього два роки. Треба лише два роки нормально виконувати цю чортову роботу. А потім можна буде інсценувати власну смерть, коли Імперія почне розвалюватися, і втекти на якийсь курорт, де проведу решту життя.

Завершивши цю самонавію, я повернувся до роботи.

Сьогодні в списку були патрульні кораблі.

Зі зростанням промисловості збільшувався й ризик піратства. Ці нахабні любителі легкої наживи ще не з'явилися, але краще заздалегідь подбати про засоби стримування.

Підприємці насильства рано чи пізно дадуть про себе знати. Але якщо я забезпечу пристойну оборону, то це означатиме, що сюди полізуть лише дурні або божевільні. А отже, кількість піратів зменшиться сама собою.

Зрештою, вони шукають легку здобич.

Більшість невеликих піратських угруповань не ризикуватимуть нападати на добре захищені системи, бо бояться отримати по зубах. Спробувати щось можуть лише ті, хто має великі кораблі та ще більше его.

А потім їх просто рознесуть на шматки й відправлять у космічну порожнечу.

Але я відволікся.

Існувало чимало кораблів, які я міг придбати. Проблема полягала в трьох речах: доступності, вартості та робочій силі.

Не всі кораблі, які я розглядав, можна було придбати. Одні ще не продавалися, інші не були добудовані, а треті взагалі ще не існували.

До того ж, хоча завдяки контрактам і перевезенню руди я вже вийшов на прибуток, купатися в кредитах я поки не міг.

І нарешті, навіть з урахуванням припливу нових підприємств та поступового запуску економічних механізмів, людей усе ще катастрофічно бракувало.

Населення Мінди-3 зросло лише приблизно на три тисячі осіб. І це без урахування народжуваності.

І тут я знайшов цілком пристойний варіант.

Мені потрібен був корабель, достатньо потужний, щоб налякати піратів, достатньо швидкий для реагування на надзвичайні ситуації, достатньо малий, щоб його можна було укомплектувати екіпажем, і достатньо дешевий, щоб придбати одразу кілька таких машин.

І таким кораблем виявився корвет класу CR92a Assassin.

Завдовжки 139 метрів, він перевершував свого родича CR90 як за озброєнням, так і за бронюванням.

Його оснащення включало шість здвоєних турболазерних батарей, дві чотириствольні лазерні гармати, пускову установку протонних торпед і проєктор тягового променя.

Якщо об'єднати їх у групи з винищувачами ARC-170 та V-wing, знайденими на борту Acclamator, вийде цілком пристойне угруповання для боротьби з піратами.

CR92a слугуватиме потужним центром бойового порядку, обстрілюючи ворогів турболазерним вогнем. Два ARC-170 зможуть одночасно атакувати противника й прикривати корвет від ворожого вогню за допомогою задньої турелі.

V-wing використовуватимуть свою маневреність, щоб обходити противника з флангів і дошкуляти йому атаками.

У піратів не залишиться жодного шансу, а прибутки залишатимуться стабільними!

Завершивши всі розрахунки, я відправив замовлення на чотири CR92a.

Вартість становила цілих десять мільйонів кредитів.

У результаті в мене залишилося лише п'ять мільйонів на надзвичайні потреби держави.

На випадок, якщо мені доведеться згорнути все й тікати.

Тепер, коли вся ця виснажлива робота нарешті була завершена, я вирішив відкинутися на спинку крісла й трохи подрімати.

Але щойно я почав заплющувати очі, дзижчання дверей змусило мене здригнутися.

Я протер очі й розплющив їх саме вчасно, щоб побачити, як до кабінету заходить Дарна. Вона мала доволі нервовий вигляд.

— Усе гаразд? Виглядаєш так, ніби побачила привида.

— ...Ні, сер. Просто зустрілася з деякими… старими друзями. Сказала їм, що ви людина підприємлива й що вони, можливо, зможуть отримати певну вигоду від співпраці з вами.

Вона трохи заметушилася, і я миттєво зрозумів, що відбувається.

Вона соромиться!

Напевно, базікала зі своїми друзями, трохи перебрала, а потім випадково пообіцяла познайомити їх зі своїм начальником!

Звісно, я нічого не казатиму, щоб не ставити її в ще незручніше становище.

Натомість я просто кивнув.

— Розумію. Коли вони будуть готові зустрітися?

Її очі ніби засяяли.

— Я можу привести їх сюди вже за п'ятнадцять хвилин, сер!

Мої брови ледь не злетіли під капелюх.

Оце швидкість. І чим вони там займаються? Таборують просто через дорогу?

— Гаразд. Тоді покладаюся на тебе.

Сідет Т'вор

Мінда-3, Аккордія

Поки Сідет нервово чекала, коли ліфт підніметься, вона подумки поверталася до того, з чого почалася вся ця історія.

Вони з лідером «Фіто-осередку» Вілілом працювали над створенням бази або аванпосту десь на Зовнішньому Кільці.

Дубрілліон, найбагатша планета сектору, знаходився не надто далеко, а отже, поблизу було чимало потенційних цілей для нападів.

Мінда здавалася ідеальною системою.

Майже безлюдна, з великою кількістю місць, де можна було сховатися, і таке інше.

А потім вона дещо пригадала.

Одна її давня подруга, яка кілька років тому покинула «Фіто-осередок», влаштувалася секретаркою в столицю Мінди-3 — Аккордію.

Тож коли «Фіто-осередок» почав шукати відповідні місця, Сідет і Віліл вирішили навідатися до Дарни, дізнатися, як у неї справи, і попросити корисної інформації, адже вона перебувала тут довше за них.

Яким же було їхнє здивування, коли з'ясувалося, що Дарна працює секретаркою імперського губернатора Мінди.

За її словами, він був значно кращим за інших імперців у питаннях державного управління та соціальної політики й справді покращував становище системи, якою керував.

Сідет лише скептично пирхнула, почувши це.

Але ось вона тут, тиждень потому, у ліфті, який віз її на зустріч із цим губернатором як потенційним «діловим партнером».

Дарна сказала, що він більше орієнтується на прибуток, тож вони, ймовірно, зможуть приховати свою діяльність на користь повстанців, просто замаскувавши її під легальний бізнес і звернувшись до нього як підприємці, що хочуть придбати землю.

Увійшовши до кабінету, Сідет на мить зупинилася, помітивши його розміри.

Точніше, їхню відсутність.

Кабінет був доволі простим. Стіни обставлені шафами для документів, а в дальньому кінці кімнати стояв звичайний письмовий стіл біля вікон.

За ним сидів худорлявий чоловік зі світлою шкірою та каштановим волоссям. На вигляд йому було трохи за двадцять, хоча мішки під очима додавали йому років десять.

— А, привіт, привіт! Прошу, сідайте. Талія Фортат, правильно?

— Саме так, — відповіла вона.

Її легенда була такою: вона підприємниця, яка зв'язалася зі своєю давньою подругою Дарною, щоб дізнатися про можливість придбання ліцензії на будівництво орбітальних об'єктів у поясі астероїдів.

Такі об'єкти справді мали бути збудовані — завдяки щедрим фінансовим пожертвам одного неназваного сенатора, прихильного до повстанців.

Однак їхнє справжнє призначення полягало б майже виключно в маскуванні діяльності повстанців.

Станція вела б звичайну комерційну діяльність, і якби час від часу якась посилка або чип із даними випадково губилися чи забувалися, ніхто б не звернув на це уваги.

А якщо виявиться, що деякі ангари ніколи не відчиняються для клієнтів, що ж, таке теж іноді трапляється.

— Отже, ви хочете отримати ліцензію на будівництво станції в поясі астероїдів. З поданих вами документів я бачу, що йдеться про звичайну сервісну станцію для відпочинку та ремонту. Легкі ремонтні роботи, невелике переоснащення, дозаправка тощо...

Хоча все це виглядає цілком пристойно, я запросив вас сюди з двох причин.

По-перше, ви подруга Дарни, тож було б трохи неввічливо вирішувати все через термінал, зважаючи на зусилля, яких вона доклала, щоб організувати нашу зустріч.

По-друге, у мене є для вас пропозиція.

Щойно він сказав, що запросив її сюди з двох причин, Сідет напружилася. Коли ж він продовжив, вона трохи розслабилася, але наприкінці знову насторожилася.

Пропозиція?

Це що, зараз увірвуться штурмовики, а він почне маніакально сміятися й вигукне: «Пропоную вам померти, повстанське бидло!!! ХА-ХА-ХА-ХА!»?

Тож, коли він продовжив, вона відчула радше розгубленість, ніж страх.

— Річ у тім, що не так давно я уклав контракт із компанією Takshun Orbital з Орд-Мантелла на будівництво переробного комплексу в поясі астероїдів, а також на розробку проєкту орбітальної станції навколо Мінди-3.

Після завершення будівництва ця станція фактично зробить вашу сервісну станцію непотрібною.

Натомість я хотів би обговорити з вами створення ремонтної верфі.

Розумієте, хоча на новій станції буде безліч різноманітних об'єктів і можливостей, вона не матиме обладнання для ремонту та переоснащення кораблів, більших за легкі вантажні судна.

Тому я хотів би запропонувати вам спільний проєкт.

Я забезпечу частину фінансування та зарезервую кілька доків верфі виключно для потреб Імперії. Решта доків будуть у вашому розпорядженні, хоча податки з усієї діяльності ми все одно стягуватимемо.

Що скажете?

Приголомшена.

Саме це слово найкраще описувало її стан.

Губернатор говорив, говорив і говорив, а коли нарешті закінчив, вона й сама почала вважати цю пропозицію доволі переконливою.

Так, початкова ідея зі станцією була значно прихованішою та секретнішою, але їй бракувало обладнання, необхідного для підтримки масштабнішої діяльності повстанців у цьому районі.

А от ремонтно-утилізаційна верф дозволила б розбирати кораблі на запчастини, а потім відправляти ці деталі осередкам, які їх потребують, просто під носом в імперців.

Звісно, їхнє становище було б досить хитким, але цей проєкт міг допомогти повстанню так, як «Фіто-осередок» раніше й мріяти не міг.

Масштаб.

Саме цього повстанцям бракувало.

— Мені доведеться обговорити це зі своєю командою, але пропозиція справді багатообіцяльна.

На обличчі губернатора розквітла усмішка.

Вона сяяла, мов золотий кредитний жетон.

— Чудово! Сподіваюся, ми дуже скоро знову побачимося!

З цим дещо зловісним побажанням Сідет залишила кабінет. Вона лише мигцем глянула на Дарну, яка тим часом була зайнята комунікатором, після чого попрямувала до ліфта й повернулася на базу.

Попереду було багато роботи.

Чорт забирай, це чудово!

Хоча вона нічого остаточно не підтвердила, сама можливість створення спільної ремонтно-утилізаційної верфі була просто неймовірною!

Звісно, вона не приноситиме таких прибутків, як планетарні пункти утилізації, але зате дозволить мені розбирати на металобрухт ті старі кораблі часів Війн клонів, що залишилися в системі, замість того щоб продавати їх.

І те саме можна буде робити з будь-якими майбутніми піратськими кораблями.

Це дасть змогу гірничодобувним компаніям встановлювати на свої судна нове обладнання або ремонтувати пошкодження, отримані через зіткнення з астероїдами.

Я зможу модернізувати й ремонтувати кораблі моєї невеличкої, але дедалі більшої оборонної флотилії.

А ще гроші!

Чорт забирай, так!

Я, звісно, братиму з людей додаткову плату за ремонт в імперських доках, якщо всі інші будуть зайняті!

Не кажучи вже про податки!

Податки з продажів, послуг, перевезень шатлами на поверхню планети або до іншої станції, коли її збудують, і навіть із перекусів, які купуватимуть люди, очікуючи завершення ремонту своїх кораблів!

Ніколи в житті не думав, що колись полюблю податки.

Але ось я тут — сам Пан Податківець!

Проте одна проблема все ще залишалася.

Населення.

Але для неї існувало цілком пристойне рішення.

Клони.

І не нові. На нових у мене грошей немає.

Зате в моєму розпорядженні є торговельний флот із одного Acclamator та п'яти Gozanti, які літають галактикою, продаючи руду.

Достатньо надіслати повідомлення, і вони зможуть почати розклеювати оголошення та рекламувати можливість переселення для клонів, які після завершення Війн клонів опинилися без роботи й були витіснені з Імперії.

До того ж вони все ще будуть у цілком непоганому стані. Адже прискорений розвиток застосовувався лише на початкових етапах їхнього життя.

А до цього часу чипи в їхніх головах або вже не працюватимуть, або будуть видалені, або просто не матимуть причин для активації.

Це означає, що я отримаю стабільне населення людей, готових і охочих працювати, які мають військовий досвід і можуть стати вірними союзниками, якщо заслужити їхню довіру.

Чесно кажучи, у цьому житті так важко не перемагати.

Привіт усім! Ну що, відомі останні слова, еге ж?

У будь-якому разі, хотів подякувати вам за читання та відповісти на деякі запитання й зауваження.

Я використовую суміш канону та «Легенд» (EU). Це тому, що мені подобаються окремі елементи обох версій, і я вважаю, що, хоча в «Легендах» є більше матеріалу для використання, у каноні теж є цікаві ідеї, які можна краще розкрити, якщо поєднати їх із матеріалом «Легенд».

Для читачів QQ: я позначив цю історію як NSFW з двох причин.

По-перше, розділ SFW там сухіший за твою дівчину (уявну).

По-друге, у цьому фанфіку будуть сцени жорстокості, криваві подробиці та деякі зображення сексуального рабства.

Мабуть, під час перекладу десь виникла плутанина, але я постійно бачу коментарі, де люди пишуть, що в Ласа є старший брат у Імперській розвідці.

Немає в нього старшого брата.

У нього є три старші сестри: капітанка зоряного руйнівника класу ISD, ас-пілот винищувача TIE та агентка Імперської розвідки.

Для групи суперботаніків на форумі, якому вже кілька десятиліть, ви могли б хоча б правильно це запам'ятати.

Ну і, як ви знаєте, я обожнюю ваші коментарі. Вони роблять мій день, особливо теорії щодо кораблів, тактики, дипломатії та майбутнього розвитку сюжету.

Тож продовжуйте в тому ж дусі!

— Freefaller