Розділ 226 — Чемпіон або другий номер

— Ого!

Капітан Фентезі, з іншого боку, був радий бачити Ссосію. Він розпростер свої милі пухкі руки, схопив Ссосію і почав смоктати її, як пипку.

Йому це явно подобалося.

— Але вона все ще... друга в черзі.

Капітан Фентезі любив мене найбільше.

Звісно, Ссосія, проклята бути другою в усьому, була другою в його серці. Крім того, він висловлював любов як дитина!

У той момент русалка раптово вдарила Капітана Фентезі по голові. Вона не була живою істотою, а андроїдом, створеним за допомогою магічної інженерії.

Хоча вона не змогла порізати м'яку шкіру дитини, вона змусила його голову трохи нахилитися, показавши, наскільки сильним був фізичний удар.

Я подивився на її характеристики.

[Раса: Преміум голем

Рівень: 999+

Професія: Шаман (Краса → Фізична сила ↑)

Навички: Безсмертя G, Витривалість G, Витримка G, Чарівність ZZZ, Спритність ZZZ…

Стан: Хороший]

— Неймовірно…

Рейтинг її навичок був набагато вищим, ніж у її творця. Я дивувався, як можливо, що Мудрець був її господарем.

— Ооо! Чмак!

— …

Зосередившись на грі зі Ссосією, Капітан Фентезі проігнорував атаку андроїда, відмахнувшись від неї, як від набридливої мухи.

БУМ!

У цей момент далася взнаки різниця в їхніх вагових категоріях. Це були не тільки його навички. Розмір Капітана Фентезі, який служив йому, як зброя, був колосальним, подібним до розміру Короля драконів забуття.

— Моя Аква! — викрикнув Мудрець, ніби щойно втративши кохану.

Найімовірніше, завдяки його щирій підтримці, русалка одразу підвелася з землі після того, як її відкинуло моє творіння.

Однак…

— Ооо!

Другого шансу не було. Капітан Фентезі розчавив її своєю дупою.

Вона не була повністю знищена завдяки своєму Безсмертю рангу G, але його зад був занадто великим і м'яким. У той момент, коли він сів на неї, вона могла лише залишатися там.

Як і очікувалося, русалка-андроїд замовкла. Її професією був Шаман, що істотно збільшувало її силу порівняно з її красою, але вага дитини була набагато більшою.

Битва тривала не так вже й довго.

— Наркогерою, мені здається, що цей голем є цілою істотою сам по собі, а не фрагментом Акви, — сказала Перший дух, хапаючи мене за волосся, наче за віжки.

— Тоді відтепер його ім'я — Аква-голем.

— Моя Аква! Позбудься цієї злої дитячої дупи! — Очі Мудреця витріщилися.

— Зараз не час турбуватися про інших.

— Що?

Шух!

Творець андроїда відразу замовк. Він вправно ухилявся від моїх атак, але це не мало значення. Його долю вирішив один сильний удар Капітана Фентезі. Найвеличніший чарівник, Мудрець, вийшов з гри, залишивши після себе лише невелику калюжу крові.

Все сталося надто швидко. Я хотів щось у нього запитати, але, здавалося, мені доведеться почекати до наступної зустрічі. Однак невідомо, коли це станеться.

— У будь-якому разі, я все одно отримав корисну інформацію.

Ця установа могла повторно використовувати тих, хто вже зник, повертаючи їх до життя.

Якщо так, то ніщо не заважало їм клонувати мене. Від однієї думки про це я здригнувся.

[Пояснення: Не варто про це турбуватися. Вони не можуть створювати клонів, поки ви живі. Правильний термін для цього — осмос. По суті, оскільки присутність оригіналу буде занадто сильною, це призведе до смерті їхніх клонів.]

“Дякую за пояснення, Пані практикантко”.

— Ху...

Я відкликав Капітана Фентезі, і він зник із сумним виразом обличчя. Повністю виснажена, Ссосія впала мені в обійми.

— Зараз ти виглядаєш більш жіночною.

— Як грубо. Мені зараз важко, тож залиш мене в спокої.

Я обійняв її за талію, і, коли вона прикинулася слабкою, я взяв її в обійми. Ссосія дивилася на мене, широко розплющивши очі.

— Навіть коли я добре до тебе ставлюся, ти все одно дивишся на мене так злісно.

— А ти... ти тепер виглядаєш більш мужньо.

— Пізніше я змушу тебе пошкодувати про свою зухвалість. У будь-якому разі, відтепер я буду зайнятий.

— Зайнятий? Ти... О, я забула. Ти ж імператор.

Цього разу Ссосія легко погодилася, незважаючи на те, що постійно сперечалася зі мною. Вона, здавалося, дійсно була ослаблена.

Фшух!

Я розправив крила праведного героя. Через моє становище я був змушений цілими днями зосереджуватися на документах, що викликало в мене бажання знову стати героєм.

Я вважав це лише своєю примхою.

— Раз я вже тут, то, мабуть, слід усунути Королеву морозу Ельш.

[Занепокоєння: Будь ласка, не ставтеся до однієї з П'яти великих лих як до розваги…]

***

Королева морозу Ельш, одна з П'яти великих лих. Вона правила північною частиною Північного континенту, розташованою навколо Снігової гори М.

Місцеві жителі вважали, що цей район непридатний для проживання.

Чому?

По-перше, середовище було непридатним для нормального життя. Оскільки там цілий рік йшов сніг, було неможливо займатися сільським господарством, а крім небезпечних монстрів там не було інших тварин.

Тому всі вже визнали, що весь Північний континент повністю належить Священній імперії Моллана.

Однак, коли мені виповнився рік, я завоювала навіть ці землі.

— Тут колись була моя підземна база.

— Я знаю.

— І ми вперше зустрілися тут.

— Я теж це знаю.

Пробираючись крізь хуртовину на самий північ, я сухо відповів на слова Ссосії, яка була переповнена емоціями. Звичайній людині було практично неможливо вижити на цій замерзлій землі, але магія зробила неможливе можливим.

Так народилося Королівство льоду. Королівство, яким правили божевільні, які поклонялися Королеві морозу Ельш як своїй захисниці і богині.

— Загарбник!

— Демон!

Ці місцеві мешканці харчувалися лише плодами та листям особливих рослин, що росли в північній частині, і були досить агресивними.

Найдикіші з усіх дикунів Фантазії.

Це було найбільш очевидно, коли вони помилково прийняли мене за демона, незважаючи на моє героїчне походження, що проголошувало праведність і справедливість.

— З цими крилами на спині легко щось неправильно зрозуміти.

— Не слід судити про книгу за обкладинкою, Ссосія. Ці прекрасні крила перемагали багатьох лиходіїв і підлих покидьків.

Мої крила еволюціонували, щоб ефективно вбивати ворогів.

Чому Святий меч був Святим мечем? Чому неможливо було створити Святу гостру курку і дати світові пізнати її смак?

Чому це мало бути жахливе знаряддя вбивства? Тому що це була зручна форма для рубання ворогів.

— Ну... Це так, але оскільки ми вже тут, чому б нам не піти до мене додому?

— До тебе додому?

Почувши пропозицію Ссосії, я нахмурився. І моя робота «героя», і моя роль «імператора» були надзвичайно важливими. Чим довше я відпочивав, тим більше людей страждало.

Герой Зіг був надзвичайно кмітливим, коли йшлося про такі справи. Зрештою, він використовував підступні методи. Він розважався і спокійно чекав, поки люди повністю занепадуть, перш ніж прийти їм на допомогу.

Я не хотів так жити. Принаймні до виходу на пенсію.

— Вау... Це несподіване відкриття. Тепер, коли я про це подумала, я ніколи не бачила, щоб ти розважався вдень. Ні, навіть вночі... Мабуть, ти насправді важко працюєш для блага родини.

Ссосія мала такий невинний вираз обличчя, ніби щойно стала свідком дива.

— Це тебе так дивує?

— Угу.

— Якщо герой відпочиває один день, то мир для всього людства також відкладається на цей час. Це як порушення правил дорожнього руху і спричинення аварії. Це призведе до закриття доріг і заторів. Багато хто запізниться на роботу, доставка буде затримана, а клієнти заблокують телефонні номери інформаційних служб. Це буде жахливо.

І це тільки якщо я відпочиватиму один день.

Але це було за методом «паралельного з'єднання», коли всі зазнавали втрат протягом одного дня. Використання «послідовного з'єднання» дало б інший результат.

По суті, якщо я відпочивав би один день, я б змарнував тисячі років.

— Це ж називається «синдром восьмикласника», чи не так?

— Цей світ обертається навколо мене, як героя фентезійного роману, чи не так?

Цей навчальний заклад був створений для мене. Якщо я не врятую цей світ, він буде страждати вічно. Навіть моя професія називалася «Герой, обраний богом», чи не так?

— Ну... щоб зменшити твій тягар, є товариші, готові піти з тобою.

— А що, якщо вони тільки заважатимуть?

— Тобі потрібно знайти товаришів, таких як я.

— Що ти маєш на увазі?

— Як ти думаєш, хто зробив можливим таке швидке зростання імперії за такий короткий час? Хто забезпечив усіх унітазами зі змивом? Якби не фінансові ресурси та підтримка Темної торгівлі, якою я керую, нічого з цього не було б можливим.

— Хм…

Це було неможливо заперечити. Темна торгівля дійсно виявилася дуже корисною.

— Пане Герою, не забувай про мене. Моє тіло і душа належать його величності Ельфхейму, але я є вашим вірним товаришем, доки він не з’явиться знову. Крім того, я частково погоджуюся з вашою думкою. Якби його величність Ельфхейм зменшив час, який він витрачає на розваги, то ельфи вже б відсунули людей убік і правили б світом!

Тінь А втрутилася і почала хвалити свого нещасного чоловіка. Вона явно заговорила тільки з цієї причини.

— У будь-якому разі, чому б нам не зайти до мене додому? Там є дещо, що тобі точно сподобається. Хіба ти не казав, що хочеш повернутися на Землю?

— Хм? Ох!

Тепер я згадав! Причиною, чому я хотів знову побачити Ссосію, були не її злісні груди.

Я виявив підземну базу Першого героя в підземеллі Святого королівства. Там він мав креслення, на основі яких намагався побудувати машину, здатну переносити людей між вимірами.

А Ссосія була власницею цих креслень. Після експериментів з ними моя старша колега з'ясувала, що механізм не працює ефективно, але, можливо, вона зможе створити кращий?

— Якби це було можливо, я б уже переїхав туди.

— Ну, фізично це неможливо... Але ж не обов'язково переносити туди своє тіло, правда? Ти можеш поїхати на Землю зі своєю душею.

— Можливо…

Моїм пріоритетом було б перевірити, чи все гаразд з моїми батьками. Після цього мені потрібно було б прочитати всі романи та зіграти в усі ігри, які я пропустив за останні шість років.

Для цього підходив і аватар.

Священна імперія Моллана може запанікувати, якщо їх імператор зникне, але саме для таких випадків я підготував наступника. Я був упевнений, що Кріс зможе впоратися з усім.

Проблем не повинно бути.

— А як же Фантазія?

— Решта героїв зможуть розібратися.

Якщо інші дев'ять героїв об'єднаються, чи не зможуть вони впоратися?

[Порада: Учні класу F — це здебільшого проблемні діти. Для вашого психічного здоров'я краще не очікувати від них занадто багато.]

Слова Пані практикантки пронизали моє серце, наче кинджал. Але я ще не змінив своєї думки!

— Ти збираєшся імпровізувати?

— У таких випадках кажуть, що людина стає рішучою та енергійною.

— Якщо ти так кажеш…

Приховавши крила, які викликали непотрібні непорозуміння, я пішов за Ссосією до її дому.

До Королеви морозу Ельш було ще далеко. Щоб зустріти цього члена П'яти великих лих, я мав піти далі на північ...

— Хо-хо-хо! Мої діти! Вкрадіть усіх красунь цього міста. Вбийте кожну жінку і виродка, які наважаться вам заважати!

— Це Ельш!

— Брате! Біжи швидше!

— Ах! Мій сину!

Зупинившись і поглянувши в небо, я тихо промурмотів.

— Чи не вичерпалася безмежна любов Всесвіту?

Праведний герой мав взятися до роботи!