Розділ 227 — Снігова жінка

У фентезійному світі багато рас мали лише одну стать. Орки, гобліни, тролі, велетні, гноми, русалки, ламії, павукоподібні...

Більшість з них вважалися монстрами, і їх створила сама природа, але це не означало, що вони не думали про розмноження та сексуальний потяг.

Однак, оскільки вони мали лише одну стать, вони могли вгамувати свою пристрасть лише за допомогою людської раси.

Адже люди були єдиною расою, здатною схрещуватися з іншими. Від драконів до ельфів, будь-яка раса підходила, якщо їхні геніталії відповідали за розміром.

Те саме стосувалося і гарпій, які викрадали чоловіків.

Гарпія.

Сама назва їхньої раси означала «викрадачка». Вони були наполовину жінками, наполовину птахами.

У грецьких міфах їх вважали злими та боягузливими викрадачами дітей і людських душ, які з'являлися з нізвідки й так само швидко зникали, як вітер.

Але в цьому світі вони були дещо іншими.

— Як накажете, моя королево!

— Беріть найкрасивіших!

— Вбивайте жінок!

Тут вони були войовничими потворами. Вони не були такими хтивими, як русалки, але були досить тупими, атакуючи навіть тоді, коли знали, що це означатиме неминучу смерть. Варто зазначити, що вони досить добре билися.

За допомогою своїх крил гарпії могли долати і пролітати крізь хуртовини та бурі, а їхні кігті були міцнішими за сталь. Крім того, їхнє пір'я було нечутливим до магії, що заважало заклинанням діяти проти них.

Їхньою єдиною слабкістю було те, що вони не мали пір'я на голові та тілі.

З огляду на це, було важко влучити з лука в гарпій, які могли вільно та швидко рухатися в небі.

— Аааа!

Їхнє єдине занепокоєння — це їхнє місце в ієрархії свого роду, яке визначалося кількістю та якістю чоловіків, яких вони могли захопити. Гарпії вимірювали силу та перевагу за кількістю видатних чоловіків, які були в їхньому володінні.

Звичайно, вони викрадали людей не тільки з людських міст і поселень, але й одна в одної. Цей цикл повторювався, поки вони не вмирали.

Серед їхнього роду майже ніхто не доживав до старості і не вмирав природною смертю.

Ті, хто напав на місто Крижаного королівства, швидко мене знайшли, їхні очі блищали, як у хижаків, що знайшли гідну здобич.

Але вони просто пролетіли повз мене.

— Чому…?

Поведінка цих тупих істот сильно зачепила мою гордість. У першому раунді вони ставилися до мене трохи інакше. Хоча не всі, але деякі все ж виявляли до мене інтерес.

Але це все було в минулому. Тепер я був затаврований як ніхто інший, як непопулярний хлопець.

Незважаючи на це, як праведний герой, я заперечував цю абсурдну реальність! Розправивши крила праведного героя, я атакував гарпій, які поводилися як володарки неба.

ФШУХ! ФШУХ! ФШУХ!

Хоча їхні кігті були міцніші за сталь, роги на моїх крилах були міцніші й гостріші за сам Святий меч.

Те, що їхні голови й тіла були їхніми слабкими місцями, для мене не мало значення.

— Він сильний!

— Вбиймо його!

— Я покінчу з ним!

Гарпії кинулися на мене, як метелики на світло. Вони атакували, незважаючи на те, що їх чекала неминуча смерть. Врешті-решт, всі вони загинули від мого справедливого покарання. Без винятків. Не мало значення, чи їх було сотні, чи тисячі.

Я покарав би кожного, хто не бачив у мені гідну людину!

— О, ти, негідник!

Нарешті, сама королева гарпій звернула на мене свою увагу.

Королева морозу Ельш. Одна з П'яти великих лих і гарпія з найбільшою кількістю чоловіків. Коли вона досхочу нарозважалася зі своїми полоненими, вона передавала їх своїм підлеглим. Потім вони атакували міста і села, щоб здобути нові трофеї.

Її тіло було втричі більшим за тіла інших гарпій.

Казали, що Ельш колись була звичайною гарпією, але після того, як вона спіймала і з'їла Снігову жінку з легенд, вона отримала здатність використовувати магію льоду.

Гарпії були нечутливі до магії, але водночас не могли її використовувати. Однак Ельш вправно користувалася магією льоду.

Проблема була не в самій магії. Все, що наближалося до неї, замерзало ще до зіткнення. Через це, незалежно від швидкості та гостроти стріл і снарядів, вони перетворювалися на лід, не встигаючи пошкодити тіло Ельш.

Стріли просто розбивалися при зіткненні, як крихкий кришталь.

— Ельш, навіть ти ставишся до мене так… Тоді помри, недооцінюючи мене!

Я любив безрозсудних ворогів. У будь-якому разі, я не дуже хотів тривалої битви. У цей момент не було нічого важливішого, ніж дістатися до будинку Ссосії. Я мав сісти в ту машину і повернутися додому.

Королева морозу Ельш була лише невеликою перешкодою, яку потрібно було усунути з мого шляху. У її характеристиках не було нічого особливого.

[Раса: Снігова гарпія

Рівень: 999+

Спеціалізація: Королева морозу(Сніжна країна → Непереможність ↑)

Навички: Заморожування ZZZ, Снігопад ZZ, Мужність Z, Політ Z, Проникнення Z…

Стан: Серце, Снігова жінка, Зуби, Лють]

Її навички спеціалізувалися на заморожуванні супротивників. Крім цього, вона нічим не відрізнялася від інших могутніх гарпій.

Заморожування тут означало уповільнення руху молекул. Вогняний король духів, який оселився між моїми ногами, також не володів силою вогню в буквальному сенсі.

Швидше, він просто прискорював рух молекул. Нерозумні дикуни помилково сприйняли це явище за «Підпал».

— Час працювати.

Почувши мій наказ, Вогняний король духів скликав своїх слуг. Вони змусили молекули, які сповільнилися під впливом Королеви морозу, рухатися активніше.

Іншими словами, вони просто розтопили те, що було заморожено.

— Звідки взявся Вогняний король духів?! — вигукнула Ельш, усвідомивши, що її сила зникає.

— Що? Ти вперше бачиш героя, у якого в штанях живе дух?

— То ти герой?

— Не дивуйся. Ти виглядаєш як якась другорядна лиходійка.

Однак у неї більше не було можливості дивуватися. З крилами праведного героя я вдарив її між 6-м і 7-м шийними хребцями.

Я проколов її шию, яка за обхватом була порівнянна з талією звичайної дівчини, в результаті чого її прекрасна голова була відрубана і відкинута вбік.

Королева морозу не зможе знову воскреснути.

Я розтопив весь сніг! Вона мала хитру здатність «Снігопад», яка не дозволяла їй програти, але коли сніг навколо неї був розчищений, вона вже не була такою небезпечною.

[Плутанина: П'ять великих лих неможливо перемогти так легко…]

Якби Ельш була обережною і відступила глибше в район вічної мерзлоти, розпочавши партизанську війну, наша битва стала б довшою і нуднішою.

Але вона була неуважною, і я не дав їй часу на роздуми.

— Ну, залишається тільки вирвати її крижане серце.

Її серце стане в нагоді на Південному континенті. Навіть без нього я все одно міг би вбити представника П'яти великих лих на Південному континенті, Короля полум’я Фенікса. Однак герой Лемон, який проголосив себе моїм суперником, точно його потребував би.

Однак, коли я вже збирався підійти до її обезголовленого тіла…

ФУУУ!

Місце охопила хуртовина. Вона була настільки сильною, що вогняні духи, які зібрали трупи гарпій і використовували їх як дрова, були змушені втекти.

Я відразу зрозумів, що це спричинило замерзле серце.

Не гаючи часу, я викликав Святий меч і з усією силою кинув його в королеву, знаючи, що землі навколо нас незабаром вкриються снігом.

Її серце потрібно було знищити, перш ніж вона змогла повернутися. Святий меч вислизнув з моєї руки і полетів до неї, але через сильну снігову бурю він злегка збився з курсу.

“Мене покинула удача?”

Сьогодні я відчувала, ніби у мене їх зовсім немає.

— Сніг…

Королева морозу воскресла. Але тепер її важко було назвати гарпією. У неї навіть не було жіночої голови. Замість цього вона тепер нагадувала голову дракона.

Її рот був заповнений гострими іклами, як в археоптерикса, а на голові були пір'я, розташовані таким чином, що здавалося, ніби вона носила корону. Зміни в її тілі на цьому не закінчилися.

У центрі її безпір'яної грудей було істота. Мені не довелося гадати про її особистість.

— Снігова жінка.

Це було щось нове. Я бачив перетворення Ельш раніше, але не цю жінку.

[Раса: Бігфут

Рівень: 1

Професія: Снігова жінка (Сніжна земля → Харизма ↑)

Навички: Снігопад G

Стан: Серце]

Якби вона мала достатньо високий рівень, то змогла б заморозити цілу планету своєю навичкою. Судячи з усього, Снігова жінка була «серцем» Ельш.

Вона не з'являлася в початковій освіті.

— Хм. Це спеціальна техніка, яку вона може використовувати виключно в курсі середньої освіти?

Я хотів дізнатися про це більше, але за такого темпу від міста нічого не залишиться. Я придушив свою цікавість. Відтепер Королева морозу була справді готова до бою.

Тепер проблема була в її голові. Вона могла накидатися і кусати, як хижий птах. І в той момент, коли її ікла впивалися в тіло жертви, в ньому поширювалося обмороження, яке вбивало клітини.

Як би люди не намагалися вилікувати цю травму, назавжди залишалися шрами, схожі на вихор.

— Сууу...

— Другий раунд.

Я кинувся на неї, залишаючи за собою вихор снігу.

У першому раунді я позбувся снігу за допомогою місцевих жителів. Після того, як я заблокував її нескінченне відродження, мені якось вдалося її вбити.

Звичайно, тоді я втратив деяких товаришів, але це не мало значення. Безпека жителів була важливішою.

Тепер роль місцевих жителів виконували духи. Але вони теж не були особливо потрібні. Адже я збирався знищити саму її душу.

Я вирішив використати техніку Короля демонів Педонара. Головною умовою був фізичний контакт.

Темна матерія цього місця миттєво розтрощила череп Королеви морозу Ельш. Але вона навіть не думала про смерть. Широко відкривши рот, вона збиралася проткнути мене своїми гострими іклами, але не змогла пробити «Божественність», яка захищала моє тіло.

Я був дещо розчарований її вмінням.

ФШУХ!

“Щось щойно проткнуло мій живіт?”

Я подивився вниз.

“Хо! Це зробила Снігова жінка?”

Я думав, що вона лише грає роль серця, але вона дивилася на мене, широко відкривши рот.

Якби вона просто дивилася, я б не був так здивований. Я був збентежений тим, як крижане ікло, що стирчало з її рота, змогло миттєво пробити мій живіт.

Потім вона заморозила його. Мої внутрішні органи відразу втратили здатність функціонувати.

— Не кусай мене. Це дратує.

— Хе-хе… Хе?!

Ігноруючи сміх, я поклав руку на щілину між грудьми Снігової жінки. І просунувшись, я вирвав її серце.

Снігова жінка, з тьмяним світлом в очах, дивилася на мене. Вона не розуміла, чому я все ще живий.

Лизнувши її блакитне серце, як льодяник, я відповів:

— Насправді, я Легендарний герой.

Вона була непереможна тільки в засніжених краях, але я був непереможний, куди б я не пішов.