Розділ 229 — Я обов'язково повернуся!

— Але у мене немає рук.

Якби це сказала дочка якогось аристократа, я б дав їй прочухана, але у неї дійсно не було рук. Адже вона була гарпією.

Пташині крила виконували роль рук. Це стосувалося і гарпій, але Снігова жінка мала людські ноги, що не дозволяло їй нічого робити ними.

Їй потрібна була допомога, щоб їсти, митися, одягатися і ходити в туалет. Щоб уникнути рабства, вона хотіла використати праведного героя як свого особистого слугу!

Можливо, це спрацювало б на Першого героя, якому було байдуже, чи істота перед ним була монстром, чи вона була витонченою дамою, але я вже мав з досвід з хитрою Ланувель, яка завжди прикидалася милою.

Іншими словами, я забракував цей контракт.

— О... Ти робиш вигляд, ніби я зла гарпія... Пане герою, тобі не потрібно витрачати на мене багато часу. Адже для виживання я старанно практикувала магію. Я можу робити все. Все, що я прошу від тебе — це годувати, мити та одягати мене.

— Пташиний мозок, слухай мене уважно. Щоб нагодувати, помити й одягнути тебе, знадобиться майже весь день.

Хоча Ссосія могла б зробити це замість мене. Вона ж змогла б доглядати за улюбленцем свого чоловіка, чи не так?

— Питання в тому, що я отримаю від цієї угоди. Скажи мені або вийди з моєї голови.

Вона не відповіла. Мабуть, їй не було що запропонувати. Цей дурний привид турбував мене за таку дрібницю...

— Дай мені час подумати!

— Гей, пташиний мозку, а як щодо того, щоб знайти собі дурнішого господаря? Десь там напевно є хтось на зразок Першого героя.

Я не був таким щедрим, як Перший герой, тож це не спрацювало б зі мною.

— Чарівник сказав, що я красива. Інші гарпії сміялися з моїх ніг, але люди хвалили їх і заздрили мені. Ти теж людина, тож ти повинен бути щасливий дивитися на них.

Тож якщо комусь не подобалися її ноги, то він взагалі не був людиною? Ця гарпія продовжувала ставити свої пастки.

Герої, такі як мій старший, яких легко обдурити, легко піддавалися на її вправні слова. Що стосується мене, то мені не потрібні були декоративні монстри.

— Хм... А! Маг також сказав, що моє пір'я є хорошим магічним каталізатором. Білі крила символізують світло. Тому вони корисні навіть для магії високого рівня, такої як переміщення в просторі…

— Чудово! Ти прийнята!

— Що?

— Снігова жінко, починаючи з завтрашнього дня, ми будемо використовувати твоє пір'я.

Як би було добре, якби вона не забивала мені голову непотрібними ідеями, а відразу розповіла про свій досвід. Вона просто змарнувала мій час і нерви на нудне інтерв'ю.

— Ти дійсно знаєш, як переміщатися в просторі?

— Я вивчала це у чарівника, але не практикувала…

— Чудово! Ти можеш почати працювати вже сьогодні! Моя дружина допоможе тобі з їжею, купанням і одягом, тож не хвилюйся. Все, що тобі потрібно робити, це вищипувати свої пір'я і старанно працювати над своєю просторовою магією. Якщо це спрацює, я буду піклуватися про тебе до старості!

Любов Всесвіту все ще не покинула мене. «Нещастя» впало на мою голову, щоб познайомити мене зі Сніговою жінкою, яка володіла такою потужною магією.

Я відчував неймовірну вдячність! Однак спочатку я мав зрозуміти, як допомогти їй втекти.

Я навіть не міг придумати, як витягнути звідси свого сина, тому й записався на курси середньої освіти. Ця проблема не була кращою, і вона починала викликати у мене головний біль.

Як я міг витягнути її з цієї системи? Я вирішив не думати самотужки, а запитати у Пані практикантки.

“Пані практикантко!”

[Складність: Не просіть вчителя, навіть стажера, навчити вас, як порушити процес навчання. Це також є серцевиною однієї з П'яти великих лих. Врятувати душу простого Мешканця А вже важко. Це означає, що врятувати душі істот, які за силою поступаються лише Королю демонів, неможливо. Я знаю, що ви здібний учень, але думаю, що цього разу краще відмовитися.]

“Я розумію, чому ви так кажете. Зрештою, я теж не знайшов жодного рішення”.

У такі моменти найкраще було звернутися до Ссосії. Адже вона була творцем системи.

— Чому я? — запитала вона у відповідь.

— Навчи мене, як її витягнути.

— Гей, подумай сам. Це принесе мені більше шкоди, ніж користі, тож навіть не думай, що я буду співпрацювати. Я не хочу наглядати за гарпією.

— Говори.

Для «відданої дружини» Ссосії мої накази були абсолютними.

— Д-дурень! Небеса покарають тебе… Ах! Чому Всесвіт на твоєму боці?!

Роздратована, Ссосія почала відповідати на моє запитання.

По суті…

— Іншими словами, мені потрібно обдурити систему?

— Так само, як Принцеса меча мала сон перед народженням твого сина, потрібен подібний метод. Однак він не повинен порушувати загальні налаштування, а лише обманювати систему. О! Тобі краще не робити помилок, як це зробили викладачі. Значення твого сина і П'яти великих лих є різним.

— Я розумію принцип. А як щодо методу?

Якщо не було способу витягнути її, всі пояснення були марними. Піднявши куточки губ, Ссосія байдуже відповіла.

— Нам потрібно змінити історію.

— …

Вперше за 63 роки мого досвіду у фентезійному світі реальність відхилилася в бік наукової фантастики.

***

Для цього ми переїхали в інше місце.

Нам потрібна була «машина часу», щоб змінити історію. І один такий пристрій, як непотрібний мотлох, зберігався в будинку Ссосії.

… Який був лише за декілька кроків від нас.

Все вийшло так, як того бажало небо, ніби цей результат був заздалегідь визначений.

— Любов Всесвіту — це справжнє шахрайство…

Ссосія просто заздрила, що президент Всесвіту так сильно мене любив. А я розглядав машину часу, яку вона побудувала.

— Спочатку я хочу перевірити, чи все гаразд з моїми батьками.

З цією штукою я міг би потрапити на Землю без диплома про закінчення школи. Ця машина здійснила б мою мрію, яка відкладалася протягом 63 років.

Мабуть, так би почувався учень з найгіршими оцінками, якби побачив препарат, який міг би зробити його неймовірно розумним?

Моє серце забилося швидше.

“Машина часу”.

Люди думали, що з її допомогою вони зможуть повернутися в минуле і змінити хід історії на свій розсуд. Однак така технологія мала набагато ширші можливості.

Вона не відправляла користувача в минуле. Цей пристрій переміщався в «вимір минулого». Вони ніколи не могли повернути час назад.

Простіше кажучи, якби машина часу могла повернути час назад і відправити їх у минуле, це означало б, що в цей самий момент весь величезний Всесвіт, який постійно розширювався, зупинився б і повернувся до стану, в якому він був у вибраний користувачем час.

Зусилля, які для цього були б потрібні, вже були астрономічними масштабами, що не піддавалися опису.

А щоб використовувати цю немислиму силу, також був би потрібен механізм, який міг би її зберігати та використовувати.

Отже…

— Твоя прелюдія занадто довга, ганебний чоловіче. Машина часу втілила в життя магію просторового транспорту за допомогою науки. Все просто.

— …

Докір Ссосії на хвилину позбавив мене дару мови. Важко було погодитися, що мої пояснення були довгими, але її слова були правильними.

Машина часу і «механізм просторового перенесення». Ці поняття були синонімами. Якщо хтось і знав, як повернути час назад, то це був би Майстер Моллан або інший бог.

Але це не означало, що просторове перенесення буде легким. Якби все було так просто, я б уже повернувся на Землю.

Навіть я, який мав величезну силу, потребував допомоги третьої сторони.

— Ну, а як щодо мого будинку?

— Він так собі.

Вона намагалася похизуватися своїм розкішним будинком... імператору, який об'єднав два континенти.

Якби я придивився, то, мабуть, знайшов би пил під її ліжком і багато інших недоліків, але зараз мене цікавив лише її винахід.

Це була величезна капсула, схожа на ванну кімнату, з блакитною рідиною всередині. Це була машина часу, про яку говорила Ссосія.

— Заходь вже. Тобі не доведеться повертатися протягом наступних 5000 років, — поспішала вона, відкриваючи кришку капсули.

Зазвичай я б її посварив, але я був так радий можливості повернутися на Землю, що став ще більш великодушним, ніж будь-коли, хоча повертатися мала лише моя душа.

— Гаразд, Ссосія. Побачимося через 5000 років.

— Негідник.

— Навіть згода з тобою не може тебе втішити.

Сміючись, я заліз у пристрій. Мене трохи турбувало, що Перший дух також пішла за мною, ніби це було природно, але я подумав, що це буде смішно, тому не зупиняв її.

— Я почну запуск.

— Так.

Я з нетерпінням чекав на цю мить.

— …

— …

— Гей. Чого ти чекаєш?

— Хм…

З якоїсь причини Ссосія завагалася. Якби вона сказала щось дурне, наприклад, що не хоче відпускати свого коханого чоловіка, я б одразу ж відмовився від своєї великодушності та дав їй урок.

— Давай вже.

— Здається, в нас не вийде.

— Що?

— Механізм працює правильно, але система втрутилася, вважаючи цей процес незаконним.

— Чорт!

З моїх вуст вилетіли лайки. Її слова змусили моє серце опуститися до п’ят.

— Нам все одно потрібно поспішати. Єдиний спосіб для тебе повернутися додому без диплома про закінчення навчання зараз заблокований, і незабаром вся ця машина може стати марною. Що ти будеш робити?

Це було дурне запитання. У мене не було іншого вибору.

Якщо я не міг повернутися на Землю, то мені потрібно було хоча б подбати про Снігову жінку, поки не стало запізно.

— Запусти її.

— Гаразд. Тепер слухай мене уважно. Система знає правду про історію цього світу і на основі цього створила П'ять великих лих. Одна із П'яти великих лих, Королева морозу Ельш, народилася після того, як Сніговий король Ешинофф з'їв Снігову жінку. Ти не повинен змінювати хід цієї історії. Ти повинен лише сфальсифікувати правду, записану в системі, перенісшись у той час.

Принцип був зрозумілий. Мені потрібно було подорожувати до фальшивого минулого і переконатися, що дракон не з'їсть Снігову жінку.

— Ти також повинен завжди пам'ятати, що у тебе небагато часу.

— Я думав про це. Чому?

— Тому що твоє тіло тут. Якщо мій батько знищить цей світ або буде вбитий, курс середньої освіти також закінчиться. У цей момент вже не буде мати значення, чи ти досяг успіху, чи ні. Тебе примусово повернуть. Ти розумієш?

— Так.

Чітко і ясно. Як тільки я туди потраплю, мені потрібно буде негайно позбутися дракона. Адже без дракона Снігову жінку не з'їдять.

— Ти нічого не розумієш! Ти не можеш цього зробити, що б не сталося!

— Що? Чому?

— Тому що тоді Королева морозу Ельш зникне. Якщо ти вб’єш Снігового короля Ешиноффа, тебе викинуть через помилку в системі. Потім будуть проведені ретельні перевірки, що призведе до змін, які ускладнять нам повторення тієї ж процедури.

— У мене є тільки один шанс, і я не можу вбити дракона. Правильно?

— Правильно. Ти нарешті зрозумів.

Це було заплутано, але це було можливо. Якщо я викраду Снігову жінку, дракон не матиме можливості її з'їсти.

— Пам'ятай. Історія не може бути порушена, крім як для того, щоб запобігти дракону з'їсти Снігову жінку. Наскільки я пам'ятаю, через сумніви Перший герой не зміг вбити Снігового короля, який злився зі Сніговою жінкою, і отримав шрам, який не міг видалити. Все це потрібно ідеально відтворити.

— Це…

Це була занадто складна вимога. Перший герой був неймовірно жорстоким у всьому, що не стосувалося жінок. Якщо я викраду Снігову жінку, він просто вб'є дракона без будь-яких вагань.

Рівень складності миттєво зріс у кілька разів.

— Тоді я почну запуск.

— А немає простішого способу?

— Ні.

— Що? Чорт забирай!

— Гарної подорожі.

Ссосія натиснула кнопку і запустила машину часу. Мій розум перейшов до аватара, який подорожував до «світу минулого, записаного в системі для вирощування героїв».

“Я в повній дупі!”

Але це не був кінець моєї подорожі.

— Я повернуся!

Я обов'язково повернуся!