Розділ 231 — Лііід~?!

Члени загону Першого героя вирішили увійти в село, де жила Снігова жінка.

Я побачив багато знайомих облич. Ланувель, яка завжди прикидалася милою, Король меча Алекс, русалка Аква, Принцеса меча, Мудрець, Темна принцеса, паладин Томат, Крижана принцеса, Темний лицар...

Його товариші були з Центрального, Західного та Північного континентів Фантазії. Це означало, що вони ще не були на сході та півдні.

З ними також була група підтримки. Я уважно придивився до них, не тому, що вони були красивими, а тому, що більшість з них були майбутніми членами викладацького складу, які викрали мене в цей дикий світ, а потім знущалися зі мене, не даючи мені нормально закінчити навчання.

Щоб пізніше правильно вивихнути їм хребти, я мав ретельно закарбувати їхні обличчя у своїй пам'яті.

— То ти ангел.

Мій старший помилково прийняв мене за ангела, перевіривши мої характеристики.

— Ангел?

— Цей чоловік — ангел?!

— Він схожий на демона...

— Він зовсім не схожий на ангелів, яких я знаю…

Інші висловили свою думку щодо заяви мого попередника. Вони наважилися порівняти праведного героя з цими курми, але я зараз перебував у настільки скрутному становищі, що мусив терпіти такі приниження.

Якби я міг, я б уже вишикував їх усіх в ряд і погрався з їхніми хребтами.

— …У будь-якому разі, як справедливий ангел, я хочу поділитися своєю мудрістю з тими, хто вірить у праведність мого роду. Чим більше жінок збирається навколо тебе завдяки твоїй популярності серед них, тим нещаснішим ти станеш. Якщо ти хочеш бути щасливим, ти повинен одружитися з дівчиною, яка прикидається милою.

Я вказав на Ланувель. Я боровся вогнем проти вогню.

Якщо Перший герой і Ланувель одружаться, вони врівноважать одне одного. В результаті цей світ точно стане спокійнішим. Це була проста наука.

— Мені ще зарано одружуватися!

— Ха-ха… Я теж ще не думаю про шлюб, майстре ангеле.

Вони обоє відмовилися від мого сватовства. Я спробував, але цей всесвіт, здавалося, був приречений довгий час бути позбавленим миру.

— У тебе на голові неймовірний дух, — сказав мій старший, змінюючи тему розмови.

Його погляд був прикутий до Першого духа, яка сиділа на моїй голові.

Почувши його похвалу, вона одразу відповіла:

— Я ніколи не приєднаюся до тебе і твоєї групи, тож тобі слід здатися, дурню.

— Що?

— Просто запам'ятай мої слова. Настане день, коли ти нарешті зрозумієш слова найблагороднішого духа.

— Хм, добре.

Поки Перший дух займалася Першим героєм, я запам'ятав обличчя вчителів із групи підтримки та подивився на товаришів.

У будь-якій команді неминуче виникає невдоволення.

Коли я сказав своєму старшому та Ланувель одружитися, вирази облич деяких товаришів та групи підтримки одразу змінилися.

Якби я поговорив з ними, то зміг би отримати потрібну інформацію. Але серед них був Мудрець…

— Ох... Чому той дух голий…? Хм?!

У нього відразу почала текти кров з носа.

Якби він зміг подолати це прокляття, то до нього прийшло б прозріння, і він переродився б з професією «Просвітлений». Однак він був ще далекий від досягнення цього.

— Гей. Ти бачив мене голою кілька разів, то чому ти соромишся?

— Тому що я не думаю про тебе як про збоченку, Акво.

— Це означає, що я не приваблива як жінка?

— Ні. Навпаки.

— Хм! Я переживу це. Якщо я тобі не подобаюся, просто скажи.

— Ти неправильно зрозуміла мою щирість... Хм?

Аква, принцеса русалок, скрутила серветки та вставила їх у ніздрі Мудреця, щоб зупинити кровотечу.

Зі своїм худорлявим тілом, яке тремтіло від непотрібної втрати крові, Мудрець не міг чинити опір радикальним заходам допомоги Акви. Хоча навіть якби міг, він, мабуть, не став би цього робити.

Тепер на його обличчі був надзвичайно дурний вираз, тому я викреслив його зі списку.

Мій вибір припав на «Святу С».

Трьома найкрасивішими жінками Північного континенту були Принцеса меча, Крижана принцеса і Свята С. Однак, якби я мав вибирати між ними, то Свята С була б безперечно найкращим вибором, не тому, що вона відповідала моїм особистим уподобанням, а тому, що Принцеса меча була занадто грубою, а Крижана принцеса уникала людей.

З цих причин Свята С була моїм найкращим варіантом. На той момент рідкісна красуня не виглядала такою вже задоволеною.

— Я попередив вас.

Я відійшов, щоб пропустити їхню групу. Поспішати не було потреби.

Їхньому лідеру знадобиться деякий час, щоб познайомитися зі Сніговою жінкою і закохатися в неї, тому я був упевнений, що він не покине це село найближчим часом.

Моїм пріоритетом зараз був дракон.

***

Сніговий король Ешинофф. Сніговий дракон, відомий своєю жорстокістю. Його лігво знаходилося в центрі густого замерзлого лісу, оточеного житлами гарпій.

Коли я увійшов на його територію, моя душа залишалася спокійною.

— Врятуйте мене!

— Хто-небудь, допоможіть!

— Гарпії… Ааааа!

— Визволіть мене!

Іноді мої очі зустрічалися з поглядами тих, хто благав про допомогу, але я ігнорував їх усіх і зосередився на досягненні своєї мети.

Як праведний герой, я, звичайно, хотів врятувати тих, кого схопили гарпії, але я не міг змінити хід історії. Я рухався вперед зі сльозами на очах!

Завдяки їхній жертві я зміг заощадити час!

— Лііід?

Лігво дракона мало природне укріплення з замерзлих дерев. За ними був білий дракон, який ліниво розплющив очі, щойно відчув мою присутність.

Він подивився на мене. А я подивився на нього.

[Раса: Сніговий дракон

Рівень: 999+

Професія: Сніговий король (Сніжна країна → Непереможність ↑)

Навички: Заморожування Z, Снігопад Z, Драконяча луска Z, Політ Z, Проникнення Z…

Стан: В'янення, Інтерес]

В основному, його характеристики були схожими на характеристики Королеви морозу Ельш. Єдина відмінність полягала в тому, що він мав навичку Драконяча луска.

Його тіло було величезним, мабуть, утричі більшим за міцного Зеленого пиріжка. Хоча, порівняно з Королем драконів забуття Ноебіусом… Він був, мабуть, розміром з його лапу.

— Як щодо серйозної розмови?

— Лід?!

Дракон завив, відкривши пащу. Капітан Фентезі програв Королю драконів забуття через різницю у ваговій категорії, але він був сильніший за інших драконів.

Вони не тільки не могли його перемогти, але й були слабшими за нього.

— Оооо… Ах.

Він радісно ставився до Снігового короля, як до дитячої каруселі. Навіть зі своєю твердою і холодною лускою дракон не міг нічого вдіяти проти малюка і його м'якої, еластичної шкіри.

Не витримавши ваги Капітана Фентезі, Ешинофф незабаром впав і розпластався на землі.

— Лід...

Нарешті настав час поговорити.

Злий дракон, який незабаром стане відомий як один з П'яти великих лих, не міг нічого вдіяти, але не тому, що був слабким.

Просто Капітан Фентезі був занадто сильним.

Але якщо він так легко здасться, то його слава як злого дракона може бути забута. Очі Снігового короля Ешиноффа звузилися.

Фшшш…

Торс дракона незабаром охопило світло, і він миттєво зменшився.

Дракони.

Зазвичай вони приймали таку бойову форму, щоб битися з ворогами, які були розміром з цятку порівняно з їхніми оригінальними тілами.

Але цього разу причина була зовсім іншою. Швидше за все, він просто хотів стати меншим, щоб хоча б трохи пошкодити Капітана Фентезі.

Але мій малюк уже мав досвід боротьби з боягузливою Ссосією. Тому для нього ця спроба була смішною.

Миттєво схопивши дракона, він почав махати ним у різних напрямках, як іграшковим літаком. Він не взяв його в рот і не лизав, що свідчило про те, що драконід йому подобався менше, ніж Ссосія.

— Ах, ти, монстр! П-пусти мене!

— Вау!

— П-почекай! Припини… Ааааа!

Капітан Фентезі занудьгував і кинув його на землю.

Бам!

Від удару утворився великий кратер, а в його центрі лежав драконід, непритомний… Ні, на його обличчі був переляканий вираз, ніби він не міг зрозуміти, що щойно сталося.

— Здається, ти готовий поговорити.

— Кхе! Ти теж авантюрист?

— Ні. Я герой.

— Герой?

Закривавлений драконід нічого не міг зрозуміти. Я не думав, що він бреше. Він ще не знав поняття «герой». Адже в ту епоху воно ще не існувало.

Незважаючи на це…

— Відсьогодні ти будеш відомий як Королева морозу Ельш.

— У якому сенсі?

Якби людям сказали негайно змінити ім'я, дев'ять з десяти мали б такий самий вираз обличчя, як цей драконід.

Дракони не мали певної статі. Але залежно від уподобань і особистості вони могли вибрати стать чоловічу або жіночу.

Деякі змінювали стать час від часу, а деякі залишалися однієї статі протягом усього життя. Король драконів забуття був типовим прикладом останнього.

— У буквальному сенсі. Більше того, відтепер ти будеш королевою гарпій.

— Чому я маю робити таку дурницю… Кия?!

— Знаєш… У мене дуже вправні руки.

Я не мав наміру залишати все на Капітана Фентезі, а сам сидіти склавши руки. Коли я побачив Ланувель, мої руки почали свербіти.

— Що ти зробив з моїм тілом…?

Ненавмисно рухаючись, дракон випростався, як стріла. Його рот відкрився в беззвучному крику, не в змозі описати те, що він відчував.

— Сьогодні ти відродишся як дівчина, але не хвилюйся. Я вже отримав за це твою згоду.

Після пластичної операції Сніговий король стане Королевою морозу. Це було не так складно, як здавалося.

***

Я, праведний герой, закінчив все за два дні. Це включало зміну статі злого дракона!

Я не дав йому... Ні, їй. Я не пояснив їй причини своїх дій, оскільки було неможливо передбачити, як Королева морозу поведеться в майбутньому.

І я не заборонив їй виходити на вулицю. Через біль у спині вона все одно не змогла б бути активною. Не було потреби розповідати їй про Снігову жінку та ускладнювати ситуацію.

— Наркогерою, ніколи не забувай, що я на твоєму боці.

— Про що ти, в біса, говориш?

Протягом цих двох днів Перший дух була підозріло тихою. Чи вона нарешті зрозуміла, наскільки я був поблажливий до неї?

— Так! Зрозуміла! Я нарешті помітила, який ти добрий до мене, Наркогерою! Тож не смійся з мене.

— Тобі вистачить одного пальця.

— Я теж так думаю, добрий Наркогерою!

— Хмм…

Я повернувся до села і вирішив перевірити, що робить Перший герой.

Але…

— Пані Снігова жінко. Сьогодні гарна погода, чи не так?

— Більшість людей не люблять снігопад, бо він блокує рух на дорогах…

— Я люблю білий сніг. Він нагадує мені про тебе. Якщо ти зіткнешся з труднощами або тобі знадобиться допомога, ти можеш звернутися до мене в будь-який час. Не соромся.

— Мені всетаки буде соромно…

Мій старший колега дошкуляв Сніговій жінці. Він був безперечно бабієм. Було б добре, якби він не представлявся героєм скрізь. Він ганьбив наш титул.

У будь-якому разі, сьогодні у мене були справи важливіші, ніж спостерігати за ними.

Переконавшись, що Снігова жінка ще не постраждала від зрадницьких рук Першого героя, якого переслідували нещастя, я пішов до готелю з баром, який вказав мені Дух вітру, що жив у моїй пахві.

— Отже, це те місце…

Пробившись крізь хуртовину, я прибув до місця призначення і сміливо відчинив двері.

Завдяки каміну та кількості людей, що тулилися всередині, в приміщенні було тепло. Усі чоловіки в барі на першому поверсі дивилися на одну дівчину.

Святу С.

Але в ту епоху вона ще не була Святою. Цієї професії ще не існувало. Вона осяяла цей неохайний бар своєю красою, тому ніхто не наважувався до неї підійти. Натомість вони займалися тим, що стримували один одного і поглядали на неї.

Ніби насміхаючись над ними, я підійшов до неї й заговорив.

— Вибач, але я підозрілий чоловік, який знає, що у тебе на правій сідниці є фіолетова родимка.

— Ха-ха-ха!

На відміну від невдалих спроб Першого героя, наша розмова пройшла досить гладко.