Розділ 232 — Сніжка

— Якщо ти хочеш дізнатися, як незнайомець дізнався про твою приховану родимку, тобі доведеться набратися терпіння…

— Зачекай! Як я можу просто проігнорувати це?!

— Давай спочатку вип'ємо. Ми не можемо говорити про це на тверезу голову.

— Чому ні? Про що ти говориш…?

— Давай вип'ємо.

— Гаразд... Добре.

Свята С була змушена погодитися. Чоловіки, які прислухалися до нашої розмови, дивилися на мене, ніби я був найвеличнішою істотою, яка коли-небудь існувала.

— Бармен, у вас є 20-річний Чорний дракон?

Чорний дракон — це високоякісна фруктова горілка, яка може досить швидко вивести з ладу. Спочатку вона здавалася свіжою, як мінеральна вода, але могла миттєво сп'янити будь-кого. Зазвичай її наливали воїнам, які збиралися йти на війну. Звичайно, в невеликих кількостях.

Або... Її замовляли, коли хотіли знайти грілку на ніч.

Але це був настільки відомий алкогольний напій, що ним споювали переважно дочок аристократів і принцес, які приховували свою особистість. Якщо їх обманювали, то вони просто прикидалися, що це було за взаємною згодою.

Іншими словами, ця фруктова горілка була як шоколад на День святого Валентина.

[Здивування: Кан Хан Су, ви багато знаєш про алкоголь. Багато моїх партнерів пропонували мені цю горілку. Але не думайте нічого дивного! Я добре переношу алкоголь! Я завжди трималася до кінця, а потім прибирала після всіх.]

“Пані практикантко, у вас прекрасна печінка!”

— Вибачте, але у нас немає Чорного дракона. Я давно працюю барменом, але можу з упевненістю сказати, що вперше чую таку назву.

— Не зрозумійте мене неправильно. Високий статус, який ви мені приписуєте, справді є, але це не якийсь цінний і дорогий алкоголь.

— А! Гаразд.

Схоже, що фруктова горілка «Чорний дракон» у цій епосі ще не була винайдена.

Я пам'ятав, що її можна було легко знайти в будь-якому барі на будь-якому континенті, настільки, що її навіть називали «народною горілкою».

Я нічого не міг вдіяти, тож почав думати, який напій замовити замість цього…

— Ангел — це лише раса, а не символ високого статусу. Займайся самопрославлянням в міру, пане підозрілий авантюрист, — Свята С засміялася, наголосивши на слові «Авантюрист».

— Як тільки будь-який благородний імператор піднімає свою важку дупу і вирушає в подорож, він стає одним з авантюристів. Важливо те, яку професію я маю зараз. Хотів би, щоб ти це побачила.

— Якщо ми говоримо про твої навички, то я вже перевірила їх два дні тому... Е?

Очі Святої С розширилися від подиву. Я мав таку саму реакцію.

— Ти бачиш мої характеристики?

Не обраний герой, а Свята С?

— Ти був просто авантюристом! Що ти робив ці два дні?! Як ти отримав таку абсурдну професію?!

— Схоже, ти дійсно можеш це побачити, — відповів я з посмішкою.

Дивлячись на вікно за барменом, я замовив найміцніший алкоголь. Звісно, Свята С була здивована тим, що побачила.

Адже мої характеристики змінилися.

[Раса: Легендарний ангел

Рівень: 999+

Професія: Король драконів (Дракони → Рівень ↑)

Навички: Обдарованість ZZZ, Віра Z, Фабрикація Z, Залякування MAX, Приручення MAX…

Стан: Чарівний меч, Шаман, Драконяча луска]

Я став Королем драконів.

Захопивши тіло і душу Снігового короля Ешиноффа, я був удостоєний його трону.

Це було незвично для мене. Я мусив миритися з професією «Героя», тому не знав, що можу перейняти професію когось іншого.

Ефект полягав у тому, що кожного разу, коли я боровся з драконами, мій рівень підвищувався.

Порівняно з величною назвою, її здібності не були такими винятковими. Я і без неї був сильним. І загалом у цьому не було особливого сенсу.

Чому могутня істота, здатна перемогти навіть Короля драконів, потребує підсилення, щоб битися зі звичайними драконами?

Ця професія була марною.

[Заперечення: Думайте ширше, студенте Кан Хан Су. Вам не обов'язково битися з ними в поєдинку... Король драконів може заспокоїти драконів, якщо вони об'єднаються і повстануть проти нього!]

“Ах! Ви така розумна, Пані практикантко!”

Так. Мені не потрібно було битися з ними поодинці. Якщо я хотів знищити драконів, не було кращої професії, ніж Король драконів!

[Плутанина: Я не мала на увазі…]

Незважаючи на це, я тепер був Королем драконів. Трохи дивно, що я отримав цю посаду, не будучи драконом.

— Як ти можеш бути Королем драконів, якщо ти ангел?

— Чому ти думаєш, що я так легко відповім на це питання?

— Не засмучуй мене.

— Ти нахабно просиш мене розповісти тобі про те, що зазвичай є секретною інформацією. Як інакше я маю реагувати? Хіба я винен у цій ситуації?

— Ох... Вибач. Я говорила, не думаючи, бо була здивована. Вибач за мою незрілість.

Вислухавши логічне заперечення праведного героя MAX-класу, Свята C схилила голову і вибачилася.

Я відповів з посмішкою праведного героя.

— Вибач і мені. Я поводився грубо в присутності такої красуні. Я звинувачую в цьому брак алкоголю в моєму організмі.

— Ти гарно говориш.

— Дякую, хоча я знаю, що ти просто лестиш мені. Склянку?

— Так, будь ласка.

Почавши з однієї склянки, ми продовжили розмову. Окрім моєї навички «Детоксикація», ефект алкоголю також пом'якшувала моя навичка «Стійкість».

Але якщо не для того, щоб напитися, то навіщо взагалі пити?

Якщо ситуація не була критичною, я на деякий час деактивував ці навички. Особисто я, навіть без навичок, мав хорошу толерантність до алкоголю. Вона була вищою за середню, але я все одно не міг змагатися з Ланувель.

А якщо я все-таки напивався…

— З-зачекай! Твоя рука…

— Я відчуваю це щоразу, коли дивлюся на твою спину. У тебе прекрасний хребет.

Мої руки почали дозволяти собі все більше і більше свободи.

— Тебе навряд чи можна звинуватити в сексуальних домаганнях, бо ти цікавишся чимось настільки дивним... Ти дійсно незвичайна людина.

— Така сама, як і ти.

— Що ти маєш на увазі? Я абсолютно нормальна.

Вона б відповіла інакше, якби була п'яна, але Свята C все ще трималася, відповідаючи впевнено. Я просто даремно витратив гроші на алкоголь.

— Два дні тому... Ти була така роздратована, коли я запропонував, щоб якийсь хлопець одружився з милою дівчиною з твоєї компанії. Ти ревнуєш, бо він тобі подобається?

— Ти глибоко помиляєшся! Все навпаки. Я не розумію, чому сторонній чоловік цікавиться цим, але можу впевнено сказати, що між мною і цим чоловіком нічого немає.

Вона виглядала серйозною. Я не думав, що вона ревнує. Я лише спровокував її, щоб вона заговорила.

Чому я був так зацікавлений? Це питання стало підказкою.

— Навпаки... це означає, що тобі подобається та мила дівчина? Як це називається…

— Ні! Ти все неправильно зрозумів! Як ти міг так подумати?!

— Ти сказала, що все навпаки. Якщо тобі не подобаються чоловіки, то тобі подобаються жінки.

— А чи немає варіанту, що мені не подобаються ні ті, ні інші?!

Чудово, алкоголь вже вдарив їй у голову. Тиск, який відчувала Свята C, не зменшувався. Вона почала відкривати мені, «аутсайдеру», скарги, що накопичувалися в ній.

— У цьому світі визнають тільки тих, хто посідає перше місце.

— Я згоден.

— У нас була невелика різниця в навичках. Іноді я вигравала. Іноді вигравав він. Але через конкуренцію і приз, що стоїть на кону, різниця між нами почала збільшуватися.

Перше місце завжди отримувало найцінніший приз. Друге місце також отримувало приз, але він ніколи не був найкращим.

До цього моменту все було справедливо. Однак той, хто отримував приз за перше місце, отримував значне збільшення сили. Ті, хто посідав друге місце, завжди зростали менше.

В результаті, якщо вони знову змагалися, результати змінювалися. Нагороди, які вони отримували, тільки збільшували розрив між ними.

А що, якби це повторювалося кілька разів?

— Зараз я навіть не його суперниця, а лише одна з дівчат, на яких він звернув увагу.

— Так, він... він став сніжкою.

— Сніжкою?

— Так це називають у моїй батьківщині.

Чим більше її котити, тим більшою вона стає. Перший герой швидко створив величезну сніжну кулю і розчавив Святу C, через що її зростання відстало.

У цей момент вона вже не могла розраховувати на перемогу. Адже сніжна куля була розрахована з використанням складних відсотків. 1-ше місце завжди залишатиметься на вершині.

Завдяки розмові зі Святою C я отримав цікаву інформацію.

Вони ще не були «Партією героїв». На той момент вони були лише «елітною командою» найкращих авантюристів.

Всі вони були кандидатами на звання героїв.

Але був тільки один «Справжній герой», і найсильнішим кандидатом на цю посаду був мій старший, який посів 1-ше місце у всіх іспитах.

— Чим більше я про це думаю, тим більше злюся! Бармен! Налий мені ще один келих! Дай мені найміцніший алкоголь! — п'яна дівчина почала замовляти більше напоїв.

Я навіть нічого їй не пропонував. Вона пила добровільно. Користуючись цією нагодою, я спробував дізнатися від неї більше інформації.

— Ти знаєш про викладацький склад?

— Викладацький склад?

— Тих, хто викрав тебе і привіз сюди, змушуючи робити всілякі нісенітниці.

— Фантазію?

— Хм…

Вона, мабуть, не зрозуміла, що я мав на увазі під викладацьким складом через різницю в термінах, але як я міг знову запитати про Фантазію?

Я поки що пропустив цю тему. Не можна було гаяти часу, бо вона з кожною секундою ставала все більш п'яною.

На цей момент вона вже розслабилася і була в беззахисному стані. Це був момент, на який я чекав. Мені потрібно було запитати все, що мене цікавило.

— Хто у вашій групі не є авантюристом?

— Таких багато.

Це було занадто розмито.

— Хто вас навчав?

— У мене немає вчителя, оскільки я вже була кращою за інших у себе вдома. Але є людина, яка допомогла нам адаптуватися до життя в цьому світі.

— Ну, хто це?

— Чарівна дівчина, яку ти сватав два дні тому.

“Знову Ланувель?”

— Вона авантюристка?

— Вона наша старша. Вона прийшла в цей світ раніше за нас.

— Вона так себе представила?

— Так, але чому ти питаєш? О! Тобі подобаються чарівні дівчата, такі як Ланувель… Кия?!

— Вибач. Моя рука зісковзнула.

Деякі речі не варто говорити! Як вона могла уявити собі таке?!

Свята C, почервонівши, відвернулася.

— Ти не занадто багато дозволяєш своїм рукам? Роби це помірно, інакше я розсерджуся.

— То ти не проти?

— Розумій як хочеш... Хм! Досить про це. Налий мені випити своїми неслухняними руками.

Свята C подала мені свою порожню склянку. Її слова про мої неслухняні руки образили мене, але я був героєм, тому вирішив стриматися.

Якщо я почекаю, то обов'язково отримаю винагороду.

— На чому я зупинилася? Ні, я навіть не розумію, чому я тобі все це розповідаю…

Бам!

Свята C тремтіла, бо була п'яна, тож в один момент вона втратила рівновагу і вдарилася лобом об стіл, відразу ж знепритомнівши.

— Ох...

Нагода трапилася швидше, ніж я думав. Я схопив Святу C за талію. Потім я подивився на бармена, який чистив склянку. Його очі сказали мені, що він зрозумів, що мені потрібно.

Я повернувся до нього.

— Мені не потрібно це говорити, правда?

Праведний герой практикував справедливість навіть у цей момент! Як я міг залишити чарівну даму в барі, повному голодних вовків, готових накинутися на неї?

Я мусив їй допомогти.

— Так. Я надам вам спальню, оточену товстими звуконепроникними стінами, щоб вона могла спокійно відпочити. На жаль, там є лише одне ліжко.

— Не хвилюйтеся. Я все одно не спатиму.

Я все ще не розумів, чому викладацький склад не міг справедливо оцінити мене, праведного і палкого героя, та мої здібності.