Розділ 235 — Війна і знищення

— Така нетерпляча…

— Що? Вибач. Ми зустрілися лише вчора, а я вже... О! Це мій перший раз, тому я не знаю, що робити, і відчуваю себе дивно... Вибач. Я постараюся не бути для тебе тягарем, — пробурмотіла Снігова жінка, інтерпретуючи мої слова по-своєму.

Якби я почав їй все детально пояснювати, то це не мало б кінця, тому я вирішив залишити все як є.

— Ти ледь не вступив у бійку з фальшивим Першим героєм, але якось зумів стриматися, Наркогерою. Все має бути гаразд, правда?

— Ну... Справжній Перший герой, спостерігаючи за цим, втратив самоконтроль.

— Хм! Який несподіваний поворот подій!

Втікши з цього світу, мій старший повільно готувався до війни, але вирішив прискорити процес через останні події.

За моїми припущеннями, ця війна буде всесвітньою, але чи не буде занадто по дурному починати її через таку дрібницю?

Я не хотів бути втягнутим у все це. Моє життя і гідність були для мене важливими. У мене не було стільки вільного часу, щоб брати участь у чужій війні.

Залишалася одна проблема.

— Нам потрібно повернутися.

Я використовував машину часу Ссосії, щоб дістатися сюди, але не мав інформації про те, як повернутися. Я не намагався знову викликати свою боягузливу дружину.

Але тепер я був у «минулому», тож вона, ймовірно, була десь на континентах Фантазії як незаміжня жінка, яка ще не зустріла героя MAX-класу, якого вона бажала бачити своїм чоловіком.

Тож мій заклик не спрацював. Але, на щастя, я вже підготувався до цього.

— Снігова жінко, мені потрібно твоє пір'я.

— Що? А, так. Бери скільки хочеш.

Її пір'я було ідеальним каталізатором для магії просторового переміщення. Чарівник А, який виховував Снігову жінку, досліджував це, але не досяг успіху і не зміг вписати своє ім'я в історію. На відміну від нього, я досягну успіху. Адже я був улюбленцем Всесвіту.

Все, що мені потрібно було зробити — це знати теорію.

Чарівник А, вважаючи, що він зазнав невдачі, припинив усі свої дослідження і відмовився від Снігової жінки, яка була ключовим інгредієнтом для цього. Він передав її мені разом зі своїми дослідженнями.

Її крила, які я тепер тримав у руках, були оповиті зеленим сяйвом. Теорія Чарівника А не була помилковою. Проблема була в тому, що…

— Чарівник А, послухай. Я говорив про це, коли ми вперше зустрілися, але твоя теорія не є провальною. Це слова героя з 64-річним досвідом, а це означає, що ти можеш їм довіряти. Ти просто був занадто жадібним.

Наприклад: транспортна компанія вимагатиме вищих тарифів, чим більший і важчий вантаж.

Теорія Чарівника А, який використовував пір'я Снігової жінки, була досконалою, але проблема полягала в тому, що він намагався скористатися цією послугою безплатно. Він вважав пір'я платою за переміщення між вимірами.

Я, отримавши підтримку Всесвіту, відразу зрозумів, у чому була помилка. Пір'я було пір'ям, а плата була платою. Президент Всесвіту не був таким щедрим.

Тому було необхідно зменшити цінність матерії, яка мала переміщатися в просторі.

А сила була тим, що найбільше впливало на цінність людини.

— Дивися уважно. Жертвуючи очками досвіду, я зменшую свою цінність і використовую те, що витратив, як оплату за перенесення. У цьому світі жертва є незамінною.

— Ах!

Зі сльозами на очах він знайшов просвітлення, змінивши свою професію на Архімага А. Це не було чимось особливим, але генії, що жили у своєму закритому світі, іноді пропускали такі дрібні деталі.

— Тінь А.

— Ти мене кликав?

З моєї тіні вискочила ельфійка.

— Ти вже знаєш своє завдання, чи не так?

— Так. Ти хочеш, щоб я доглядала за Сніговою жінкою замість тебе, поки ти повернешся в сьогодення?

— Саме так.

Мій обурений старший колега мав невдалий шлюб, але шлюб жалюгідного короля ельфів, здавалося, був досить дивовижний.

— Навіть одного дня не вистачить, щоб розповісти тобі про всі заслуги його величності Ельфхейма. Хм... За твоїми словами, він підкорив дикунів Фантазії та перетворив їх на цивілізованих громадян.

— Неймовірна історія!

— Ху-ху! Це ще не все. Він також…

— Вибач, Тінь А. Я послухаю другу частину цієї жалюгідної історії про короля ельфів через 500 років!

Вона все одно не сумуватиме за ним, враховуючи, що її коханий, якого вона так хотіла зустріти, зараз перебуває на Південному континенті.

— Ні. Король ельфів цього місця — як фотографія в альбомі. Мені не потрібен його величність зі спогадів. Мені потрібен справжній він. Це займе багато часу, але я з нетерпінням чекаю на нашу зустріч. Ось чому пір'я Снігової жінки також важливе для мене.

Метою Тіні А було зустріти свого чоловіка, який перебував у вимірі Фестивалю. Це був інший світ, тож щоб туди потрапити, їй потрібна була магія просторового переміщення.

— Якщо ти розумієш її важливість, то мені не потрібно нічого більше говорити.

— Залиш її мені. Перший герой сильний, але його минуле «я» ніщо в порівнянні зі мною. І…

— І?

— Це, мабуть, його перші роки як героя, бо коли я його зустріла, він не був дурнем, що ганявся за кожною спідницею. Якщо рахувати за людським віком, то зараз він переживає пубертатний період.

— Зачекай.

— Так?

— Ти, бува, не знаєш, скільки зараз років Першому герою?

Це було дуже важливо. Тінь А погладила Снігову жінку по голові, як домашню тваринку, і, нахиливши голову, дала мені несподівану відповідь.

— Близько 19.

— А його досвід?

— Близько двох років.

— Він не пройшов процес регресії, правда?

— Ні.

— О господи…

Я навіть не міг образити його за те, що він мав лише два роки досвіду. Бо коли я був у його віці, я тільки робив те, що казав мені Алекс, і плакав кривавими сльозами. Мені не тільки бракувало трансцендентних навичок, але я також не міг досягти 999 рівня.

Мій старший колега був справжнім монстром.

Зараз у нього були проблеми з особистістю і дивні уподобання, але, за словами Тіні А, він скоро це виправить. Він був такий самий, як і я.

[Цікаво: яким ви були у своєму першому раунді, студенте Кан Хан Су?]

“Вам краще не знати, Пані практикантко! Ваше уявлення про ідеального героя MAX-класу може зруйнуватися”.

І хоча я міг з упевненістю сказати, що після двох років у Фантазії я був духовно старший за Першого героя, я не мав такої сили.

— Мабуть, це також збережено і в моїй особистій справі.

Тепер я трохи зрозумів, чому мій розлючений старший хотів розпочати війну.

Якби був спосіб якось це стерти, то потрібно було б це зробити.

[Хвилювання: Справді буде війна? Я не хочу бачити, як моє робоче місце перетворюється на поле бою, де старші та молодші школярі завдають шкоди один одному…]

“Пані практикантко, ви повинні бути готовою, але не потрібно так сильно хвилюватися. Я не думаю, що війна почнеться так легко”.

Перший герой спочатку проведе таємні переговори і, за допомогою погроз, попросить стерти його особисту справу. Це не було таким вже й неможливим проханням, тож частина викладацького складу напевно погодиться, і все тихо вирішиться.

Адже війна — це не жарт.

— Це буде важко зробити.

— Що? Ти…

— Давно не бачилися. Цього разу я хотіла замовити курку замість піци, але це школа, тому всередину можуть заходити тільки вчителі та учні. Сподіваюся, ви розумієте.

— Я досі ношу перстень, який ви мені подарували, Вчителько здоров’я.

Як я міг забути цю жінку? Як тільки я надівав каблучку, одразу згадував її спинні та шийні хребці.

— Рада, що вам сподобалося. Я б хотіла почути, як вона вам знадобилася, але у нас обмаль часу, тож я швидко все поясню. Ви знаєте, що вчителям заборонено втручатися в освітній процес? Однак Перший герой оголосив війну, що спричинило надзвичайний стан. Ми мусили зробити виняток.

“Чому мій старший так розлютився?”

Я забув, що він правив диктаторським режимом. Йому не потрібна була якась особлива причина. Якщо він хотів розпочати війну, то його командири та піддані просто підкорилися б йому.

— То війна вже почалася?

— Ще ні. Як ви і передбачали, він висунув вимогу. Він сказав, що якщо його особиста справа не буде видалена протягом десяти днів, він знищить весь вимір Фантазії.

— І ви прийшли просити мене приєднатися до війни?

Це було легко припустити. Хіба бог Фантазії не викрадав тих, хто не міг пристосуватися до життя в суспільстві, і не виховував з них героїв, щоб «повалити розгніваного Першого героя»?

Але це, звичайно, не означало, що я теж не міг пристосуватися до суспільного життя. Я був жертвою системної помилки.

— Ні. Ми не настільки безсоромні, щоб кидати в бій студентів, які ще не закінчили навчання. Ми повинні уникнути цієї непотрібної війни.

— Це єдина причина?

Було смішно чути про мир від тих, хто виховує солдатів, щоб вбити Першого героя.

— Ха... Чесно кажучи, ми ще не готові. Щоб уникнути випадків, коли герої переходять на бік ворога, як це зробив Перший герой, починаючи з четвертого покоління, представником якого ви є, людям дають більше часу, ніж сили, щоб уповільнити зростання бойової сили студентів. Я хочу сказати, що незалежно від того, наскільки хороша система освіти, вона не може мати тільки переваги та чесноти.

— То ви вирішили видалити його особисту справу?

— Так. Але це нелегко зробити.

— Це зрозуміло. Адже він є частиною історії.

Перший герой вбив Короля демонів. Він був великою людиною, яка мала багато досягнень. Казки про нього були відомі і молодим, і старим.

І якщо в такій ситуації хтось вирішить позбутися особистої справи Першого героя…

— Роман втратить свого головного героя. Якби це був роман, в якому з самого початку не було Першого героя, то все було б добре, але він відіграє важливу роль в історії фентезійного світу, тому важко видалити його існування.

— То ви хочете переписати все з самого початку?

— Так, але це не роман, а величезна система. Неможливо переробити абсолютно все.

— Справедливо. Зрештою, розробника звільнили.

Творцем системи була ніхто інша, як Ссосія, і без неї було б важко її відтворити.

Навіть якби її знову найняли, це не було б так просто. Вона хотіла б повернути повний контроль над нею.

Отже, це було неможливо. Вони хотіли розв'язати цю проблему без розробника.

— Саме так. Крім того, ходили чутки, що ви стали її чоловіком, і, заглянувши у ваші думки, я переконалася в цьому.

— І що ви хочете від мене?

Я не знав, що робити. Я хотів уникнути війни, але що, якщо ми не зможемо видалити особистий файл мого старшого?

— Спочатку давай підемо в інше місце. Я можу стерти спогади тих, хто не має до цього відношення, але не можу стерти спогади моєї колишньої учениці, яка так пильно дивиться на мене, — сказала вчителька, поглянувши на Тінь А.

Її колишня учениця відповіла:

— Ти ніколи не відвідувала мене. Жодного разу. І все одно називаєш мене своєю ученицею?

Тон Тіні А був далеко не дружнім, але не можна було сказати, що вона була ворожою.

— Так само, як ти пам'ятаєш про те, щоб підтримувати ілюзію своїх великих грудей, я також не забуваю учнів, яких навчила цій техніці. Я просто не могла зустрітися з тобою через суворі правила школи. О! Твій чоловік Ельфхейм почувається добре. Однак я впевнена, що ти вже чула про це від Кан Хан Су.

— Я ніколи не забувала про твою милість.

— Було б дивно, якби ти забула. Я навчила тебе техніці перетворення, щоб ти могла вийти заміж за чоловіка, якого любила всім серцем, але потім він прийшов до мене, щоб розібратися. І назвав це фальшивим весіллям.

— Ельфхейме, я не можу повірити, що ти це зробив…

Але я теж не міг його звинувачувати. Вони його обдурили.

— Вибачте, що заважаю вашій прекрасній зустрічі, але хіба ми не вирішили піти деінде?

Але це вже не було потрібно. Бо Тінь А, як чорна діра, поглинула Снігову жінку та Архімага А і зникла.

— Тепер ми можемо продовжити розмову.

— Тоді перейдемо відразу до головного. Як можна уникнути війни?

Я все ще не мав ідей.

Щоб уникнути її, їм потрібно було б видалити особисту справу Першого героя, але тоді б завалилася вся система освіти. Тоді втеча від війни вже не мала б сенсу.

Хіба це не те, що люди називають патовою ситуацією?

— Все просто. Нам потрібен новий Герой, щоб заповнити прогалину.

— Хм?

— Ах! Який збіг! Прямо перед моїми очима стоїть кандидат, який живе в тій самій епосі, що й Перший герой.

Вона подарувала мені блискучу посмішку.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!