Розділ 236 — Рімейк

// Особлива подяка спонсору розділу Констянтину Грохольському. //

— Зачекайте. Я ще не дав своєї згоди.

Зупини війну.

Це звучало настільки важливо, що здавалося, ніби тільки великий герой міг виконати це завдання, хоча це міг зробити будь-хто.

Це не обов'язково мав бути я.

— Це не так просто, як здається. Небагато героїв можуть самотужки вбити Короля демонів, як це зробив Перший герой. Не забувай, що ми зараз у минулому. Король демонів Педонар тут не пристосовується до рівня героя, на відміну від теперішньої часової лінії.

— Тоді довірте це старшокласникам.

Хіба вони не були найкращими вбивцями, яких виховала школа?

Вчителька похитала головою.

— Закінчити вищу освіту — це не те саме, що бути великим воїном. Зрештою, студентам не потрібна висока бойова сила, щоб виконати поставлені завдання. Не зрозумійте мене неправильно. Я не змушую вас це робити, студенте Кан Хан Су. Проте я хочу, щоб ви знали, що одна фракція серед викладацького складу хоче доручити цю місію найкращому студенту. Тільки уявіть. Майбутнє, в якому ваше ім'я та досягнення будуть у всіх підручниках.

Вона наполегливо продовжувала наполягати. Але в її словах були деякі невідповідності.

Якщо це була така чудова нагода, чому вони не доручили це комусь із викладачів? Ця ситуація не була частиною занять, а отже, вони не порушували б шкільні правила.

Але вони все одно цього не зробили. Був якийсь підступ, про який я не знав. Тому…

— Оскільки це не є необхідним, я відмовляюся.

Краще не зв'язуватися з цим.

— Можу я запитати про причину вашого рішення?

— Тому що мені не потрібна слава. Я хочу якомога швидше повернутися на Землю зі своїм сином, тому така довгострокова робота мені не підходить. Знайдіть когось іншого.

Звичайно, були деякі аспекти, які мені сподобалися.

Якби моє ім'я було в усіх підручниках, то ефект «Легенда» моєї расової характеристики досяг би свого максимуму. Я ніколи не зник би, поки всі про мене не забули.

Іншими словами, якби про мене писали в підручниках, я став би безсмертним. Але для мене не мало сенсу погоджуватися на це.

Перший демон, який ніколи не зникне, був моїм тестем, а Другий демон — моєю дружиною. На моїй голові цілий день сиділа Перший дух.

З цими трьома я ніколи не зникну. Тому мені не потрібно було ставати знаменитим.

— На даний момент ви є найвідповіднішим кандидатом, Кан Хан Су. Ви не є членом жодної фракції, а також знаєте правду. Крім того, ваша бойова сила вища, ніж в інших студентів. Плюс, завдяки машині часу, ви зараз перебуваєте у минулому, що виключає етап підготовки.

— Ні.

— Ви навіть не хочете про це подумати?

— Ні.

— Ммм…

Вчителька здоров'я мала на обличчі скаржливий вираз. Вона, мабуть, думала, що я відразу погоджуся, якщо вона розповість мені про переваги.

Але я був 64-річним ветераном. Я вже на власному досвіді переконався, як дикуни з Фантазії обманюють інших за допомогою лестощів. Я не був таким легковірним, як Перший герой.

— Якщо це все, що ви хочете сказати, то йдіть. Мені потрібно повертатися.

За допомогою магії просторового переміщення я планував швидко повернутися і провчити свою дружину.

А потім я повернувся б на Землю, попросив пробачення у батьків, вклонився їм на знак поваги та поїхав у заслужену відпустку.

Мені достатньо було лише уявити це, щоб мій настрій піднявся!

— Але ви повинні пам'ятати про одне. Якщо минуле зміниться, то майбутнє відповідно скоригується, і коли це станеться, налаштування персонажів також адаптуються. Принцеса меча зараз є молодою, невинною дівчиною, але є ймовірність, що в оновленому навчальному плані вона стане заміжньою жінкою. Те саме стосується Снігової жінки, яку ви врятували.

— Це погроза?

— Зовсім ні. Я просто кажу правду.

Але я був непохитний.

Це правда, що я вступив до середньої школи, щоб врятувати свого сина Кріса. Я прийняв пропозицію через проблеми з совістю, яка постійно нагадувала мені, що я навіть не спробував і відразу ж зрікся свого сина. Я не міг цього зробити.

А що зараз?

Викладацький склад намагався мене стримати, використовуючи мого «сина» як привід.

Я не міг піддатися таким провокаціям. Як відповідальний батько, я хотів врятувати свого сина, але відмовився стати маріонеткою в руках бога фентезійного світу.

І якби мені довелося вибирати, я б відмовився від свого сина і вибрав своє майбутнє. Я б все одно втратив і те, і інше, якби дозволив собі стати їхнім собакою.

— Мені все одно.

— …

— …

— Студент Кан Хан Су, чого ви хочете?

— Дострокове закінчення навчання і звільнення душі мого сина як подарунок. Більше мені нічого не потрібно.

Моя мета не змінилася за останні 65 років.

Через раптову появу мого сина я відмовився від закінчення навчання, яке було вже на носі, але це був перший і останній раз, коли я так вчинив.

Я мав бути чесним.

— Так. Я розумію. Я піду.

Зітхнувши, вона зникла в повітрі. Як і в минулому, вона з'являлася і зникала, як міраж.

— Ну... Я теж мушу йти.

Мене не цікавило майбутнє Фантазії. Мені було байдуже, хто замість мене потрапить до підручників. Закінчення навчання було моїм єдиним пріоритетом, окрім звільнення душі мого сина.

Фшшш…

Через її раптову появу я зупинив запуск магії просторового переміщення, але тепер я знову взявся за це.

— Почекай, Ссосіє. Думаєш, ти позбулася мене? Я скоро повернуся!

— Зачекайте! Кан Хан Су!

— Ви ще не пішли?

— Я думала, що якщо я прикинуся, що йду, то ви почнете шкодувати про своє рішення!

Я не був тим типом людини, яка робить такі безглузді вчинки. Я був типом людини, яка не знала, що таке жаль.

Якщо я зробив неправильний вибір, я не переймався цим, а думав про те, як виправити наслідки, які з цього випливали.

— Перейдімо до справи. Запропонуйте мені винагороду, яка мене зацікавить.

— Я вже давала її вам раніше, але…

— Мені достатньо одного «кільця».

У мене все одно був тільки один «палець», на який я міг його надіти.

— Ви єдині, хто може виконати це завдання, Кан Хан Су. Немає іншого видатного студента, який не належить до жодної фракції, крім вас. Ви ідеальні.

— Досить похвал.

— Я просто кажу правду.

— А як щодо винагороди?

Якби вони запропонували чудову компенсацію, я б подумав над пропозицією.

— Що ще ми можемо вам дати?

— Скажіть мені.

— Хіба вас не вчили в початковій школі, що нещасним братам і сестрам потрібно допомагати безплатно?

— Тоді чому Професор мораль втік від мене?

— А, так. Було таке…

— Ну! Яка винагорода?

Я не знав, що сказати. Чесно кажучи, я не знав, якою має бути винагорода в цьому випадку. На той момент я нічого не потребував.

Однак винагорода все одно мала бути великим подарунком у красивій упаковці.

— Я справді в розпачі. Ви не знаєте, чого хочете, але ви також вимагаєте чогось. Це не означає, що я вас не розумію. Для деяких кукурудза цінніша за діамант, тому що її можна їсти, а діамант — це лише камінь.

— Ви, здається, уникаєте відповіді на питання.

— Я впевнена, що ви самі вже знаєте причину. Важко придумати правильну винагороду для такого, як ви.

Вона зморщила чоло, намагаючись придумати винагороду, гідну мене. Але я не знав, про що вона думала. Можливо, про щось, що мені ніколи не спало б на думку.

У цей момент…

[Проблема: виявлено втручання в систему.

Причина: об'єкт Кан Хан Су.

Дія: запуск відновлення його особистого файлу... Дія скасована.

Зміна: заміна Першого героя.

Очікування: пошук рішення...

Висновок: втручання в систему....]

Я подумав, що це жарт від підступного викладача, але повідомлення було явно механічним.

Воно було схоже на системне повідомлення.

Вчителька здоров'я все ще була заклопотана думками про винагороду, а це означало, що вона не бачила цього повідомлення.

Здавалося, що тільки я міг його бачити.

(Пане праведний герою, ви чуєте мій голос?)

“Що ти таке?”

Істота переді мною виглядала як чоловік.

Фальшива солодка манера мовлення нагадувала Ланувель, але я вирішив мовчати та подивитися, до чого це призведе.

(Перший герой помер. Через це весь всесвіт зараз на межі поглинання Королем демонів. Пане праведний герой, будь ласка, не тікайте назад до своєї батьківщини, а врятуйте цей прекрасний вимір!)

Я думав, що запитав, хто він, але цей ідіот продовжував базікати про свою власну дилему.

[Вимога: я не він, а вона. Через терміновість ситуації я не змогла підготувати гарний голос, але буду вдячна, якщо ви будете ставитися до мене як до благородної богині. Будь ласка, використовуйте свої думки, щоб передати те, що ви хочете сказати. Ваші слова записуються, і в майбутньому їх планують включити в підручники. Якщо ви все зрозуміли, можу продовжувати?]

Вони записували?

(Я — богиня Фантазії, втілення цього світу. Пане герою, будь ласка, розправтеся з Королем демонів, який посягає на цей прекрасний світ і мою невинність!)

“Гей, система. Ти просиш вбити батька свого творця. Що ти думаєш про цю моральну проблему?”

[Попередження: Ваші слова записуються в той час, як ми розмовляємо.]

“Гей. А як щодо моїх прав? Коли знімають телешоу або фільм, спочатку потрібно підписати контракт, проклята системо!”

Моя подорож почалася без моєї згоди. Але я не хотів брати участь у цій постановці. Я повинен втекти за допомогою пера Снігової жінки...

“Що? Воно щойно було в моїх руках…”

(Я впевнена, що ніколи не помиляюся у виборі людей! Я вдячна, що ви не втекли на Землю, а залишилися тут, пане праведний герою).

“Про що ти говориш? Ти весь час ставила мені FFF- за особистість”.

[Обґрунтування: З часом система оцінювання змінилася. У цей час справедливість полягає у бойовій силі, яка має найвищий рейтинг у вашому табелі. Якщо ви не програєте, ви ніколи не отримаєте F за репутацію, досягнення та особистість.]

“Чи було достатньо бути сильним?”

[Підтвердження: Під час 2-го покоління, коли Перший герой був активним, оцінювання не проводилося за чотирма предметами, як це відбувається зараз у 4-му поколінні. Через культуру тих часів справедливість досягалася за допомогою сили, тому героїв оцінювали виключно за бойовою силою.]

“Я вже це зрозумів”.

У цю епоху все робилося силою. Але я не думав, що це питання часу, враховуючи, що в 4-му поколінні сила все ще була вирішальним фактором. Принцеса меча була ідеальним прикладом.

Коли я був новачком, в 1-му раунді вона сама показала своє оголене тіло, але коли я її побачив, вона спробувала мене вбити.

А в 8-му раунді, коли я був милим імператором, я щодня купався і розважався з нею. Тоді вона була покірною.

Ось що означало мати силу.

(Сер герой, ви, здається, втомилися, тому, можливо, говорите нісенітниці. Відпочиньте сьогодні, а завтра врятуйте світ. Я, богиня Фантазії, підтримаю вас фінансово і духовно! До побачення!)

Не в змозі впоратися з моєю логікою, система сказала щось недоречне і втекла.

А Вчителька здоров'я…

— У мене є ідея! Як щодо цього?

Вона запропонувала мені нагороду, навіть не підозрюючи, що рімейк вже був у процесі.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!