Розділ 240 — Винахідник

— Лиходій? Про що ти говориш?

— Підслуховувати недобре.

— Вибач.

Архімаг Шекспір був винахідником. Він був справжнім трудівником, який більшу частину дня проводив у своїй лабораторії, спальні та кухні.

Але його не вважали диваком, бо на Західному континенті було багато таких чарівників, як він.

Між ним теперішнім і ними майбутнім була лише одна відмінність.

— Пане Шекспіре, дайте знати, якщо вам буде потрібна допомога.

Шістнадцятирічна дівчина завітала до убогої халупи цього старого і самотнього холостяка.

Це не означало, що вона була красунею, яка притягувала погляд. Якби вона народилася на Землі, все могло б бути інакше, але в Фантазії вона виглядала лише трохи краще за середню. Іншими словами, вона була звичайною дівчиною.

Можливо, саме через це місце вона постійно виділялася. Я не знав, що сталося б, якби ми поставили поруч з нею принцесу, але ми були в темній майстерні, і вона виділялася в такому оточенні.

[Плутанина: Ви здаєтеся занадто вибагливим. Просто називайте красуню красунею.]

“Не хвилюйтеся, Пані практикантко. Адже весь всесвіт знає, що ви найгарніша!?”

[Цікавість: Ви навіть ніколи мене не бачили.]

“Це не має значення!”

— Дякую за допомогу в дослідженні. Ось обіцяна винагорода.

Архімаг Шекспір дав дівчині невеликий мішечок з грошима.

Дзень!

Судячи зі звуку, він був наповнений не золотими, а срібними монетами. Хіба це не називається клінічними дослідженнями? Фармацевтичні компанії зазвичай проводять їх для тестування нових ліків.

— Дякую!

— Тобі дякую.

Я відразу ж зібрав інформацію про неї за допомогою духів. Її батьки померли, коли вона була ще маленькою, від інфекційної хвороби, і вона залишилася виховувати п'ятьох молодших братів і сестер.

Дівчина працювала служницею в замку феодала. Щоб заробити додаткові гроші для своїх братів і сестер, вона брала участь у цих клінічних дослідженнях.

На Землі люди часто брали участь у «безпечних експериментах», щоб заробити додаткові гроші. Але ці дикуни не мали поняття «безпечного тестування».

Як тільки вони винайшли щось нове, вони відразу ж переходили до широкого застосування. Тому тільки після виявлення побічних ефектів або ускладнень можна було вносити корективи.

Я задав Шекспіру питання в стилі «місцевого дикуна».

— Для чого ця штука?

— Це не штука, а голем. Він не схожий на звичайних големів, але якщо сісти на цю частину, схожу на стілець, він зробить масаж всього тіла!

Він зробив масажний стілець з голема.

— Який неймовірний винахід! Продайте мені один.

Я сподівався, що він насправді не продасть його мені. Я завжди носив у кишені масажер, м'якший і тепліший за цього голема.

Хоча я не міг ним користуватися останні два місяці, через що у мене боліло все тіло!

— Вибач, але він не продається. Він ще не пройшов усі перевірки безпеки, тому його важко продати. Крім того, я зараз не потребую грошей.

У Фантазії винахідників не спонсорували. Оскільки тут не було захисту авторських прав, навіть якщо вони винайшли щось неймовірне, а інші люди скопіювали це, було б важко повернути гроші, витрачені на дослідження та розробку.

Тому наука тут зайшла в глухий кут, і розвивалася лише магія. Якщо розібрати побутову техніку, яка не має системи безпеки, то можна відразу створити щось подібне. Однак той самий принцип не застосовувався до магії, яку не можна було легко відтворити.

— Тоді я скористаюся твоїм винаходом. Якщо з ним виникнуть проблеми, ти зможеш їх одразу виправити.

— Який упертий молодий чоловік! Я сказав, що не продам його. Чия це буде вина, якщо винахід зламається? Просто відмовся. Я не продам його, поки він не пройде всі перевірки безпеки.

Звичайні чарівники та винахідники продали б його без зайвих роздумів. Адже так можна було б вбити двох зайців одним пострілом. Вони заробляли б гроші, проводячи тести на безпеку.

І навіть якби виникла проблема, вони не несли б за це відповідальності. Можна було б все повернути так, ніби проблема виникла через неправильне використання пристрою покупцем. Після цього вони могли б виправити всі помилки.

— Тоді я нічого не можу вдіяти. Продай мені це, замість нього?

— Ти хочеш купити ці ліки, навіть не запитавши, для чого вони призначені?

— Ну, вони, мабуть, корисні для здоров'я користувача!

Це був препарат, який нещодавно, перед від'їздом, прийняла дівчина.

— Цей препарат захищає душу. Якщо тіло людини отримає смертельні поранення, лікарі зможуть вилікувати ці травми. А завдяки цьому чудодійному еліксиру душа зможе повернутися в тіло, що дозволить людині воскреснути.

— Вау! Це просто неймовірно!

Я трохи перебільшив, але цього разу я був наполовину щирий.

Еліксир безсмертя.

Я зрозумів, що саме це було причиною того, що в майбутньому цього сорокарічного чарівника називатимуть «Примарним королем».

— Дай мені один.

Я з'ясую склад цих ліків і зроблю їх саме для себе.

Якщо я зможу перехитрити маму і переконати її, що це корисний для організму препарат, надіславши його як подарунок, можливо, її тиск на мене не буде таким сильним.

— Я б хотів, але цей еліксир потрібно приймати постійно, тільки тоді він починає діяти. На даний момент тільки дівчина, яку ти щойно бачив, і я його приймали. Його інгредієнти досить рідкісні, тому навіть якщо я захочу виготовити більше, я не зможу. Щоб перевірити дію еліксиру, потрібно померти, тому я планував спочатку випити його сам, але...

Шекспір розповів мені про дівчину майже те саме, що й духи.

На відміну від духів, які дивилися на ситуацію об'єктивно, молода дівчина прикрасила свою історію, щоб викликати жалість у свого сорокарічного дядька. Проте майже все збігалося.

— ...Тож вона не може померти, поки її молодші брати та сестри не стануть дорослими. Я не зміг відрадити її, почувши її історію. До цього моменту ні вона, ні я не мали жодних побічних ефектів, але залишається невідомим, чи це працює. Тому я не можу просто продати його. У мене також недостатньо запасів.

Він був справжнім винахідником. Я дав йому 100 балів!

Він тільки зазнавав втрат, тому я не розумів, як він став Примарним королем, якого боялися навіть вампіри. Я не міг чекати два роки…

— Ах! Ти думаєш одружитися?

Я бачив Темну принцесу на Північному континенті, але Примарний король ще не був вампіром, а лише скромною людиною, і в 40 років він не тільки не був одружений, але навіть не мав дівчини.

Щось не сходилося.

А як же родовід Темної принцеси?

— Шлюб… Е-е-е! Я б не сказав, що не можу одружитися. Просто не хочу. Я мушу зосередитися на чаклунстві, поки не закінчу своє дослідження.

Така відмовка не спрацювала б на Землі, але оскільки ці слова вимовив мешканець Фантазії, де існували найбожевільніші навички, я навіть не міг посміятися.

Зрештою, Шекспір мав право так сказати.

[Раса: Велика людина

Рівень: 999+

Професія: Чарівник (Цнотливість → Мудрість)

Навички: Магія ZZZ, Чаклунство ZZZ, Магічна сила Z, Шлях магії Z, Розум Z...

Стан: Хороший]

Він мав неймовірно високі ранги в Магії та Чаклунстві.

У цьому світі можна було отримати дві професії, якщо довго залишатися невинним. Мудрець, який підвищував «Магічну силу», і Чарівник, який підвищував «Інтелект».

Обидві професії мали свої переваги й недоліки, але стати Чарівником було простіше.

Тому багато хто прагнув стати Чарівниками. Однак мало кому це вдавалося.

Адже в цьому світі ніколи не припинялися напади монстрів і війни, що призводило до високої смертності. Як результат, у багатьох сім'ях чоловік мав дві або три дружини. Оскільки населення було головним показником сили країни, держава навіть заохочувала людей, але це було також тому, що дівчата хотіли, щоб поруч з ними був хтось, хто міг захистити їх від монстрів і бандитів.

Можна сказати, що навіть якщо чоловіки хотіли залишатися невинними, щоб стати Чарівниками, дівчата не залишали їх у спокої!

Жінки також мали подібні професії. Але все було інакше.

Якщо жінка зберігала свою невинність, вона могла стати «Відьмою». Однак після цього невинність вже не мала значення. Їхня магічна сила також ставала сильнішою, чим красивішими вони ставали.

Якщо дівчина не була впевнена у своїй зовнішності, їй не було сенсу ставати Відьмою.

— Я так розумію, ти не збираєшся одружуватися?

— Я серйозно налаштований!

— Я нічого не казав.

Примарний король Шекспір мав п'ять дружин-вампірок, краса яких була настільки неймовірною, що могла звести людей з розуму.

Здавалося, що були деякі проблеми. Я зрозумів, що в налаштуваннях системи були помилки, хоча я вже відчував це, коли помітив, що Темна принцеса була однією з супутниць Першого героя.

— Працюй наполегливо. Все може трапитися.

— Не хвилюйся за мене. Я досягну успіху!

Після розмови з минулим Шекспіром я попрощався з ним. Я вирішив розслідувати в іншому напрямку.

[Здивування: То ви вирішили розгадати цю таємницю!]

“Звичайно, Пані практикантко!”

Найшвидший спосіб вирішити цю проблему — запитати самопроголошену богиню Фантазії, але вона мовчала з моменту появи повідомлення про помилку, тому я не міг цього зробити.

Тому мені не залишалося нічого іншого, як втрутитися самому! Я не міг просто чекати два роки, а оскільки мій обурений старший колега вже покинув нас, хід історії був порушений.

Тому мені потрібно було особисто з'ясувати, що тут відбувається.

— Спочатку мені потрібно зустрітися з матір'ю Темної принцеси.

Найкрасивіша вампірка Західного континенту точно зможе розповісти правду про цю заплутану історію.

***

Знайти її було складніше, ніж я думав, оскільки зараз це місце не було поглинуте темрявою, на відміну від теперішньої часової лінії.

Вампіри, яких я знав, жили на поверхні, як люди, але в минулому вампіри мусили уникати сонячного світла, тому жили в печерах. У цю епоху вони не могли правити містами.

Навіть за допомогою духів мені було важко це зробити.

Земля, вогонь, вітер, вода, душа. Ніщо не здавалося неможливим, якщо поєднати п’ять елементів, але для вампірів, які жили у темряві, все було інакше.

Було б добре, якби я міг отримати духа темряви… Але герої не повинні дружити з демонічними істотами!

— Вона живе в такому жалюгідному місці…

Якби я знав її справжнє ім'я, я б не витратив стільки часу, але я запам'ятав її просто як «Менеджер колонії А».

— Це занадто грубо для найпрекраснішої істоти Західного континенту, Наркогерою.

— Ти хочеш, щоб я запам'ятовував імена всіх, кого зустрічаю?

Викривши дивну логіку Першого духа, я увійшов у печеру, яка не йшла в порівняння з Колонією А, яку я знав.

Укриття вампірів були неймовірно темними, але я мав на своєму боці всесвіт, тому це не викликало у мене жодних проблем.

Я навіть покарав вампірку, яка підкралася до мене ззаду, щоб встромити свої ікла в мою шию. Переконавшись, що її шия красиво вигнулася, я рушив далі.

Вампіри, що ховалися в темряві, пильно стежили за мною, готові в будь-який момент накинутися на мене всі разом.

— Вона тут, так?

Печера була заплутаною, бо нагадувала лабіринт, але я все одно швидко дістався до місця призначення, бо йшов стежкою, яку вказали духи.

Можливо, це було тому, що я був в печері? Мій шепіт відбивався від стін, лунаючи на великій відстані. Тому вампіри вже знали, що я йду, ще до того, як я туди дістався.

— Хто там?!

Голос звучав збентежено. Це був не жіночий голос, а чоловічий. Я подивився на духів, які привели мене сюди.

— Гей! Ви впевнені, що привели мене в правильне місце?

Вони впевнено кивнули. Я вирішив поки що повірити їм.

Я підійшов до місця, звідки долинув чоловічий голос, і коротко представився.

— Вибачте, що турбую вас. Я — праведний герой, і, здається, я заблукав. Я чув, що на Західному континенті живе вампірка з найгарнішим тазом, тож я тут… О! Здається, я все-таки прийшов у правильне місце.

Я побачив прекрасну вампірку, у якої були зв'язані руки та ноги. А за нею я побачив знайомого вампіра.

Примарний король Шекспір. Хоча тепер він мав інше ім'я.

— Я запитав, хто титакий!?

— Б-будьласка, в-врятуй… Ах!

Я почухав голову. Я розумів, що тут відбувається щось важливе, але мусив піти.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!