Розділ 241 — Проповідник любові

[Раса: Королівський вампір

Рівень: 999+

Професія: Тиран (Насильство → Домінування ↑)

Навички: Життєва енергія ZZ, Домінування Z, Пиття крові Z, Скритність SSS, Чарівність SSS…

Статус: Збентежений, Королівська печатка, Реліквія]

Вампір, який розважався з найкрасивішою жінкою Західного континенту, мав слабкі та неважливі навички.

У часи моєї початкової освіти його вважали б неймовірно сильним, але в цю епоху він повністю відставав. Незважаючи на це, він все одно вдавав із себе короля вампірів.

Як праведний герой, я не міг закрити очі на таку зухвалість! Архімаг мав дві навички рангу ZZZ, але все одно жив як відлюдник. Тим часом цей непримітний вампір насолоджувався такою розкішною дамою.

Так не повинно бути.

— Зачекай! Я повернуся пізніше!

Я міг знищити його прямо зараз, але тоді піднесення «Примарного короля Шекспіра» назавжди стало б неможливим. А цього ніколи не можна було допустити.

Так само, як Королева морозу Ельш з Північного континенту, представник П'яти великих лих із Західного континенту також повинен залишитися в живих. Це викликало питання, як найкраще діяти далі.

Але відповідь на це питання була відома з самого початку.

— Я не знаю відповіді, Наркогерою.

— Дивись уважно, дурний дух.

Я негайно повернувся до архімага Шекспіра і, як слабак, закричав.

— Біда! Допоможи, будь ласка!

— Що сталося? Чому ти раптом вибив двері чужого будинку…?

— Зараз не час говорити про такі дурниці! Нам потрібна сила сорокарічного архімага!

— Сила? Я не люблю насильство… Що?!

— Досить базікати!

Я хотів, щоб він сам прийняв рішення, але мене дратувало, як довго він думав. Я схопив його між 6-м і 7-м шийними хребцями й потягнув за собою.

— Ха! Я думаю, ти набагато сильніший за мене…

— Це просто адреналін, який тече в мені через поточну ситуацію.

— Д-добре, я зрозумів, тож відпусти мене! Я можу рухатися самостійно! Ти просиш моєї допомоги, бо тобі важко боротися самому?

— Щось подібне.

Такою була логічна сила мудрого чарівника. Думати, що я не зможу впоратися з цією ситуацією самостійно, було безглуздо, але з точки зору здорового глузду його висновок був найвірогіднішим.

Ми пішли прямо до печери, де ховалися вампіри.

— Хм... У цій печері пахне кров'ю, що свідчить про те, що тут живуть вампіри. Це вони наші вороги?

Мені не потрібно було нічого пояснювати. Я шкодував, що в першому раунді у мене не було такого кмітливого супутника.

— Так. Заходь всередину. Духи покажуть тобі дорогу.

Місцеві духи привітали нас.

— А ти?

— Про мене не турбуйся.

— Я й не турбуюся, бо ти сильніший за мене. Просто цікаво, чому ти не йдеш зі мною.

— Я залишуся тут на варті, щоб зупинити підкріплення вампірів.

— У чому суть усього цього?

— Капітуляція вампірів і звільнення місцевих жителів, яких вампіри використовують як худобу, викачуючи з них кров.

— Хм... Розумію, — Шекспір говорив невпевнено. Зітхнувши, він без зайвих зволікань увійшов у печеру.

— Тінь А.

Я покликала свою тітку. Зазвичай вона залишалася в моїй тіні, крім випадків, коли доглядала за безрукою Сніговою жінкою.

— Я не тітка. Я була самотня стільки років…

— То ти заперечуєш своє заміжжя?

— Н-ні! Як я можу заперечувати короля Ельфхейма?! Він моє яскраве сонце, моя оаза, мій…

— Ти можеш зупинитися. Йди за тим хлопцем. Я ще не бачив пацієнта, який би був сильним у бою, незважаючи на міжхребцеву грижу.

Грижа з'являється у людей, які ведуть сидячий спосіб життя. Отже, у бою Шекспір не буде таким сильним, як можна було б припустити, зважаючи на його навички.

— Хм…

— Що?

— Я просто хотіла сказати, що ти гарний герой.

— Не гай часу і йди за ним.

— Як забажаєш…

Завдяки контракту все, що бачила і чула Тінь А, передавалося мені, що дозволяло мені спостерігати за ситуацією.

— Хм? Загарбник?

— Кров старих людей не дуже приємна...

— Але хіба він не тхне цнотливістю?

— О! Ти права! Я з нетерпінням чекаю, щоб скуштувати його…

— Світло!

— Аааа!

«Інтелект» чарівника компенсував цей недолік. Як ветеран, який міг змусити замовкнути навіть досвідчених найманців, Шекспір впевнено рухався печерою.

Після того, як він врятував мешканців сусідніх міст і сіл з полону, він викликав маленького голема, щоб той супроводжував людей до виходу з печери.

Вампіри переважали чисельно, але вони не могли нічого вдіяти проти світлової магії, яку він використовував у такому обмеженому просторі. Навіть якщо вони наближалися до нього, вони все одно не могли доторкнутися до нього через його захисний бар'єр.

Такою була сила істоти, яка мала дві навички рангу ZZZ. Сила сорокарічного невинного архімага.

— Крок вперед, якщо ви все ще бажаєте битися!

Вампіри, усвідомивши, що не можуть подолати різницю в навичках, один за одним здалися. Завдяки цьому він швидко досяг своєї мети.

Хоча Шекспір відхилився від шляху, який показали йому місцеві духи, оскільки йому потрібно було врятувати викрадених людей у печері, це все одно не зайняло багато часу.

— Я винахідник, Шекспір.

Він знайшов Короля вампірів, який, почувши шум, вийшов назустріч йому, попередньо одягнувши нижню білизну та штани.

Зі злиттям цих двох мав народитися Примарний король Шекспір. Але зараз вони зустрілися як вороги.

— Як ти смієш розгулювати на моїй території, старий незайманий! Не думай, що я дозволю тобі померти спокійно.

— Не недооцінюй невинність! Блиск!

— Арг?!

З гучним криком Король вампірів впав обличчям в землю. Я очікував, що тут розгорнеться запекла битва, але цього не сталося через величезну різницю в їхніх навичках.

Ворог архімага навіть не міг відповісти ударом на удар. Ні, він навіть не міг рухатися. Він виглядав так безглуздо!

З давніх-давен казки були сповнені історіями про жінок, які закохувалися в чоловіків, які їх рятували.

— Ах! Який ти сильний!

Зіниці найкрасивішої жінки Західного континенту перетворилися на сердечка. Вона все ще була гола, з пов'язаними руками та ногами. Її спина була злегка вигнута, що створювало досить разючий образ.

— Хм! Я зараз тебе звільню. Хоча я можу пошкодувати про це, якщо твій чоловік спробує помститися мені…

— О! Я лише незаміжня і невинна дівчина.

Вона збрехала, але навіть не почервоніла! Всі, включаючи мене, духів і саму систему, знали, що у неї була доросла дочка.

Однак…

— Я-я розумію. Вибач. Гм-гм.

Він проігнорував її брехню. Куди поділася його безмежна мудрість і розум?

— Мій неймовірний рятівник, якщо ти дійсно хочеш вибачитися, то розв'яжи ці мотузки своїми руками, а не магією.

— Своїми руками? Е-е... Гаразд.

— Будь зі мною ніжним.

— Не рухайся. Якщо ти будеш так крутитися, я можу випадково торкнутися твоєї шкіри та... Е-е-е! У будь-якому разі, не рухайся.

У той момент, коли чарівник схопив прекрасну вампірку, вона прилипла до нього, як п'явка. Вона обійняла Шекспіра своїми стрункими руками, притиснулася до нього грудьми та спокусливо подивилася на нього.

— Дякую, що врятував мене від того негідника, мій рятівнику.

У фентезійному світі жінки хотіли сильного чоловіка, який міг би їх захистити. Однак навіть якщо вони виходили заміж і народжували дітей, це ще не було кінцем.

Ні. У цьому дикому світі часто траплялися випадки, коли хтось забирав чужу дружину і вбивав її дітей від попереднього шлюбу.

Тому чим більше чоловіки дивилися на красиву жінку, тим сильнішого чоловіка вона бажала. Адже безпека була важливішою за імпульсивні почуття.

Однак не всі були такими категоричними. У кожного були різні смаки. Тут було багато принцес або дочок аристократів, які втекли з дому і вийшли заміж за дикунів, які не мали нічого.

Але як тільки їхні мрії про повну свободу розбилися, на них чекало бідне життя і вічні сварки.

— Я розумію, тож відійди від мене трохи…

— Ти мене не любиш? Це тому, що я вампірка? Або тому, що ти вважаєш мене потворною?

— Нічого з цього неправда! Але…

— Але?

— Це просто так раптово.

— Я вперше відчуваю таке. Як тільки я побачила тебе, моє серце почало битися швидше, а мої ікла відразу ж стали спраглими.

Вершина краси Західного континенту, як досвідчений мисливець, не хотіла відпускати сорокарічного незайманого архімага.

Вона не була йому суперницею. Якби вони почали битися, все закінчилося б за 0,001 секунди.

Але її найкращою зброєю була не фізична сила. Це був її прекрасний таз!

[Інтерес: Вам подобаються дівчата з красивими кістками?]

“Хороше питання, Пані практикантко!”

Я думав, що моя перевага походила від слів моєї матері, яка часто говорила, що я повинен дивитись не на зовнішність жінки, а на її внутрішню красу.

І я давно захоплювався її мудрістю. Якщо це не були ельфи або жінки, які не дбали про себе, всі дівчата з гарними кістками були красивими.

[Плутанина: Внутрішня краса… Хм. Розумію…]

Вампірка була в полі зору таких, як Король вампірів, тому їй потрібен був чоловік, який міг би її захистити. Саме тоді перед нею з'явився архімаг!

Вона почала агресивно тиснути на нього, щоб він не втік. Якби Шекспір зміг зберегти свою невинність у такій ситуації, то він, безперечно, був гідний посади, вищої за Архімага.

Але це неважливо...

— Здається, все в порядку.

Як і в минулих життях, йому вдалося знайти собі прекрасну дружину. Він ще не завоював репутацію Примарного короля, але, як кажуть, хто в кого закохався, той те й отримає.

І якби він жив з цією красунею, то була ймовірність, що вона випадково проколе його своїми іклами під час пристрасної ночі, перетворивши його на вампіра.

Не мало значення, що ймовірність такого результату становила лише 0,01%. Адже така можливість траплялася щоночі.

Тоді все було б так, як і повинно бути, за винятком його титулу «Примарний король».

— Ти просто неймовірний, Наркогерою, — із захопленням сказала Перший дух, все ще сидячи на моїй голові.

— Про що ти говориш?

Будь-хто з 64-річним досвідом міг би це зробити з легкістю.

— Ти так легко від неї відмовився. Перший герой, швидше за все, сам би врятував цю вампірку і одружився б з нею. Адже вона найвродливіша жінка в цій частині світу.

Навіть якби її проголосили найпрекраснішою істотою у всьому всесвіті, мені було б байдуже. Я дивився не на зовнішність жінок, а на їхню внутрішню красу!

(Пане Герой, чиї інтереси криються у кістках жінок, ви врятували Західний континент перед катастрофою! Я сама не розумію, про що зараз говорю, тож не питайте мене...)

“А я думав, що ти назавжди зникла! Я зовсім не радий бачити тебе, дорога богине. Чи можу я відправитися на Південний континент?”

(Так. Зараз на Південному континенті триває війна між велетнями та ельфами. Незабаром розпочнеться вирішальна битва між главами цих двох рас, і велетень, який виграє цю битву, буде коронований Королем полум’я Феніксом. Ельфи, що зазнають поразки, будуть приведені до межі вимирання. У цей момент ельф з Центрального континенту приїде, щоб об'єднати своїх родичів, розкиданих по різних частинах континенту, і почати будувати націю).

Я думав, що знаю, хто цей ельф. Жалюгідний король ельфів.

— Неймовірний пане Герою! Швидше вирушаймо! — почервонівши, Тінь А підштовхнула мене.

Я відразу ж задав їй питання:

— Хіба ти не казала, що тебе не цікавить лише фотографія і що тутешній Ельфхейм не твій справжній чоловік?

— Ти все ще пам'ятаєш слова, які я сказала, щоб виглядати сильнішою… Хм! Не має значення! 3D все одно краще за 2D! Ось, пане Герою. Пір'їнка!

— Кяаа! Будь ласка, будь ніжнішою!

Тінь А помахала пір'їнкою, яку щойно вирвала з крила Снігової жінки. Похитавши головою, я був змушений прийняти її.

— Ну... Ходімо. Мені все одно цікаво дещо дізнатися.

Коли жалюгідний король ельфів почав ненавидіти свою расу і вихваляти людей?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!