Розділ 242 — Перший король ельфів

Я миттєво перемістився з Західного континенту на Південний континент разом з маріонетками, використовуючи пір'я Снігової жінки.

Рельєф тут також відрізнявся від того, який я пам'ятав. Замість пустель мене зустріли зелені поля і зарості. Було спекотно, але повітря було вологим, а не сухим.

Це було свідченням того, що Король крижаних драконів Слеяс, який став головною причиною глобального потепління, ще не прибув сюди.

— Ми на місці. А тепер…

Хоча я не був знайомий з цією топографією, розташування величезної гори не змінилося. Тому я міг приблизно визначити, де я перебував.

— Я покажу тобі дорогу, пане Герою, — запропонувала Тінь А. Вона стала надто активною, відколи я сказав, що ми їдемо на Південний континент.

— Хм, добре. Це твоя батьківщина, чи не так?

— Так. Я довго тут жила. Минуло багато часу, відколи я востаннє бачила, як це місце виглядало до того, як перетворилося на велику пустелю... Це пробуджує багато старих спогадів. Я пам'ятаю, як ділилася тут тарганом з королем Ельфхеймом. Ох! Його величність Ельфхейм також…

— Припини думати про таргана, ніби це шоколадний батончик.

Ми рушили далі на південь. Саме там відбувалася війна між велетнями та ельфами.

— Якщо подумати, це досить кумедно. Південний континент величезний, але ці дві раси вже десятиліттями борються за верховенство в його південній частині.

Я розумів, чому.

У цю епоху південна частина континенту мала найсприятливіший клімат і забезпечувала найкращі умови для життя. Якщо Південний континент був Африкою, то місце, куди ми прямували, було схоже на Південну Африку.

Я знав це завдяки місцевим духам. Я отримував від них інформацію навіть у цей момент, подібно до того, що сталося на Західному континенті.

Але я не отримав всієї необхідної інформації. Наприклад, я запитав їх, де знаходиться старший і що він робить у цій епосі, вдаючи, що не знаю.

[Відповідь: Його візит на Південний континент має відбутися через п'ять років. Він об'єднався з духами, ельфами та людьми у боротьбі проти Короля полум’я Фенікса.]

П'ять років — це занадто довго. Але, здавалося, проблем не було.

Війна вже почалася, і ельфи, які протистояли велетням, гинули як мухи. Проте їхні передові позиції все ще трималися.

І все це завдяки одній людині.

— Перший король ельфів…

Серед ельфів тільки їхній король вмів добре воювати. Решта могли лише натягувати тятиву лука своїми тоненькими руками.

Вони не могли керувати духами, як сучасні ельфи, і не мали іншої зброї та обладунків.

І це ще не все.

Вони навіть не мали стратегії. Вони тільки атакували й відступали навмання, як справжні дикуни.

Але їхній правитель сам компенсував це. Як тільки він змахував своїм «Вогняним мечем», він миттєво вбивав велетнів, високих як триповерховий будинок. І замість одягу він носив «Вогняну броню», яка також слугувала йому зброєю.

За ним утворювався «Вогняний шлях», який заважав його переслідувачам. Його «Вогняні крила», подібні до двигунів реактивного літака, надавали йому здатність вправно маневрувати.

Його вогняна зброя була небезпечною сама по собі, але все, що йому потрібно було зробити, це кинутися своїм охопленим полум'ям тілом на велетнів, щоб спалити їх без сліду.

Він був схожий на живу комету! Його бойова сила була дивовижною.

— Хм. Хочу підійти ближче і подивитися на його характеристики.

Мій інтерес перейшов від жалюгідного короля ельфів до Першого короля ельфів. Завдяки технікам, які він використовував, він виглядав як мініатюрна версія Короля полум’я Фенікса.

— Це природно, Наркогерою. Король гігантів мусив проковтнути Першого короля ельфів, щоб стати представником П'яти великих лих на Південному континенті, Королем полум’я Феніксом.

— Хіба це не тому, що він поглинув Есенцію вогню?

— Якщо бути точнішим, Есенція вогню — це гени вічного життя, що належали Першому ельфу, прабатькові всіх інших ельфів. Ті, хто перебуває під впливом його генів, тепер є королівською родиною. Тому, на відміну від звичайних ельфів, які в середньому можуть прожити близько 3000 років, ті, хто належить до їхньої королівської родини, мають необмежену тривалість життя. Однак ще не було ельфа, який би жив вічно.

— Але той жалюгідний король ельфів все ще живий.

Швидше за все, навіть зараз, з задоволеним виразом обличчя, він дивився з вікна другого поверху мерії, насолоджуючись грудьми дівчат, що проходили повз.

— Він не ельф, а тарган. Ось чому він такий наполегливий.

— Ні. Перший дух. Він витримує, тому що багато людей навколо його величності віддані йому, — Тінь А почала хвалити свого чоловіка з блискучими очима.

— Замовкніть, обоє. Відповідайте на моє запитання. Їхній прабатько — мутована людина чи монстр?

Перший король ельфів мав такі самі здібності, як і Король полум’я. Він зовсім не був схожий на свою расу.

Як тільки він отримував удар величезною палицею велетня, він одразу перетворювався на полум'я і воскресав. Він більше схожий на фенікса з міфів, ніж на ельфа.

— Перший король ельфів, як і ти, є героєм, який прийшов з іншого світу.

— Я вперше про це чую.

Чому вона ніколи не розповідала мені таку важливу інформацію?

— Це дійсно так важливо, Наркогерою? З людьми все так само. Місцеві мешканці Фантазії відомі як «Люди». Такі особи, як ти, що прийшли з Землі, є «Архілюдьми». Твій син, суміш двох світів, може вважатися другим поколінням. Якщо ми класифікуємо його за ельфійською ієрархією, то він належить до королівської родини.

— До чого ти ведеш?

Згідно з поясненням Першого духа, я вважав, що це не має великого значення.

— Перший ельф є представником першого покоління, справжнім ельфом-героєм.

Але він не був таким видатним героєм, як я. Він мав лише навички, подібні до фенікса. Я не очікував від нього багато. Я зрозумів, що він був нікчемним, коли дізнався, що гігант зміг його проковтнути. Єдине, що мені в ньому подобалося — це те, що він був охоплений полум'ям.

Ми рухалися на південь, ведучи різні розмови, поки не з'явилося поле бою.

— Вбийте всіх ельфів!

— Р-рятуйте мене!

— Якщо ти втечеш, його величність вб'є тебе!

— Батько... Мати…

Те, що я побачив, важко було назвати війною.

Король ельфів самотужки знищив поселення велетнів, а ельфи, зібрані силою, піддалися масовому винищенню.

Тонкі стріли ельфів не могли пробити товсту шкіру велетнів, а їхні маленькі ноги не давали їм швидкості, необхідної для втечі.

Така ж ситуація була і у велетнів, які протистояли королю ельфів. Їхні палиці та кулаки не могли зупинити його полум'я.

Обидві сторони зазнали важких втрат!

— Хм. Це нагадує мені щось.

Подібна подія сталася під час першого раунду. Мої товариші кинулися на поле бою, сперечаючись, хто вб'є більше ворогів, а я мусив пильнувати табір.

Вони завжди втручалися в битви, які були приречені на поразку. І я завжди мусив прибирати за ними.

Я захищав їх тил, щоб ворожа армія не змогла влаштувати раптовий напад і взяти їх у кліщі.

Але ціна за це була незначною. Досвід, рівні навичок, слава… Мої товариші отримали все це, а я заробив собі лише сумнозвісний титул «боягуза».

І це ще не все.

Щоб мої товариші не глузували з мене, я завжди мав бути попереду них за рівнем і навичками.

Поки вони святкували перемогу після чергової різанини, я всю ніч полював на монстрів.

У моїй пам'яті залишилися тільки неприємні спогади про перший раунд.

— Важко слухати тебе, коли ти говориш про перший раунд, Наркогерою. Якщо ти напишеш історію про свій досвід, ти не зможеш продати жодної книги.

— Я згоден.

[Заперечення: Ми зберігаємо вашу особисту справу. Ви рідкісний випадок, тому ми ставимося до вас по-особливому. Ми будемо використовувати ваш приклад як довідник про побічні ефекти виховання героїв…]

— Негайно видали все, проклята системо, поки я прошу ввічливо!

Тепер я трохи розумію почуття свого старшого колеги, який хоче стерти свою темну історію.

Битва тривала не весь день. Велетні витрачали багато калорій, що заважало їм довго воювати. Вони ловили наляканих ельфів і підкріплювалися ними, але такі худі істоти не могли наповнити їхні шлунки.

Тому вони були змушені відступити і піти до моря, втамовуючи голод морськими чудовиськами.

— Хуу... Ху…

Перший ельф, який цілий день лютував у ворожім поселенні, не був винятком. Виснажений, він повернувся до свого міста, яке велетні розтоптали під час його відсутності, і, не звертаючи уваги на оточення, пішов до казарм, щоб відпочити.

Він сприймав це жахливе видовище як щось само собою зрозуміле.

— Дивно, що ельфи не були винищені навіть після всього цього, — сказав я, дивлячись на цю сцену здалеку.

— Це просто жахливо. Не можу повірити, що цей тиран є прабатьком усіх ельфів… — нахмурилася Тінь А.

— Перший ельф спав із жінками людської раси і мав із ними багато дітей, оскільки вони могли схрещуватися з іншими расами. Серед них була моя теща, Друга ельфійська королева, яка успадкувала більшу частину його крові. Його величність Ельфхейм народився від союзу Першого і Другого королів. Однак поняття першого і другого на той час не існувало. Так почали говорити після того, як король Ельфхейм побудував державу.

Вона, здавалося, знала про це дуже багато, що було цілком природно, оскільки це була історія її раси.

— Не зовсім. Прабатько, описаний в історії, занадто прикрашений. Якби його оповіді говорили про нього як про тирана, яким він був, то ніхто б не полюбив нашу расу. Дуже мало ельфів знають правду про свою історію.

— А як щодо унікальних уподобань Третього короля ельфів?

— Нашій расі немає ніякої користі знати, що найшанованіший король ельфів любив людей більше, ніж свою расу. Те саме стосується і причини, чому він такий.

Чому вона просто не сказала, що це через його любов до великих грудей?

— Ну, справа в тому, що Південний континент потребує реорганізації.

Згідно з повідомленням місцевих духів, жалюгідний Третій король ельфів подорожував по людських поселеннях Південного континенту, просуваючи та відстоюючи «права ельфів».

Він, мабуть, уже знав. Що навіть якщо він приїде сюди, нічого не вирішиться.

— Цей прабатько є джерелом усіх цих неприємностей.

Але він мав неймовірну бойову силу. Намагатися переконати його зробити що-небудь було рівнозначно самогубству.

На силу потрібно було відповідати силою. Я спокійно пройшов повз ельфів, які оплакували своїх родичів, яких розтоптали велетні.

Ніхто мене не зупинив. Ніхто не мав на це сили.

— Зупиніться… Ох! Заходьте, святий лорде.

Солдати, які охороняли вхід до казарми Першого короля ельфів, відступили, дозволивши мені увійти.

Такою була сила праведного героя.

— Ні, це ефект Божественності Z.

Я не звернув уваги на слова нещасного духа, чия брудна дупа сиділа на моїй священній голові…

— Гей, я чиста!

— Замовкни. Я збираюся провести важливу розмову.

Через картину, що відкрилася перед моїми очима, я втратив дар мови.

На ліжку, оббитому шкірою тварин, розвалився Перший король ельфів. Між його ногами сиділа ельфійка, зарившись обличчям у його пах.

Вони були не єдиними в кімнаті. Навколо ліжка стояли ще п'ять ельфійок, чекаючи в черзі, і всі вони виглядали так, ніби ось-ось заплачуть.

— Хто сміє порушувати мій спокій… Хм? Що тут робить ця жалюгідна людина? Що тобі треба? А, ти прийшов сюди, щоб принести в жертву ту сучку, що стоїть поруч із тобою? Якщо так, то я пробачу тобі твою грубість, — відкривши очі в ту мить, коли відчув мою присутність, Перший король ельфів говорив спокійним тоном.

— Гей, Тінь А. Хочеш привітатися зі своїм тестем?

— Ні, дякую.

Їхнє довгоочікуване возз'єднання тривало недовго.

— Кияя!

Я схопив його за шийні хребці. Настав час для чоловічої розмови.

— Гей. Ти занадто галасуєш. Я лише злегка торкнувся... Ох! Зрозумів.

Проблема була не в його шиї. Ельфійка між його ногами була здивована раптовим візитом праведного героя, через що її щелепи стиснулися.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!