Розділ 243 — Король полум’я Фенікс

— Ти дурна сука!

— Прошу, ваша величносте. Помилуйте... Будь ласка! Благаю вас!

Ельфійка почала благати короля ельфів.

— Що?! Помилувати? Як ти смієш... Ххх!

Я ввічливо перервав їхню розмову.

І люди, і ельфи іноді несвідомо напружували плечі або стискали щелепи від подиву. Це було цілком природне явище, тому він не повинен був так розпалюватися через такі дрібниці.

Він повинен був взяти мене за приклад. Я терпів духів, які щодня мене переслідували.

— Гей, королю ельфів. Чи не повинен ти спочатку попросити у мене пробачення? Замість того, щоб розмовляти зі мною, ти наполягаєш на флірті з красивою дівчиною. Це дуже нечемно з твого боку.

Але я вже давно був героєм. Я звик до такого холодного прийому!

— Відпусти мене... Х-Ах! Ти нікчемна людина!

Ельф хрипів, махаючи руками й ногами. Він був більш м'язистим, ніж звичайні ельфи, і його тіло було вкрите гарячим полум'ям.

Однак ні його удари, ні його полум’я не завдали мені ніякої шкоди.

Іншими словами…

— Ти дійсно слабкий.

Безпорадні ельфи скористалися цією нагодою. Кричачи, вони втекли з місця події.

Перший король ельфів нарешті перестав метушитися, зрозумівши, що жодна з його атак не спрацювала.

— Як щодо того, щоб використати виправдання, що ти втомився, бо щойно бився з велетнями?

Він не відповів на мою пропозицію.

— Гей, слабак. Припини вдавати, що ти сильний! Ти напевно бачив багато слабаків, тож повинен знати, як поводитися, як один з них. Якщо ні…

— Я знаю! — вигукнув переляканий король ельфів.

Простіше кажучи, слабкі, які стали сильними, знають про труднощі тих, хто нижче за них. Навпаки, якщо сильні стають слабкими, вони починають тремтіти від страху.

Однак це не завжди так. Адже, як кажуть: бики забувають свої дитячі роки.

Були ті, хто, ставши сильними, почали знущатися зі слабких. Були й такі, хто не міг змиритися зі своїм становищем після занепаду, через що застрягли в минулому.

— Відсьогодні ти будеш відомий як Фенікс, Король полум’я.

— Звідки ти знаєш моє справжнє ім'я?

— Що?

На мить моя голова перестала працювати. Перший Дух і Тінь А, які стежили за нами, відреагували так само.

— То твоє справжнє ім'я — Фенікс?

— Так. На моїй батьківщині мене називали Королем полум’я... Що?!

— Зачекай. Мені потрібно зібратися з думками.

Король полум’я Фенікс був колосальним монстром, високим як багатоповерховий будинок. Він був Великим лихом Південного континенту і прабатьком вогняних велетнів, що жили у вулканах.

Але тепер цей жалюгідний король ельфів представився як «Король полум’я Фенікс».

Цього імені ще навіть не мало існувати в цю епоху.

— Пане Герою, це справді...

— Ти теж так думаєш?

— Схоже, що так і є, Наркогерою.

Казали, що Перший король ельфів, який володів Есенцією вогню, програв «Королю полум’я Феніксу» і був ним з'їдений, через що його сили перейшли до Фенікса.

Але жодне джерело не згадувало, що Король гігантів називав себе Феніксом. Всі просто дійшли висновку, що так його звали завжди.

Тож...

— Він змінив свою расу.

З ельфа він перетворився на велетня.

Дивлячись, як його нащадки гинуть у цій війні, як мухи, він знехтував своєю расою і просто покинув її!

Це було легко зрозуміти.

— Але... кровних зв'язків не можна уникнути.

І Перший, і Третій королі ельфів ненавиділи свою расу.

— Пане Герою, король Ельфхейм інший. Той, кого я кохаю, не покидав свою расу до самого кінця. Хоча мені бракувало його кохання, він сказав мені, що я мила!

У той момент, коли я порівняв її чоловіка з її тестем, Тінь А відразу ж розлютилася.

Цей жалюгідний король ельфів мав щастя одружитися, хоча сам він ніколи б цього не визнав.

— Я розумію, тож ти можеш припинити його захищати. Зараз нам потрібно зосередитися на тому, щоб зробити з нього середнього боса.

Хоча я переписував історію (підручники), я не міг змінити її надто сильно. Я також не міг відкинути правду про минулі події.

Оскільки мене попросили видалити з історії головного героя, мого старшого, я мусив втрутитися.

Я не був «Першим героєм», тому міг трохи змінити зміст, але результат мав бути якомога ближчим до оригіналу.

П'ять великих лих відіграли ключову роль у цій історії.

Оскільки мій старший переміг їх усіх і вирішив проблеми, які вони спричинили, я також мав це зробити.

Але на той момент на Південному та Західному континентах представники цих монструозних істот ще навіть не з'явилися.

На цей момент була тільки одна відповідь.

— Гей, ти можеш змінити расу?

Перший король ельфів закотив очі, відповідаючи.

— Ні. Якби міг, я б уже це зробив.

— Хм…

Здавалося правдою, що він програв Королю гігантів і був з'їдений ним, але чи означало це, що він вижив і заволодів тілом свого супротивника?

Я мусив звернутися до системи.

[Пояснення: неможливо дізнатися. Правда в тому, що Король гігантів проковтнув Першого короля ельфів, який не помер навіть після смертельних поранень. Але в записах немає інформації про те, хто з них став Королем полум’я Феніксом.]

“Так. Дякую за марне пояснення”.

— Тоді я мушу перевірити сам.

— Ххх?!

Розправивши крила праведного героя, я схопив Першого короля ельфів за шию і полетів до лігва гігантів.

Знайти Короля гігантів було неважко. Серед велетенських воїнів, середній зріст яких становив близько 8 метрів, тільки один з них виріс на кілька десятків метрів.

Він, як і Снігова жінка, був мутантом. Але життя цих двох було надзвичайно різним. Снігова жінка була ізгоєм, а Король гігантів очолював свою расу.

— О? Ельф прийшов, щоб знову битися… Людина? Ні, судячи з огидних крил на твоїх спині, ти демон.

— Я не демон, а праведний герой!

Я відразу ж викрикнув у відповідь, виправляючи його помилку.

— Герой? Є раса, про яку я не знаю? Ну, є багато маленьких рас. Давай, малий. Атакуй мене.

Гіганти навколо нас почали тікати, щойно почули ці слова. Навіть якщо їх називали гігантами, не всі вони були великими за розміром.

У їхній расі були тільки чоловіки, тому вони могли розмножуватися тільки за допомогою жінок-людей.

Раса дитини, народженої в такому союзі, визначалася за статтю. Ті, хто народилися чоловіками, були гігантами, а ті, хто народилися жінками, були людьми.

У ранньому дорослому віці гіганти не особливо відрізнялися від людей. Але потім жінки переставали рости, на відміну від чоловіків, які продовжували ставати більшими та вищими до кінця свого життя.

Тому гіганти не мали певного зросту. Вони часто досягали точки, коли було неясним, чи ростуть вони, чи ні, але до того часу вони вже були майже на межі смерті.

Король гігантів був у кілька разів вищим за інших, і його тіло було більшим, але він не був безсмертним. Як і решта його виду, він досяг сутінків свого життя.

Він мав сиву бороду, і через брак відповідного одягу все його тіло було на виду.

Але навіть у своєму віці йому вдавалося підтримувати м'язисте тіло. Тому нікому ще не вдавалося відібрати у нього трон.

— Вождь вирішив знову розпочати бій!

— Біжіть!

— Ви ж не хочете потрапити під ногу королю!?

Не бажаючи брати участь у цій битві, гіганти обійняли своїх рідних своїми величезними руками й розбіглися в різні боки.

Що таке сім'я для гіганта? Це жінка, яка доглядає за дітьми.

Між гігантами та людьми майже не було природних союзів. Вони здебільшого просто грабували села та викрадали жінок. Однак згодом вони стали надзвичайно відданими своїм дружинам та дітям.

Такими вони були лише з жінками. До чоловіків вони не ставилися з повагою, оскільки ті не могли дати їм дітей. Натомість вони просто розчавлювали їх, як мурах.

— Гей, Королю гігантів.

— Не думай, що ти можеш здатися. Я не рятую життя тих, хто кидає мені виклик. Винятком була лише моя дружина. Вона була дуже сильною і подарувала мені багато сильних нащадків, перш ніж пішла.

Колосальний монстр почав готуватися до бою, знявши намисто з людських кісток і віддавши його іншому гіганту.

Воно виглядало як скелет жінки… Швидше за все, це були кістки його померлої дружини.

Король гігантів не був схожий на «Короля полум’я Фенікса», якого я знав. Сіре волосся і глибокі зморшки. Мудрий вигляд, що пасував до його зовнішності.

У ньому важко було побачити марнославство. Однак було зарано судити, враховуючи, що досі ми тільки розмовляли. У будь-якому разі, він не ставився до жінок як до худоби. Він був схожий на інших гігантів.

— Ти не хочеш жити довше? — запитав я, потрясаючи перед ним хребцями Першого короля ельфів.

Ходили чутки, що якщо він з'їсть цього ельфа, то, найімовірніше, отримає безсмертя.

— Маленький герою, якщо ти не збираєшся здаватися, то припини базікати. Давай, нападай.

Однією рукою він з легкістю схопив свою величезну палицю. І, не зволікаючи, одразу почав нею махати. Лише один його удар викликав потужний порив вітру.

Якби Король духів вітру, який оселився в моїх пахвах, не використав своїх дітей, то моє тіло було б знесено цим поривом вітру.

Це було смішно.

— Ти ігноруєш мене, бо я менший, але ти ніщо в порівнянні з моїм дорогим другом.

Було безглуздо порівнювати його з Королем драконів забуття Ноебіусом. За розміром він був ближче до Зеленого пиріжка.

Але мій прийомний син не був у цій епосі. Він залишився зі Святою Н у Священній імперії Моллана сучасної часової лінії, регулярно надсилаючи мені звіти про ситуацію в країні.

Було б легко покликати його, але відправити назад було б складно.

— Я покажу тобі когось твого розміру. Іди сюди, Капітане Фентезі!

— Вау!

Капітан Фентезі не змінився анітрохи з того часу, як тримав Ссосію в руках.

— Що-що?! Що це таке…?

Король гігантів вигукнув з подивом, падаючи назад. Вулкан, який був символом Південного континенту, розколовся навпіл. Швидко підвівшись, він замахнувся палицею.

Але він не міг нічого вдіяти проти еластичної шкіри Капітана Фентезі. Крім того, він програвав у розмірах. Він був на рівні стегон дитини.

Гігант відступив у паніці. До зустрічі з цим величезним малюком він завжди боровся тільки з істотами, меншими за нього. Я помітив, що його слова почали просочуватися страхом.

— Звідки взявся такий безглуздий малюк…?

Капітан Фентезі відповів на питання Короля гігантів філософським тоном.

— Вау!

Як і в словах мудреців, за цією фразою ховалося багато сенсу.

Я віддав Першого короля ельфів дитині, що наблизилася, і вказав на божевільного Короля гігантів.

— Нагодуй цим простроченим товаром того гіганта.

— Вау? Уууу!

— Гей! Чому ти його проковтнув? Виплюнь його! Негайно!

Через дитячу цікавість дітям можна давати тільки безпечні речі. Чоловіки ніколи не доглядають за своїми дітьми…

Перший дух сварила мене, знизуючи плечима, але я не мав часу зараз сердитися.

“Що мені тепер робити?”

— Ми облажалися…

Перший король ельфів, здатний керувати вогнем, потрапив у живіт Капітана Фентезі.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!